Ми бачимо позитивні зміни риторики Європи: інтерв’ю з головою української делегації в ПАРЄ Марією Мезенцевою-Федоренко

2 жовтня Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) одноголосно ухвалила резолюцію “Зниклі безвісти, військовополонені та цивільні особи, які перебувають у полоні внаслідок агресивної війни Російської Федерації проти України”, яка закликає Росію звільнити незаконно утримуваних українців і дотримуватися норм міжнародного права щодо полонених. Про зміст і значення цієї резолюції в інтерв’ю телеканалу FREEДOM розповіла голова постійної делегації Верховної Ради України в ПАРЄ Марія Мезенцева-Федоренко.

Ведучий — Олег Борисов.

— За резолюцію на захист українських полонених проголосували 74 члени ПАРЄ, ухвалення документа зустрічали оплесками. Ви задоволені результатом?

— Звичайно, завжди можна краще, завжди можна доопрацювати, але ми, скажімо так, собі робимо такі подушки безпеки.

У ПАРЄ ми організували дебати на тему українських полонених, тим самим показуючи її важливість. Після ухвалення резолюції хтось у соціальних мережах написав, що вони (європейські політики, — ред.) тільки зараз зрозуміли, що це важливо. Ні, вони не тільки зараз це зрозуміли, вони знали, що це важливо. Ця тема згадувалася в багатьох резолюціях ПАРЄ, а зараз ми змогли об’єднати міністерства закордонних справ 46 країн, нового генерального секретаря Ради Європи [Алена Берсе] і всю асамблею парламентаріїв 46 країн.

Влітку пройшов Глобальний саміт миру. Він конкретно розглядав 4-й пункт української формули миру — “Звільнення полонених і депортованих осіб”. Мова і про військовополонених, і про цивільних полонених, і про зниклих безвісти, і про повернення українських дітей, незаконно депортованих Росією. Після саміту ми невідкладно винесли це питання на осінню сесію ПАРЄ.

Зараз у Раді Європи закінчується президентство Литви. Далі її змінить Люксембург — держава, яка теж сильно підтримує Україну. І на закритому засіданні комітету (на якому були присутні всі посли, всі глави делегацій у ПАРЄ, всі глави політичних груп) ми почули запевнення про те, що наступні пів року за верховенства Люксембургу тема українських полонених, зниклих безвісти буде номером один.

Ми також обговорюємо питання створення спецтрибунала, який буде засновано в Раді Європи.

Крім того, міжнародний Реєстр збитків, завданих російською агресією Україні та українцям. Через систему “Дія” українці до цього реєстру подали вже 10 тисяч заявок на відшкодування збитків. Зараз ці заявки обробляються. Звичайно, воєнних злочинів набагато більше. І ми розуміємо, що потрібно накопичувати російські активи, коштом яких будуть виплачуватися компенсації.

У резолюції ми також говоримо про мандат Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Це історичний текст, тому що вперше ми говоримо, що можуть бути відступи від мандата нейтральності МКЧХ. Якщо представників МКЧХ не допускають до українських полонених у в’язницях на території Російської Федерації та тимчасово окупованих територіях, то заявіть про це, щоб не було дезінформації, яку використовує російська сторона.

Підсилював значення резолюції і важливий візит делегації. Ми вітали 10 жінок із різних регіонів України, одна з них пережила російський полон. Це і жінки, які чекають із полону своїх чоловіків, братів, синів. І їхні розповіді теж вплинули на ухвалення рішення. І якраз поки йшли дебати щодо резолюції, ці жінки від Міжнародного Комітету Червоного Хреста отримали інформацію про те, що для них прийшли послання від їхніх родичів.

Ми, звичайно, дякуємо за лідерство президенту Зеленському. І текст резолюції починається з того, що ми підтримуємо українську формулу миру як єдину основу обов’язкової і важливої перемоги, встановлення справедливого миру.

Звичайно, у резолюції ми говоримо і про санкції, про ордери на арешт.

Також говоримо про необхідність розробки нового механізму зі звільнення і повернення українців, над розробкою якого ми будемо працювати в такому своєрідному трикутнику — ООН, Міжнародний Комітет Червоного Хреста, ПАРЄ. Депутати ПАРЄ готові хоч завтра їхати в Росію і розшукувати військовополонених, цивільних полонених. Але депутати перебувають під санкціями РФ, вони не зможуть це зробити навіть під захистом Ради Європи, тому що Росію вигнано з її складу.

— Я звернув увагу, що з кожною сесією ПАРЄ риторика наших міжнародних партнерів стає дедалі жорсткішою. Уже тут прямо кажуть, що Путін — агресор, Путін — диктатор, Путін — послідовник сталінського режиму, що президентство Путіна нелегітимне. Тобто вже в центрі Європи почали розуміти жахи російської агресії, і що це все може чекати й на їхні країни?

— Однозначно. На спеціальному закритому комітеті до мене підійшов один із послів, і каже: “О, боже, мої співчуття. Стільки жертв у Харкові після нічного обстрілу”. Тобто європейці стежать за тим, що відбувається в Україні. І в рамках роботи в ПАРЄ вони можуть дотягнутися до нас, мають пряме спілкування з нами — з представниками Харкова, Одеси, Краматорська, Львова, Києва, інших міст України. І вони розуміють, що ці історії живі, так само як і долі українців, які перебувають у російському полоні. Це те, що дійсно працює.

Сьогодні рік, як Асамблея проголосувала важливу поправку щодо легітимності ударів по цілях на території Росії, таких як газові свердловини, нафтопереробні заводи, і звісно, по прямих військових цілях. І на закритому комітеті був полум’яний виступ одного з колег, який сказав: “Ми бачимо, скільки витрачає кожна з 45 країн Ради Європи (мінус Україна). Але я не розумію, чому ви досі не передали все можливе. Моя країна передає постійно. Давайте приймемо рішення щодо далекобійності зброї, давайте здійснимо ці важливі речі”.

— Чи є розуміння у міжнародних партнерів щодо необхідності передачі Україні далекобійної зброї та дозволу на те, щоб завдавати ударів за фактом по легітимних цілях?

— Так, звісно. І таку поправку ухвалено. Є не тільки кулуарне розуміння, є розуміння в сесійній залі.

Я виступала з доповіддю щодо резолюції “Вшанування 90-х роковин Голодомору — Україна знову стикається із загрозою геноциду”, яка стосувалася тривалості геноциду щодо українського народу, що після Сталіна геноцидальну практику реалізовує вже Путін. І у своєму виступі я позначила, що далекобійність — це важливо. І колеги в сесійній залі ПАРЄ підтримали мене оплесками.

Тобто тут немає вже двох думок. Коли ми кулуарно говоримо з найбільш нейтральними країнами, але навіть вони це розуміють.

Ми бачимо, що НАТО розширилося, вступають нові члени. І дуже важливо, щоб ці процеси включали інтереси й України. І технічно ми готові стати членом НАТО. Очікування — лише за політичним рішенням.

Тобто ПАРЄ перестала бути організацією тільки з прав людини. Оскільки Росією щодо України порушено всі статті Європейської хартії з прав людини, то не залишається двох думок. Так я відчуваю це питання тут.

— 3 жовтня до Києва завітав Марк Рютте — уже як новий генсек НАТО. Під час зустрічі президент Зеленський сказав, що Україна може стати 33-м членом Альянсу. Але Росія розуміє, що поки в Україні не закінчаться бойові дії, ми не зможемо стати повноцінним членом НАТО. Тому Росія робитиме все, щоб затягувати війну і продовжувати атакувати Україну. Чи є механізми, щоб натиснути на Росію ще більше заради припинення агресії?

— Звичайно. Це санкції, це юридичні механізми: великі кримінальні справи щодо воєнних злочинів Росії, видача ордерів на арешт високопосадовців. Наприклад, у рамках цієї сесії ПАРЄ був звіт про російську пропаганду, про дезінформацію — про тих, хто здійснює таку діяльність. І звіт був присвячений Російській православній церкві. Для неї передбачено додаткові санкції.

І, звичайно ж, це питання політичне. Я вірю, що Україна може стати 33-ю країною НАТО. Ми сьогодні у світі найдосвідченіші на практиці в питанні захисту в рамках нових умов ведення війни, за допомогою нових технологій (тих же дронів), за допомогою абсолютно нового роду військ. І коли колеги бачать ці елементи, скажімо, на відео, вони не вірять, що це не відеогра. На жаль, це не відеогра.

Ми говоримо про мир, ми говоримо про перемогу, і також про відновлення України. Дуже важливо, щоб відновлення було не після перемоги, а ефективно працювало вже зараз. Тому сьогодні я бачу зміну думок у ПАРЄ, і для нас ця різниця відчутна.

Читайте також: Україна знову стикається із загрозою геноциду: ПАРЄ ухвалила резолюцію щодо Голодомору