Село Гоптівка Харківської області розташоване за 3 км від кордону з Росією. У перші години повномасштабного вторгнення війська РФ зайшли в цей населений пункт і одразу почали грабувати фермерське господарство та будинки місцевих жителів. За час російської окупації більша частина населення виїхала. Уже після деокупації ті, хто залишився в селі, а це близько 70 осіб, живуть без електрики, мобільного зв’язку, води та опалення. Про життя людей на кордоні з країною-агресором — у репортажі кореспондентки телеканалу FREEДОМ Наталії Білокудрі.
Росіяни називають Гоптівку “нуль”. До повномасштабного вторгнення в селі розташовувався контрольно-пропускний пункт “Гоптівка” — найбільший міжнародний автобан, що зв’язує дві держави. 24 лютого 2022 року російські війська прорвали там оборону, техніка йшла колонами на Харків. У селі ж російські військові обирали собі будинки та квартири місцевих жителів. Близько 7 місяців населений пункт перебував під окупацією. 11 вересня 2022 року Міноборони України повідомило про звільнення Гоптівки. Відтоді в цьому селі та трьох найближчих хуторах залишилися близько 70 осіб із тисячі, які жили до війни.
“Взагалі-то тут залишилися люди більш похилого віку, ті яким уже 55+, є і 1936, і 1937 року народження. Таку людину далеко не потягнеш, тому й діти біля них сидять. А так живемо, як можемо, світла немає, звісно, тепла немає, газу немає, але ми живемо. Усе добре. Усе чудово, нам допомагає влада. Ось Старлінк нам надали”, — розповіла заступниця старости Токарівського старостинського округу Любов Шворак.
Любов Шворак — учителька історії. Каже, у селі розбита школа, зараз немає жодної дитини. Так само там не ловить мобільний зв’язок. Жінка залишається, щоб допомагати тим, хто вирішив і далі жити в рідному селі. Ліки та продукти привозять волонтери. Відновлювати свої домівки та готуватися до зими люди намагаються самотужки.
“Немає такого будинку, щоб уцілів і був як лялечка. Вікна вибиті в нас на 99,9% у селі, дахи пошкоджені. У когось дуже постраждалі будинки, зовсім згоріли, це три сім’ї такі. А так ще є стіни, ще є трохи даху. Люди збирають, розбирають, і знову збирають, тобто ніхто не сидить без діла”, — каже заступниця старости Токарівського старостинського округу.
В ангарі місцевої ферми під час окупації жила рота осетин. На стіні після себе залишили позначку: “Чорна рота Z”. За словами фермера Ігоря Нікольченка, до повномасштабної війни там розміщувалася тракторна бригада. В ангарі було 45 одиниць сільгосптехніки. Нині, за словами Ігоря, не залишилося нічого, крім сміття та розмальованих стін. Російські війська відмічали на стінах кількість обстрілів, які припадали на них за час перебування в селі.
“Там може трохи погано видно. Ось 6.07 — там 21 приліт, 8.07 — 15, 9.07 — 36. Он вони день ВДВ 2.08 відзначали, відсвяткувати може і не встигли, я так сподіваюся на це. Ось вони так розважалися”, — показав позначки на воротах фермер.
Наприкінці лютого торік Ігор перебував у Харкові та допомагав українським військовим коригувати вогонь по російських військах у Гоптівці. Тоді успішно було знищено безліч російської військової техніки. Зараз же всі фермерські поля не придатні для роботи.
“Тут є все, поля заміновані, багато уламків від реактивних систем залпового вогню, від артилерійських снарядів. Ми — місцеві жителі, які тут залишилися, і люди, які просто сюди приїжджають, ніхто не ходить польовими дорогами. На поля не заходимо, бо це дуже небезпечно”, — поділився фермер.
Завдані російськими військовими збитки його господарству Ігор Нікольченко оцінює наразі в 50 млн грн. Але кидати землеробство не збирається, після перемоги має намір відновити ферму, оскільки це єдине підприємство в селі:
“Коли буде наша перемога, ми одразу повернемося до роботи, ніхто не збирається кидати землю, працювати будемо. І я впевнений, ми все відбудуємо і все буде краще, ніж було!”.
Гоптівка зараз — це перша лінія оборони. Війська РФ продовжують обстрілювати село та прилеглі населені пункти. Тож спрямувати туди ремонтні бригади для відновлення ліній електропередач поки що не можуть, кажуть у Дергачівській міській військовій адміністрації, до якої належить Гоптівка.
“Гуманітарної катастрофи в цих регіонах немає, тому що люди забезпечені необхідними ліками, їжею. Їм надали електрогенератори, щоб у них була можливість живити електроенергію, запустити холодильники, щоб зберігати харчові продукти. Також надано Старлінк, який дає можливість телефонувати рідним, близьким. Люди приходять до локації, де працює інтернет, можуть дивитися новини, телефонувати рідним і близьким”, — повідомив начальник Дергачівської міської військової адміністрації В’ячеслав Задоренко.
За його словами, зараз у Гоптівці перебувають волонтери, які допомагатимуть відновлювати дахи та вікна людям, чиї будинки постраждали від бойових дій. Однак, до настання холодів там навряд чи зможуть відновити електрику, оскільки ситуація на кордоні з Росією неспокійна і постійно є ризик чергових обстрілів.
Читайте також: У росіян є реваншистські настрої повернути собі Ізюм, можливо, дійти до Слов’янська, — військовий аналітик
Нагадаємо, жителька села Гоптівка віддала свій позашляховик українським захисникам. Аби російські окупанти не помітили автомобіль й не забрали його, 68-річна Клавдія Чірко самотужки розібрала позашляховик та заховала у себе на подвір’ї. Коли село звільнила українська армія, відважна пенсіонерка показала місця зберігання боєприпасів противника і вирішила, що її авто принесе більше користі на передовій.