Чому Путін постійно проводить і стирає свої “червоні лінії” — думки експертів і глядачів FREEДOM

Розвиток подій на фронті в Україні, а також на території РФ уже неодноразово засвідчив, що російська влада боїться сили і задкує, коли отримує у відповідь удар, а не спроби залагодити питання дипломатією. У випадку з ядерними погрозами Путіна допомагає і дипломатія, але вона потужно підкріплена військовим арсеналом країн НАТО.

“Червоні лінії” Путіна — гнучкі та порожні

Атаки українських безпілотників по об’єктах на території РФ, безперервне постачання західної техніки — це лише частина довгого списку так званих “червоних ліній” Путіна, які давно перейдено і забуто. Показовою стала реакція кремлівського диктатора на операцію ЗСУ в Курській області — лише через добу він публічно поскаржився на нібито провокацію з боку Києва.

Поки немає таких обставин, за яких би з Росії в бік України перестали летіти сотні “Шахедів” і десятки ракет. Тож Київ наполягає на оборонних ударах по військових об’єктах на території РФ за допомогою далекобійної зброї західних партнерів. Кремлівський диктатор попередив, що таке рішення буде розцінюватися Росією як участь країн НАТО у війні. Виходить, було проведено чергову “червону лінію”. Як скоро Путін її посуне?

Союзники України не стануть учасниками війни, якщо дадуть дозвіл Києву на удари вглиб Росії далекобійними ракетами. Так на погрози Путіна відповів генеральний секретар НАТО. Єнс Столтенберг нагадав, що КНДР та Іран давно постачають РФ боєприпаси та безпілотники, але при цьому не вважаються безпосередніми учасниками війни.

Столтенберг переконаний, що Путін просто боїться протистояння власної армії і військ НАТО, адже Альянс — найсильніша військова сила у світі. Путін не віддасть наказ про пряме бойове зіткнення, вважають експерти. Він, швидше, вдасться до своєї улюбленої тактики гібридних загроз.

“Одне джерело повідомило, що російський президент не зацікавлений в ескалації конфлікту аж до ядерної війни, але має бачення того, що було описано як “горизонтальна ескалація”. Сюди входять гібридні атаки, як-от наймання агентів для спалювання комерційної нерухомості, пов’язаної з українською підтримкою, або напад на залізничну інфраструктуру, що перевозить військову допомогу на схід до Києва”, — пише видання The Telegraph.

Президент України впевнений — союзники повинні зберігати єдність, інакше Путін і йому подібні здатні “розділити світ і з’їсти його частини як пиріг”.

“Іноді він грає просто перед деякими лідерами, які чекають від Путіна якихось емоцій, хочуть почути щось про мир. І іноді він може посилати якісь меседжі глобальному Півдню або ще кудись, і вони починають говорити — бачите, Путін готовий до діалогу. До якого діалогу? Він гравець. Він відчуває цю слабкість Заходу і глобального Півдня. Він знаходить те місце, де між ними немає єдності, де у них різні інтереси. І я думаю, що проблема в тому, що люди повинні зрозуміти, що його місія не в тому, щоб зупинити війну. Він нічого не хоче зупиняти, тому що йому не потрібна і він дуже боїться успішної України”, — заявив Володимир Зеленський.

У ніч на 18 вересня безпілотники атакували один із найбільших складів боєприпасів у європейській частині РФ — 107-й арсенал Головного ракетно-артилерійського управління Міністерства оборони Росії у Тверській області. Пожежу в Торопці побачили супутники, а масова детонація боєприпасів була настільки потужною, що Volcanodiscovery зафіксував землетрус магнітудою 2,8 бала. Але Путін вважав за краще не помітити зникнення чергової своєї “червоної лінії”.

Думки глядачів FREEДОМ

Операція ЗСУ в Курській області продемонструвала, наскільки порожніми є “червоні лінії” РФ. Попри активне просування українських військ, погрози Кремля існують тільки на словах — відповіді за початок операції так і не було. Чому слова Путіна не варті нічого? Телеканал FREEДOM провів опитування серед глядачів на тему: Чому Путін постійно проводить і стирає свої “червоні лінії”?

Відповіді глядачів:

• Тому що Путін — патологічний боягуз. І вся його войовнича риторика розрахована тільки на таких же боягузів. Тому коли ЗСУ проявили сміливість і вдарили під Курськом, то Путін нічого не зміг зробити. Він боїться безстрашних! Тому ЗСУ повинні йти далі;
• “Путлер” по суті бандит, “гопник”, який дорвався до влади! Тому і психологія у нього “гопника”: кричати і погрожувати кулаком, але отримавши по зубах, відразу тікати і ховатися;
• Путін не впевнений ні в собі, ні в тому, що він витворяє в Україні. Путінська невпевненість — це хороший показник того, що Україна на правильному шляху;
• Тому що воно як було “фраєром із підворіття” так і залишилося. Наїжджає на тих, хто його боїться. А як тільки отримує сильну відповідь, відразу скиглить і ховається….;
• Грудень 2024: Путін креслить “червону лінію” навколо Кремля — ЗСУ ведуть бої на околиці Москви…;
• Путін така людина за своєю природою — він живе для себе особисто, він боягуз, і постійно виправдовується. І робить це як маленька хитра дитина, якій нічого не можуть пред’явити… “Адже він щирий, він так старається для всіх, йому так важко, почекаємо ще, він наша дитина, підросте і ще покаже себе”, — думає електорат. Тому лінії — це чергова словесна бровада, яку Путін просто використовує, а йому просто вірять, адже він — свій. Населення РФ нагадує підлітків із надлишком гормонів, поведінка яких спрямовуються пропагандою хитрих заводил…

ТАРАС ЖОВТЕНКО: Захід уже зрозумів, що Путін — “гопник”, який розуміє тільки силу

Також на цю тему журналісти телеканалу поспілкувалися з експертом з міжнародної безпеки фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва Тарасом Жовтенком.

— Чому Путін сам же креслить і сам же стирає “червоні лінії”?

— Він колись сам так і сказав — ми, де хочемо ці “червоні лінії” малюємо — просто не встиг додати — де хочемо, там і стираємо.

Якщо говорити про якусь стратегію, масштабну конфронтацію між РФ і НАТО, то російський диктатор ще перед початком повномасштабної фази війни проти України на зустрічі з французьким президентом Макроном хвастався зброєю. Мовляв, у Кремля є те, чого немає ні в кого, починаючи від так званих гіперзвукових ракет і закінчуючи ядерним арсеналом — тактичним і стратегічним. За його словами, це і гарантуватиме Росії перемогу в будь-якому стратегічному зіткненні з Північноатлантичним Альянсом або в принципі з так званим колективним Заходом.

Якщо брати ці слова як відправну точку, то насправді виходить, що окрім ядерного шантажу та гібридних інструментів проти країн Заходу, у нинішньої російської диктатури абсолютно немає жодних шансів перемогти. Так звана друга армія світу потрапила в Україну і стала другою, але тільки з кінця списку рейтингу.

Не треба дивуватися, немає жодних ілюзій, чому постійно виникає тема ядерного шантажу, чому постійно кресляться “червоні лінії”, як елементи гібридного нагнітання ситуації та конфронтації із Заходом. І коли Захід це все просто ігнорує, діючи за своєю стратегією, це абсолютно повністю ламає весь стратегічний підхід Кремля.

Видно, що російське військово-політичне керівництво вже не знає, що з цим робити. Тому що насправді навіть від штатних російських пропагандистів уже починає звучати нерозуміння — навіщо креслити ці лінії, якщо потім ми про них або забуваємо.

Будь-які заяви, не підкріплені практичними діями, грубо кажучи, нівелюють ті загрози, шантаж і той самий гібридний інструментарій, на який так покладаються особисто Путін і його оточення.

— Чи змінилося в країнах Заходу сприйняття ядерного шантажу РФ?

— Так, воно точно змінилося, тому що точка перелому була десь влітку 2022 року, коли Кремль був на піку всіх цих ядерних погроз у бік західних країн. Тоді Захід був максимально стривожений тим, що дійсно Росія може використати тактичну ядерну зброю у війні проти України.

Але саме тоді насамперед США і ще кілька союзників, які мають ядерний статус, дали зрозуміти російському диктаторові, яка доля чекає особисто на нього і російські війська внаслідок використання тактичної ядерної зброї.

Захід тоді розробив три ключові сценарії, як це могло б статися. Перший сценарій — це використання російським диктатором ядерної зброї безпосередньо проти України і на території України.

Другий — це використання ядерної зброї на якійсь нейтральній території, скажімо, у міжнародних водах Чорного моря чи ще десь.

І третій сценарій — це використання тактичної ядерної зброї безпосередньо проти країни-члена Альянсу.

За кожним із цих сценаріїв Путіну і його оточенню офіційно і неофіційно було доведено, що буде з російським угрупованням на території України, що буде з російськими військовими в Криму, що буде з російською армією на території безпосередньо Російської Федерації, якими засобами Захід буде орудувати і в які терміни.

Ми побачили, що Кремль розвернувся на 180 градусів, вони “перевзулися в повітрі” і почали розповідати, що не планували ядерну зброю використовувати. І взагалі ядерна війна — це така війна, яку виграти не можна. Що тільки конвенціональною зброєю РФ здатна домогтися перемоги на території України. Це був колосальний удар по стратегії ядерного шантажу Володимира Путіна.

Був другий момент, який ще більше добив російську стратегію і зміцнив упевненість Заходу в тому, що насправді Путін блефує. Він у рай не поспішає. Президент Франції поклав на лопатки всю цю стратегію. Він сказав, що у Франції теж є ядерна зброя. Якщо ви хочете далі продовжувати цю розмову, давайте, але не буде ситуації, коли ви, наприклад, спробуєте завдати удару по якійсь меті на території західної Європи, і водночас ви точно впевнені в тому, що у відповідь до вас не прилетить.

Операція Збройних сил України в Курській області також підтверджує західним країнам, що всі “червоні лінії” Путіна — це не більше ніж гібридний інструментарій, головною метою якого є інформаційно-психологічний вплив на військово-політичне керівництво західних країн. Але Кремль абсолютно беззахисний проти того гібридного інструментарію.

— Чи дозрів Захід до того, щоб дозволити Україні бити далекобійною зброєю по цілях на території Російської Федерації. Він дозрів до розуміння того, що цьому “гопнику” потрібно “давати по морді”, як про це пишуть наші глядачі в коментарях?

— Так, абсолютно. Ми все частіше чуємо заяви лідерів західних країн про те, що Росія розуміє тільки мову сили. І це насправді так.

Двічі на рік під егідою НАТО і Сполучених Штатів Америки проходять досить масштабні навчання з ядерного стримування. І в рамках цих навчань уже відпрацьовуються не просто якісь гіпотетичні сценарії. Американські бомбардувальники Б-52, використовуючи інфраструктуру тих же нових північноєвропейських країн-членів НАТО, відпрацьовують виходи на Курськ. Відпрацьовуються умовні пуски ракет по цілях на північній частині території Російської Федерації, де розташована база Північного флоту, де розташоване сховище ядерної зброї.

Тобто тільки таку мову Кремль розуміє. І дипломатію тільки з позиції сили. Це єдиний спосіб вести якийсь політичний діалог, принаймні, з нинішнім російським режимом.

Наші західні партнери прекрасно розуміють, що будь-яка інша спроба якось уникнути ескалації сприймається Кремлем як слабкість. Якщо подивитися на країни, з якими Росія рахується, то якраз ті країни і ті народи, від яких Росія історично отримувала по зубах. Це турки, японці, німці, французи, британці, американці.

І щоразу, звісно ж, російське керівництво і більшість російського населення мріє повторити, сподіваючись, що все-таки вдруге вдасться укласти противника. Але якщо вони знову отримують по зубах, це викликає нову хвилю поваги, народної любові тощо.

До речі, на цьому ж концепті ґрунтується і концепція внутрішньополітичної влади в Росії. “Цар” завжди має бути жорстким, повинен давати “по морді” — тоді його поважають.

Читайте також: Як Україна і союзники мають відповісти на ракетний терор Росії — думки експертів і глядачів FREEДOM