Орбан йде врозріз із Євросоюзом: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скоріною

Прем’єр Угорщини Віктор Орбан відомий тим, що регулярно намагається блокувати санкції проти Росії, не упускає нагоди насолити Україні і часто йде врозріз із позицією більшості країн Європейського Союзу. Його називають то “голубом миру”, то “білою вороною”, то “троянським конем”.

28 жовтня, одразу після спірних виборів у Грузії, прем’єр-міністр Угорщини вирушив до Тбілісі. Ця поїздка поповнила список тих випадків, коли країни ЄС відкинули позицію Орбана, заявивши, що він знову йде врозріз із думкою більшості.

Віктор Орбан — один із найбільш неоднозначних політиків Євросоюзу. Історія пам’ятає його як ліберального антикомуніста, який виступав за виведення радянських військ з Угорщини, а його діяльність підтримував Джордж Сорос. Тепер же він відомий насамперед лавіруванням у квадраті ЄС — Путін — Сі Цзіньпін — Трамп. Але кому ж він справді вірний? У цьому в проєкті “Все так однозначно ” телеканалу FREEДOM розбирався Єгор Скоріна.

“Троянський кінь” у ЄС

Віктор Орбан вважається одним із найсуперечливіших політиків Європи. Він очолює уряд Угорщини останні 14 років. Його звинувачують в авторитаризмі, підтримці інтересів Росії та антизахідних настроях. Угорський прем’єр послідовно блокує допомогу Україні від ЄС і наполягає на необхідності так званих “мирних переговорів” для завершення війни.

28 жовтня, одразу після голосування в Грузії, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан вирушив до Тбілісі. Він поспішив привітати правлячу партію “Грузинська мрія” з перемогою, тоді як чимало країн світу, і, насамперед, його колеги з Європейського Союзу, визнали цю перемогу спірною.

У ЄС, коментуючи турне угорського прем’єра до Грузії, відхрестилися від дій Орбана, заявивши, що цей візит слід розглядати як його особисту ініціативу, а не позицію Європейського Союзу. Реакція ж громадян Грузії на візит Орбана красномовно говорить сама за себе — по приїзду його освистали.

Під час пресконференції в Тбілісі Орбан не втримався від того, щоб згадати про Україну, і в найкращих традиціях російських пропагандистів заявив, що керівна партія Грузії “Грузинська мрія” та її уряд нібито не дали змоги перетворити країну на “другу Україну”. Угорський прем’єр стверджував, що грузинський народ начебто ухвалив рішення “на користь миру”, оскільки уряд не захотів втягувати Грузію в “безглузду війну”, яка триває в Україні.

Міністри низки держав Європейського Союзу у спільній заяві розкритикували чергове скандальне турне угорського прем’єра.

“Ми глибоко стурбовані поточною ситуацією в Грузії. Міжнародні спостерігачі повідомили про порушення під час виборчої кампанії, а також у день виборів. Ми засуджуємо всі порушення міжнародних норм вільних і справедливих виборів. Ми вимагаємо неупередженого розслідування скарг з усуненням виявлених порушень. У цей важкий час ми стоїмо на боці грузинів. Порушення виборчої чесності несумісні зі стандартами, очікуваними від кандидата в Європейський Союз. Це зрада законних європейських устремлінь грузинського народу. Ми також критикуємо передчасний візит прем’єр-міністра Орбана в Грузію, оскільки він не виступає від імені ЄС”, — йшлося в заяві.

Менш офіційно висловився колишній прем’єр-міністр Бельгії та європарламентар Гі Верхофстадт, який заявив, що європейські лідери мають оголосити бойкот Угорщині.

“Віктор Орбан — більше, ніж “корисний ідіот” Путіна. Після його дій у Грузії ми знаємо, що він є явним агентом авторитаризму. Європейські лідери повинні бойкотувати зустріч Європейської ради, яка пройде в Будапешті”, — написав він у соцмережі Х.

До бойкотів з боку колег за свої суперечливі витівки Орбану не звикати. З липня прийшла черга Угорщини головувати в Раді ЄС. Цей статус надав Будапешту повноваження визначати порядок денний блоку. І Орбан негайно використав головування для власної самопроголошеної “миротворчої місії”, відвідавши Україну, Росію, Китай, а потім і США, де зустрівся з Дональдом Трампом. При цьому ні Україна, ні Європейський Союз не делегували Орбану роль перемовника. Ці дії угорського прем’єра викликали обурення серед європейських союзників, і вони стали саботувати зустрічі з порядку денного ЄС, організовані Угорщиною в Будапешті.

Тоді в кулуарах Європейського Союзу обговорювали, що Орбан зловживає головуванням у ЄС, і що в принципі не слід було дозволяти Угорщині брати на себе цю роль. За даними Financial Times, голова Європейської ради Шарль Мішель був змушений надіслати листа Віктору Орбану, в якому роз’яснив, що угорський прем’єр не має повноважень представляти Євросоюз на світовій арені, а європейська преса вибухнула критикою на адресу Орбана.

У німецькій газеті Süddeutsche Zeitung (SZ) написали, що Віктор Орбан фактично довів, що його роль — бути своєрідним “троянським конем” у Євросоюзі.

“На адресу режиму угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана не скажеш жодних похвальних слів. Достатньо того, що Орбану, який роками витирав ноги об цінності ЄС, тепер дозволили на півроку головувати в Раді ЄС”, — звертає увагу на цю цитату видання Deutsche Welle.

А ось що написали про зловживання угорського прем’єра своїм головуванням у ЄС у німецькій газеті taz:

“Орбан вважається найбільш прокремлівським прем’єр-міністром у Брюсселі. Досі він не втрачав нагоди насолити Україні. Будапешт неодноразово затримував або блокував фінансову та військову допомогу Києву і намагався запобігти санкціям проти Москви. Залишається тільки питання “миру”. Будь на те воля Орбана, Києву довелося б негайно сісти за стіл переговорів — на умовах Москви”.

Міністр європейських справ Чехії Мартін Дворжак раніше охарактеризував угорського прем’єра так:

“Сьогодні Орбан є тим “троянським конем”, який інтенсивно і, на жаль, дедалі більш ефективно руйнує єдність [ЄС], і намагається показати, що ми повинні ігнорувати Україну. Гадаю, що справжня назва [дій Угорщини] — шантаж. Гадаю, що справжня назва — зловживання правом вето не для захисту національних інтересів Угорщини, а для захисту інтересів Росії”.

Польський віцепрем’єр з питань безпеки Ярослав Качинський якось запропонував угорському прем’єру “сходити до офтальмолога, якщо той не бачить того, що сталося в Бучі”, де військові російської армії грабували, ґвалтували та страчували громадян України. А колишній міністр закордонних справ Словаччини Ростислав Качер за підтримку Путіна взагалі публічно послав Орбана “курсом російського воєнного корабля”.

Також за проросійську позицію розкритикувала прем’єр-міністра Угорщини президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Вона порівняла війну Росії проти України з боротьбою угорців за свободу 1956 року, які повстали проти радянського гноблення.

“Є ще дехто, хто звинувачує в цій війні не жагу Путіна до влади, а жагу України до свободи. Тому я хочу їх запитати: чи звинуватили б вони коли-небудь угорців у радянському вторгненні 1956 року?”, — сказала вона.

Акцент Урсули фон дер Ляєн на радянській окупації в риториці щодо угорського прем’єра був аж ніяк не випадковим. В останні роки існування СРСР тоді ще молодий студент Віктор Орбан здобув репутацію ліберального антикомуніста, який активно виступав за виведення радянських військ з Угорщини. У 1989-му у виступі Орбана особливо зухвало звучало гасло часів 1956 року: “Росіяни — додому!”.

Шлях Орбана

Віктор Орбан почав свою політичну кар’єру 1988 року, ставши одним із засновників суспільно-політичного альянсу Fidesz. Цю організацію було створено здебільшого завдяки фінансовій підтримці Джорджа Сороса, який, до речі, народився в Угорщині і фактично відкрив для Орбана двері в політику. Ймовірно, цей факт він хотів би приховати, оскільки зараз угорський прем’єр активно критикує і демонізує все, що пов’язано з американським мільярдером.

Наприклад, влітку 2024 року суд ЄС наклав штраф на Угорщину за невиконання правил прийому мігрантів. Орбана обурив той факт, що йому, як і іншим учасникам ЄС, виявляється, необхідно виконувати правила організації, щоб отримувати від неї гроші. Але, замість того щоб вийти з ЄС із гордо піднятою головою, Орбан лише звинуватив європейський суд у тому, що він нібито перебуває під керівництвом Сороса, тому проти угорського прем’єра, бачте, плетуть підступи.

Орбан став відомим в Угорщині за рік після початку своєї кар’єри — 1989 року після виступу в центрі Будапешта перед багатотисячним натовпом, де він під зухвалі гасла “Росіяни — додому!” вимагав вільних виборів і виведення радянських військ.

Уперше Орбан став прем’єр-міністром 1998 року, але вже 2002-го програв вибори і залишив свою посаду. Наступні вісім років його партія Fidesz перебувала в опозиції, і в цей час його погляди почали змінюватися в бік авторитаризму. Орбан повернув підтримку виборців популістськими заявами. І 2010 року Fidesz знову перемогла, і Орбан знову став прем’єром. Відтоді він обіймає цю посаду безперервно вже 14 років.

Європейський Союз сьорбнув горя з Орбаном. Його уряд критикують за утиск прав ЛГБТ-спільноти, порушення демократичних норм і обмеження свободи слова.

Європейський парламент відреагував на політику Орбана 2018 року резолюцією, в якій йшлося, що його уряд порушує основні європейські цінності. У парламенті тоді заявили про проблеми Угорщини з верховенством права, залежністю судів від влади та утиском опозиції. 2021 року міжнародна організація “Репортери без кордонів” внесла угорського прем’єра до списку “ворогів преси”. А 2022 року Європарламент заявив, що “ситуація погіршилася настільки, що Угорщина під керівництвом Орбана перетворилася на гібридний режим електоральної автократії” з високим рівнем корупції в країні.

На початку 2024 року спроби Орбана виторгувати собі поступки, шантажуючи колег можливістю накласти вето на важливі рішення, стали всерйоз дратувати учасників ЄС. Тоді угорський прем’єр традиційно блокував виділення допомоги для України, чим надавав ведмежу послугу Путіну. Орбан настільки дістав глав країн і урядів, що йому пригрозили використанням статті 7 Договору про Європейський Союз, яка дозволяє позбавити країну права голосу в Європейській раді, якщо вона не дотримується цінностей ЄС.

Колеги по союзу неодноразово пропонували Орбану піти з ЄС.

“Чому б йому (Орбану — Ред.) не створити союз із Путіним і з деякими авторитарними державами такого типу? Це за принципом, що якщо ти не хочеш бути членом якогось клубу, ти завжди можеш вийти”, — заявили в Міністерстві закордонних справ Польщі влітку 2024 року.

Вигнати ж будь-яку країну з Європейського Союзу — завдання практично нездійсненне. Річ у тім, що процедур для виключення держави-члена з ЄС просто не існує. Немає жодного положення, яке передбачало б вигнання країни з союзу. Країни можуть вийти з ЄС добровільно, як це зробила Велика Британія, однак виключити державу без її згоди — неможливо.

Та й тим більше Орбан — це ж не вся Угорщина, і країна залишається стратегічно важливою для Євросоюзу. Виключення Угорщини означало б ослаблення позицій ЄС на сході, і потенційно могло б підштовхнути країну до тісніших стосунків із Росією або Китаєм. З урахуванням стратегічних цілей безпеки, ЄС намагається утримати Угорщину, навіть якщо це означає закриття очей на деякі дії Орбана.

Щоб впливати на Орбана, ЄС використовує бюджетні важелі. Наприклад, виділення деяких субсидій для Угорщини було призупинено через порушення у сфері верховенства права. ЄС прагне використовувати фінансові санкції як інструмент тиску, щоб спонукати Угорщину до дотримання норм, не вдаючись до крайніх заходів, і робить ставку на внутрішні зміни в самій країні. Наприклад, деякі європейські політики покладають надії на потужного конкурента Орбана — Петера Мадяра.

Петер Мадяр запам’ятався в Україні тим, що в лічені дні після атаки росіян на дитячу лікарню “Охматдит” привіз до Києва гуманітарну допомогу. Його партія зібрала близько 38 тис. євро пожертвувань від угорців, а також медикаменти, гігієнічні набори, продукти харчування. Поїздка Мадяра відбулася буквально через тиждень після візиту Орбана до Москви, де той намагався говорити з Путіним про мир.

Орбан у квадраті

Погляди Віктора Орбана на Росію та її лідера Володимира Путіна змінювалися з роками. Колись їхні стосунки були прохолодними, але згодом Орбан став одним із небагатьох європейських лідерів, які зберігають дружні зв’язки з Кремлем, — навіть після окупації Криму, війни на сході України і повномасштабного вторгнення Росії 2022 року. Сьогодні угорський прем’єр активно виступає проти ізоляції Росії і закликає скасувати антиросійські санкції. У той час як більшість країн ЄС поступово відмовляються від російських енергоресурсів, Угорщина веде переговори з “Газпромом” про нарощування поставок. Орбан прагне зберегти економічні зв’язки з Росією і критикує політику Заходу, залишаючись при цьому членом НАТО і ЄС.

Підтримка Орбана орієнтована на тих, хто поділяє його, так би мовити, прагматичні погляди. Це, наприклад, колишній президент США і кандидат у президенти Дональд Трамп, якого Орбан вихваляє за кожної зручної нагоди. Під час свого “мирного турне” Орбан зустрічався з Путіним і Сі Цзіньпіном, а візит до Трампа став його фінальною зупинкою. Деякі європейські політики визнали цей маневр не більше ніж саморекламою перед Трампом, особливо з огляду на те, що жодних офіційних повноважень для посередництва в Орбана не було.

Орбана і Сі Цзіньпіна об’єднує критичне ставлення до західних цінностей і несхвалення тиску на авторитарні режими. Китайський лідер зацікавлений у зміцненні впливу в Європі, і Орбан готовий йому в цьому сприяти, насамперед виходячи з власних інтересів.

Фінансова залежність Угорщини від ЄС є однією з причин того, що Орбан не може повністю дистанціюватися від Брюсселя. Значна частина витрат країни покривається за рахунок європейських дотацій. Однак постійна критика з боку ЄС через корупцію та порушення демократичних норм підштовхує Угорщину шукати альтернативні джерела фінансування, і Орбан дедалі частіше знаходить підтримку в таких автократіях, як Росія та Китай, які не турбуватимуться про дотримання Угорщиною демократичних норм.

Таким чином, Орбан використовує переваги членства в ЄС. Але коли доступ до фондів ЄС ускладнюється, він повертається до союзників, для яких демократичні принципи не мають великого значення. То який бік у підсумку обирає Віктор Орбан — Путіна, Трампа, Сі Цзіньпіна чи ЄС? Відповідь проста: він підтримує тих, хто дає найбільшу вигоду.

Попередні випуски “Все так однозначно”:

• Війська КНДР на війні Росії проти України: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скоріною
• “Нескінченний” наступ росіян, удари по арсеналах РФ і завершення війни 2025 року: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скоріною
• Битва за Вугледар, далекобійна зброя для України та ядерні погрози Путіна: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скоріною
• Далекобійні удари по РФ, ситуація в Курській області та дебати Трампа з Гарріс: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скоріною
• Неарешт Путіна в Монголії, ракетні удари по Україні та підсумки місяця Курської операції ЗСУ: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скоріною