Без комунікацій та магазинів: як живуть люди у селищі Харківської області, яке звільнили від російських військ (ВІДЕО)

Минуло три місяці після деокупації одного з селищ у Харківській області, але досі на вулицях можна зустріти російську техніку, що згоріла, і машини з маркуванням Z. Люди досі живуть у підвалах і бояться з них виходити, бо по околицях населеного пункту ведуться активні обстріли, інформує FREEДОМ.

До повномасштабного вторгнення Російської Федерації в селищі жили 1200 осіб, а зараз — трохи більше 100. Більшість з них постійно живе в одному великому укритті. Через близькість фронту люди бояться знову стати мішенню для російських окупантів. Місцева мешканка Алла показала кореспондентові підвал, де люди ховаються з 24 лютого.

Як освітлення у підвалі — ліхтарики на батарейках. Централізованої подачі електроенергії тут давно немає, як і води. Комунікації перебито російськими обстрілами.

“Тут не було ні грубки, нічого не було. У підвалі лежала купа сміття, капало зі стелі. Ми самі все зробили, зокрема й грубку. Люди хворіли від вогкості”, — розповідає місцевий житель Костянтин.

Його родина мала будинок, але в ніч з 2 на 3 травня його зруйнували російські окупанти, які обстрілювали селище.

“У мене 2 травня — день народження, а 3 травня не стало будинку, не стало моєї колекції. Та взагалі нічого. Життя і здоров’я зберегти б”, — каже Костянтин.

Поки на вулиці тимчасове затишшя, Костянтин показує те, що залишилося від його будинку, що за 5 хвилин пішки від сховища. До війни чоловік займався антикваріатом. Від його колекції з понад сотні рідкісних речей залишився лише десяток. Все інше забрав вогонь.

На годиннику Костянтина маркером виведена дата, яка назавжди змінила все його життя.

“Щоб не забувати, бо багато чого вже не пам’ятаю. Особливо, коли побували в боях тут. Саме в жорсткому такому. Коли відступали ці дурні, вони розбомбили селище. ЗСУ працює точково: бух — ціль, бух — ціль. А ці — куди попало”, — сказав чоловік.

Продуктових магазинів, що працюють, у селищі немає. Як немає й роботи. Люди виживають завдяки гуманітарній допомозі, яку привозять небайдужі поляки.

“Насамперед, привезли папір, трохи консервації тривалого зберігання. Привезли рисову кашу, олію для смаження, хліб, чай, варення, консервовані фрукти, яблука, батончики, щось солодке”, — пояснює волонтер з Польщі Дар’юш.

Він додав, що це і його війна, тому він має допомагати людям.

У селищі багато розбитих будинків. Два місяці тут жили російські солдати, з ними сюди прийшов голод та розпач. 80-річна Валентина пам’ятає, як прийшли росіяни та як вони йшли. Каже, на них ніхто не чекав.

“Я сиджу тут, пам’ятаю, а росіяни біжать. Я сиджу, а вони тікають. Я кажу: Боже, це що таке, а донька мені відповідає: це нарешті ЗСУ прийшли”, — згадує Валентина.

Через близькість фронту ті, кому вдалося виїхати, повертатися сюди поки що не поспішають. Ті, хто залишився, сподіваються і вірять, що більше переживати окупацію їм не доведеться.

Читайте також: Онлайн та офлайн: як навчатимуться діти у школах Києва та області (ВІДЕО)