Вчителі Росії під пресом кремлівського режиму — за правду й антивоєнну позицію

Доноси, штрафи й арешти, переслідування за правду і бажання відкрити очі на істину молодому поколінню та нові вимоги до роботи педагогів у Росії. Замість того щоб давати дітям знання, прищеплювати “добре і світле”, вчителів змушують працювати за кремлівськими “конспектами”. У РФ освіта перетворилася на інструмент ідеологічного контролю, а вчителі стали в’язнями путінського режиму. 

Як Кремль проникає в голови дітей, чому професія педагога стає такою схожою на професію пропагандиста, і як режим карає вчителів, що не зрадили педагогічним доктринам? Про це розповідає свіжий випуск “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM. 

Автор — Марина Нестеренко

Зміни в роботі вчителів з лютого 2022 року

Зміни системи освіти після нападу РФ на Україну спричинили й трансформацію в роботі педагогічних працівників. Влада вже не бачить у вчителях провідників у світ знань, а розглядає їх як ідеологічний інструмент із вигідними Кремлю наративами.   

“У вчителів з’явилося додаткове навантаження у вигляді пропаганди. До лютого 2022 року ти міг розповідати так, як вважаєш за потрібне, а з лютого 2022 року державна пропаганда дедалі більше й більше захоплювала навчальний процес”, — каже стрічка незалежної профспілки “Альянс учителів” Хельга Пирогова. 

Усе почалося з впровадження патріотичних заходів, які, мали додати патріотизму в навчальний процес. Згідно з новою «традицією» щопонеділка вчителі збирають дітей на лінійку, щоб урочисто підняти російський прапор і хором виконати гімн.

Крім того, додали позакласні заняття “Розмови про важливе”, залишаючи простір для політичних інтерпретацій. Також з’явилися нові предмети, приміром, “Родинознавство” і «Основи безпеки та захист батьківщини». Вчителям для цього навіть довелося пройти перекваліфікацію, щоб навчати дітей, наприклад, пілотування безпілотників. Деякі з них навіть назвали це “другою професією”. 

Вчителів зобов’язали брати участь у благодійності для російської армії, збирати з учнями гуманітарну допомогу на фронт, плести маскувальні сітки та робити окопні свічки.

“Ми як патріоти своєї країни допомагаємо нашим хлопцям, які там у зоні “СВО”. Я вважаю що це якраз і є позитивним моментом — привчати дітей до суспільно-корисної праці, щоб допомагати приносити користь нашій країні”, — заявив один із російських учителів.  

У програмі з’явилися розповіді про нових “героїв” з обов’язковими зустрічами дітей із ветеранами так званої “СВО”, щоб прищепити молодому поколінню почуття “гордості”, “обов’язку” і “причетності”.

Серед учителів, які покірно виконували накази з впровадження пропаганди, сприяючи перетворенню молодих умів на майбутніх покірливих солдатів, знайшлися й ті, хто з перших днів виступив проти — як війни, так і нових кремлівських цінностей. 

Учителі відмовляються допомагати режиму

Тетяна Червенко — колишній класний керівник і вчитель математики московської школи №1147. На початку війни, щойно Міністерство освіти спустило наказ про проведення “Розмов про важливе”, вчителька виступила проти та відмовилася проводити ці уроки. 

“Я одразу повідомила батькам, що замість цих уроків буду вести математику. Минуло три уроки. На третій прийшла завуч і записала весь урок. Того ж тижня мені зробили першу догану за заміну уроку на математику”, — розповідає вчитель математики Тетяна Червенко. 

Тетяна раніше виходила на антивоєнні мітинги та давала інтерв’ю опозиційним медіа. За таку “неналежну” в російських реаліях поведінку на жінку, як заведено у РФ, написали донос на уповноважену з прав дітей Марію Львову-Бєлову. На думку автора доносу, “вчителька порушила права школярів і вчинила аморально”. 

“На цей донос у департаменті освіти відповіли, що вони провели розслідування і що вчителька агітацією в школі не займається — вчителька просто навчає”, — каже Червенко. 

Адміністрацію школи це все одно не влаштувало і за кілька місяців вчительку звільнили. Тетяна Червенко вважає, що в Росії коїться беззаконня і звільнення відбулося з політичних мотивів. 

Крім того, вчителів звільняють за відмову розвозити повістки чоловікам, які підлягають мобілізації. Іван Панін працював у середній школі міста Курильськ вчителем фізкультури та вів секцію з волейболу. Восени 2022 року, коли Путін оголосив мобілізацію, директор школи вимагав від учителя розвозити повістки разом із колегами. 

“Я подумав, що це не дуже поєднується з обов’язками вчителя фізичної культури, та сказав, що відмовляюся. Директору я написав, що відмовляюся в цьому брати участь. За це мене назвали зрадником і заявили, що мені не місце в школі”, — розповідає колишній учитель фізкультури Іван Панін. 

Після цього стався телефонний дзвінок від директора школи.  

“Зрада починається з ось такого маленького, розумієте? Зараз ви впираєтеся і не хочете цього робити, тому що ви вчитель фізичної культури. Це ваш обов’язок, так. Як учителя. Як громадянина Російської Федерації. Як законослухняного патріота. А ви не патріот”, — заявив директор Андрій Горбачов. 

Спокійно працювати Івану Паніну так і не дозволили й постійно влаштовували всілякі перевірки. Не витримавши тиску, вчитель звільнився, а пізніше виїхав із РФ.

“Десь через тиждень після початку війни директор школи скинув методичку про те, як треба кожному класу викладати історію, а саме — розділ про відносини Росії з Україною. Я зрозумів, що вона має мало історичної правди”, — розповідає вчитель історії та суспільствознавства Андрій Шестаков. 

Звільнити зі школи можуть і за доносом самих же учнів. Андрій Шестаков працював учителем історії та суспільствознавства в гімназії міста Нерюнгрі в Якутії. Після початку війни, попри офіційний указ, він продовжував викладати історію, спираючись винятково на історичні факти, не перекручуючи подій і доносячи до учнів правду.

“Якось на уроці 11 клас почали перешіптуватися з приводу війни. Я пам’ятаю, вони говорили “наші щось там захопили”. А в мене вже на той момент це викликало сильне відторгнення — нав’язана державою думка з приводу війни про те, що наші дії абсолютно правильні. Слово “наші” викликало якесь відторгнення. Я просто почав розповідати про те, що дії нашої держави незаконні й неправильні. Мій виступ був трохи емоційний і відгукнувся в учнів”, — згадує Андрій Шестаков. 

Справжні юні патріоти Росії в очі вчителю промовчали, а директору — донесли. Андрія попросили написати заяву про звільнення за власним бажанням, а пізніше звинуватили за статтею про дискредитацію армії та оштрафували на 35 тис. рублів. Приводом став коментар у соцмережі. Не чекаючи посилення тиску або візиту силовиків, учитель покинув країну.

Коли правда — це “аморальна поведінка”

Вчителі в Росії залишають стіни школи частіше не за власним бажанням, а за статтею. Учитель географії Камран Манафлі вийшов на антивоєнний протест із плакатом “Я хочу жити у мирі”, а потім написав пост. 

“Жити треба так, щоб совість не мучила. Нещодавно в школі мені сказали: “У вас не може бути жодної позиції, окрім як офіційної, державної”. Так от, у мене є своя думка! І не тільки в мене, у багатьох учителів є своя думка. І знаєте що? Вона явно не збігається з думкою держави”, — написав Камран Манафлі. 

Минуло всього пів години, й на телефоні вже була шкільна адміністрація з вимогою видалити пост. 

“Звісно, я сказав, що не буду нічого видаляти. Мені відповіли, що якщо не буду видаляти, то тоді я маю прийти в кабінет директора і звільнитися”, — згадує вчитель географії. 

З режимного погляду все логічно, якщо врахувати, що директорка московської школи №498, у якій працював Камран, Гордзейко Тамара Василівна — депутатка муніципальної ради від партії “Єдина Росія” і довірена особа Путіна. 

“Я прийшов у свій корпус за своїми речами, попрощатися з дітьми та забрати документи. Мене не пускали до школи, почався якийсь цирк”, — розповідає Камран Манафли. 

Школі було поставлено завдання не допускати Камрана ні до дітей, ні в кабінет. Не дали навіть написати заяву за власним бажанням. Через кілька днів учителя звільнили за статтею за “аморальну поведінку”. Він намагався оскаржити рішення в суді, але безрезультатно. 

“Здебільшого аморальна поведінка в народі та в педагогічній спільноті завжди пов’язана з педофілією. Це найстрашніше, що може бути”, — каже вчитель.  

“Аморальну поведінку” побачили й в роботі вчителя Олександра Бобурова. Він 10 років викладав фізику в приватній підмосковній школі “Президент”, де навчаються діти російської так званої еліти. 

“Влада дуже серйозно дивиться на вчителів, покладає на них дедалі більше відповідальності й дуже гостро та істерично реагує на будь-які прояви ось такої ідеологічної свідомості з боку педагогів”, — каже прессекретар “ОВС-інфо” Дмитро Анісімов. 

У лютому 2022 року Олександр вирішив розповісти учням правду про початок повномасштабного вторгнення в Україну.

“24 лютого приїхав на роботу. У коридорі я зустрів заступницю директора Світлану Сабельникову і запропонував їй провести загальні збори, щоб вирішити, що сказати дітям у цій ситуації. Але вона відповіла, що не бачить у цьому необхідності. Тоді я вирішив діяти сам: в інтернеті звантажив картинку пшеничного поля під синім небом і музику з пісні “Хотят ли русские войны?”. На отриманому слайді, я під впливом емоцій порівняв Володимира Путіна з Адольфом Гітлером і закликав врятувати Україну, зазначивши у виносці, що презентація відображає особисту думку”, — описав події Олександр Бабуров. 

За це вчителя відсторонили від проведення занять на тиждень, а потім запропонували написати заяву “за власним бажанням”. Олександр відмовився і як помсту отримав статтю за “аморальну поведінку”.

“Це доволі негативно позначається на житті вчителів, тому що після звільнення, особливо якщо це відбувається через якусь “аморальну поведінку”, людина фактично втрачає будь-яку можливість далі знайти роботу за фахом. Керівництво деяких шкіл досить часто користується таким формулюванням, щоб звільняти вчителів за антивоєнні висловлювання”, — коментує прессекретар “ОВД-інфо” Дмитро Анісімов.   

Звільнення виявилися лише початком, далі — переслідування так званих правоохоронців: освітян звинувачують у поширенні фейків, дискредитації, державній зраді та навіть виправданні тероризму. Причина — це всього лише власна думка, що не відповідає офіційній позиції влади.

“Учитель — це одна з найнебезпечніших професій для влади. Якщо людина написала пост після початку повномасштабного вторгнення, то це означає, що вона так думає. Якщо вона так думає, то вона так чи інакше може сказати це дітям. Це єдина людина, яка має доступ до майбутнього — що кращий вчитель, то більший вплив. Влада це розуміє і тому так реагує”, — коментує педагог Діма Зіцер. 

Кримінальне переслідування вчителів за антивоєнну позицію

У день початку так званої “СВО” вчитель біології з московської школи Сергій Лопатін прийшов до Міністерства оборони з плакатом. На ньому було написано: “У дитинстві мене вчили: аби не було війни. Тепер, коли наша країна почала війну, я не знаю, що сказати своїм учням”.

“Не хочу, щоб моя акція виглядала якимось героїчним подвигом. Мені було важливо не скільки стояти з плакатом, скільки заявити свою позицію в соціальних мережах, щоб усі мої знайомі знали — я категорично проти”, — коментує вчитель біології Сергій Лопатін. 

Керівництво школи поставилося до вчинку Сергія цілком передбачувано і попросило припинити участь у будь-яких антивоєнних акціях. Учитель не зрадив своїх поглядів і продовжив ходити на протести. Сергій Лопатін сумлінно навчав дітей і навіть підготував переможців всеросійської олімпіади. Але ці заслуги режиму не важливі, адже головне — він мислить інакше.  

“Уявіть собі, що ви московський учитель, усе життя займаєтесь тим, що читаєте розумні книжки, наукові статті. І цікавитеся політикою тому, що це обов’язок громадянина. А тут вас “накручують”, б’ють по ногах і спрямовують до поліцейського відділку”, — каже Сергій Лопатін.  

Учитель біології відсидів у спецприймальнику два тижні, вийшов звідти з повісткою і був змушений терміново емігрувати. У квітні 2024 року на нього завели кримінальну справу за статтею “публічне поширення вочевидь неправдивої інформації про використання ЗС РФ”. Якщо вчитель повернеться в Росію, то йому може загрожувати до 15 років позбавлення волі. 

Ще одна російська вчителька обрала залишитися людиною і цього ж навчала своїх учнів. Наталії Таранушенко 65 років і половину свого життя вона пропрацювала в школі вчителем російської мови та літератури. Наталя виховала не одне покоління дітей. 

“Я народжена через 14 років після закінчення Другої світової війни. Я сиділа на колінах у батьків і бабусь, які знали війну. Я все це чула змалку — “аби не було війни”. І ніколи день Перемоги не був святом”, — згадує вчителька російської мови та літератури Наталя Таранушенко.  

І коли знову її країна почала війну, Наталя Таранушенко не стала мовчати про війну. На “Уроці добра” жінка розповіла учням про злочини російських військових у Бучі та наголосила, що російське вторгнення в Україну порушує норми міжнародного права. 

Один з її учнів поскаржився на цю розмову своєму батькові, а той почав писати доноси до поліції й вимагав звільнити Таранушенко. Так тривало два роки. Весь цей час у порушенні справи відмовляли, а школа не звільняла педагога. Уже 2024 року донощик домігся свого і на Таранушенко завели кримінальну справу за статтею про “фейки про армію РФ”. 

“У Telegram-каналі з’явилася інформація, що заведено справу. Я була дуже здивована і не повірила, тому що у 2022 році мене перевіряли прокуратура, СК і поліція. Тоді ця стаття була адміністративною, а тепер, мабуть, настав час, посилилися норми. Статтю перекваліфікували на кримінальну”, — каже Наталя Таранушенко. 

За цією статтею може загрожувати до 10 років позбавлення волі. Не чекаючи затримання, жінка покинула територію Росії. 

“Шлях тернистий, і складно все життя залишити за плечима. Але ти відчуваєш себе людиною і розумієш, що не зрадив собі. Це найголовніше”, — каже Таранушенко. 

Далеко не всім учителям вдалося уникнути незаслуженого покарання. Микиту Тушканова, вчителя історії та суспільствознавства, з міста Мікунь Республіки Комі звільнили за статтею за “аморальну поведінку” ще до війни. Приводом став поодинокий пікет на захист свободи слова. Після звільнення за статтею на роботу до шкіл Микиту не брали, тому він подався в репетиторство. Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, Микита відкрито висловлював свою думку в соцмережах.

“Він виклав “ВКонтакте” пост про підрив Кримського мосту, тобто вказав факт. ФСБ ухвалила рішення, що це виправдання тероризму”, — згадує дружина Микити Тушканова Олександа Кочанова.  

Чоловіка засудили на 5,5 років за статтею “виправдання тероризму” і “повторну дискредитацію армії РФ”, а Росфінмоніторинг вніс учителя до списку терористів і екстремістів.

“Невідомо, скільки ще йому сидіти, тому що дуже мало випускають політичних в’язнів. Людей просто виживають із системи всіма способами”, — розповідає членкиня незалежної профспілки “Альянс учителів” Хельга Пирогова.

Правозахисники кажуть, що на вчителів тиснуть через антивоєнні висловлювання, які були сказані не в рамках навчального процесу. І цей тиск стає дедалі жорсткішим. 

Свободи позбавляють навіть за карикатури в газеті та переказ 20 тис. рублів родичу з України. З такою реальністю зіткнувся липецький учитель малювання Данило Клюк. 

“Я думав, усе обійдеться звільненням, а вони ще у ФСБ зателефонували, віддали їм газети й сказали, що я цікавлюся вибухівкою. Півтора тижня за мною стежили, потім директор подзвонив і каже: “Приходь, треба з паперами розібратися”. Я пішов на колишню роботу і встиг тільки сотню метрів пройти, як почалися “маски-шоу” — мордою в сніг, мішок на голову, потім підвал у невідомому місці. Через кілька днів вони знайшли в моєму телефоні перекази моєму братові з Луганська, які я перераховував на благодійність”, — розповідає вчитель Данило Клюк.  

ФСБ змусила вчителя сказати, що гроші були переведені на потреби батальйону “Азов”, який у Росії вважається терористичною організацією. Так Данилу приписали 20 років за “держзраду і сприяння тероризму”. 

У період із 2022 до 2024 року тиску зазнали 143 російські вчителі. Для багатьох це обмежилося штрафами, обшуками та затриманнями без реальних термінів, а 23 вчителі стали фігурантами кримінальних справ. Це призвело до відтоку кадрів: 2023 року з російських шкіл звільнилося приблизно 193,5 тис. вчителів, і зараз у РФ нестача шкільних викладачів. За даними віцепрем’єра Тетяни Голікової, дефіцит шкільних педагогів становить 11 тис. осіб, і це тільки офіційна цифра.  

“Школа перетворюється на систему рекрутингу новобранців у путінську армію. Вчителі в школах стали політруками і їхнє завдання — не освіту давати дітям, а рекрутувати в путінську армію”, — коментує учасник проєкту “Не норма” Дмитро Цибірьов. 

Замість того, щоб до шкіл залучити професійних учителів, Кремль вирішив підготувати нових педагогів з-поміж колишніх учасників “СВО”, тобто військових злочинців, а найчастіше — ще й кримінальників. Фонд “Захисники Вітчизни” організував для них курси з перепідготовки, закінчивши які, колишні військові зможуть викладати в школі предмет “Основи безпеки та захист батьківщини”. 

“Ці курси буквально тривають кілька місяців. Тобто це дуже далеко від якоїсь якісної освіти, педагогічної освіти. Цих людей, попри всі психологічні травми після війни, все одно допускають до роботи з дітьми. Зараз це поки що обмежується тільки новими предметами, але я буду абсолютно не здивований, якщо за рік ось ці “свошники” почнуть залучатися до якихось інших шкільних предметів”, — каже учасник проєкту “Не норма” Дмитро Цибірьов. 

Три роки війни в Україні перетворили роботу російських вчителів на “терор”, адже Кремлю потрібно виховувати нових солдатів для путінської армії. Вчителі повинні підготувати диктатору дітей з уже “правильним” патріотичним настроєм і готовністю вбивати за наказом влади. Ті деякі, хто наважується протистояти держпропаганді, не спотворювати правду і вчити дітей мислити критично, швидко стають ворогами режиму — їх назавжди позбавляють можливості працювати та кидають у російські в’язниці.  

Читайте також: Буряти думають про незалежність, але більшість пригнічує в собі ці пориви: інтерв’ю зі сходознавцем Доржо Дугаровим