Після “зернової угоди” черговим тестом для ООН буде вирішення проблеми навколо ЗАЕС — Фесенко

Слабка реакція світової спільноти на захоплення Криму призвела до нинішньої повномасштабної війни Росії проти України. Про це в ефірі телемарафону FREEДОМ розповів політолог Володимир Фесенко. Поки РФ посідає місце у Генасамблеї ООН, чекати від цієї організації нічого не доводиться. А ось якраз ситуація із Запорізькою АЕС – це добрий тест на ефективність світових спільнот. Наприклад, ООН має відіграти важливу роль у тому, щоб на територію ЗАЕС змогли потрапити співробітники Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ).

Фесенко вважає, що Україна зараз впливає на міжнародний порядок та порядок денний. Понад те, Київ здивував світ своїм героїчним опором проти російських загарбників. А ЗСУ стали сюрпризом у плані підготовленості та стійкості.

— Хіба була впевненість у тому, що міжнародні інституції мають силу стримувати Російську Федерацію повною мірою? І все це після військових злочинів, які Росія скоїла на території України, Грузії та інших країн.

— Я думаю, що тут жодного сюрпризу не було в тому, що міжнародна спільнота не хоче і не може стримати агресора і, на жаль, вкрай реагує на дії РФ — ми це побачили ще в 2014 році. І те, що готові йти на поступки агресору. У результаті, як зазначив президент Зеленський, виступаючи на саміті Кримської платформи, саме ця безхребетна політика 2014 року щодо Криму і призвела до нинішньої війни. Можна ще далі заглянути: так само мляво реагували на війну в Грузії, але вона була короткою. А тут була зміна кордонів уперше в післявоєнній Європі, крім розпаду Радянського Союзу та Югославії.

— Але саме завдяки виступам, у тому числі, президента України та опору української нації, українських збройних сил, ставлення до агресора почало змінюватися. Виходить, Україна за допомогою жертв і свого героїзму, але таким чином змінює міжнародні інституції.

— Так, але, наприклад, щодо ООН я не чекаю кардинальних змін, доки в Раді безпеки ООН залишається Росія з правом вето і Китай посідає особливу позицію. Навряд чи варто чекати зміни в нинішній ситуації. Так, є розуміння, що ці організації неефективні, але до них у світі підходять з такої позиції: у них є баланс інтересів, тож нехай краще вони залишаються як майданчик для якихось переговорів, домовленостей, якихось дій. Іноді є якісь, я сказав би, локальні результати, якщо вдається знайти компроміс, як, наприклад, за зерновими домовленостями, досягнутими в Стамбулі — там ООН відіграла свою роль. Буде черговий тест — як ООН відіграє свою роль у вирішенні проблеми довкола Запорізької АЕС.

— Чи достатньо змін, які зараз відбуваються у світі, щоб згодом стати ще й превентивними заходами для того, щоби такого більше не допустити?

— На жаль, історичний досвід свідчить, що не всі уроки правильно вивчають та роблять правильні висновки. Хоча багато уроків все-таки вивчають і роблять правильні висновки. Зараз сама Україна, її активний, мужній, героїчний спротив змінює ситуацію в Європі, у світі. І те, що НАТО взяло участь у створенні коаліції “Рамштайн” — чи з’явилася б ця коаліція, якби не було героїчного опору України? Я дуже сумніваюся.

Кримська платформа стала прообразом цих коаліцій, які ми зараз бачимо на підтримку України. Тоді, звісно, ​​ніхто не думав, що Путін піде на таку безрозсудну війну, але мені здається доля нас звела у цьому напрямку. Потрібно іноді думати стратегічно, а не просто займатися якимись кон’юнктурними речами. Коаліція Кримської платформи стала демо-версією тих коаліцій, які зараз працюють на підтримку України та у постачанні зброї, в економічній підтримці нашої країни. Україна змінює міжнародний лад, створює нові прецеденти, нові правила, змінює баланс сил.

Читайте також:  Багатьох у світі протверезило 24 лютого — Чубаров підбив підсумки Кримської платформи

— Українська армія справді здивувала не лише країни НАТО, а й ту саму надуту “другу армію світу“.

— Я також зазначив, що це ще один сюрприз для всього світу – українська армія. А щодо російської армії, тут, напевно, працював стереотип, який стосувався ще Радянської армії. Головний висновок у тому, що не треба боятися, не треба самим собі створювати фантоми та червоні лінії.

І сама Кримська платформа, і дії української армії показують, що Крим уже не є червоною межею. Ми можемо боротися за деокупацію Криму і ми не повторюємо помилок, які були у 2014-15 роках, коли відмовилися від обговорення теми Криму заради переговорів за Донбас. А зараз зовсім інша ситуація. Тому, дійсно, не треба боятися Росії, не треба створювати собі страшилки і потім самим бояться цих путінських тіней.

— А чи усвідомлюють партнери, які також можуть вплинути на стан речей, що не треба боятися, і лише хоробрістю, сміливістю, об’єднавшись ми можемо обернути всю цю війну, звісно ж, перемогою України та загалом перемогою Європи?

— Не треба боятися – це стосувалося не України, яка саме не боїться цього російського ведмедя. Ось цей заклик “не треба боятися” звернений до деяких західних політиків, особливо із Західної Європи, які бояться Росії. Ось цей страх у них, мабуть, засів ще з Холодної війни, і він залишається зараз. Хтось має і банальний меркантильний інтерес, пов’язаний з торгівлею з Росією, з економічними втратами, бо Путін їх шантажує. Він як рекетир, притиснув до стінки і вимагає, щоб вони заплатили, причому, заплатили ціну набагато більшу за російський газ. Тож таких прикладів дуже багато, і стереотипи страху треба долати.

Дуже добре, що зараз починається дискусія з приводу постачання зброї та боєприпасів, у США та Європі. Ряд експертів порушують питання, що зараз треба максимально збільшити постачання зброї та боєприпасів Україні, оскільки це може зламати ситуацію на нашу користь.

Зазначу, що комісія Єрмака-Макфола зараз розробляє різні санкційні пропозиції, які мають діяти на випередження. Тобто Україна зараз не чекає, коли Захід щось запропонує — ми разом із нашими друзями на Заході самі робимо пропозиції, як треба рухатись далі. Ми фактично діємо на випередження.

Читайте також: Росія прагне самогубства, тому що не може змінити політичний устрій зсередини – Подоляк

Наскільки справедливо забороняти видавати візи на в’їзд до Європи громадянам Росії. Чи вплине візовий бан на політичні погляди росіян. І чому обурення лібералів візовим баном немає сенсу. Про це в ефірі марафону FREEДОМ на телеканалі UA говоримо з російським правозахисником Марком Фейгіним.