30 років у президентському кріслі: як Лукашенку вдалося втриматися при владі і до чого він довів Білорусь (ВІДЕО)

30 років у президентському кріслі залишається Олександр Лукашенко. 20 липня 1994 року він очолив Республіку Білорусь і обіймає посаду президента найтриваліший час серед усіх чинних глав держав Європи та пострадянського простору. Востаннє він силою зміг утримати владу, розгорнувши нещадні репресії проти власного народу. За 30 років Лукашенко став одним із головних соратників Путіна, у країні відсутня свобода слова, а сама Білорусь перебуває в міжнародній ізоляції. Якими методами диктатору вдалося утриматися при владі — в матеріалі журналістів телеканалу FREEДОМ.

На президентських виборах у Білорусі вперше 1994 року Олександр Лукашенко переміг, отримавши 80% голосів виборців. Тоді він зміг завоювати популярність іміджем “людини з народу”, опозицією до уряду і образом “борця з шахраями”, створеним завдяки верховенству в парламентському антикорупційному комітеті.  

Результати наступних виборів показували приблизно стільки ж голосів. Утім, дедалі менше країн стали визнавати їхні підсумки. У 2020-му фальсифікація виборів спричинила наймасовіші протести в історії Білорусі, де Лукашенку дали прізвисько “Саша 3%”. 

“Рівно на 30 років проросійський диктатор заморозив нашу країну в часі, зруйнувавши наш парламент та інститути. Він саджав до в’язниць і вбивав інакодумців, забираючи майбутнє в наших дітей. І все ж, незважаючи на десятиліття репресій, ми продовжуємо боротися за вільну, демократичну, європейську Білорусь”, — написала очільниця Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі Світлана Тихановська в соцмережі Х. 

Експерти стверджують, що масова підтримка політики Лукашенка тривала приблизно до середини 2000-х. За словами аналітиків, на громадську думку сильно вплинув тиск Кремля на Білорусь із вимогою тіснішої інтеграції в межах проєкту “Союзна держава”. Тоді Росія підвищила ціни на газ, що спричинило спад білоруської економіки. 

“Це час, 2005-2006 рр., коли почалося знову це повернення до Союзної держави, і білоруси просто стали жити гірше. До цього більш-менш нормально жили. Як казав Лукашенко, краще, ніж у Росії. А вже після 2006-го ми почали жити гірше, гірше, гірше, гірше, гірше. І ось поворотний момент, на мій погляд, це повернення, ось ця реінкарнація союзного договору”, — зазначив головний редактор видання “Белорусская правда” Ілля Добротвор. 

Ідеологічно Лукашенко був адептом відродження СРСР. У 1991-му він відмовився голосувати за незалежність Білорусі, пізніше проголосувавши проти ратифікації Біловезьких угод. А 1995-го Лукашенко ініціював референдум із заміною державних символів — біло-червоно-білого прапора і герба “Погоня” на оновлені радянські аналоги. 

Також на референдум виносилося питання про надання російській мові статусу другої державної. Після ухвалення цих змін політика русифікації Білорусі посилилася. У країні майже немає білоруськомовних ЗМІ, весь документообіг ведеться російською, а артистів переслідують за використання пісень рідною мовою.  

“Білоруськомовні жителі дуже часто представляють як культурну, так і політичну еліту країни. Вони підтримують боротьбу проти авторитаризму і виступають за проведення чесних виборів, а також частіше є прихильниками проєвропейського курсу. Попросту кажучи, сьогодні білоруська мова — це “мова опозиції”. Отже, усі білоруськомовні спільноти, організації, партії, освітні заклади білоруською, а також діячі культури, чиновники і політики, які розмовляють рідною мовою, — усі вони становлять загрозу владі диктатора”, — йдеться в публікації видання The Insider. 

Через фальсифікацію виборів і тиск на свободу слова західні країни неохоче йшли на контакт із Мінськом. ЄС ініціював санкції щодо білоруського уряду ще з кінця 1990-х років. 

Утім, Лукашенко завжди лавірував між Москвою і Заходом, не стаючи на бік Кремля остаточно й іноді погоджуючись із вимогами Євросоюзу випустити політв’язнів.

Остаточний поворот у бік Кремля стався після масових протестів 2020-го, коли режим Лукашенка вистояв виключно завдяки підтримці Москви. Його бажання більшої співпраці з Росією вилилося в реалізацію проєкту “Союзна держава”, а зараз РФ хоче за допомогою нього поглинути Білорусь.

“Все-таки зараз більше ця ініціатива Росії, і Лукашенка більше стискають у цьому напрямку. І в проєкті “Союзної держави” зацікавлена, безумовно, тільки Росія. Зараз більше РФ, ніж Білорусь. Білорусь зацікавлена тільки як фінансове забезпечення влади Олександра Лукашенка, не більше”, — вважає Добротвор. 

Білорусь також є співучасницею війни Росії проти України. У лютому 2022-го російська армія використовувала територію країни для заходу в північні регіони України. Крім того, з білоруських аеродромів РФ запускала свою авіацію.  

У жовтні 2022-го Лукашенко підтвердив участь Білорусі у війні, але із застереженням, що білоруська армія “нікого не вбиває” і не посилає в Україну військових. Також наприкінці червня Євросоюз оголосив про введення санкцій проти Білорусі за тісну співпрацю Мінська і Москви в економічному плані та допомогу РФ в обході обмежень. 

Читайте також: Білоруський диктатор Лукашенко відзначив 30-річчя перебування при владі

Раніше радник лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської Франак Вячорка сказав: для того, щоб послабити режим Лукашенка, необхідні торговельні санкції проти Білорусі.

Читайте також: Лукашенку не вдалося зломити нас: велике інтерв’ю зі Світланою Тихановською