“Законсервований проєкт”: чому в Києві досі не можуть відкрити станцію метро “Львівська брама” (ВІДЕО)

Найпопулярнішим видом громадського транспорту вважається метро. Підземні дороги не знають перешкод – тут немає заторів та світлофорів, а отже, й швидкість пересування під землею значно вища, ніж на поверхні.

Загальна протяжність підземних трас у столиці України сягає майже 70 кілометрів. Три лінії метро перевозять киян і гостей міста щодня упродовж уже 59 років. 52 станції метро відкрито з самого ранку й до пізньої ночі, а сама столична підземка нині посідає 29-те місце у світі за обсягом пасажирських перевезень.

У Києві лише 6 наземних станцій, решта – розташовані під землею на різній глибині. Кожна з них цікава: особливостями будівництва, конструкцією або оформленням. Будь-яку можна розглянути в деталях – самостійно чи з екскурсоводом. Але в київському метро є станції, які досі не прийняли жодного пасажира, це так звані “станції-консерви“. Водночас, у кожної є власне ім’я, а історія створення за довгі роки встигла обрости безліччю припущень і чуток.

“Надзвичайно багато міфів щодо закритих станцій. Дійсно, деякі кияни хотіли б, щоб там були екскурсії, але ми насамперед мріємо, щоби ці станції перевозили пасажирів. Екскурсії там водити неможливо, бо їздять поїзди між робочими станціями. А ці платформи чекають свого облаштування й відкриття”, – розповіла речниця начальника КП “Київський метрополітен” Наталка Макогон.

Найвідоміша київська “консерва” – “Львівська брама“. Цю пілонну трьохсклепінчасту станцію на зеленій Сирецько-Печерській лінії київського метрополітену почали будувати ще наприкінці 1980-х на перегоні між “Золотими воротами” та “Лук’янівською“.

Коли станцію уже зводили, виникла суперечка з архітекторами щодо того, де саме на Львівській площі має бути вихід. Останні стверджували, що це одна з центральних площ, вона реконструюватиметься і матиме іншу транспортну модель.

“Тому, ось коли буде проєкт реконструкції цієї площі, тоді й побачимо, де має бути вихід зі станції. Тим часом ділянка побудована, тож слід було вводити в експлуатацію. Гроші, витрачені на будівництво, повинні приносити користь людям. І тоді вирішили тимчасово зробити цю станцію транзитною”, – розповідає директор ТОВ “Київметропроект” Віктор Янікін.

На “Львівській брамі” хотіли зробити пересадковий вузол із майбутньою Подільсько-Вигурівською лінією. До всього, один із вестибюлів планували розташувати неподалік від Контрактової площі, а другий – поряд із ринком на Валах. Але потім трасу майбутньої четвертої лінії змінили і пересадку перенесли на сусідню станцію “Лук’янівська”.

У законсервованому вигляді “Львівська брама” стоїть із 1996 року. Пасажири зеленої лінії вже звикли – між “Лук’янівською” та “Золотими воротами” потяг зазвичай пригальмовує, і у вікнах вагона можна навіть розгледіти конструкції із залізобетону та тьмяні ліхтарі на незаселеній платформі.

Але ця підземна “заготовка”, тобто закрита для пасажирів станція метро, в Києві не єдина. Хоча ще деякий час тому більшість киян навіть не здогадувалася про подібні “недобудови” у столичному метро.

Станція “Теличка” розташована на зеленій лінії між “Видубичами” та “Славутичем“. Її доля нагадує історію “Львівської брами”. Будівництво почалося в 1991-му, але через декілька років усі роботи були зупинені. Вона мала стати першою станцією, побудованою за типом паризького метро.

Черговою “консервою” столичної підземки вважають і станцію “Герцена“. Її будівництво планувалося теж на Сирецько-Печерській лінії, між “Лук’янівською” та “Дорогожичами“. Потенційний пасажиропотік станції могли забезпечити, зокрема, робітники Київського мотоциклетного заводу, розташованого неподалік. Але у 1990-х завод практично припинив свою діяльність, а потім і існування. Тим самим, потреба у спорудженні станції відпала з міркувань економії.

Більше випусків програми “Метро” дивіться за посиланням.