Курська область — нова точка поразки РФ: аналіз операції ЗСУ

За шість місяців Курської операції російські втрати сягнули близько 40 тисяч осіб, з яких понад 16 тисяч — безповоротні. Про це 6 лютого повідомив Генеральний штаб Збройних сил України. Однак кремлівський лідер Володимир Путін продовжує ігнорувати катастрофічні втрати російської армії в Курській області. Від початку 2025 року він жодного разу публічно не згадав про бойові дії в регіоні.

Вимушена битва за Курську область: як ЗСУ зривають плани Кремля

Російська керована авіаційна бомба вразила інтернат у Суджі Курської області, забравши життя чотирьох людей і поранивши десятки інших. У будівлі перебували люди похилого віку і ті, хто втратив житло через війну, включно з жінками і дітьми. Коли почалася евакуація постраждалих, армія РФ завдала повторного удару по району школи-інтернату. У цей час над будівлею кружляли дрони-навідники, а незабаром слідом за ними — нові авіаційні удари.

“Росія не змогла виконати своє завдання — відтіснити наші війська з буферної зони в Курській області. Тому зараз для виправдання вони хочуть проводити спеціальні операції, включно з бойовими, терористичними та інформаційними, з дискредитації наших військ і наших комендатур, які знаходяться на території Курської області”, — прокоментував генерал армії України, керівник Служби зовнішньої розвідки України (2005-2010 рр.) Миколай Маломуж.

Президент України Володимир Зеленський наголосив, що операція в Курській області має превентивний характер і дала змогу захистити прикордонні регіони України від можливого наступу армії РФ.

“Ця операція нам допомогла, я вважаю, у головному. У нас був великий ризик, що сьогодні міста Суми і Харків могли б бути якщо не під постійними щільними обстрілами, то могли бути частково окуповані. Ця операція точно превентивна. Це був дуже розумний крок. Він був несподіваним, ми не проводили якихось нарад, консультацій із будь-якими партнерами”, — заявив глава держави.

Західні ЗМІ повідомляли, що російське командування знало про можливий наступ ЗСУ в Курській області, однак це не допомогло підготуватися до бойових дій і уникнути хаосу серед російських військ. У перші 20 днів операції українські військові взяли в полон 594 російських солдатів. Це стало причиною для Москви вперше з початку повномасштабного вторгнення ініціювати переговори щодо обміну полоненими.

11 січня 2025 року в український полон потрапили північнокорейські військові, які воювали на боці Росії.

“Це правильний і потрібний для України, для нашої позиції інцидент, який ми використовуємо у своїх інтересах. У будь-якому разі це — цікава і потрібна інформація, яку ми можемо від них отримати. Наразі якісь подробиці ми розголошувати не можемо. Єдине можу сказати: все, що вони розповідають, обов’язково буде використано в інтересах України”, — зазначив президент України.

Попри заперечення з боку Кремля, факт присутності військових із КНДР у російській армії підтверджено. Перші повідомлення про те, що Північна Корея відправила не тільки зброю, а й солдатів, з’явилися восени 2024 року. У жовтні в мережі з’явилося відео, яке зафіксувало північнокорейських військових на російському полігоні в Приморському краї. У листопаді їх перекинули в Курську область. За оцінками української розвідки, з 11 тисяч північнокорейських солдатів близько 4 тисяч уже загинули.

Експерти зазначають, що російське командування використовувало війська КНДР як штрафні батальйони, а російська 810-та бригада морської піхоти виконувала роль загороджувальних загонів.

Через величезні втрати північнокорейські підрозділи практично втратили наступальний потенціал, а їхня активність у зоні бойових дій значно знизилася, заявив керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов.

Попри це, запеклі бої в Курській області тривають. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський підкреслив, що операція Сил оборони України на території Росії залишається пріоритетом на лютий 2025 року.

“Ситуація складна, але ми гідно даємо відсіч. Продовжуємо результативно знищувати військові об’єкти противника з метою зменшення його ударного потенціалу. Знищуємо ворога як на території України, так і в Росії. Серед пріоритетів, зокрема, й операція на Курщині, і ураження військових об’єктів углиб країни-агресора”, — написав головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у Facebook.

На початок січня 2025 року російська армія втратила в Курській області понад 38 тисяч солдатів і понад тисячу одиниць техніки. У полоні в України перебувають понад 700 російських військових.

Зазначимо, операція ЗСУ в Курській області почалася 6 серпня 2024 року. Бойові дії були перенесені на територію РФ вперше за 11 років війни Росії проти України. Бійці ЗСУ утримують сотні квадратних кілометрів буферної зони. Мета операції полягала в тому, щоб не допустити нового наступу загарбників у Сумській і Харківській областях.

6 лютого президент України Володимир Зеленський зустрівся з воїнами, які беруть участь у Курській операції, відзначив їхніми державними нагородами та вручив два паспорти громадян України іноземцям, які захищають Україну.

“Агресора і злочинця можна і потрібно бити у нього вдома. Окупанту можна і потрібно давати здачі на його території. І це не тільки справедливо, це також ефективно — для захисту життя в нашій країні і загалом у Європі. Курська операція наочно пояснює сенс принципу «мир завдяки силі”, — підкреслив глава держави.

Президент зауважив, що Курська операція дала Україні найбільше поповнення обмінного фонду за одну бойову операцію і відтягнула сильні російські підрозділи на територію РФ. Інакше, за словами Володимира Зеленського, ці 60 тис. окупантів додалися б проти наших воїнів на найскладніших напрямках.

Президент відзначив орденами “Золота Зірка” героя України, підполковника Олександра Бохончика (СБУ) та капітана Павла Язловецького. Також відзначив чотирьох захисників нагородою “Хрест бойових заслуг”. Крім того, глава держави нагородив захисників орденами Богдана Хмельницького та “За мужність”. А також вручив паспорти громадянина України іноземцям, які б’ються за незалежність нарівні з українцями, — воїнам із Білорусі та Росії.

Як експерти оцінюють ситуацію в Курській області

Про значущість Курської операції для України, тактику Сил оборони та провальні рішення російського командування — в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:

• Владислав Селезньов, військовий експерт;
• Денис Попович, військовий оглядач;
• Сергій Братчук, речник Української добровольчої армії;
• Євген Дикий, екскомандир взводу батальйону “Айдар”.

ВЛАДИСЛАВ СЕЛЕЗНЬОВ: У Курській області Сили оборони, як і раніше, відвертають значну частину військ РФ

— По-перше, втрати російської армії становлять близько 40 тисяч військовослужбовців убитими і пораненими, а близько 4 тисяч північнокорейських військових було або покалічено, або знищено під час Курської наступальної операції. Безумовно, противник змушений утримувати значну кількість сил і засобів саме на території Курської області.

Згадаймо: до серпня 2024 року чисельність російського контингенту в регіоні становила до 10 тисяч осіб, зараз — 60 тисяч. До них додаємо ще 44 тисячі знищених російських і північнокорейських військовослужбовців, а також близько 8 тисяч північнокорейських військових, які перебувають у тилових районах Курської області, імовірно, проходячи процедуру поповнення своїх сил і засобів.

Фактор створення так званої санітарної або буферної зони зіграв важливу роль. Російські керовані авіаційні бомби, які раніше падали на голови наших захисників у Чернігівській, Сумській та Харківській областях, тепер вражають населені пункти Курської області. Це вкотре підкреслює цинізм дій вищого військово-політичного керівництва РФ, якому абсолютно все одно, скільки росіян загине в рамках цієї так званої “СВО”.

Очевидно, що нині українська армія діє на території Курської області, відволікаючи значну кількість російських сил і засобів, що допомагає нашим військам на інших ділянках фронту, які медійно “підсвічені” і про які ми переживаємо. Ті самі 60 тисяч російських військовослужбовців, які зараз діють в Курській області, в іншому випадку були б перекинуті на інші напрямки.

На першому етапі Курської операції росіяни припустилися серйозної помилки. Вони справді повірили в інформаційні вкидання, які розповсюджував український Генеральний штаб про переміщення наших сил і засобів у Сумську область нібито з метою посилення оборонних рубежів. Противник прийняв це за правду. У той час як вони очікували формування оборонних ліній уздовж державного кордону, ми перейшли в наступ, перетнули кордон і увійшли на територію Курської області, створюючи там санітарну або буферну зону.

Це дозволило нам оптимізувати безпеку прикордонних територій України, а також вжити превентивних заходів, діючи на випередження. Ми застали противника зненацька, чим, зокрема, змогли поповнити обмінний фонд. Хто опинився в полоні в перші дні і тижні українського наступу на території Курської області? В основному російські строковики. Російська Федерація, всупереч заявам своїх топпропагандистів про те, що строковиків немає в прикордонних районах і зонах бойових дій, як зазвичай, брехала.

Далі, коли розгорілися активні бойові дії і російська армія змогла перекинути значні сили на Курщину, щоб заблокувати розширення нашого плацдарму, до нашого полону стали потрапляти військовослужбовці елітних частин: російські спецпризначенці, морські піхотинці та десантники.

До речі, частина цих десантників раніше перебувала на півдні Запорізької області, де, ймовірно, готувалася до атак на наші позиції. Однак за наказом їх вимушено перекинули в Курську область, щоб зупинити розширення українського плацдарму.

Важливо розуміти один ключовий момент: 630 кілометрів — це багато чи мало? Насправді ми прийшли в Курську область не на століття. Наше завдання — відвернути частину російських сил і ресурсів, а також створити серйозні аргументи для майбутніх переговорів.

Варто згадати заяву міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, який заявив, що Москва готова домовлятися з Україною, “виходячи із ситуації на землі”. Однак чи готова вона піти на поступки і визнати втрату частини своєї території, зокрема Курської області, в рамках цих переговорів? Або ж російське керівництво вимагатиме від України залишити зайняті рубежі і позиції, які українська армія утримує на цей час?

Процеси, що відбуваються нині на південний схід від Суджі, слід розглядати в контексті тактичних дій. Говорити про масштабний український наступ я б не став, хоча російські топпропагандисти заявляють про “приголомшливе” просування Сил оборони України в Курській області. Проте дочекаймось офіційних заяв Генерального штабу України. Думаю, реальна ситуація набагато скромніша, але при цьому вельми чутлива і болюча для російського командування.

ДЕНИС ПОПОВИЧ: Курська область взагалі виставляє Путіна у вкрай невигідному світлі

— Зараз ніхто не збирається йти з Курської області. Ба більше, ми намагаємося там контратакувати і розширювати свою зону впливу. Україна змогла дати відсіч у Курській області противнику і не дозволити йому почати наступ на Сумську область. Операція ще зуміла забезпечити нам обмінний фонд території. Тобто ми захопили якусь територію, яку, вочевидь, буде покладено як козирну карту на стіл переговорів, коли ці переговори розпочнуться. Саме тому противник намагатиметься нас позбавити цього козиря і далі намагатиметься нас звідти витіснити.

Після початку наступальної операції з Покровського напрямку російські війська виділили дуже багато військ. Але наступ на Покровській ділянці фронту тривав. І триває досі. Саме в Курській області спостерігається досить масове використання дронів на оптоволокні, FPV-дронів, воно спостерігалося саме в Курській області. Тому там достатньо підготовлені війська і там приділяється багато уваги тому, щоб нас звідти витіснити.

Вони можуть, якщо захочуть, перекинути основні зусилля на Курську область, десь резерви знайдуть, зокрема знімуть їх з інших ділянок фронту. Але я поки що не бачу такої перспективи, тому що перед російською армією стоїть завдання далі наступати на Покровській ділянці фронту, у Часовому Яру, Торецьку тощо.

Курська область взагалі виставляє Путіна у вкрай невигідному світлі. Ми це прекрасно розуміємо. Тому що, по-перше, Російська Федерація вперше має на своїй території війська іноземної держави. Крім того, їм фактично не вдається вибити українські війська з території Курської області. Ну і була рішуче перетнута “червона лінія”. Тому з іміджевого погляду Путіну про це краще не говорити.

СЕРГІЙ БРАТЧУК: Російський наступ у Курській області “захлинався” вже кілька разів

— П’ятий наступ [на Курському напрямку] почався 5 січня. Якщо говорити про абсолютні цифри, за січень нинішнього року Росія змогла повернути під власний контроль 33 квадратних кілометри — це найменша [цифра] за весь час проведення російських наступальних дій на території Курської області. Це говорить про те, що наступ “захлинувся”.

Сили оборони України за добу до початку цих наступальних дій РФ провели контратакуючі дії. Українці зайшли на ті позиції, з яких росіяни якраз 5 січня мали атакувати наші Сили оборони. Вони використовують тактику маневреної війни, враховують ландшафт місцевості, яка виявилася не рідною для російських військових. Може, тому вони стирають її з лиця землі і бомблять.

Про що ми сьогодні можемо говорити? Є певне просування, але при цьому Сили оборони України покращили тактичні позиції на інших напрямках, вдалося знову вдарити по російських силах, використовуючи ті оборонні споруди, які було захоплено ще в серпні 2024 року.

Один із полків морської піхоти, 177-й, який свого часу був, до речі, перекинутий із Запорізького напряму, мав виконати надзвичайно важливе завдання: заволодіння певним пунктом для того, щоби російський наступ просувався в Курській області. Сьогодні йдеться про те, що цей полк уже змушені виводити на відновлення боєздатності — настільки величезні втрати.

Полк втратив уже 25% особового складу. Ще трошки, і полк треба буде забирати з лінії фронту, тому що за всіма канонами, навіть жорстокими канонами російських бойових статутів, він просто втрачає боєздатність. Його треба виводити. Кого кинути туди? А перекидати нікого. Можна пригнати північнокорейських солдатів. Чим це закінчилося для “пташенят” Кім Чен Ина, ми чудово бачимо. Із середини січня вони зникли з поля бою в Курській області. Як далі розвиватимуться події? Поки що інтенсивність боїв дещо спала, кардинально ситуація не змінюється, бої тривають.

Ми не можемо говорити про те, що північнокорейці назавжди зникли з Курської області. Два диктатори знайдуть можливість домовитися. Поки що ці втрати заповнюються технікою та озброєнням, які йдуть із КНДР до Російської Федерації. Ймовірно, що північнокорейці відійшли, але буде ротація. Також посилять навчання у зв’язку з тим, що солдати КНДР не готові виявилися до ведення такого тактичного бою.

Ми говоримо про технології сучасної війни, а це використання дронів. Ймовірно, зараз вони будуть підтягувати ці знання і вміння. Я думаю, що північнокорейці, цілком імовірно, в найближчому майбутньому можуть з’явитися знову.

ЄВГЕН ДИКИЙ: Курська область — єдина ділянка фронту, де немає суцільної лінії укріплень

— У Курській області, на щастя, нам досі вдається уникнути окопної війни, досі зберігати те, що, на жаль, неможливо по всьому іншому фронту. Це — саме швидка маневрена війна на дуже пересіченій лісистій місцевості.

У Курській області, вже давно не секрет, що там воюють приблизно 12 тисяч наших захисників і захисниць. Вони стримують більш ніж 70-тисячне угруповання Росії. Саме в маневровій війні це працює за рахунок якості і бійців, і командування. Можна ось так тримати: один до шести, один до семи.

У Курській області у росіян у квадратних метрах найменші успіхи за останні 6 місяців. Але взагалі, ці успіхи вимірювати в метрах не виходить. Ми досить часто даємо росіянам просуватися, після цього спокійно заходимо, б’ємо по флангах, по тилах. Курська область — єдина, де зараз працює така тактика, тому що немає суцільної лінії фронту, немає цієї лінії укріплень.

Читайте також: Війська РФ за наказом Кремля розпинають “жертовну” Суджу: експерти пояснили, що відбувається