В українських прифронтових населених пунктах досі залишаються сотні мирних жителів. Багато з них не можуть виїхати в безпечніше місце через вік або за станом здоров’я. Саме їм від початку повномасштабної війни приходять на допомогу фахівці з евакуації благодійної організації “Схід SOS”. Допомагають не лише виїхати, а й знайти житло. Як евакуюють тих, хто більше не може залишатися під щоденними обстрілами, розповідає FREEДOM.
Практично щодня команда фахівців з евакуації виїжджає у прифронтові населені пункти. Мета кожної такої поїздки одна — вивезти з-під обстрілів людей, які не змогли евакуюватися самостійно. Цього разу за планом — Костянтинівка. Звідти треба забрати кількох пенсіонерів.
“Ми зараз візьмемо сидячі ноші, у нас бабуся там маломобільна. Ми так швидше спустимося, і їй буде безпечніше”, — готується до поїздки команда фахівців з евакуації.
У рідній Костянтинівці у Ніни Василівни рідних не залишилося. За літньою жінкою останнім часом доглядали сусіди. Вони ж і подали заявку на евакуацію пенсіонерки в більш безпечне місце.
Попри те, що Ніна Василівна насилу пересувається квартирою, від сидячих нош жінка відмовляється. З п’ятого поверху востаннє перед від’їздом вирішила спуститися сама.
Саме таких, як Ніна Василівна, з першого дня повномасштабної війни, розв’язаної Путіним проти України, з прифронтових міст і сіл вивозить Роман. Сам він із Сіверськодонецька, який був окупований армією РФ ще в червні 2022 року. Чоловік добре знає, наскільки важливо вчасно виїхати в безпечніше місце. Літніх і маломобільних людей вивозять за заявками їхніх близьких або знайомих.
“Коли є дзвінок на “гарячу лінію” — формується заявка. Уся інформація про людей — кого забирати, де забирати, як саме, що людині необхідно, чи є якісь захворювання. І далі заявка надходить до нас, ми її опрацьовуємо, безпосередньо виїжджаючи на виклик”, — розповідає фахівець з евакуації благодійного фонду “Схід SOS” Роман Бугаєв.
А ось Валентину з квартири виносять на сидячих ношах. Її, як і Ніну Василівну, теж проводжали сусідка і соцпрацівник. Каже, виїжджати вирішила сама. Занадто часто стали обстрілювати Костянтинівку. У квартирі пенсіонерки не залишилося жодного цілого вікна.
“Та як бахнуло — у мене аж шибки повилітали. Ну, воно дрібні камінчики. На бордюр упала бомба, і каміння полетіло, порозбивало скло”, — розповідає мешканка Костянтинівки Валентина.
Соцпрацівники кажуть: літні люди довго і важко приймають рішення виїжджати з рідного міста. Пригадують випадки, коли їхні підопічні розвертали машини евакуації.
“Раз вона відмовлялася, другий, і ось уяви, начебто завантажили, соцпрацівник рукою помахав. Нам дзвонить — усе. І раптом дзвонить через п’ять хвилин — машина повертається. Ми в шоці”, — розповідає соцпрацівниця.
Але більшість тих, хто погоджується на евакуацію, все ж вивозять із прифронтових населених пунктів. Тимчасово їх приймають у Дніпрі. Далі — евакуація в центр і на захід України, де літнім і маломобільним людям надають догляд і житло.
Читайте також: “Хочеться жити у себе вдома”: жителі Мирнограда зі сльозами на очах евакуюються з міста (ВІДЕО)