Керівництву Росії та простим мешканцям рано чи пізно доведеться визнати, що Україна – це не кимось вигадана, а реальна держава. Тільки за цієї умови Україна зможе мирно сусідити з РФ. Таку думку висловив завідувач сектору регіональних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) В’ячеслав Потапенко під час марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA.
– В’ячеславе, чи є у Вашій уяві картина, як і коли має закінчитися війна в Україні?
– У нас уже місяць триває війна, її активна фаза. І якщо в перші два тижні було таке відчуття, що якісь перемовини можуть відбутися, можуть бути якісь результати, то сьогодні стало зрозуміло, що ця війна має, як сказав один з чиновників, історіософічні причини. Тобто вони не пов’язані з територією, контролем, окупацією. Вони пов’язані з тим, що Росія вважає, нібито України не існує, що це історична помилка, і цю помилку потрібно виправити. Відповідно, вести перемовини в рамках класичної дипломатії, у рамках класичних торгів, обмінів – ми вам це, ви нам те – дуже складно. Тому що це війна нового типу.
Коли війна може скінчитися? Коли значна частина населення Російської Федерації зрозуміє, що Україна існує об’єктивно. Є люди – українці, вони також існують об’єктивно. І на це треба так чи інакше зважати. Щойно таке розуміння прийде до значної кількості жителів Російської Федерації, а воно поступово почало приходити до інтелектуалів, до частини середнього класу, креативного класу, тоді може бути якесь рішення щодо переговорів.
Хороше життя в тому вигляді, в якому воно було в Російській Федерації останні 20 років, безумовно закінчилося. Але з погляду такого існування, як, наприклад, Північна Корея, Російська Федерація, маючи ядерну зброю, може існувати ще досить довго. Питання, наскільки народ буде з цим згоден. Ну, тут ми повертаємося до того, з чого я почав. Якщо народ Російської Федерації зрозуміє, що Україна – інша країна, там живуть інші люди, подобаються вони чи не подобаються – з ними треба встановлювати якісь міжнародні відносини. У цьому випадку війна закінчиться встановленням міжнародних відносин. Поки що Україною опікується не міністерство закордонних справ, а офіс підрозділу в Адміністрації президента. І поки значна частина простих мешканців вважає, що Україну хтось вигадав – це триватиме й надалі. Навіть якщо буде укладено мирні угоди або буде написано певні гарантії чи буде надано потужну зброю, якою можна буде не допустити наступу.
– Тепер щодо економічного колапсу. Чи маєте Ви прогнози про те, коли прості жителі Росії почнуть помічати проблеми, створені урядом?
– Насправді в Російській Федерації вже почалися політичні наслідки від кризи з постачанням продовольства. У Російській Федерації скасовано вибори губернаторів у 17 суб’єктах, які мали відбутися у вересні. Чому? Тому що, згідно з їхніми внутрішніми дослідженнями, люди вже не проголосують за чинних губернаторів і послідовників військово-політичного керівництва Російської Федерації, Єдиної Росії і так далі. Тобто сьогодні вже є політичний результат – скасування виборів. Вже є оцінка росіян та вплив економічних факторів на політичне життя. Питання в іншому – вони просто скасували вибори, закручують гайки та створюють такий тоталітарний, воєнізований режим і, фактично, залякують населення. Тому наскільки російське населення буде готове до революцій, сказати складно.
Говорити про те, що в Росії взагалі є якісь революційні рухи, дуже складно. І аналітики до цього ставляться вкрай обережно, тому що більшість жителів Росії орієнтована на таку вертикальну, я б сказав навіть тоталітарну, систему. Є якийсь цар, губернатори у нього, керівництво каже, як треба жити. Є хороше керівництво, за якого є цукор і можна поїхати до Єгипту. І є погане, за якого немає цукру і не можна поїхати до Єгипту. Тому я ставився б обережно до ідеї революції в Російській Федерації. Інша річ – зміна еліт, якийсь переворот військово-політичного керівництва. Так, такий сценарій можливий.
– А якщо говорити про систему продовольства у РФ. Санкції, обмеження, знов-таки, українське питання. Наскільки це може наблизити Російську Федерацію до голоду?
– Справа в тому, що Російська Федерація є великим експортером продуктів сільського господарства, як і Україна. Наша країна сьогодні не має технічної можливості експортувати зерно у зв’язку з блокадою портів Чорного та Азовського морів. А Росія фактично призупинила експорт, щоб не допустити у себе голодних бунтів. І через це формується глобальна криза. Насамперед, у країнах Північної Африки, країнах Перської затоки, у Китаї тощо. У цьому випадку Росія та Україна були конкурентами.
Так, у Росії знову може з’явитися хліб за картками, але я не відкрию великого секрету – в 90-х роках більшість Російської Федерації жила за продуктовими талонами, крім Москви і Петербурга. Жителі інших міст отримували товари у обмеженій кількості, їх не можна було купити вільно за гроші у магазинах. Для людей, особливо старшого покоління, це зрозуміле повернення навіть не в 90-ті, а в 80-ті роки з андропівським режимом, контролем усього. А для молоді це взагалі шок, особливо для людей, які володіють англійською мовою, працюють у мережі. Для них це просто кінець сенсу життя. Саме тому кількість біженців із Росії зараз дуже велика. Активно виїжджають автомобілями через Фінляндію, через Латвію. Виїжджають до Грузії, Казахстану. Виїжджає хто куди може.
Безумовно, керівництво, губернатори, депутати через треті країни завозитимуть для себе імпортні товари, їздитимуть відпочивати в Емірати або ще кудись. Вони собі питання вирішать. Але для більшості населення Російської Федерації – це крах надії на більш-менш нормальне, сите і благополучне життя в найближчі 10-20 років. Отак я бачу цю ситуацію. Наскільки вони готові взятися за зброю заради нормального, ситого, благополучного життя та абстрактної свободи? Наскільки вони готові до повалення цієї адміністративної системи? Насправді, ніхто на це відповісти не може. Бо там таких прецедентів не було понад сто років.
ЄС зобов’язується створити Трастовий фонд солідарності для відновлення України – висновки саміту