“Нескінченний” наступ росіян, удари по арсеналах РФ і завершення війни 2025 року: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скоріною

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну наближається до позначки в 1000 днів. Армія РФ намагається просуватися в Донецькій області, а українські Сили оборони продовжують завдавати російським військам значних втрат і підривають їхній наступальний потенціал у тилу.

Володимир Путін сподівається на вибори в США і намагається переконати союзників Києва відмовитися від допомоги Україні. Володимир Зеленський просуває формулу миру і закликає союзників схвалити удари по військових об’єктах всередині Росії західною зброєю.

Багато що з цього начебто перебуває в глухому куті, і виникає питання: що далі? Коли може закінчитися війна? І що для цього необхідно? Про все це — в аналізі ключових подій тижня в проєкті “Все так однозначно ” телеканалу FREEДOM.

Ведучий — Єгор Скоріна.

“Нескінченний” наступ росіян

Рік тому, у жовтні 2023 року, розпочався наступ російських військ, який триває досі. Це найтриваліший наступ від початку повномасштабного вторгнення Росії. Яких результатів за цей час домоглися росіяни? І яка в принципі зараз складається картина на фронті?

Після нещодавньої окупації російськими військами міста Вугледар армія РФ намагається захопити якомога більше території Донецької області до настання осінніх дощів і бездоріжжя.

Російське військове командування продовжує підтримувати постійний наступальний тиск. І, як зазначають аналітики американського Інституту вивчення війни, це вже призвело до того, що російська армія вичерпала значну частину резервів, створених для наступу влітку 2024 року. Ці резерви були зосереджені конкретно на просуванні в Донецькій області. Внаслідок цього, припускають аналітики, поточна російська наступальна операція сягне кульмінації найближчими місяцями.

Вересень 2024 року став місяцем із найбільшими втратами для російської армії від початку повномасштабного вторгнення — у середньому майже 1300 солдатів вбитими або тяжко пораненими на добу, що стало п’ятим місяцем поспіль, коли втрати РФ перевищували 1000 осіб на день.

Міністерство оборони Великої Британії заявило, що з лютого 2022 року Росія втратила близько 650 тис. солдатів. Ці дані підтверджує і Генеральний штаб ЗСУ. Такі високі цифри пов’язані з російською тактикою “м’ясних штурмів”, коли значні сили піхоти кидали в атаки на українські оборонні позиції.

Подібний прогноз дає і видання Business Insider, яке також стверджує, що Росія має суттєві труднощі на тлі своїх втрат. За їхнім аналізом, чисельна перевага Росії у війні проти України може почати знижуватися вже до кінця 2024 року.

Американський військовий аналітик, що спеціалізується на Росії, Майкл Кофман у коментарі виданню зазначив, що армія РФ уже “проїдає свою радянську спадщину”, а темпи виробництва нової техніки не відповідають втратам на полі бою.

“М’ясні штурми” дійсно коштували багато чого російській армії. Але Путін боїться, що якщо він відмовиться від цієї тактики, то Сили оборони України зможуть перехопити ініціативу, і тоді змучені активними бійнями російські солдати не витримають натиску ЗСУ. Але скільки мотузочці не витися, а кінець буде. Ресурси — не вічні, “м’ясні штурми” — людинозатратні, а втрати армії РФ — несумірні з так званими “успіхами” на землі. Але по-іншому Путін воювати не вміє. Російські військові змушені змінювати тактику, щоб мінімізувати втрати, що знижує їхню здатність до значущих оперативних проривів“, — прокоментував Майкл Кофман.

Справа дійшла до того, що Кремль зараз змушений вигадувати захмарні бонуси для новобранців, аби заманити їх на війну і замінити тих, хто вибув з ладу. З початку року одноразові виплати за підписання контракту з Міністерством оборони РФ зросли в рази. Вони тепер сягають не тисяч рублів, рахунок уже йде на мільйони. У жовтні в Бєлгородській області поставили новий рекорд за величиною одноразової виплати за контракт із Міноборони — 3 млн рублів (понад 31 тис. доларів) сукупно.

Це свідчить про те, що у Кремля проблеми з вербуванням, і черги до військкоматів за, наприклад, 2 млн рублів уже не шикувалися. У Путіна змушені платити космічні гроші, щоб спробувати зберегти хоча б нинішні темпи боїв. Але, як підрахував військовий експерт Олександр Коваленко, за рік свого наступу російська армія змогла просунутися всього на 29,5 км.

“При цьому це просування не принесло протягом року російським військам жодної перемоги оперативного рівня. Зруйновано і захоплено десятки сіл, населених пунктів і малих міст, але жоден із цих пунктів не дав окупантам можливості розширити свій наступ до оперативного рівня. Тобто, рік кровопролитних боїв за досягнення тактичних завдань, в той час, як мета оперативного рівня — Покровськ, хоч і залишається в зоні ризику, але так і не була досягнута протягом року наступу”, — пише Олександр Коваленко у своєму Telegram.

За рік наступу російська армія змогла окупувати 1500 кв. км української землі. Для порівняння, ЗСУ змогли взяти під контроль під час Курської операції за один лише перший тиждень 1300 кв. км. У Курській області українські військові вже два місяці контролюють російську територію. Росіяни провели тут кілька великих спроб наступу, але марно. Керівництво РФ уже перекинуло в регіон понад 50 тисяч російських військ, на що Україна і розраховувала.

“Ми знаємо, що на Курський напрямок перекинуто близько 50 тисяч з інших напрямків, де ворог вів наступальні дії. Таким чином, росіяни послабили свої угруповання на інших напрямках в Україні, зокрема на Запорізькому, Херсонському та Краматорському. Це, звичайно, полегшило нам умови проведення оборонної операції”, — повідомив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

При цьому, згідно з даними й Міноборони Великої Британії, і українського Генштабу, за рік свого наступу Росія втратила до 400 тис. військових. Тобто більше, ніж за перші півтора року повномасштабної війни. Ймовірно, оборонна стратегія України була спрямована саме на виснаження російської армії.

“Щотижня, незважаючи ні на що, наші воїни завдають справді відчутної шкоди окупантам, і це найголовніше — виснажують ворога та надають Україні змогу переконувати партнерів у необхідності таких кроків, які можуть принципово та стратегічно змінити військову ситуацію”, — заявив президент України Володимир Зеленський.

Путін хоче вплинути на сприйняття України на Заході та проштовхнути “переговори” на своїх умовах, тобто капітуляцію України.

Річ у тім, що своїм нескінченним наступом російський диктатор намагається створити враження того, що у РФ нібито нескінченні ресурси в озброєнні та людях. Але тоді навіщо потрібні виплати в розмірі 3 млн рублів за контракт із Міноборони РФ?

Україна стала в рази сильнішою з дня повномасштабного вторгнення Росії. Про це свідчать катастрофічні втрати російської армії.

“Ця війна не буде вирішена тим, хто контролює Вугледар або інші тактичні міста і селища на передовій… Уся річ у тім, скільки військ Росія витратила, намагаючись захопити Вугледар, порівняно з тими втратами, яких зазнали українці, намагаючись його втримати”, — зазначив військовий аналітик Франц-Стефан Гаді в коментарі The New York Times.

На цьому етапі війни росіяни не можуть обрушити український фронт, вважає російський військовий експерт Ян Матвєєв.

“У нинішніх умовах обвалення фронту не відбудеться. Зокрема тому, що зараз російська армія не здатна розвивати тактичні успіхи і перетворювати їх на стратегічні… Головна причина, через яку росіяни не можуть здійснити глибокий прорив, — логістика. Для подібних проривів потрібні дуже надійні та масштабні лінії постачання. А зараз логістика російської армії базується на двох ногах солдата, який несе їжу, воду і боєкомплект на своїй спині, а також на приватному транспорті. Інша причина — неможливість використовувати мобільні колонні техніки. Щойно така колона починає рух, вона потрапляє під зосереджений удар безпілотників і артилерії. А без мобільних груп ніяких глибоких проривів не буде. Подивіться на Курський фронт”, — сказав він у коментарі виданню “Важливі історії”.

Тоді виникає питання: а що далі? Україна вже довела всьому світу, що вміє дивувати.

Читайте також: Курській операції два місяці: експерти підбили проміжні підсумки для України

Російські арсенали під прицілом

Україна змушена шукати неординарні шляхи, щоб за допомогою власного озброєння досягати тих об’єктів у глибині Росії, які допомагають Кремлю вести повномасштабну кровопролитну війну. На даному етапі Україна все ще не отримала від союзників дозволу на застосування західної далекобійної зброї по цілях всередині Росії. Незважаючи на це, Україна змогла провести безліч результативних атак за допомогою озброєння власного виробництва.

Спочатку під удар потрапили нафтопереробні заводи. Один із таких, у Ростовській області, горів аж 16 днів. Тепер до НПЗ додалися й арсенали з боєприпасами.

Зранку 10 жовтня Сили оборони України вразили аеродром “Ханська”, що знаходиться в Республіці Адигея РФ. На аеродромі віднедавна базувалися військові літаки.

У ніч на 9 жовтня дронової атаки зазнав арсенал Росії під Брянськом. На складі зберігалися снаряди з Північної Кореї та авіаційні керовані бомби.

А ввечері 9 жовтня Сили оборони України завдали успішного удару по базі поблизу населеного пункту Октябрський у Краснодарському краї РФ. Там зберігалися безпілотники типу “Шахед”, які російська армія щоночі десятками запускає по українцях. За наявними даними, на арсеналі перебувало близько 400 ударних дронів.

На нинішньому етапі війни Росія не має дієвого способу протидіяти українським ударам, скільки б російське військове керівництво не намагалося переконати оточуючих у зворотному.

Ще приклади останніх атак по російських військових складах:

• 21 вересня було атаковано склад із північнокорейськими боєприпасами в Тихорецькому районі Краснодарського краю.
• У ніч на 18 вересня дрони знищили великий склад головного ракетно-артилерійського управління Міноборони РФ у населеному пункті Торопець Тверської області. Там зберігалися снаряди, призначені для ракетних комплексів “Іскандер”, “Точка-У”, КАБи, а також артилерійські боєприпаси. У підсумку Росія втратила запас боєприпасів, розрахований на 2-3 місяці — імовірно, приблизно 750 тис. боєприпасів загальною вагою 30 тис. тонн.
• 17 вересня Військово-морські сили ЗСУ успішно атакували склади росіян під окупованим Маріуполем. У результаті було знищено тисячі тонн боєприпасів російської армії.
• 24 серпня українська розвідка завдала удару по великому складу боєприпасів біля міста Острогожськ Воронезької області РФ. На військовому об’єкті зберігалося понад 5 тис. тонн боєприпасів. Під час атаки було знищено, зокрема, північнокорейські ракети.

OSINT-розслідувачі (тобто ті, хто вивчають обставини за даними із загальнодоступних джерел) повідомляють, що боєприпаси на території російських складів часто зберігаються просто неба, попри заяви окремих політиків про те, що Росія нібито вже перенесла всі об’єкти в глибокий тил. Уявіть, як давно можна було б їх знищити, якби в України був дозвіл від Заходу на далекобійні ракети.

На тлі цієї заборони Україна все більше пристосовується завдавати ударів по арсеналах за допомогою боєприпасів власного виробництва. Український оборонно-промисловий комплекс розробляє свої далекобійні засоби ураження, не стримувані жодними обмеженнями. Один з останніх винаходів — ракету-дрон “Паляниця” — успішно використовують для таких цілей.

До повномасштабного вторгнення Росії виробництво безпілотників в Україні практично не здійснювалося. А наразі Україна може виробляти 4 млн дронів на рік, і швидко нарощує виробництво інших видів зброї. Однак Росія все ще залишається сильним суперником у виробництві БпЛА, особливо завдяки доступу до техніки з Китаю, що дає їй певні переваги в кількості дронів.

Українська нова зброя на даному етапі війни приносить відчутні результати. Літаки на аеродромах ще можна якось вивести з-під ударів під час підльоту українських безпілотників, але терміново перебазувати арсенали — можливості нема. Тому склади з боєприпасами дедалі частіше стають успішною ціллю для ударів.

Ось і виходить, що далі відсунути склади з боєприпасами Росія не може, бо тоді збільшуються проблеми з їхньою доставкою на фронт. Тим більше не факт, що це теж допоможе, бо Україна постійно збільшує дальність польоту безпілотників. Тому варто очікувати продовження ударів по арсеналах Росії.

Читайте також: Українські розробки БпЛА: новинки, модернізацію та ефективність дронів на полі бою обговорили експерти

Закінчити війну “не пізніше 2025 року”

В України є шанс змінити ситуацію на полі бою вже найближчими місяцями. Війну можна завершити вже у 2025 році.

“У жовтні, листопаді та грудні у нас є реальний шанс просунутися до миру і міцної стабільності. Ситуація на полі бою створює можливість зробити цей вибір — вибір рішучих дій щодо припинення війни не пізніше 2025 року”, — заявив український лідер Володимир Зеленський на саміті Україна — Південно-Східна Європа.

Очевидно, що президент спирається на серйозну інформацію, якою володіє військово-політичне керівництво України. Враховується, зокрема, невдалий російський наступ, катастрофічні втрати армії РФ, виснаження військ, помилковий розрахунок Путіна на ослаблення допомоги Україні з боку союзників. Плюс війна все більше переходить на територію Росії, посилюються удари ЗСУ по російських арсеналах, нафтопереробних заводах, Чорноморському флоту й аеродромах.

З літа 2025 року в Росії почнуться серйозні проблеми в економіці і виникне необхідність мобілізації, яка може підірвати соціально-політичну ситуацію. Про це ще у вересні говорив керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов. Тоді очільник ГУР заявив, що питання недобору в армію Росії ставатиме дедалі гострішим.

“У цей період (влітку 2025 року, — ред.) вони зіткнуться з дилемою — або оголошувати мобілізацію, або якимось чином треба трішки зменшувати інтенсивність бойових дій, що для них може бути, врешті-решт, критичним”, — цитує Буданова “Інтерфакс-Україна“.

Очільник української розвідки тоді ще заявив, що втома від війни в Росії все ж таки існує, адже вона торкнулася великого прошарку населення РФ.

Війна — штука дорога навіть для Росії і очевидно, що платить за неї Путін не зі своєї кишені. Ба більше, наступного року Кремль виділить рекордну суму фінансів на війну, забираючи все більше грошей у росіян. Путін перебуває на межі економічної катастрофи через вплив західних санкцій, міграцію населення і відтік інвестицій. Але господар Кремля начебто вже занадто розраховує на те, що вітер зміниться після виборів у США, які відбудуться в листопаді.

Володимир Зеленський заявив, що Україна розраховує на лідерство президента США Джо Байдена та “сильні й мудрі кроки” з боку Великої Британії, Франції, Німеччини та Італії. Український лідер наголосив, що мир неможливий без геополітичної визначеності і що реальними кроками до миру було б запрошення України до НАТО та майбутнє членство України.

“Перший пункт плану перемоги фокусується на тому, чи буде вирішено дефіцит геополітичної визначеності в Європі. Чи є в України місце в НАТО? Якщо “так”, і це буде підтверджено, то Путін зазнає геополітичної поразки. Росія повинна прийняти той факт, що Європа має свої кордони, незалежні нації, і кожна країна має право обирати своє майбутнє. Істина в тому, що прийняття цієї реальності Росією може початися тільки з усвідомлення, що Україна більше ніколи не буде підпорядкована Росії. Ваші країни і народи [західних країн] також зацікавлені в такому результаті, як і ми. Саме тому запрошення України до НАТО і майбутнє членство України будуть реальними кроками до миру. Без геополітичної визначеності мир неможливий”, — заявив президент України.

Головним завданням українського плану перемоги є створення умов, за яких Росія більше не зможе продовжувати війну проти України.

“Головне — посилити позиції України і наші відносини з партнерами таким чином, щоб створити необхідну справедливу атмосферу для чесної дипломатії. Світ бачить, що Росія ігнорує реальну дипломатію і формулу миру, яку ми запропонували, щоб закінчити цю війну справедливо, на основі статуту ООН. Якщо ми реалізуємо план перемоги завдяки співпраці з нашими партнерами, Росія не зможе продовжувати війну і буде примушена до миру. Саме в цьому сенс плану перемоги”, — акцентував Володимир Зеленський.

Війну можна закінчити у 2025 році. Що для цього необхідно? Рішучість. Чия саме? Тут усе однозначно.

Попередні випуски “Все так однозначно”:

• Битва за Вугледар, далекобійна зброя для України та ядерні погрози Путіна: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скоріною
• Далекобійні удари по РФ, ситуація в Курській області та дебати Трампа з Гарріс: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скоріною
• Неарешт Путіна в Монголії, ракетні удари по Україні та підсумки місяця Курської операції ЗСУ: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скоріною
• Перша українська балістична ракета, удари по НПЗ і “справа Дурова”: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скоріною
• Продовження Курської операції, мовчання Путіна і удари по військових об’єктах у РФ: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скоріною