Три роки повномасштабного вторгнення РФ в Україну: як живе Запорізька область під регулярними обстрілами (ВІДЕО)

У третю річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Запорізькій області не замовкали звуки сирен повітряної тривоги. Ракетно-бомбові удари по містах і селах регіону з боку російської армії не припиняються. Проте життя там триває, попри ризики. Як живе Запоріжжя та прифронтові населені пункти області, дізнавалися кореспонденти телеканалу FREEДОМ.

“Прокинувся о 4 ранку від того, що перший раз бахнуло. Я вискочив у коридор, і мене вибуховою хвилею вдарило об двері. Слава Богу, що живий залишився. І так було чотири вибухи поспіль”, — згадує мешканець Запоріжжя Володимир події ночі 23 січня нинішнього року.

Того дня росіяни завдали удару по місту чотирма балістичними ракетами “Іскандер-М”, унаслідок чого одна людина загинула і понад 50 отримали поранення.

“Лопнули стіни сусідські, підвіконня повиривало, вікна повилітали, техніка вся порозбивалася, влетіла всередину квартири, і двері в під’їзд вирвало. У квартирах усе погнуто”, — розповідає житель Запоріжжя Олег.

За даними Запорізької обласної військової адміністрації, щодня по території регіону російські окупанти завдають близько 400 ударів. Згідно з інформацією Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, 78% цивільних жертв у Запоріжжі постраждали від російських керованих авіабомб.

“Керовані авіаційні бомби стали однією з найсерйозніших загроз для людей у містах поруч із лінією фронту. Ці бомби — одна з головних причин збільшення кількості загиблих і поранених у 2024 році на 30% порівняно з 2023 роком”, — заявила керівниця Моніторингової місії ООН Даніель Белл.

Попри щоденні обстріли, комунальні служби Запорізької області оперативно усувають наслідки російських атак, відновлюючи розтрощену інфраструктуру та зруйновані житлові будинки.

“Вісім об’єктів у нас перебувають у роботі. Я впевнена, що протягом першої половини 2025 року ми також побачимо вже результат. Два будинки в нас на етапі розроблення проєктно-кошторисної документації”, — повідомила секретарка Запорізької міської ради Регіна Харченко.

Також у регіоні успішно реалізують проєкти зі зведення підземних шкіл для відновлення безпечного навчального процесу. За інформацією Міністерства освіти та науки, в Україні наразі ведеться будівництво 139 таких шкіл, з них 21 — у Запорізькій області. На відкритті однієї з них у передмісті Запоріжжя побував посол Швеції в Україні Мартін Оберг.

“Швеція виділяє Україні допомогу на 6,5 млрд євро, переважно це, звичайно, військова допомога, але якась частина йде і на безпеку шкіл”, — заявив він.

Кожна зі шкіл, що почали роботу, може прийняти до тисячі учнів за дві зміни. Наприклад, заповнюваність Запорізького січового колегіуму, що відкрився місяць тому, становить уже 60% і продовжує зростати.

“Мені дуже-дуже хочеться, щоб діти, які в таких обставинах опинилися за межами Запоріжжя, за межами країни, повернулися. Україні потрібні освічені, інтелігентні, розумні діти, люди”, — зазначила директорка Запорізького січового колегіуму Валентина Єршова.

На базі колегіуму знайшла прихисток і евакуйована з прифронтового Оріхова гімназія № 1 “Сузір’я”.

“Шкіл було п’ять, знищені всі. Повністю перетворилися на руїни — чотири, від однієї залишилися лише стіни. Усі школи побиті та вже не підлягають ніякому ремонту. Дітей в Оріхові немає, всі евакуйовані, зокрема учні нашого навчального закладу. Більшість евакуйованих — у Запоріжжі, але деякі й за кордоном. З ними триває дистанційне навчання”, — розповіла директорка Оріхівської гімназії “Сузір’я” Наталія Кудіна.

Після влучання російських КАБів 90% Оріхова перетворилося на руїни. До позицій російських окупантів звідси близько 10 км, попри це кілька десятків родин залишаються тут жити в підвалах.

“КАБи — це таке страшне. Жах. І дрони літають, дивляться — де люди, де машини. Знайдуть і б’ють одразу”, — говорить про ситуацію в місті мешканка Оріхова Ніна.

Очільник Оріхівської військової адміністрації показав один із трьох “Пунктів незламності”, які стали центрами соціального життя для жителів, що залишилися в місті. Тут можна перечекати обстріл, отримати гуманітарну допомогу та медичне обслуговування. Звідси ж розвозять воду і дрова по домогосподарствах.

“Летить усе, починаючи з мінометів і закінчуючи КАБами, ракетами, артилерією, дронами. Дрони останні два з половиною місяці дуже активно літають по всьому місту і б’ють і цивільні машини, роблять скиди по жителях, які переміщаються по місту велосипедом або пішки”, — зауважив голова Оріхівської міської військової адміністрації Микола Винниченко.

Тут же продовжує працювати й відділення “Укрпошти”. Воно евакуювалося сюди після того, як штатну будівлю поштамту було знищено російською ракетою. Єдиний працівник відділення Наталя Рогозна зізналася, що тільки загроза окупації змусить її покинути робоче місце.

“Тому що тут залишилися люди пенсійного віку, і ми їх обслуговуємо. Поки тут будуть люди — працюватимемо і ми”, — наголосила начальниця відділення “Укрпошти”.

Попри близькість до лінії фронту і постійну небезпеку, жителі Оріхова впевнені, що місто можна буде відбудувати. Ті, хто залишився тут, вірять у силу та стійкість українських захисників і в те, що їм вдасться звільнити українську землю від загарбників.

Читайте також: Три роки опору: як Україна дає відсіч армії РФ (ВІДЕО)