Далекобійні ракети чи рій бойових дронів: перспективи української зброї оцінили експерти

З початку повномасштабного вторгнення РФ для захисту своїх територій Україна зробила одразу кілька кроків уперед у виробництві бойових дронів. Тепер у їхніх виробників у країні є закордонна підтримка. Наприклад, Литва має намір виділити EUR10 млн на закупівлю української ракети-дрона “Паляниця”. Крім того, українська сторона запросила міністрів оборони та їхні оборонні компанії в Україну на другий міжнародний форум оборонних індустрій DFNC2 — Defense Industry Week на початку жовтня.

Українські дрони допомагають Силам оборони знищувати бойовий потенціал російських військ, а також ускладнювати їм логістику. Однак, для того, щоб придушити Росію і остаточно позбавити ракет, авіації та іншої військової техніки, дронів поки недостатньо. Саме тому Україна наполягає на знятті обмежень на використання далекобійної зброї, наданої союзниками. За словами президента України Володимира Зеленського, це рішення залежить не від коаліції всіх держав-партнерів, а тільки від чотирьох країн, які вже надають ЗСУ озброєння дальнього радіуса дії.

Бойовий потенціал України

В Україні є ефективні дрони, але ними не зробиш усе те, що мають зробити ракети, і військові об’єкти на території РФ поки що не досяжні для захисних ударів, заявив президент України Володимир Зеленський.

“Логістика зброї в Росії і майданчики для російських ударів просто, на жаль, поки що не досяжні для наших захисних ударів. У нас є ефективні дрони, але дронами не зробиш усе те, що мають зробити ракети. І навіть артилерію Путін може взяти більш ніж достатньо і відносно дешево в Північній Кореї, коли для України кожен оборонний пакет — це досягнення”, — сказав Зеленський на ХХ зустрічі Ялтинської Європейської стратегії (YES).

У Вашингтоні дати добро на удари західними ракетами по території Росії поки що не готові. Міністр оборони США Ллойд Остін заявив, що російська армія вже відсунула свої об’єкти від зони досяжності систем ATACMS або ракет Storm Shadow.

Водночас військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко зазначає, що в зоні досяжності ATACMS, за 300 кілометрів від кордону з Україною, перебувають 20 авіаційних баз військових, які активно використовуються у війні проти України.

Україна розвиває свою ракетну програму. Країна випробувала свою першу балістичну ракету. Бомба оснащена ракетним прискорювачем, висувними крилами і GPS-системою, а дальність її польоту може досягати приблизно 65 км.

У День Незалежності України — президент заявив про успішне застосування української ракети-дрона “Паляниця”, дальність польоту якої — 600 кілометрів. Крім того, Україна модернізує ракети “Нептун”.

“Безпілотні системи… уже дають змогу вражати військові об’єкти держави-агресора на відстані до 1 800 км. Військові аеродроми, які є джерелом постійної загрози для мирних українських міст, здригаються від повітряних атак. Уся інфраструктура Росії, що працює на війну, зазнає і зазнаватиме втрат”, — заявив начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов у Facebook.

Удари на такі відстані здатні завдати шкоди російській армії на стратегічному рівні.

Про готовність інвестувати у виробництво української далекобійної зброї заявили в Литві. На сайті Міністерства оборони країни йдеться про те, що Вільнюс збирається взяти участь у фінансуванні виробництва дронів “Паляниця” і ракетних систем.

https://youtu.be/7BPYv21REIk

Думки експертів

Чи зможуть українські дрони і далекобійні ракети зробити обороноздатність країни повністю незалежною? Які виклики стоять перед Україною в питанні виробництва далекобійної зброї та бойових дронів? У чому унікальність українського оборонпрому? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДOM відповіли:

• Богдан Долінце, авіаційний експерт і менеджер авіаційного сектору;
• Анатолій Храпчинський, експерт у сфері авіації, заступник генерального директора компанії з виробництва засобів радіоелектронної боротьби;
• Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень; Олександр Лиходід, льотчик-випробувач першого класу, полковник Повітряних сил ЗСУ;
• Костянтин Криволап, авіаційний експерт.

БОГДАН ДОЛІНЦЕ: Виробнику “Паляниці” необхідно масштабувати виробництво

— Щоб сказати, чи змінять українські далекобійні ракети правила гри, необхідно щонайменше трохи часу для того, щоб побачити інтенсивніше застосування цього боєприпасу. Тому що, як правило, боєприпаси, які виробляються в одиничних екземплярах, на жаль, не справляли жодних змін наступного дня.

З одного боку, “Паляниця” має необхідний набір характеристик, які можуть істотно змінити розклад сил і ведення подальших бойових дій. Але при цьому компанія, яка займається цим продуктом, матиме суттєвий виклик — масштабувати виробництво цих безпілотників.

Щойно вони вийдуть на виробництво від сотень “Паляниць” на місяць, можна буде вже говорити про те, що вони можуть стати геймченжером на полі бою. Поки що ми бачимо, на жаль, тільки поодинокі пуски, які підтверджують, що виріб має суттєвий потенціал, але без запуску десятків і сотень одиниць таких видів озброєнь на місяць очікувати якихось суттєвих змін, на жаль, не варто.

Якщо говорити про українську ракетну програму, ми маємо розуміти, що вона вже має історію в кілька десятків років. Йдеться про низку різних комплексів. Напевно, одним із найвідоміших є комплекс “Сапсан”, і одна з його модифікацій — це “Грім-2”. Але, на жаль, станом до 2022 року цей комплекс не було переведено з тестових зразків у серійні.

Поява в України озброєння з дальністю стрільби 500 і більше кілометрів, яке здатне нести не менше ніж 500 кілограмів вибухових речовин, — це вже суттєвий геймченджер, який здатний чинити шкоду ворогу.

Якщо ми говоримо про серйозні ракетні озброєння, про тактичні ракети, то, як правило, навіть ракети ATACMS, як правило, мають бойову частину від кількох сотень кілограмів залежно від типу боєголовки.

І, відповідно, такі ракетні комплекси можуть 1-2 боєприпасами завдавати серйозної шкоди цілим угрупованням військ, якщо, наприклад, використовуються касетні або кластерні боєприпаси. Вони здатні знищувати десятки літаків за кілька пострілів.

АНАТОЛІЙ ХРАПЧИНСЬКИЙ: Україна зробила прорив у сфері виробництва бойових дронів

— Україна для розробки і використання безпілотних систем взяла ту нішу, яку навіть країни НАТО не розглядали як перспективну. Завданням була високотехнологічність, наповненість великою кількістю елементів для того, щоб можна було вражати ворожі позиції. Усе починалося з FPV-дронів із простим польотним контролером, звичайною камерою. Зараз ми говоримо про дрони, які можуть літати на відстані до 50 кілометрів. Раніше використовувалася просто звичайна камера, зараз використовуються і тепловізійні камери, і програмне забезпечення, яке гарантує захоплення і ураження цілі без участі оператора.

Технології стали дорожчими, але все одно це набагато дешевше, ніж те, що нам пропонує Захід. Велика кількість інженерів інвестує в перемогу свої знання.

Україна з початку повномасштабного вторгнення допустила велику кількість приватних компаній до можливості виробництва озброєння. Тобто тригером і основним рухом стали приватні компанії, які розуміють, як робити, як масштабувати і як швидко стабілізувати можливість постійного випуску. Тому що ми бачимо, з чим стикається Російська Федерація. Це нестабільність у виробництві, що пов’язано з компонентами.

Росія зараз користується спадковою інформацією, яка була отримана від Радянського Союзу. Україна і далі йде, розвивається у своєму напрямку щодо ракетної програми. Найближчим часом, я думаю, що на відстані 500 км більшість російських аеродромів, російських стратегічних об’єктів будуть під ударами саме українських ракет, а не ракет союзників.

Головним критерієм, я думаю, був активний розвиток нашого виробництва. Тобто для того, щоб Україна пішла шляхом Ізраїлю, Кореї, які активно розвивали своє виробництво, щоб бути спроможними захистити себе, попри якісь тертя або нерозуміння в дипломатії. Це важливий аспект, тому що, розвинувши своє озброєння, ми зможемо стабільно працювати і стабільно захищатися і бити по стратегічних об’єктах Російської Федерації, не запитуючи дозволу, попри те, що там можуть бути західні комплектувальні в цих пристроях.

Фундамент для виробництва і масштабування є. Головне — це політична воля, можливі економічні умови для того, щоб це активніше розвивалося.

Безумовно, ми можемо велику кількість часу свого, інтелектуальних знань вкладати в нашу перемогу, проте є необхідність закупівлі деяких комплектувальних, які потрібно купувати в країн Західної Європи, у Сполучених Штатів, припустімо, або ж Тайваню, країн Сходу.

Тому в будь-якому разі синергія взаємодії між приватними компаніями і державою має бути спрямована на те, щоб спростити виробництво у військово-промисловому комплексі, створити умови, щоб компаніям було комфортно працювати, розуміючи, що вони працюють на перемогу і допомагають Силам оборони.

ОЛЕКСАНДР МУСІЄНКО: Українські дрони демонструють інвесторам свою ефективність безпосередньо на полі бою

— Дрони трансформують поле бою і сприйняття ведення війни. Дрони вдосконалені, і Україна це демонструє. Я можу сказати, що в Кремлі сильно спантеличені тим прогресом, який Україна здійснила. Вони бояться цього, бо немає належних способів реагування. Лінійка і різноманітність тих дронів, які виробляються і модернізуються, настільки широка сьогодні, що не знають, що з цим робити.

Ми отримуємо щодня зведення про дрони, які атакують ті чи інші об’єкти. Це означає, що це виробництво вже масштабується. Заява Сибіги підкреслює, що необхідно вкладати в українську оборонну промисловість, тому що це перспективно, є досвід бойового застосування. Ці моделі пройшли досвід бойового застосування в умовах активної протидії противнику.

Коли йдеться про те, що розроблений Україною дрон зумів пройти ешелоновану протиповітряну систему оборони Росії, системи радіоелектронної боротьби та протидії різноманітними засобами та елементами противника, стає зрозуміло, що технологія зацікавить багато країн.

Тому дійсно перспективи у розвитку цієї галузі досить серйозні. Я думаю, що це буде одним з елементів оборонної промисловості на подальші роки.

Я можу сказати, що в Кремлі і в Росії зараз дуже сильно спантеличені українським прогресом. Вони бояться цього, тому що немає належних способів реагування. Українське озброєння стало однією з причин, чому Росія не використовує ті ж самі С-300, С-400 активно для обстрілів України, як вона це робила раніше, рік тому. Причиною є не тільки те, що ці ракети закінчуються.

Російським військам необхідно приберігати ракети для протиповітряної оборони. Тому що вони не знають, а що може бути використано Україною ще? Які військові цілі Україна буде атакувати і якими типами дронів?

Щойно ми побачимо візит інвестицій наших партнерів, інших країн, можна буде сказати, що це також буде і мотивація для того, щоб надавати більше систем протиповітряної оборони Україні і закривати наш повітряний простір. Тобто інвестиції у військово-промисловий комплекс і захід сюди компаній, які будуть співпрацювати, кооперуватися, просто вкладати гроші.

Це також інвестиція в безпеку України, адже неодмінно разом із тим ітимуть рішення про надання додаткових пакетів допомоги, які міститимуть і засоби протиповітряної оборони.

Українська ракетна програма триває. Але тут необхідно шукати баланс між ціною і якістю. Тобто ми не можемо собі дозволити надзвичайно дорогу ракетну програму. Але ми можемо взяти масовістю, тобто ці ракети можуть бути простішими, вони можуть бути з меншою бойовою частиною, летіти на далекіші відстані, але їх може бути багато, що створить серйозне навантаження для російської системи протиповітряної оборони. Особливо разом із дроновими атаками, якщо це будуть комбіновані атаки з використанням різних типів дронів і ракет. Росія витрачатиме більше ракет у своїх зенітно-ракетних комплексах.

ОЛЕКСАНДР ЛИХОДІД: Головний виклик перед Україною зараз — серійне виробництво своєї зброї

— Дрони — від фронтових, середніх і дальніх, як говорив Буданов (Кирило Буданов, голова Головного управління розвідки, — ред.), у нас їх безліч, у нас є з чого вибрати. У нас тривають серйозні випробування і в нас є успіхи. У мене іноді здивування викликає, настільки все грамотно продумано і несподівано робиться. Я просто в захваті від наших хлопців, інженерів. Уже зараз черга стоїть за українськими безпілотними системами. І до кінця війни Україна посідатиме, я на 100% упевнений, перше місце з безпілотної авіації.

Складники — унікальні, загалом-то, вироби. Їх виробляють небагато країн, але річ у тім, що бачачи успіхи нашої безпілотної авіації, її перспективи, Захід із задоволенням нам віддає. Вони нам надають все, що нам потрібно, аж до організації серійного виробництва безпілотних систем у себе на території.

Уся авіація РФ — тактична і дальня, яка розташована на захід від Уралу, — ми до всього цього можемо дотягнутися. Є кілька завдань. Перше — дальність. Друге — точність навігації. Третє — боротьба з РЕБ і точність ураження. Усе це в нас є. У нас є все. Воно вдосконалюється, з кожним днем ідуть випробувальні польоти. Єдина складність — це серійне виробництво. Але, думаю, Захід нам допоможе.

КОСТЯНТИН КРИВОЛАП: Асортимент української зброї розширюється — партнери України про це знають

— У нас зараз з’являються реактивні дрони, такі як “Паляниця”, які називають ще “ракета-дрон”. Вони завдають серйозної шкоди. Цей дрон уже випробуваний і переведений у стан серійного виробництва. Найближчим часом він має з’явитися в досить великих кількостях. Дальність його польоту — 700 км, він може нести близько 100 кг вибухівки, може, на перших етапах це буде 60-80 кг, а потім доопрацьовуватимуть.

У нас уже було п’ять або шість досить вдалих пусків “Нептунів” уже не як протикорабельних ракет, а у версії крилатої ракети, яка вражала об’єкти на відстані там 600 і 700 кілометрів. І думаю, що до 1 000 кілометрів, ну, десь близько до цієї дистанції, його доопрацюють.

Є фінансування, є постанова Кабміну, є рішення нашого президента і Ставки. Асортимент у нас збільшується.

Я думаю, Київ веде з Вашингтоном діалог на тему, яка ціль у РФ є військовою чи невійськовою, ми можемо її вражати чи не можемо, чи не буде це обмежувати інтереси національної безпеки Америки? Ні? Тоді вирішуємо, чим ми будемо цю справу вражати — засобами партнерів чи нашими засобами. І тут уже починаються, напевно, досить цікаві розмови з приводу того, хто і чим буде збивати. А наш асортимент, наше меню розширюється. Американське, на жаль, стоїть на місці.

Читайте також: Перший досвід застосування датується груднем 2022-го: як Україна йшла до гібриду ракети та дрона, простежив Снєгирьов