“Ми бачимо істотний опір”: судову реформу обговорюємо з Федором Веніславським

В Україні в межах судової реформи потрібно терміново створити Етичну раду для очищення Вищої ради правосуддя. Про це заявив глава Європейської комісії “За демократію через право” (Венеціанська комісія) Джанні Букіккіо. Він наголосив, що без Етичної ради не можна створити чесну Вищу раду правосуддя, яка користується довірою. Що також не дозволить створити чесну Вищу кваліфікаційну комісію суддів.

“Я впевнений, що українські судді розуміють, що ця реформа необхідна не лише для репутації та авторитету української судової системи, а й для України загалом, і для всіх громадян України. Я закликаю їх взяти на себе відповідальність і підтримати реформу. Я також закликаю компетентні органи вжити всіх необхідних заходів, щоби дозволити створити Етичну раду та виконати свої завдання ефективно й швидко”, – зазначив Букіккіо.

Нюанси процесу реформування української судової системи у програмі “Украина на самом деле” телеканалу UA коментує представник президента в Конституційному суді України Федір Веніславський.

Ведуча програми – Альона Чорновол.

– Як ви розцінюєте таке звернення від голови Венеціанської комісії?

– Цей сигнал є продовженням тих сигналів, які представники судової системи чули й від Верховної Ради, й від президента безпосередньо, й від послів країн “Великої сімки”.

І зараз глава Венеціанської комісії також абсолютно правильно звернув увагу на те, що судова влада опирається здійсненню судової реформи, яка повинна бути запущена відповідно до тих законів, які ми ухвалили у липні цього року.

Йдеться передусім про Вищу раду правосуддя (ВРП). Оскільки це той орган, який відповідає за притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, й може тимчасово відсторонити суддів від здійснення правосуддя, може звільнити суддю за порушення своїх професійних обов’язків, ділової репутації і т.п.

І щоб Вища рада правосуддя не викликала запитань у плані довіри й високих моральних якостей її представників, новими змінами в законодавстві передбачено створення Етичної ради – вона перевіряє кандидатів у члени ВРП. Ось саме щодо цієї Етичної ради Джанні Букіккіо й висловився.

До складу Етичної ради повинні входити три міжнародні експерти, й міжнародні партнери дали своїх трьох високопрофесійних представників. А друга частина – трьох людей повинна дати наша Рада суддів. І ось якраз Рада суддів не змогла з першого разу надати своїх кандидатів. Але після наради за участі керівника Офісу президента й послів країн “Великої сімки” (відбулося 16 вересня, – ред.) судді сказали, що вони зроблять усе, що залежить від них, аби швидко заповнити ці три вакансії. І наприкінці вересня оголошено конкурс, який закінчується наприкінці жовтня. Тобто щонайменше на місяць ми отримали затримку в реалізації судової реформи.

– Рада суддів повинна була надати своїх кандидатів ще на початку вересня, але, за вашими словами, був опір. А чому вони раптом зараз повинні перестати опиратися?

– Я думаю, що після тих заяв, які вони почули і з боку наших міжнародних партнерів, послів G7, і з боку глави Венеціанської комісії, у них повинні змінитися системи координат. І їм доведеться дати своїх претендентів до складу Етичної ради.

Щойно буде сформовано Етичну раду, вона має впродовж трьох місяців виконати свою місію – перевірити діючих членів Вищої ради правосуддя на предмет професійної етики та доброчесності. І тоді ми отримаємо ту ВРП, яка не викликатиме питань ні в кого.

А вже ВРП має забезпечити затвердження складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). До речі, до конкурсної комісії з відбору кандидатів у ВККС надали свої пропозиції міжнародні експерти та Рада суддів, а ось Вища рада правосуддя має сумніви, що це відповідає Конституції. Вони навіть звернулися до пленуму Верховного суду, щоби той звернувся до Конституційного суду. І це питання відкладено до кінця жовтня.

Тобто ми бачимо такий істотний опір.

– Голова Венеціанської комісії говорить також про те, що судова реформа має вирішальне значення для майбутнього нашої країни. Такий вислів не є перебільшеним?

– Звісно, не є перебільшеним. Тому що чесна та неупереджена судова система – це можливість міжнародних інвесторів, які інвестуватимуть в Україну, захистити свої порушені права у справедливому суді. А на сьогодні інвестори, на жаль, не вірять у те, що в українських судах можна відстояти своє право на свої інвестиції, своє майно. І це суттєво гальмує зовнішні інвестиції.

І громадяни України також не довіряють судовій системі, оскільки дуже часто ми бачимо дуже одіозні рішення, які викликають обґрунтовані сумніви.

Тому судова система – це майбутнє України як цивілізованої країни. А опір судової влади ставить під загрозу реформу.

– Судова реформа досить широка. Які наступні кроки?

– Головне, що потрібно зробити, – заповнити вакансії високопрофесійними й добропорядними суддями. На сьогодні катастрофічна нестача суддів – таких вакансій в Україні понад 2 тис. І це повинна здійснити Вища кваліфікаційна комісія суддів, яку повинна сформувати очищена Вища рада правосуддя.

Коли будуть сформовані Етична рада, ВРП, ВККС, думаю, протягом першого півріччя наступного року ми вже отримаємо відчутний результат від цієї реформи.

Тобто впродовж першого півріччя 2022 року ми побачимо, що сформована Вища кваліфікаційна комісія суддів зможе заповнити вже вакансії в судах, і суди почнуть більш ефективно працювати. Це означає, що розглядатимуться справи більш оперативно, Вища рада правосуддя притягатиме до відповідальності суддів, щодо яких надходитимуть скарги. І всі громадяни відчують, що судова влада починає очищатися, й починає працювати відповідно до ідей верховенства права, верховенства закону.

Але це якщо все ті плани та дії, які ми намітили, буде здійснено, й ми не отримаємо якихось знову штучних затягувань.

– Давайте до моменту про вакансії суддів на місцях. Де ми візьмемо таку кількість професіоналів?

– Ви знаєте, як раз із нестачею суддів питань точно не буде. Щойно працюватиме ВККС, то дуже багато добропорядних, професійних людей, які бажають стати суддями. Оскільки рівень матеріального забезпечення судді досить високий у порівнянні навіть із бізнесом. І правові та соціальні гарантії дуже високі. Тому ті люди, які зараз себе шукають, і які є професіоналами у галузі права, зможуть претендувати на посідання посади судді, за наявності стажу та досвіду роботи.

Але не лише ці етапи забезпечують завершення судової реформи. Потрібно ще й процесуальне законодавство вдосконалити, запровадити низку законодавчих ініціатив, які дадуть змогу розглядати справи протягом розумних термінів, забезпечити реалізацію судових рішень. У нас одна з істотних проблем – невиконання судових рішень. А це вже не судова влада, а Державна виконавча служба.

Тобто дуже багато складових, які сукупно зможуть відновити довіру до судової влади. Але ми над цим працюємо системно. І я впевнений, що наступного року громадяни вже відчують зміни, які настають у судовій системі.

– Ви говорите про фінансову складову суддівської роботи, а є ж іще й корупційна складова. Як її долатимете?

– Аби не було корупційної складової в судовій системі, і повинна діяти очищена, оновлена Вища рада правосуддя. Тому що саме вона притягає до відповідальності тих суддів, які виносять сумнівні з погляду верховенства права, з погляду законності рішення. Щойно ми забезпечимо ефективність діяльності Вищої ради правосуддя, вона швидко та справедливо розглядатиме справи, тоді й корупційна складова істотно зменшиться.

– Про деолігархізацію. Закон ухвалений, але ще не підписаний президентом. Ваші відчуття щодо боротьби з олігархами?

– Відчуття такі, що олігархічна система опирається, як жодному іншому законопроєкту.

За рівнем опору можна порівнювати з ухваленням земельної реформи. Але на відміну від неї закон про олігархів стосується дуже вузького кола осіб, які паразитують на державі. Ми бачимо шалений опір. І політичний, і медійний і т.п.

Але я хочу сказати, щоб не було жодних спекуляцій. Ми в Комітеті Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки дуже ретельно перевірили всі етапи ухвалення цього закону. Закон ухвалений у тій редакції, яку пропонував Комітет. Жодних суперечливих, взаємовиключних правок у законі немає. А розмови про це – лише політичні спекуляції. Ті, хто заявляють, що текст закону містить правки, які взаємовиключають одна одну, не надають жодного положення Регламенту, яке дає змогу зробити такий висновок.

Тому на сьогодні єдиним варіантом розвитку подій я бачу підписання цього законопроєкту головою Верховної Ради та передачу на підпис президенту. І я не маю навіть підстав говорити про те, що ми можемо очікувати на якісь несподіванки щодо повернення законопроєкту до Ради. Таке право має лише президент. Президент закон однозначно підпише, оскільки саме він його ініціював. Тому, думаю, що несподіванок у цьому плані ми точно не матимемо.