Воюй проти своїх або помри: як Росія насильно мобілізує українців на окупованих територіях

Українці в окупації опиняються в ролі або “щита”, або “гарматного м’яса” для окупантів — їх силоміць женуть на війну за інтереси Путіна, кидають у бій без підготовки та спорядження, а незгодних — розстрілюють на місці. Як Кремль винищує українців, цинічно змушуючи їх воювати проти співгромадян, і що відбувається з відмовниками, розповідає свіжий випуск “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM. 

Автор — Ольга Михалюк. 

Незаконна мобілізація на окупованих територіях 

Одними з перших армію окупантів поповнили мешканці окупованої частини Луганської та Донецької областей. 19 лютого 2022 року за шість днів до початку повномасштабного вторгнення ватажки терористичних організацій “ДНР” і “ЛНР” Денис Пушилін і Леонід Пасічник підписують укази про загальну мобілізацію, вступивши у змову з вищим російським військово-політичним керівництвом. Для нарощування чисельності окупаційних військ граничний вік призовників було збільшено до 65 років. Військкомати там уже були інтегровані в мобілізаційну російську систему. 

Згідно з відомостями Генштабу РФ, ще до початку повномасштабної агресії було мобілізовано близько 80 тис. чоловіків із захоплених Росією населених пунктів Донбасу. Станом на червень 2023 року тільки на тимчасово окупованій території Донецької області ця цифра вже становила 140 тис. осіб. Такі дані українських правозахисних організацій на підставі аналітики СБУ. До літа 2024 року кількість зросла вже до 300 тис. осіб.

“Просто хапали громадян України на окупованій території, а потім без зброї та спорядження ставили уперед російської армії. Це називається “живий щит” і це заборонено міжнародними конвенціями, але Росія це робить”, — каже Ольга Скрипник, голова правління “Кримської правозахисної групи”. 

Наприклад, учителя з інвалідністю з окупованої Ясинуватої (Донецька область) Володимира Фролова мобілізували, забравши просто зі школи. 

“Забирають абсолютно всіх чоловіків: різного віку, будь-якого фізичного стану, з будь-якими проблемами зі здоров’ям. І вони потрапляють у найкривавіші операції – їх усвідомлено кидають на забій. Робиться це для того, щоб знищити місцеве населення”, — розповідає військовий експерт Павло Нарожний. 

За словами родичів, Володимира Фролова утримували у військовій частині, знущалися з нього, змушуючи підписати контракт із 5-ю окремою мотострілецькою бригадою імені терориста Олександра Захарченка. Освітянин мав пройти повторну медкомісію, але замість цього опинився на передовій, де й загинув. 

“Це дуже цинічно, але це робоча схема, коли армія окупантів захоплює якусь територію, отримує доступ до всіх ресурсів, зокрема й до людського. Беруть усіх осіб чоловічої статі та починають їх мотивувати йти на війну. Якщо людей не набирається достатня кількість, то їх починають брати примусово”, — військовий аналітик Іван Ступак.  

У міру захоплення українських територій і після проведення там так званих референдумів, почали примусово мобілізувати чоловіків із Херсонської та Запорізької областей. Насамперед — працівників бюджетних установ і комунальних підприємств. За 2024 рік, за даними Центру національного спротиву, контракт з окупаційною армією примусово могло підписати щонайменше 7 тис. чоловіків.  

“Почалося все з паспортизації, а потім чоловіків змушували ставати на військовий облік. Навіть якщо в них уже був паспорт, але на військовий облік не стали — спостерігалися випадки фізичного насильства. Приїжджала окупаційна поліція до родичів і вимагала, щоб вони переписали заяву, зазначивши, що це побутова травма і ніхто нікого не катував”, — каже перший заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський. 

Відверто брехали людям гауляйтери з окупованої частини Запоріжжя та Херсонщини Володимир Сальдо та Євген Балицький, обіцяючи, що громадян мобілізація не торкнеться. 

“Військово-цивільна адміністрація нікого не закликає, не мобілізує і не буде цього робити. Наші жителі не підлягатимуть мобілізації щонайменше п’ять років”, — заявляв Євген Балицький, голова Запорізької військово-цивільної адміністрації під російською окупацією.  

Але вони просто не могли не знати наміру вищого керівництва Росії, адже воювати руками українців проти своїх — це один із планів Кремля щодо винищення місцевого населення. 

“Люди з окупованих територій не проходять практично ніякої підготовки. Через тиждень-два їх уже відправляють у найбільш гарячі точки. Це ще радянська тактика, коли людей у принципі кидають на штурми, щоб просто його виграти внаслідок кількості людських тіл, у прямому сенсі”, — розповідає Ольга Скрипник, голова правління “Кримської правозахисної групи”.  

Людей хапають просто на вулицях. За даними партизанської організації “Жовта стрічка”, у Генічеську, Скадовську, Каланчаку та Чаплинці окупанти ходять по квартирах, розшукуючи чоловіків, старших за 18 років. 

Посилилися і перевірки документів на блокпостах, яких стало більше в рази після оголошення Путіним указу про часткову мобілізацію. Діють за лекалами, розробленими ще в анексованому Криму. 

“Була така практика в Севастополі: наприклад, у будь-який момент міг з’явитися КПП, на якому просто чоловіків хапали, відправляли на медкомісію. У нас були випадки, коли медкомісію люди проходили навіть з онкологічними серйозними захворюваннями та серйозними формами інвалідності. Кримський міст повністю контролюється військовими та фсбшниками. Там потрібно проходити КПП, на якому перевіряють документи. Там можуть у будь-який момент мобілізувати. Ми бачили приклади, коли медкомісія проходила буквально за годину, і вже цього ж дня людину відправляли в навчальний центр на території Криму, а за тиждень ми вже фіксували, що вона перебувала на території військової бази Росії та готувалася до відряджання в Україну”, — каже правозахисниця Ольга Скрипник. 

Щоб мотивувати населення приєднуватися до російської армії, у нещодавно захоплених регіонах України постійно рекламують службу за контрактом. На телефони мешканців в окупації надходять повідомлення із зазначенням суми щомісячної виплати в розмірі 204 тис. рублів і контакти, куди звертатися для вступу до підрозділів Міноборони РФ або “добробатів”. 

“Пункт відбору”, тобто вербування жителів ТОТ у Мелітополі, почав працювати з літа 2023 року. Майбутнім військовим обіцяють, що “батьківщина відповість взаємністю” та організує міцний тил родині патріотів, а також щомісячні виплати та повний соціальний пакет. 

“Окупанти мають досвід з “Л-ДНР”, коли вони зганяли людей, катували наших громадян, якщо вони відмовлялися йти воювати в армії квазіреспублік. Вони знають, що бойова цінність таких людей — мінімальна, а іноді мінусова. Мешканцям Херсонщини під час укладення контракту пообіцяли, що вони не братимуть участі в бойових діях, пройдуть навчання і виконуватимуть службу на блокпостах. Але це, звісно, брехня. Цих людей відправляють, як правило, у Запорізьку область або на Донбас. Ми знаємо випадки, коли вони вже в мішках поверталися додому”, — каже перший заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський. 

Нечесний контракт 

Плани з виконання контракту — це, буквально, ідея фікс російського керівництва. Путін і його глашатаї навіюють своєму народу думку, що нової мобілізації не знадобиться. Нібито є добровольці й матеріальний ресурс для них достатній.  

“Про мобілізацію жодної мови не йдеться, громадяни дуже активно підписують контракти з Міністерством оборони. Йдуть служити на контрактній основі. Оплати цих контрактів, це дуже серйозні гроші й цих людей дуже багато”, — заявив прессекретар Путіна Дмитро Пєсков. 

Пєсков укотре бреше, адже для виконання плану чоловіків або примушують підписати контракт, або переводять на нього навіть без їхнього відома. Це розв’язує руки командирам використовувати підлеглих як завгодно. 

Матері учнів донецьких і луганських вишів, які навчаються в окупації, написали скарги до Міноборони РФ із проханням повернути дітей із фронту. Жінки посилаються на накази президента Росії про демобілізацію студентів, а також місцевих гауляйтерів про звільнення з військової служби від 2022 року. Заява матерів датована березнем 2023 року, тобто ці “накази” так і залишилися на папері. 

“Командуванням деяких військових частин ігноруються ці нормативні акти. Пояснюється відмова від демобілізації тим, що хлопці уклали військовий контракт і він, попри те, що у більшості закінчився свій термін, продовжується до кінця “СВО”, — написали жінки у зверненні.  

У відео від квітня 2023 року мешканки так званих “Л-ДНР” звертаються до колаборантів Пушиліна і Пасічника. Називаючи їх “гарантами конституції” і прав людини, жінки просять допомогти в демобілізації своїх синів, які перебувають на фронті понад рік. 

У серпні 2023 року проросійськи налаштовані громадяни звернулися до Путіна за принципом “цар хороший — бояри погані”. Їхніх синів відправили на “навчальні збори” ще в лютому 2022 року, а в травні вони підписали “короткострокові контракти”. У багатьох студентів, стверджують жінки, не було російських паспортів і на бойових позиціях декому виповнилося 19-20 років. Чи вдалося повернути молодих людей додому — достеменно невідомо. 

Окупаційна влада ще 2022 року відзвітувала про демобілізацію студентів та їхнє повернення на навчання відповідно до указу Путіна. Навіть знімали пропагандистські сюжети за участю “високопоставлених гостей із Москви”, з обіцянкою перевести учнів на бюджет і допомогти надолужити згаяне. 

“По всій Росії діє принцип, що той, хто йшов мобілізованим або добровольцем, після 6 місяців служби має право на безоплатне навчання, оскільки він уже відслужив”, — заявляв перший заступник глави апарату Президента РФ Сергій Кирієнко.  

У Центрі національного опору зазначають, що в  так званій “ДНР” було мобілізовано щонайменше 3515 студентів, з яких 70 загинули, 174 поранені й 272 втекли. Близько 2 тис. юнаків досі можуть “служити” в російській армії. У Луганській області гауляйтери мобілізували 654 студенти, з яких п’ятеро загинули й 70 поранені. Близько 300 юнаків також можуть ще “служити”. 

“Людина, яка підписала контракт на рік, а в реальності потрапила в рабство назавжди. Або смерть, або важкі поранення — тільки таким методом можна вийти з цього контракту”, — каже військовий експерт Павло Нарожний. 

За відмову ставити підписи на документі людям погрожують штурмовими бригадами, натякаючи на неминучу смерть. Поміщають у так звані “ями” або на підвали, а за кілька днів усе одно женуть на штурми. Наприклад, поліціянтів з окупованої частини Донеччини під прикриттям навчань хотіли відправити на фронт, підписавши за них документи. 

Порушуючи навіть російське законодавство, контрактники продовжують воювати й після серйозних поранень. 

“Взимку мій чоловік унаслідок розриву снаряда отримав сильний удар від вибухової хвилі, сильну контузію і перелом двох ребер. З позицій його ніхто не виводив, бо видимих ушкоджень не було. Отримав осколкове поранення руки та ноги. Його вивели з позицій через 4 дні, відвезли в лікарню, де його ніхто не оглядав. Визнали придатним і відпустки через поранення не дали. Цього ж дня після лікарні його забрали на бойове завдання в наручниках. Наразі я не знаю, де він перебуває”, — розповідає дружина одного з контрактників. 

Путіну скаржаться і вдови військових з окупованого Донбасу. Кажуть, що тіла їхніх чоловіків були залишені на полі бою. Але це звичайна для російської армії практика: своїх — кидати. 

“У більшості випадків люди просто зникають безвісти. Це потрібно для того, щоб не давати виплати родичам і не було статистики втрат. Хоча правдиві обставини, за яких загинули люди, точно відомі. Є випадки, коли родичам бійці, які з того ж підрозділу повідомляють, як загинула їхня рідна людина. Але офіційно російська влада каже, що немає інформації”, — коментує Юрій Соболевський, перший заступник голови Херсонської обласної ради.  

Строковики на війні всупереч усім законам

Бадьоро, стройовим кроком під ритми маршу — так кремлівська пропаганда зображує призов. Осінню кампанію Росія проводила 2024 року і в окупованих частинах Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей. На камеру люди кажуть, що прийшли в армію добровільно, але в реальності ситуація зворотна. 

Окупанти активно збирають дані про потенційних призовників через освітні заклади, соціальні реєстри та медичне страхування, а також заохочують писати доноси щодо нелояльності до російського режиму чи підтримки ЗСУ, що може бути використано для подальшого тиску. Адже в планах Кремля було набрати 133 тис. осіб. Зокрема й на окупованих територіях. 

“Вони створили медичні комісії, мережу військкоматів, отримували дані з усіх реєстрів, щоб сформувати базу призовників. План із призову молоді окупанти провалили. Навіть на 50% не виконали план, але все ж таки частина людей за призовом пішла”, — каже Юрій Соболевський. 

Не дивно, що серед молоді є добровольці. Такі факти фіксувалися навіть після жорстоких боїв у Маріуполі та потоку пропаганди. А що вже казати про Крим і Донбас, де за 10 років війни виросло ціле покоління, яке лякали “нацистами в Україні”, “іноземними найманцями” та всюдисущим НАТО. Цинізму окупантів немає меж — мобілізаційний резерв у своїй країні вони формують із пелюшок. 

“Є діти, які вже пройшли агресивну пропаганду, наприклад, у “Юнармії”, яка активно працює, зокрема і в Криму. Потім після 18 років вони підписали контракт із російською армією. З погляду і прав людини, і міжнародних конвенцій, які діють в умовах війни, заборонена пропаганда служби армії серед дітей. Але Росія це робить і навмисно вчиняє воєнний злочин”, — каже правозахисниця Ольга Скрипник. 

Більшість чоловіків в армію забрали насильно. Агресивна мобілізація, наприклад, проводилася в Маріупольському районі — там на службу відправили громадян з 18 до 30 років. 

“Заїжджають у села, забирають хлопців віком 18-22 років, везуть у військкомат і тримають там кілька днів. Їм різними способами погрожують, щоб погодилися укласти контракт.  Погрожують, що відправлять у Чечню і там чеченці будуть із ними робити невідомо що. Якщо це не працює, то погрожують, що ФСБ забере сім’ю. Сьогодні зафіксовано щонайменше 15 таких фактів по Маріупольському району”, — каже керівник Центру вивчення окупації Маріуполя, ексрадник мера Маріуполя, активіст, політик Петро Андрющенко. 

Таких молодих людей потім відправляють на фронт. Адже з 2022 року правозахисники фіксували смерті російських строковиків на фронті в Україні. 

Згідно із законодавством РФ, яке Кремль із перших днів застосовує на захоплених українських територіях, призовники можуть нести бойову службу в районах воєнних дій, але тільки за чотири місяці після проходження навчання та отримання військової облікової спеціальності. Щоб прискорити процес поповнення втрат на передовій, призовників майже одразу змушують підписувати контракти, запевняючи, що це не означає автоматичного відправлення в зону військових дій. 

“Когось вмовляли, комусь погрожували або пропонували гроші. Були навіть моменти, коли хлопець-строковик контракт не підписував, а підписали за нього і відправили на фронт”, — каже військовий аналітик Іван Ступак. 

Погрозами, обманом і маніпуляціями не обмежуються і попереджають про “можливі санкції” за відмову від контракту.  

“Навіть якщо вони декларують, що це строковики, які не використовуватимуться в зоні бойових дій, у разі загрозливої ситуації, вони будуть номером один у списку примусу до підписання контракту і подальшого відряджання на лінію фронту. У ЗМІ відомий випадок, коли строковик відмовився підписати контракт і був розстріляний”, — коментує військовий експерт Сергій Грабський.  

Після отримання підпису в документі людей тут же відправляють куди захочуть — або на охорону військових об’єктів, або на розмінування, або в прикордонні з Україною області. Де є ймовірність залишитися в живих — російська рулетка. 

Чи будуть покарані винні? 

Незаконний призов, примусова мобілізація — це геноцидні практики, які російська армія використовує на всіх окупованих територіях: у Криму, а також Луганській, Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях. Це грубе порушення Міжнародного гуманітарного права, Женевської та Гаазької конвенцій, це методи винищення населення України, які російське керівництво повним ходом реалізує всі роки військових дій в Україні. 

Згідно з нещодавньою тематичною доповіддю ООН, поблизу лінії фронту існує щонайменше 15 неофіційних місць ув’язнення, де сотні мобілізованих піддаються тортурам через відмову воювати або підписувати контракт. 

Багатодітного батька-одинака з Новоазовська Донецької області Олега Макарихіна мобілізували ще 2022 року. За його словами, строкову службу не проходив, присягу не складав, контракт не підписував. Дали в руки автомат — і вперед. Двічі Олег тікав із війни і сидів у ямах для відмовників. Був поранений, але все одно його відправляють на бойові завдання. 

“Примусова мобілізація на окупованих територіях — це воєнний злочин. Навіть в окупанта, який перебуває на території, є “рамка” і правило, як він має поводитися. Ці факти мають бути розголошені, тому що таким чином можна постійно поповнювати свою армію з боку агресивної держави. Це може мати величезний ефект в інших частинах світу, де наступний агресор буде окуповувати території та мобілізувати там людей”, — коментує юрист Юрій Білоус. 

Такі злочини не мають терміну давності. За словами експертів, відповідальність за них понесе спадкоємець того суб’єкта міжнародного права, яким сьогодні є Російська Федерація. 

Мобілізаційний резерв на окупованих територіях України Путін створює не тільки для поповнення колосальних втрат своєї армії, що становлять близько 800 тис. Ще одна прихована мета примусової мобілізації — знищити якомога більше українців, примушуючи їх вбивати співгромадян. 

Україна заявляє про незаконність насильницької мобілізації, адже це грубе порушення Міжнародного гуманітарного права та воєнний злочин. Правоохоронці та громадські організації збирають і надсилають доказову базу як до міжнародного, так і українського судів. Наприклад, уже заведено справи проти гауляйтерів так званих “Л-ДНР” за укази про примусову мобілізацію від 19 лютого 2022 року. Стаття — “порушення законів і звичаїв війни за попередньою змовою групи людей”. Ставленики Путіна на захоплених територіях реалізують кремлівську політику боротьби з “нелояльними”, знищуючи українців на їхній власній землі, щоб остаточно вкоренити там диктатуру. 

Читайте також: Зруйновані міста без майбутнього та нестерпні умови життя для українців: чим сьогодні живуть окуповані території