Фото UATV
Україну визнано у світі космічною державою, оскільки українські вчені, конструктори та інженери внесли великий вклад у розвиток світової космічної науки й освоєння космосу. До української ракетно-космічної галузі належить велика кількість дослідницьких лабораторій і близько 40 підприємств.
Історія української космонавтики починається з теоретичних розробок Костянтина Ціолковського, який походив з роду українського козацького ватажка Северина Наливайка. У 1903 році вчений вперше виклав наукові основи ракетно-космічної техніки, за кілька років він сформулював ідею навколоземних станцій як штучних поселень, котрі використовують енергію сонця та інших планет.
В середині 20-х років минулого століття, коли Ціолковський працював над описом пристрою космічної ракети та її двигуна, з’явилися роботи іншого українського вченого й автора космічних польотів – Юрія Кондратюка.
“Він на той час був іще зовсім молодою людиною з невеликим вантажем знань, які людство мало щодо космосу, освоєння космосу, поведінки тіл у космосі. Він розробив, передусім, теорію орбітальних польотів, говорив, якщо ми хочемо запускати ракету в космос, то повинні думати, як вивести на орбіту того чи іншого небесного тіла певний штучний супутник”, – розповідає кандидат історичних наук Кость Бондаренко.
Досягненням ученого став розрахунок проекту польотів людини на Місяць, який отримав назву “траса Кондратюка”. Його використовували американці в 1969 році, коли екіпаж космічного американського корабля “Аполлон-11” вперше висадився на Місяці.
У 30-х роках, з ініціативи ентузіастів, в Україні з’являються дослідні наукові установи, які намагаються практично втілити теорії ракетобудування. При Харківському авіаційному інституті починає діяти реактивна група під керівництвом вченого Георгія Проскури. У Москві український авіаконструктор Сергій Корольов і ентузіаст-винахідник Фрідріх Цандер створюють групу вивчення реактивного руху. Девізом Цандера було: “Уперед на Марс”.
Незабаром до московської групи було приєднано ленінградську газодинамічну лабораторію. Один з її підрозділів, який займався розробкою двигунів і ракет на рідкому паливі, очолював український інженер Валентин Глушко. Він із 14 років почав писати листи до Ціолковського, говорив, що хоче освоювати космос, і присвятив себе темі двигунів. Багато сучасних ракет досі літають на них.
Фото UATV
Під час репресій 1937-1938 років майже усіх вчених, які займалися проблемами ракетобудування, було заарештовано за різними статтями. Досліди та дослідження відновилися лише після Другої світової війни. Біля витоків створення ракетної та космічної техніки стояв Сергій Корольов.
У 1945 році Сергію Корольову доручили відтворити “ФАУ-2” – одноступінчату балістичну ракету, яку розробив німецький конструктор Вернер фон Браун, її застосовувала гітлерівська Німеччина в кінці війни.
У 1947 році відбувся запуск ракети вже під назвою “Р-1“.
“Він створював” Р-1″,” Р-2″, а потім сказав, що це безперспективні ракети, тож нам потрібно створювати свої ракети і налагоджувати своє виробництво, технологію”, – розповідає завідувач відділу історії авіації та космонавтики державного політехнічного музею НТУ “КПІ” імені Сікорського Олександр Болтенко.
У 1957 році ракетоносій “Р-7” вивів на орбіту перший штучний супутник Землі. Потім полетіли Лайка, Білка зі Стрілкою – і людство побачило зворотний бік Місяця, а в 1967 році ми почули гучне гагарінське “Поїхали”. Всі ці космічні комплекси було обладнано системами управління, бортовою автоматикою і різними приладами, розробленими на українських підприємствах.
Сергій Корольов особисто проводжав у космос 11 осіб.
Після Корольова та Янгеля був український вчений академік Володимир Челомей. Світ побачив наші ракети космічного призначення “Зеніт”. Зі здобуттям незалежності, наприкінці 1997 року український космонавт Сергій Каденюк у складі міжнародного екіпажу на американському космічному кораблі “Колумбія” здійснив свій перший політ.
З 2002 року Україна є учасницею спільного проекту запусків ракетоносіїв серії “Циклон” із бразильського космодрому Алкантара. А з 2015 року, коли розірвала відносини з Росією, зміцнює співпрацю з європейським космічним агентством, Канадою, США, Китаєм, Японією, Індією та Алжиром.
Детальніше про розвиток і досягнення космонавтики України дивіться у програмі “Пишемо історію” на телеканалі UATV.
“Пишемо історію” – маловідомі сторінки історії України ХХ століття, новий погляд на українсько-російські відносини сучасного періоду.