Зруйновані міста без майбутнього та нестерпні умови життя для українців: чим сьогодні живуть окуповані території

Життя на окупованих Росією територіях характеризується складними соціально-економічними умовами, а також обмеженням прав і свобод. У людей, що залишилися там, відбирають житло, роботу, соціальні виплати, а за будь-яку незгоду можна потрапити під репресії та пильний нагляд російських спецслужб. Жителям насаджують чужу ідеологію і паспорт держави-агресора. Окупанти роблять усе для того, щоб життя українців на захопленій території було нестерпним і їх можна було замінити на росіян, які приїхали з глибинок. 

Ситуація на окупованих територіях 

Кремль продовжує видавлювати із захоплених міст корінне населення — українців. За даними Маріупольської міської ради, окупанти знесли в місті там уже понад 500 багатоквартирних будинків, які були пошкоджені під час бойових дій. На їхньому місці росіяни будують іпотечне житло, яке планують продавати. Тим часом законні власники знищеного житла змушені жити на вулиці — їм квартири не видають. Місцева окупаційна адміністрація не створила реальних і доступних програм переселення або компенсації за втрачене житло. Люди намагаються ремонтувати вцілілі будинки самостійно, але через брак будматеріалів і фінансів це вкрай складно.

На початку 2025 року в соціальних мережах з’явилися чергові звернення від мешканців, що залишилися в тимчасово окупованому Маріуполі, які третій рік не можуть отримати обіцяне владою житло. 

“Ми зібралися на наших котлованах зустріти новий 2025 рік. Тут проживало багато людей. Зараз ми безхатьки. Наш район хочуть забудувати іпотекою, діалог із нами не ведуть, нас ігнорують. Багатьох навіть не поставили в чергу, тому що в нас згоріли документи під час бойових дій”, — звернулися до Путіна жителі Лівобережного району Маріуполя. 

Забудовники на відібраній у маріупольців землі будують іпотечне житло і за величезні гроші продають приїжджим росіянам, у яких Маріуполь має популярність. Особливо у так званого “глибинного народу”, який живе в тих краях РФ, де зима триває довгі роки, а в місті біля моря — комфортний клімат. В окупованому Маріуполі спостерігається заміщення місцевого населення російськими громадянами, які приїхали. 

Окупаційна влада депортує тисячі українських громадян углиб Росії. Дітей, яких вивозять без батьків, передають у російські сім’ї або дитячі будинки, а люди, які залишилися на окупованих територіях, піддаються перевірці. Натомість Росія активно заселяє захоплені міста своїми громадянами, пропонуючи їм пільгові умови для переїзду — житло, фінансову підтримку, робочі місця.

Подібні дії РФ мають усі ознаки геноциду. Це систематичне порушення міжнародного права, спрямоване на довгострокову зміну етнічного, культурного та політичного складу захоплених регіонів.

На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Кремлі неодноразово заявляли про важливість Донецької та Луганської областей як промислових регіонів. У результаті, через майже 3 роки більшість підприємств на захоплених територіях зруйновано. Наприкінці літа 2024 року стало відомо, що в Донецьку було закрито всі вугледобувні шахти. 

Багато невеликих населених пунктів у Донецькій області безпосередньо залежать від розташованих там шахт, які давно працюють не на повну силу. В угрупованні “ДНР” нещодавно заявили, що 2025 року низку шахт закриватимуть. Подібні дії мало того, що ставлять під загрозу існування невеликих шахтарських селищ, а й загалом впливають на соціально-економічну ситуацію в регіоні. 

Поки окупаційна влада масово закриває підприємства, на захоплених РФ територіях катастрофічно не вистачає робочих місць і рівень життя місцевого населення неухильно падає. У зруйнованих містах відсутні стабільне водопостачання, електрика та опалення, що робить умови життя нестерпними, особливо в зимовий період. 

Заплющуючи очі на соціальні та економічні проблеми людей, окупанти на захоплених територіях намагаються грати на “почутті ностальгії”, повертаючи давно забуті радянські свята й естетику того часу, про який багато українців хотіли б забути. Російська пропагандистська машина працює на окупованих територіях на повну потужність, насаджуючи вигідні Кремлю наративи. Тих, хто не згоден або підозрюється в лояльності до української влади, переслідують російські спецслужби. 

Репресії є однією з ключових рис політики російської окупаційної влади. Ці дії спрямовані на придушення опору, контроль над населенням і примусову інтеграцію територій до складу РФ. 

Політика окупантів на захоплених територіях в оцінці експертів 

Як РФ проводить політику етнічного заміщення на захоплених територіях України? Чому окупанти закривають шахти на Донбасі? Як Кремль намагається створити нестерпні для українців умови життя на окупованих територіях? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Сергій Гармаш, журналіст, президент Центру досліджень соціальних перспектив Донбасу;
• Денис Казанський, блогер;
• Павло Лисянський, директор “Інституту стратегічних досліджень і безпеки”, доктор філософії з політичних наук;
• Ольга Скрипник, керівниця “Кримської правозахисної групи”.

СЕРГІЙ ГАРМАШ: Росії не потрібні шахти на Донбасі

— Вугільна промисловість України завжди була конкурентом вугільної промисловості Російської Федерації. Цього літа, якщо не помиляюся, шахтарі Ростовської області офіційно звернулися до російського уряду зі скаргою. У російських ЗМІ це обговорювалося: пільги, що надаються в рамках вільної економічної зони на Донбасі, позбавляють ростовських шахтарів заробітку. Ростовська вугільна промисловість стає неконкурентоспроможною через особливі преференції, які російський уряд надав приватним інвесторам на Донбасі.

Крім того, є об’єктивна причина: вугільна промисловість на Донбасі вже практично вичерпала себе. Глибини шахт там досягли таких рівнів, що подібні є тільки в Китаї. Робота на таких шахтах стає небезпечною. Наприклад, шахта Засядька, скільки вона життів забрала? Її давно варто було закрити, але власники викачували з неї все можливе заради збагачення.

Україна інвестувала у збиткові шахти й підтримувала їх, щоб зберегти навколо них життя. На Донбасі селища і міста формувалися навколо шахт. Це була структура: шахта, збагачувальна фабрика, перевезення вугілля на підприємства. Україна підтримувала ці шахти заради людей, щоб шахтарські селища могли виживати.

Росія ж ставиться до населення окупованих територій інакше. Російська держава вміє рахувати гроші та не витрачає їх на соціальні потреби свого населення, тим більше українців на окупованих територіях. Шахти, які раніше дотувала Україна, Росія почала закривати, якщо вони не приносять прибутку. Усе, що приносить дохід, зберігається, а нерентабельні шахти просто закриваються.

Закриття шахт Україна також могла б провести, але зробила б це більш цивілізовано: через реструктуризацію. Наприклад, шахта “Юний Комунар” у Єнакієвому, де за радянських часів проводили ядерний експеримент, раніше відкачувалася для запобігання радіаційній загрозі. Нині ці роботи зупинено і є ризик, що радіація може вийти на поверхню.

Ситуація погіршувалася після 2014 року: економічна деградація, війна, мобілізація. Люди звикли до поганих умов. Багато шахтарів виїхали в російські регіони, такі як Якутія або Кузбас, де хоча б платили зарплату. На Донбасі шахти ще працювали, але грошей за працю люди могли не отримувати місяцями.

Сьогодні в Донецьку спостерігається ілюзія пожвавлення: затори, багато машин. Але більшість тих, хто приїхав, – це не жителі, які повертаються, а переселенці з вмираючих міст на кшталт Єнакієвого і Горлівки. Вони переїжджають у Донецьк, де ще є якесь життя.

Водночас спостерігається і зворотний процес: багато донеччан і луганчан, втомлених війною, купують квартири в Росії (наприклад, у Ставрополі або Краснодарі) і переїжджають туди, прагнучи спокійного життя. У підсумку дійсно змінюється національний склад населення. Крім того, будівельники та військові, які приїжджають на Донбас із Росії, отримують високі зарплати й перевозять свої сім’ї. Це посилює процес заміщення місцевого населення російськими громадянами.

ДЕНІС КАЗАНСЬКИЙ: РФ не буде відновлювати зруйновані міста і підприємства 

— Українськ — точніше, те, що від нього лишилося — це було невелике містечко, збудоване навколо шахти. Практично всі його жителі, близько 10 тис. осіб, так чи інакше були пов’язані з роботою шахти. Зараз усе зруйновано. Кажуть, що в місті залишилося всього п’ятеро дітей. Уявіть: п’ятеро дітей живуть в умовах, де немає світла, води, опалення. Люди мешкають у напівзруйнованих будинках, у яких неможливо нормально існувати.

Проте туди приїжджають якісь люди, наряджають Діда Мороза і Снігуроньку, приносять коробку дешевих цукерок і вітають із Новим роком. Але ж у цих людей забрали все: їхнє нормальне життя і будинки. І що їм натомість? Цукерки та танці. Це виглядає як насмішка.

Саме місто, чесно кажучи, в такому стані, що його, ймовірно, вже не відновлять. Шахта, навколо якої воно будувалося, і так працювала на межі рентабельності. Тепер вона зруйнована, як і вся інфраструктура. А без шахти, хто буде жити в цьому місті, для кого його відновлювати? Зруйнувати місто легко — це можна зробити за місяць. А відновити? Це дорого, складно і практично нездійсненно.

Сучасна Росія не має ідеології, крім так званого путінізму. Це просто набір божевільних ідей, які спадають на думку Путіну і транслюються через його пропагандистів. Відновлення шахт чи підприємств на окупованих територіях не вписується в цю логіку.

Візьмемо, наприклад, Бахмут. Це не вугільне місто, але там були машинобудівні заводи. Сьогодні все зруйновано. Чи будуть відновлювати ці підприємства? Навряд чи. Вони приватні, а приватнику простіше побудувати новий завод у Росії, де не буде проблем із санкціями та власністю. Окупація перетворила регіон на зону повного краху.

Навіть у довоєнний час Донбас втрачав населення і страждав від занепаду промисловості, побудованої ще в радянські роки. Це був “іржавий пояс” — територія із застарілою інфраструктурою і нерентабельними підприємствами. А тепер, після війни, все знищено.

В Авдіївці, де раніше мешкали 30 тис. осіб, зараз залишилося всього 700 осіб, навіть тисячі немає. Це, як правило, пенсіонери, інваліди, люди похилого віку, яким нікуди виїхати. Молоді та дітей там просто немає. Такі міста — без майбутнього. Їхнє населення зникає. Через 5-10 років там просто не залишиться людей. Це і є результат приходу Росії.

ПАВЛО ЛИСЯНСЬКИЙ: Потрібно забирати українських дітей із пекла окупації

— З моменту окупації українських територій у 2014 році російські спецслужби почали виховувати з дітей “катів” на ідеологічній основі. Передбачається, що такі діти повинні будуть підтримувати окупантів за будь-яких обставин. Це — глобальний проєкт, у рамках якого зараз відбирають найкращих, щоб відправити їх навчатися в російські спецслужби: у ГРУ, Слідчий комітет, ФСБ. А інших продовжуватимуть навчати військової справи для того, щоб у майбутньому використовувати як “гарматне м’ясо”. 

Зараз на тимчасово окупованих територіях Росія займається етнічним заміщенням. Місцевих жителів змушують виїжджати, їм забороняють в’їзд, а на їхнє місце привозять громадян РФ. 

Що стосується дітей, то найкраща допомога для них — це вивезти їх з окупованих територій і території РФ. У разі, якщо дитину забирають, важливо записати її прізвище і передати цю інформацію в правоохоронні органи України. Це буде важливою допомогою, оскільки правоохоронні органи зможуть ідентифікувати факт викрадення і проводити розслідування. 

Росіяни вже цілі “супермаркети” створили з анкет дітей. Для того, щоб уникнути відповідальності, тепер не дітей вивозять з окупованої території, а розміщують анкети для того, щоб з Російської Федерації приїжджали люди та забирали цих дітей. Нібито відповідальність за вивезення дитини несе конкретна людина, конкретна сім’я, а не Путін. Звичайно, сумнівна схема, але це те, що придумали юристи з адміністрації президента РФ. 

Найкращий спосіб — просто вивозити дітей із цього пекла окупації.

Є й така практика, коли насильно впроваджують дітей у сім’ї на території Російської Федерації. Деякі чиновники роблять це, щоб заробити додаткові бали в кар’єрі, проте трапляються випадки, коли дітей усе-таки повертають назад у дитячі будинки після того, як вони “попіарилися” на цьому процесі.

ОЛЬГА СКРИПНИК: Після 2022 року в Криму посилився опір окупантам 

— РФ боїться опору, який існує в Криму і став особливо яскравим після 2022 року. На півострові з’явилося багато підпільних рухів, досить успішних, про героїв яких Україна з часом, безумовно, дізнається. Відповіддю Росії на зростання опору стали переслідування і репресії. 

Дуже різко зросла кількість наших громадян, яких переслідують у кримінальних справах за так зване “шпигунство”, “диверсії”. У 2024 році збільшилася кількість жінок, які зараз сидять за ґратами саме за кримінальними справами. Буквально нещодавно, кілька днів тому, була засуджена Оксана Сенеджук із Севастополя. Це українська активістка, яка ще з 2014 року виступала проти окупації та не приховувала свою позицію. Вона отримала 15 років позбавлення волі за так звану “держзраду”. Наскільки нам відомо, це сьогодні найбільший термін для жінки з Криму, який був за період окупації. 

На окупованому Кримському півострові зростає кількість людей, переслідуваних за адміністративними статтями, що також свідчить про те, що Росія намагається боротися з проявом української позиції.

Ми задокументували понад тисячу адміністративних справ: кримських татар, українців — жителів Криму переслідували за українські пісні, Гімн України, слоган “Слава Україні!”, за носіння української символіки, навіть за манікюр у кольорах українського прапора. Понад тисячу адміністративних справ — тільки ті, які ми задокументували, — стосуються саме української позиції та критики російської влади, насамперед пов’язаної з російським вторгненням. 

Росія справді боїться цього опору і намагається відомою їй практикою переслідування та репресій боротися зі спротивом, починаючи від реальних партизанських і підпільних рухів, закінчуючи навіть тими людьми, які просто висловлюють свою підтримку України в соціальних мережах. 

Репресії стають дедалі жорстокішими та масштабнішими. Вони також стосуються тих, хто намагається доносити до населення правду про те, що відбувається — журналістів. 

Читайте також: Ціла мережа з мілітаризації та русифікації: РФ продовжує утримувати тисячі українських дітей і насильно змінювати їхню ідентичність