Злочини без строку давності й Україна їх ніколи не забуде: як покарати РФ за страти військовополонених — думки експертів

Росіяни продовжують скоювати воєнні злочини — вбивати та катувати українських полонених. Нерідко розправу окупанти знімають на відео та поширюють у соціальних мережах. 

За даними Офісу генерального прокурора України, понад 100 українських військових було страчено на полі бою. Омбудсмен Дмитро Лубінець неодноразово звертався з приводу цих інцидентів до ООН і Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ). 

Останні випадки позасудових страт українських військовополонених

Офіс генпрокурора України регулярно фіксує воєнні злочини російських окупантів на полі бою. 18 жовтня поблизу міста Селидове Донецької області російські військові стратили двох українських військовополонених. 

“За оперативними даними, 18 жовтня 2024 року, о 14:38, представники збройних сил РФ у Покровському районі захопили в полон двох українських військовослужбовців. Окупанти, які штурмували лісопосадку поблизу м. Селидове, поклали беззбройних військовополонених обличчям донизу. Вони утримували їх у такому положенні, притискаючи ногами до землі, а за деякий час розстріляли впритул з автоматичної зброї”, — повідомив Офіс генпрокурора України.

У відомстві зазначили, що розпочато досудове розслідування за фактом порушення законів та звичаїв війни, пов’язаного з умисним вбивством.

У зв’язку з цими фактами уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець звернувся до ООН і МКЧХ.

“Країна-агресор знову порушила Женевську конвенцію про поводження з військовополоненими! Вкотре повідомив ООН і МКЧХ про воєнний злочин РФ, щоб організації це зафіксували. Відомо вже про понад 100 українських військових, яких при потраплянні в полон стратили росіяни!”, — повідомив він у Telegram.

Убивство чотирьох полонених бійців Національної гвардії України поблизу Селидового Донецької області зафіксували 6 жовтня. 

“Під час виконання службово-бойових завдань, українські військові потрапили в полон під час штурму окупаційних військ у Донецькій області. Росіяни записали допит беззбройних військових на відео. Наступного дня Сили оборони повернули втрачені позиції та виявили тіла вбитих українських військовослужбовців”, — ідеться в повідомленні Офісу Генерального прокурора. 

Раніше в соціальних мережах поширилася інформація про розстріл російськими окупантами дев’яти українських військовополонених у Курській області. На ситуацію відреагували уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець і глава Міністерства закордонних справ України Андрій Сибіга. 

Омбудсмен наголосив, що страти полонених є грубим порушенням Женевської конвенції, і повідомив, що надіслав листи до Організації Об’єднаних Націй та Міжнародного Комітету Червоного Хреста з приводу чергового злочину росіян.

“Ці дії не повинні залишитися безкарними, і ворог повинен понести всю відповідальність. Росія — це країна-терорист, яка порушує всі правила і звичаї війни. Міжнародна спільнота не повинна закривати очі на такі злочини!” — наголосив Дмитро Лубінець.

До вжиття негайних заходів закликав міжнародна спільнота міністр закордонних справ України Андрій Сибіга — видати ордери Міжнародного кримінального суду (МКС) на арешт російських злочинців, посилити санкційний тиск, вимагати доступу міжнародних спостерігачів і медиків до місць тримання та сприяти звільненню військовополонених і всіх незаконно утримуваних.

“Жорстоке поводження Росії з українськими військовополоненими є абсолютним варварством, грубим порушенням міжнародного гуманітарного права, законів і звичаїв війни. Страти частішають, 95% військовополонених піддаються тортурам, за даними ООН, позбавлені елементарних потреб і доступу”, — підкреслив Андрій Сибіга.

За інформацією українського омбудсмена Дмитра Лубінця, тільки офіційно зареєстрованих і верифікованих воєнних злочинів росіян щодо українських полонених — понад 100. Насправді таких випадків набагато більше, але інформацію з низки причин складно підтвердити. 

“Це свідома політика Росії, проте міжнародні організації закривають на це очі. Я не бачу ні публічної, ні юридичної реакції на ці події, ордерів на арешт для воєнних злочинців досі немає”, — заявив Дмитро Лубінець.

Українські правоохоронці за кожним зафіксованим випадком ініціюють досудове розслідування. 

Росія має негайно припинити застосовувати тортури щодо українських військовополонених, надати незалежним спостерігачам доступ до них і виконувати всі свої міжнародні зобов’язання щодо полонених. Про це сьогодні, 23 жовтня, під час дебатів у Європарламенті в Страсбурзі з питання воєнних злочинів Російської Федерації, що тривають, заявив єврокомісар з питань юстиції Дідьє Рейндерс. 

Він нагадав про нещодавнє вбивство дев’яти полонених українських військових у Курській області Росії. Рейндерс зазначив, що є інформація про щонайменше 177 українських військових, які загинули в російському полоні.

Жорстоке поводження з українськими військовополоненими не обмежується позасудовими стратами, про що свідчить доповідь Управління верховного представника ООН з прав людини, опублікована 1 жовтня. Застосування тортур щодо полонених має систематичний характер.

“Військовополонені піддаються різним видам тортур — від жорстоких побиттів до сексуального насильства, принижень і голоду на всіх етапах полону. Їхній захист і гуманне поводження є основоположними принципами, яких ми всі зобов’язалися дотримуватися відповідно до Женевської конвенції, як світова спільнота, включно з Росією. Крім того, навмисні страти та тортури військовополонених вважаються воєнними злочинами відповідно до Римського статуту. Страти та тортури є ще одним прикладом нехтування Кремлем міжнародним правом загалом, і зокрема міжнародним гуманітарним правом”, — сказав Рейндерс.

Україна і Росія продовжують обміни військовополоненими, останні відбулися 13 і 14 вересня, а також 18 жовтня. Загалом із російського полону вдалося повернути 3 767 українських бійців. 

Читайте також: Війська РФ вдарили поблизу магазину та ринку в Куп’янську — що відомо про наслідки

Думки експертів

Як проводяться розслідування воєнних злочинів росіян? Чи можна вже зараз притягнути до відповідальності як виконавців, так і вище військове керівництво РФ за те, що вони заохочують жорстоке поводження з українськими військовополоненими? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента України; 
• Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини;
• Олег Охредько, експерт і аналітик Центру громадянської просвіти “Альменда”;
• Андрій Яковлєв, адвокат, експерт Регіонального центру прав людини.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Росія занулює міжнародне право

— Українським правоохоронцям потрібно фіксувати весь склад воєнних злочинів росіян, щоб після війни провести судові процеси. 

Існує ціла система катівень, які офіційно створені на окупованих територіях, тривають масові депортації людей, викрадення дітей. Це системна і продумана кампанія. 

Якщо уявити, що Росія сідає за стіл переговорів, відбувається заморожування війни, знижується її інтенсивність. І виходить, що всі ті воєнні злочини, які буквально відбувалися в прямому ефірі, залишаться без юридичної оцінки, а винні не понесуть покарання. Кремль показує, що вони “беспредельщики”. І там прекрасно розуміють, що міжнародні інституції втручатися не будуть, хоча Росія буквально зануляє міжнародне право. 

Росію не цікавить обмінний фонд, до якого входять їхні “зеки”. А ув’язнені — це основний контингент, який воює на території України. Їх не цікавить включати в обмін українських цивільних осіб, тому що вони використовують їх як заручників і для вирішення своїх пропагандистських завдань. 

Серед російських військовополонених для обміну Росію цікавлять вузькі спеціалісти, професійні льотчики, артилеристи. Також їх цікавлять строковики, взяті в полон під час Курської операції ЗСУ. 18-20-річні строковики створюють певний резонанс. 

Крім того, російську сторону для обміну цікавлять представники окремих етнічних підрозділів, передусім кадирівського “Ахмат”, а також особи, які потрапили в полон і мають стосунок до російських спецслужб.

Ось за цих людей у Кремлі готові віддати все. Весь інший контингент їх мало цікавить. Тому обмінні процеси йдуть важко і йдуть непрості переговори. Треба віддати належне Координаційному штабу, який займається обмінами, тому що він все одно знаходить можливості та повертає наших людей додому. 

ОЛЕКСАНДР ПАВЛИЧЕНКО: РФ проводить системну жорстоку політику щодо українських військовополонених

— Росія, здійснюючи вбивство військовополонених, порушує статтю восьму Римського статуту, яка визначає норму безпеки військових, які здаються в полон. Це документ, за яким може відкрити провадження Міжнародний кримінальний суд. І це поки що єдиний варіант розгляду цієї проблемної справи на міжнародному рівні.

Ще є 3-тя Женевська конвенція, яка стосується встановлення правил стандартів поводження з військовополоненими. Цей документ був вироблений Міжнародним комітетом Червоного Хреста. І, власне кажучи, це рекомендаційні договірні відносини, які приймають сторони-учасники цієї конвенції. 

Україна і Росія є сторонами цієї конвенції й вони зобов’язуються дотримуватися цих стандартів і норм. Але коли відбувається порушення, то тоді застосовується вже не стандарт 3-ї Женевської конвенції, а саме норма Римського статуту, який визначає чотири типи злочинів, пов’язаних із порушенням міжнародного гуманітарного права, — воєнний злочин, злочини проти людяності, геноцид і злочини агресії. У цьому випадку ми говоримо про те, що вбивство українських військовополонених є воєнним злочином. 

Коли Міжнародний кримінальний суд приймає до розгляду подібну справу, то потрібне дотримання кількох чинників — масштабності та системності. Ми бачимо, що Росія із частою періодичністю здійснює розстріли, публічні страти українських військовополонених, причому іноді використовуючи до цього жорстоке поводження. Тут у наявності низка злочинів, які вчиняються Російською Федерацією в особі її представників з-поміж збройних сил. 

Прерогатива національних правоохоронних органів і національної української судової системи — розслідувати такі злочини з максимальним притягненням до відповідальності тих, хто виконував ці злочини та віддавав безпосередні накази. Крім того, йдеться про тих, хто організовує цю політику, несе командну відповідальність на рівні вищих ешелонів влади. 

Ми бачимо системність у реалізації цієї жорстокої політики з боку російських військовослужбовців, що означає існування схвалення такої практики з боку командування. І якщо Міжнародний кримінальний суд відкриватиме таке провадження, то він розглядатиме вищих керівних осіб РФ як відповідальних за вчинення таких злочинів. 

Нерідко під час обмінів Україна віддає РФ причетних до воєнних злочинів, бо вони мають велику вагу і Росія готова йти на поступки, щоб роздобути їх назад. 

Не існує механізму реактивного реагування на такі ситуації, як позасудова страта на полі бою. Немає такого органу, який би ухвалив рішення про те, що потрібно негайно припинити таку практику і звернутися до Російської Федерації з негайним розслідуванням всієї ситуації. Росія вийшла з усіх цивілізованих міжнародних інструментів. 

З усього масиву справ про злочини Росії в Україні Міжнародний кримінальний суд (МКС) виділив лише дві категорії: це депортація дітей — і два відповідні ордери на арешт, і обстріли цивільної енергетичної інфраструктури України.

У 2024 році розглядатимуться питання, пов’язані з порушенням у місцях позбавлення волі щодо українських військовополонених і цивільних. І всі пов’язані з цим факти — тортури, умови утримання, моменти ненадання медичної допомоги, смерті в місцях несвободи. Але, найімовірніше, МКС візьме до розгляду й таку категорію справ, як жорстокий розстріл українських військових, які здалися в полон. 

Українським правоохоронцям досить складно розслідувати такі справи, і це насамперед пов’язано з відсутністю можливості доступу до місця скоєння злочину. Немає тіл, відповідно, не можна провести судово-медичну експертизу: встановити факт, причину і час смерті. Україна позбавлена можливості зробити все за правилами кримінального процесу. 

Крім того, фактично неможливо встановити персональні дані та відповідальність безпосередніх виконавців.

Мова про тих, хто конкретно брав участь, віддавав накази на вчинення злочину. Найбільші проблеми в тому, що вони перебувають зі зброєю на тій території, де немає над ними контролю з боку українських правоохоронних органів. 

ОЛЕГ ОХРЕДЬКО: У таких злочинів немає терміну давності й Україна ніколи не забуде

— За офіційними даними, вже понад 60 військовополонених було розстріляно. І тут ми маємо особливо, наприклад, розглядати випадок, коли у вересні вдалося взяти в полон одного з російських військовослужбовців, який брав участь або був свідком розстрілу. І він розповідає про те, що це не їхнє персональне рішення, а попросту накази командирів. 

До відповідальності мають бути притягнуті не тільки виконавці страт, а й ті, хто віддавав накази. Має бути встановлено весь ланцюжок. Видаються міжнародні ордери, тобто цих людей намагаються знайти, затримати й передати Міжнародному суду. 

Прикладів притягнення до відповідальності військових злочинців у міжнародній практиці не так уже й багато. Однак, випадки страт, що почастішали, дедалі більше приковуватимуть увагу міжнародної спільноти.

Механізм міжнародного впливу досить-таки складний і найбільш активно він почне діяти вже, на жаль, після перемоги. Тоді й ми, і міжнародна спільнота отримає доступ, по-перше, до документів, а по-друге, — до людей. Найяскравіший приклад покарання за порушення міжнародних законів — це Нюрнберзькі процеси. І так буде. З боку України вже існують комісії, які розслідують дії росіян. Здебільшого їхні дії спрямовані на фіксацію цих випадків. 

Очікувати швидких рішень ми не можемо. Єдине, що можливо, — якісь політичні заяви та продовження тиску на Росію, і при цьому не тільки на Росію, а й на її союзників.

Терміну давності немає. Україна про це ніколи не забуде і всі винні будуть покарані. Але, на жаль, це буде тільки після перемоги. 

Поширення кадрів страт, найімовірніше, є однією з операцій російських спецслужб, яка переслідує кілька цілей. Насамперед це дегуманізація: показати, що є, і викликати відповідну реакцію. У нас українські військові — теж люди. Гинуть їхні побратими, гинуть родичі й не у всіх можуть витримати нерви. Друге — це варіант неможливості проведення прямих переговорів, тому що дуже важко вести переговори з маніяком, який вбиває людей. 

З огляду на контроль ФСБ та інших російських спецслужб над соцмережами, можна говорити про те, що оприлюднення кадрів зі стратами відбувається не на низовому рівні, а за наказами вищих командирів. Це спецоперації ФСБ, які спрямовані як на російське суспільство, так і на європейське, американське, українське суспільство, щоб показати, що ця війна безжальна, припиняйте воювати, здавайтеся, тоді припиняться ці дії. 

Завдання Росії — показати, що міжнародне законодавство не діє, просто розхитати його і знищити. І вже в цій анархії діяти далі. 

АНДРІЙ ЯКОВЛЄВ: Вище командування РФ є співучасниками воєнних злочинів 

— Фіксація воєнних злочинів відбувається, наприклад, на підставі інформації свідків, наприклад, російських полонених, які дають свідчення. Нещодавно було поширено відео бесіди з російським військовополоненим, який розповів, як вони стратили трьох українських військовополонених, бо їм дали таку команду. Крім того, позасудові страти на полі бою можуть бути зафіксовані безпілотником, і за відеозаписом можна визначити, що точно сталося. Сьогодні завдяки застосуванню різних технологій збільшилася прозорість фронту й інформації про воєнні злочини росіян стало більше. 

Не завжди можна поіменно встановити виконавців воєнного злочину, але можна встановити командира цього підрозділу. І існує принцип, що дозволяє притягати до відповідальності командирів, які віддали такий наказ і, відповідно, є співучасниками та організаторами цього злочину. Або ж вони не здійснили належного контролю, і тоді теж несуть кримінальну відповідальність нарівні з виконавцями. 

Враховуючи, що випадки страти відбувалися в різних регіонах, то що більше таких командирів буде встановлено, то вищим буде рівень командування, яке можна притягнути до відповідальності.

На рівні Міжнародного кримінального суду можна притягати до відповідальності все командування Російської Федерації або найвище командування. Не можна сказати, що вище російське командування могло не знати. Воно знало або віддавало наказ. Відповідно, найвище російське командування відповідальне за розстріли нарівні з виконавцями, оскільки воно може впливати на своїх підлеглих. 

Ресурси Міжнародного кримінального суду обмежені. За 30 років МКС розглянув лише близько 20 справ. Тому не варто очікувати, що всі наші справи будуть ним розглянуті. Але можна почати хоча б переслідування військових злочинців. Усе-таки систематичні розстріли українських військовополонених — це дуже серйозний злочин. І якщо на це не звернути уваги, це дає Росії можливість повторювати такі випадки. І ми бачимо, що вони так роблять. 

Читайте також: Путін намагається компенсувати величезні втрати в живій силі за допомогою північнокорейських солдатів — подробиці (ВІДЕО)