Захоплення у полон українських цивільних — масштабний воєнний злочин путінської Росії: огляд Дмитра Снєгирьова

5 лютого відбувся 61-й обмін військовополоненими. Україна повернула з російського полону 150 громадян, зокрема, оборонців Маріуполя та “Азовсталі”.

За інформацією Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, додому повертаються 108 воїнів ЗСУ (зокрема, з Сил територіальної оборони — 7, Військово-морських сил — 26, з Повітряних сил — 3). Звільнені з полону також 22 нацгвардійці, 19 прикордонників, один представник Нацполіції.

Вони захищали українську землю від ворога у Харківській, Запорізький, Донецькій, Луганській областях, на Херсонщині, Сумщині, Київщині.

Серед звільнених українських бранців є ті, хто перебував у російському полоні понад два з половиною роки.

“І сьогодні для них та їхніх рідних — день, що важить більше за роки очікування. Це справжнє щастя — бачити їх удома, живих, вільних”, — наголосив президент України Володимир Зеленський.

Читайте також: 150 захисників повернула Україна з російського полону (ФОТО, ВІДЕО)

Варто зазначити, що обмін полоненими завжди використовувався російською стороною заради власних інтересів — дестабілізувати ситуацію в Україні. Розхитування російськими спецслужбами теми українських бранців у російському полоні — це елемент інформаційно-психологічної спецоперації Кремля. Причому росіяни ще до повномасштабного вторгнення робили все, аби блокувати можливість видачі Україні полонених та політв’язнів.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року ситуація з обміном військовополоненими загострилась, а цинічні маніпуляції цією темою з боку Кремля вийшли на новий рівень.

Так, 29 травня минулого року українська сторона спростувала провокативні заяви уповноваженої з прав людини РФ Москалькової про те, що нібито “обміни полоненими з Україною призупинені через надумані вимоги української сторони”. Тоді Москалькова заявила, що “обмін військовополоненими між Росією та Україною призупинено на кілька місяців”. При цьому вона звинуватила Київ у “неправдивих вимогах”.

Розблокуванням процесу обміну військовополоненими Росія, мовляв, демонструє так званий “жест доброї волі”. При цьому, Кремль демонструє свою начебто договороспроможність.

Це візантійська практика — Москва готова домовлятися, але залишає за собою останнє слово. Обмін полоненими підноситиметься, як знак країнам Заходу щодо наявності “доброї волі” в Росії.

За оцінкою Координаційного штабу, у російському полоні наразі, крім військовослужбовців, перебувають понад 16 тисяч цивільних українців, і це — кричущий масштабний злочин з боку путінської Росії.

Варто зауважити, що обмін полонених цивільних громадян на військовополонених не передбачений міжнародним гуманітарним правом і Женевськими конвенціями.

За інформацією уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, наразі вдалося звільнити лише 168 осіб.

І якщо список нараховує 16 тисяч цивільних українців, то процес їх повернення може розтягнутися на роки. Причому Росія буде постійно поповнювати список на обмін новими бранцями з-поміж цивільних осіб, як вона це вже робила до цього.

Ще 13 грудня 2017 року ГІ “Права Справа” (громадська організація, яку я очолюю), отримала інформацію, що в окупованому Луганську відбулася нарада за участі тодішнього ватажка бойовиків так званої “ЛНР” Плотницького, на якій порушувалося питання збільшення кількості українських бранців за рахунок проукраїнські налаштованих місцевих мешканців.

28 грудня 2017 року, спираючись на оперативну інформацію аналітичного відділу ГІ “Права Справа”, я проінформував спеціальні служби України про те, що в окупованому Луганську відбулася аналогічна нарада у “міністерстві державної безпеки ЛНР”. Тоді повідомлялося, що впродовж останніх тижнів суттєво зросла кількість випадків незаконних затримань так званими”спеціальними службами” самопроголошених “республік” місцевих мешканців за обвинуваченням у співпраці з українськими спецслужбами та ЗСУ. Називалася і кількість затриманих цивільних осіб співробітниками “МДБ ЛНР” — від 13 до 15 місцевих мешканців.

30 грудня 2017 року представники силових структур так званої “ЛНР” змушені були підтвердити факт проведення наради. Самопроголошений в.о. “начальника управління народної міліції ЛНР” Філіпоненко повідомив, що на поточному тижні було проведено координаційну нараду з керівниками силових структур, під час якої обговорювалися питання протидії “підривній діяльності” українських спецслужб на території “республіки”, з постановкою завдань з її нейтралізації, “а також питання протидії тероризму і диверсійної діяльності противника”.

Про перші підсумки “практичної діяльності” силових структур бойовиків у питаннях “протидії терроризму” можна було судити з повідомлень пресслужби “МДБ ЛНР” про затримання в окупованому Луганську співробітників гуманітарної організації ACF (Рух проти голоду). Співробітниками “МДБ ЛНР” було висунуто звинувачення затриманим цивільним особам у начебто співпраці з українськими спецслужбами.

Опісля спецслужби бойовиків хапали вже усіх підряд і звинувачували в роботі на українські спецслужби, а потім оголошували вирок — 12 років ув’язнення. Таким чином, російські спеціальні служби, які фактично керували цими процесами, регулярно поповнювали списки полонених цивільними особами. І в Луганську, і в Донецьку відбувалися хвилі масових арештів. Це арешти фанатів футбольного клубу “Зоря”, в Донецьку — підлітків від 16 до 18 років.

За інформацією місцевих джерел аналітичного відділу ГІ “Права Справа”, наразі на окупованих територіях України ідуть масові облави. Там поновлені традиції 1930-х років, коли люди пишуть анонімки, трудові колективи намагаються вираховувати у своїх лавах “зрадників”.

Захоплення і утримання Росією в полоні цивільних заручників є доказом того, що російська війна проти України є геноцидною. Цивільні люди не мали б опинитися у російському полоні і їхні права не мали б бути обмежені. Сам факт, що сьогодні тисячі цивільних українців знаходяться у російській неволі — це кричущий масштабний воєнний злочин з боку путінської Росії.

Щодо умов утримання цивільних осіб, яких Росія бере у заручники, то за інформацією української розвідки, в багатьох випадках цивільних бранців утримують поза межами правової системи.

Нагадаю, що після тривалих тортур у російському полоні помер викрадений мер Дніпрорудного Євген Матвєєв. Окупанти тримали його в заручниках 2 роки та 8 місяців.

Своєю чергою міжнародні інституції, на жаль, не мають можливості перевірити умови утримання цивільних українських громадян.

Загалом з російської неволі станом на сьогодні вдалося повернути вже 4131 особу: це як військовослужбовці, так і цивільні, а також іноземні громадяни.

Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов, спеціально для FREEДOM

Читайте також:

• Ударів по РФ стане набагато більше — українські дрони змінять правила гри
• Ситуація на Покровському напрямку: куди окупанти підуть далі — огляд Дмитра Снєгирьова
• Росія змінила тактику і цілі атак “Шахедами” — розбір Дмитра Снєгирьова