Велика екологічна катастрофа в Чорному морі через кричущу недбалість влади РФ: наслідки складно спрогнозувати 

Нафтопродукти з російських танкерів, які зазнали аварії в Керченській протоці, можуть потрапити в Азовське море, повідомили в Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України. За попередніми розрахунками, внаслідок аварії екосистемі Чорного моря завдано збитків на суму 14 млрд доларів. 

Екологічна катастрофа в Чорному морі 

Під час шторму в Керченській протоці 15 грудня російські танкери “Волгонефть-212” і “Волгонефть-239” подали сигнал лиха. Перше судно розламалося навпіл. На борту були 13 членів екіпажу, вахтовий матрос загинув. А танкер “Волгонефть-239”, що дрейфує, сів на мілину за 80 м від берега в районі порту “Тамань”. Загалом судна перевозили понад 9 тис. тонн мазуту. Понад 3 тис. тонн опинилися в морі.

“Частина нафтопродуктів залишилася в затонулій частині судна і поступово витікає в морську воду. Основні результати свідчать про те, що мазут продовжує витікати із затонулого судна, забруднюючи Керченську протоку та узбережжя Криму. Однак спостерігається поступове переміщення забруднення у східному напрямку, у відкриту акваторію Чорного моря”, — заявили в Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України.

Уже 17 грудня нафтопродукти винесло на берег. Пляжі Анапи та Темрюцького району вкрилися мазутом. Міністр екології та природних ресурсів Росії Козлов визнав, що може бути забруднено до 200 тис. тонн ґрунту. Першими жертвами екологічної катастрофи стали пернаті. Станом на 21 грудня екологи підібрали близько тисячі постраждалих птахів, 125 уже загинули.

“По-перше, волонтери стали більше привозити загиблих птахів, по-друге, пернаті надходять уже в дуже ослабленому стані. На жаль, із кожним днем загиблих буде більше. Ветеринари та орнітологи кажуть, що в нас є ще дві-три доби. Потім виживати навіть після промивання шлунка і реанімації будуть тільки одиниці”, — написав у Telegram еколог Георгій Каваносян.

23 грудня стало відомо про загибель десяти червонокнижних дельфінів. Причиною загибелі азовок могла стати гостра інтоксикація випарами мазуту, отруєння рибою або водою.

“Викид вважається масовим за умови, коли щонайменше два китоподібних викинулися в одному місці й в один час. На прибережній території Краснодарського краю такі випадки вкрай рідкісні. Це надзвичайно тривожна ситуація!” — наголосили в науково-екологічному центрі порятунку дельфінів “Дельфа” в Telegram.

Експерти сходяться на думці, що обидва танкери, які зазнали аварії, не призначені для мореплавства, а швидше для річок. Судну “Волгонефть-212” у день аварії виповнилося 55 років, а “Волгонефть-239” експлуатується з 1973 року. Вони не були готові до сильного шторму. За документами, танкери не могли виходити в протоку пізніше листопада. Ба більше, “Волгонефть-239” узагалі не мали експлуатувати, тому що в судна прострочено свідоцтво про класифікацію.

“Жодне море світу — Чорне море чи Азовське, Балтійське, Північне море — жодне море не заслуговує на всю цю шкоду від російської присутності. Зараз усі бачать наслідки катастрофи в Чорному морі — мазут, який забруднює узбережжя. Росія використовує надзвичайно старі судна — по 50 років, використовує все що завгодно, щоб тільки заробити гроші”, — заявив президент України Володимир Зеленський.

За допомогою сотень застарілих або дефектних танкерів, застрахованих лише формально, федерація обходить цінову стелю на експорт сирої нафти. G7 разом із Євросоюзом та Австралією встановила прайскеп у 60 дол. за барель ще в грудні 2022 року. Але деякі держави продовжують купувати в Росії сиру нафту за ціною, вищою за встановлену межу. Санкції щодо тіньового флоту країни-агресора увійшли до 15-го пакету ЄС. Обмеження посилює і Велика Британія. Як пише The Washington Post, нові масштабні енергетичні санкції, зокрема щодо тіньового флоту, планують запровадити Сполучені Штати Америки.

Як оцінюють ситуацію експерти

Якими можуть бути короткострокові та довгострокові наслідки розливу нафтопродуктів у Чорному морі? Чому російська влада не достатньою мірою займається ліквідацією наслідків аварії? Які причини катастрофи? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Олег Савицький, експерт з кліматичної та енергетичної політики, стратегічний радник Razom We Stand;
• Євген Симонов, експерт групи з вивчення екологічних наслідків війни в Україні (UWEC);
• Євген Хлобистов, професор кафедри екології Києво-Могилянської академії, експерт Кримськотатарського ресурсного центру.

ОЛЕГ САВИЦЬКИЙ: Катастрофа призвела до того, що тепер частина Чорного моря — мертва

— Не можна говорити про те, що район Чорного моря, де стався розлив нафтопродуктів, тепер буде придатним для ведення морського промислу. Це тепер мертва частина моря. Така ситуація тут буде багато років, оскільки танкери затонули разом із цим мазутом, і він буде вивільнятися невизначений час. 

Важко спрогнозувати, скільки мазут буде виходити із затонулих танкерів. Мазут, який осяде на дні, стане відкладеною проблемою. У період штормів виникатимуть нові хвилі забруднення і все це знову потраплятиме на берег.

Затонулі танкери — джерела можливих нових повторних викидів цього мазуту на берег. Усунути цю проблему можна тільки діставши судна, але очевидно, що зараз це неможливо через погодні умови. І я дуже сумніваюся, що Росія вживатиме цих заходів, щоб мінімізувати шкоду в майбутньому, оскільки це дуже дорогий захід. 

Нехтування Росією екологічними стандартами безпеки багаторазово призводило до масштабних катастроф. І переважно на її території, тому ці катастрофи не привертали такої великої уваги, як ситуація в Чорному морі.

Екологічні катастрофи відбувалися в Сибіру і на Далекому Сході. У них величезна нафтова інфраструктура і величезні системи нафтопроводів — там теж бували великі витоки нафти. 

Екологічні катастрофи з розливами нафти в Росії за останні десятиліття відбувалися десятки разів. Але РФ не змінює своєї практики щодо використання природних ресурсів і в екологічних стандартах безпеки. 

Те, що сталося в Чорному морі, — це вже остання крапка та останній дзвінок для всього світу, щоб зрозуміти, що собою являє Росія. РФ — це сьогодні загроза всьому живому. Те, що відбувається, — просто кульмінація того, до чого уряд Росії йшов десятиліттями. 

Катастрофа в Чорному морі є також прямим наслідком агресивної війни проти України, розв’язаної Росією, та екоцидом. Що стосується міжнародного аспекту, то ця ситуація показує, що потрібно переглядати норми морського права. 

Потрібно створювати такі умови, щоб захистити територіальні води Європи й всіх країн, які перебувають під загрозою таких катастроф через дії Росії. Йдеться про тіньовий флот зі старих танкерів, які можуть створити подібну екологічну катастрофу в будь-якій точці Європи. Необхідно змінювати взагалі правила перевезень у територіальних водах Євросоюзу. 

ЄВГЕН СИМОНОВ: Це найбільша екологічна катастрофа в Чорному морі за останні десятиліття

— Оцінити всю ситуацію зараз складно, оскільки не вистачає багатьох деталей. Але очевидно, що це не просто випадкова безголовість, а системне нехтування безпекою – як екологічною, так і технологічною. Особливо це стосується судноплавства і перевезення нафти. Такий випадок уже був 2007 року — тоді була серйозна подія з розливом близько 2-3 тис. тонн нафтопродуктів і була та сама модель судна — “Волгонефть”. На жаль, ці судна досі використовуються. За реєстрами їх налічується не менше трьох десятків, можливо, навіть більше.

Після нещодавньої катастрофи росіяни продовжують перевозити мазут із Сибіру в порт Кавказ, де його перевантажують на великі судна для експорту. Очевидно, що ці судна не підходять для експлуатації в морських умовах — вони елементарно занадто старі. Але їх продовжують використовувати, бо це дешево. Нові судна коштують дорожче і потребують більших витрат, а в наявній моделі експлуатації — зі створенням безлічі дрібних компаній, які володіють одним-двома танкерами, — у разі аварії ніхто не несе відповідальності, крім самих збанкрутілих компаній.

Це найбільша катастрофа розливу нафти в Чорному морі за останні десятиліття. Масштаби до кінця невідомі, оскільки мазут продовжує витікати із затонулого судна. Поки лише відомо, що наслідки вже серйозніші, ніж у попередніх випадках. Але точний обсяг витоків і пошкоджень ми, ймовірно, дізнаємося пізніше.

Міністр надзвичайних ситуацій РФ Олександр Куренков учора заявив, що ліквідовано лише 15% наслідків аварії. Судячи з усього, за 10 днів зроблено вкрай мало. У нормальній ситуації було б оголошено надзвичайну подію федерального рівня і це стало б підставою для залучення підрозділів з інших регіонів і акваторій, а також використання ресурсів великих нафтових компаній. Однак цього не сталося.

Міжнародної допомоги Росією теж поки що не запитували. Тут відіграють роль і логістичні, і ідеологічні чинники — “велика держава” рідко наважується на подібні кроки. Якби допомогу все ж запросили, то, найімовірніше, її надали б, наприклад, індійські рятувальні служби. Але це потребувало б часу.

Наслідки катастрофи видно вже зараз: масово виносить на берег мертвих молюсків і безхребетних. Збиток може обчислюватися мільйонами загиблих організмів. Поширення забруднення залежить від погодних умов, які змінюються. Наприклад, зараз мазут підійшов до заповідних територій і Феодосійської затоки, а подальший рух забруднення залежатиме від вітру й течій.

Більша частина мазуту, імовірно, перебуває в товщі води або на дні. Коли вода стане теплішою, він може знову спливти й продовжити забруднення. У зоні ризику перебуває все Чорноморське узбережжя, включно з Одесою. Це процес, який триватиме місяцями, з періодичним сплеском залежно від умов.

ЄВГЕН ХЛОБИСТОВ: Влада РФ проявила жахливу недбалість 

— Основний вплив цієї катастрофи припадає на Чорне море, а не на Азовське, оскільки течії в Керченській протоці спрямовані з Азовського моря в Чорне. Аварія сталася саме в Керченській протоці, і збитки від неї ми тільки починаємо усвідомлювати. Зараз плями мазуту рухаються вздовж краснодарського узбережжя Чорного моря, доходячи до пляжів і зон відпочинку. Поки що вітри й течії утримують забруднення від кримського берега, але вже зафіксовано плями за сім кілометрів від Керчі. Це означає, що проблема скоро може торкнутися і Криму.

Вже постраждали десятки птахів, які опинилися в мазуті. Такі птахи практично нежиттєздатні, навіть якщо їх очистити та випустити назад у природу. Історія показує, що подібні рятувальні операції рідко бувають ефективними. Наприклад, 1987 року біля берегів Аляски намагалися врятувати десятки морських птахів, але ефективність виявилася близько 10% — інші загинули. Ми не можемо точно сказати, скільки птахів загине внаслідок цієї катастрофи, але ясно, що масштаби проблеми значні.

Мазут є важчим за воду та має осідати на дно, але через штормову погоду він переміщується плямами в бік Краснодарського краю. Однак течії навколо Керченської протоки спрямовані в бік Криму, а потім — у бік Одеси, румунського та болгарського узбереж. Хоча поки малоймовірно, що мазут досягне таких далеких районів, загибель мікроорганізмів уже почалася. 

Опускаючись на дно, мазут формує шар, під яким неможливе існування флори та фауни. Це буде катастрофою для всієї екосистеми Чорного моря, наслідки якої стануть очевидними лише через місяці.

На жаль, постраждали не тільки птахи. Уже зафіксовано загибель кількох дельфінів. Хоча це розумні істоти, вони теж потрапляють під вплив нафтових плям. Дельфіни дезорієнтуються і гинуть. Проблема, ймовірно, посилюватиметься.

Ключовий фактор катастрофи — зношеність суден. Один із танкерів був побудований 55 років тому, інший — у 1973 році. Ці судна, які за сучасними стандартами давно непридатні для експлуатації, були оновлені в 1990-х роках. Однак оновлення виявилося формальним: їхній технічний стан був незадовільним. У результаті судна розкололися в місцях ослаблення конструкції. Вони взагалі не мали права виходити в море, особливо в штормову погоду.

Головна причина аварії — жага економії. Економія на транспортуванні, на буксируванні, на перебуванні в портовій зоні — все це призвело до трагедії. Старі танкери використовують через їхню дешевизну, і ця “дешевизна” тепер обернулася катастрофою. Економія на всьому стала причиною екологічного лиха для всього регіону.

Крім того, ситуація ускладнюється відсутністю адекватного реагування. У разі подібних катастроф має запроваджуватися режим федеральної надзвичайної ситуації, який дає змогу мобілізувати всі ресурси: рятувальні служби, техніку з інших регіонів — наприклад, із Каспійського або Балтійського морів. Однак цього зроблено не було. У ліквідації бере участь тільки “Транснефть”, тоді як у великих компаній на кшталт “Роснефти” є величезні служби, які могли б допомогти, але вони не мобілізовані.

Нині ніхто точно не знає масштабів катастрофи. Існують лише розрізнені дані від екологів-добровольців. Офіційні звіти мають декларативний характер, реальна картина невідома. Влада виявила жахливу недбалість.

Читайте також: Без Росії не обійшлося: катастрофу лайнера в Казахстані обговорили експерти