15 тис. людей намагалися вижити: про загибель цивільних, тортури та знущання свідчать жителі Ізюма (ВІДЕО)

Починаючи з березня місто Ізюм Харківської області зазнавало безперервних авіанальотів та бомбардувань. До повномасштабного вторгнення РФ його населення становило 47 тис. жителів. Після звільнення стало зрозуміло, що у місті протягом пів року виживали під вогнем 15 тис. місцевих, інформує FREEДОМ.

Після звільнення Ізюма світ дізнався про чергові цинічні та жахливі злочини Росії: масові поховання, тортури та тисячі зруйнованих людських доль.

За словами мера міста Валерія Марченка, ексгумація із масового поховання триватиме ще кілька тижнів. На 99% вилучених на сьогодні тіл — сліди насильства. Тут поховано понад 450 загиблих — пенсіонери, діти, цілі сім’ї, військовослужбовці ЗСУ — у трунах, мішках, підковдрах, зі зв’язаними руками, з українською символікою.

Серед них — родина Столпакових: подружжя Олена та Дмитро, дві їхні доньки. Неподалік поховані ще й батьки Олени, молодша сестра та бабуся. Як повідомили у Національній поліції України, всі вони були у підвалі, який завалило внаслідок авіаударів противника. На місце масового поховання, де працюють експерти, йдуть місцеві жителі: хтось особисто ховав співгромадян, хтось приходить до тіл родичів. Стискаючи написаний від руки список, близьких шукає Володимир Колесник. Під номером 164 похована дружина його брата, під номером 174 — тітка.

“По вулиці Першотравневій, будинок № 2, було завдано авіаудару. Те, що я чув, 74 людини у підвалі привалило. Але розкопки — людей коли діставали — провели не одразу, у квітні це було. Люди вже почали розкладатися”, — розповідає Володимир Колесник.

Відповідаючи на запитання поліцейського про місця інших поховань, чоловік каже, що сам не знає, але чув від людей, що в селі Капітолівка на околиці Ізюма “закопували дівчат молодих”.

Тим часом Міністерство охорони здоров’я України надсилає до Ізюму лікарів, Кабмін пообіцяв виплатити мешканцям пенсії, які накопичилися з лютого. Місцеві ж розповідають журналістам, як з них знущалася російська армія і як їх “лікували” в окупації:

“Таблетка парацетамолу, і потім: “Бог допоможе”.

У місті відкриваються магазини, люди виходять із будинків, діляться пережитим. У мешканця Ізюма Григорія Приходька 8 березня загинула дружина. З його слів, не добігла до підвалу п’ять метрів.

“Я сидів, поки сусіди вийшли: “Не муч бабусю”. Уже може пів години минуло. Кажуть: “Не муч, вона вже на тому світі”, — розповідає про смерть дружини чоловік.

Підвал будинку мешканця Ізюма Сергія Штанько, як у багатьох, завалило після авіаудару. Потім руїни будинку окупанти ще й обстріляли із танків. Сергій намагався врятувати сусідку, яку затиснуло між конструкціями.

“Звали її Раїса, років їй десь 50-55. Вона каже: “Ріж руку”. Я відповідаю: “Ви що? Я ж не лікар”. Потім вранці спускаюся, а вже все. Очі закрив, накрив”, — розповідає Сергій Штанько.

На звільнених територіях Харківської області українські правоохоронці знайшли 10 катівень, 6 із них — в Ізюмі. Російські військові облаштовували їх у відділеннях поліції, міськрадах, військкоматах. Керівник Нацполіції Ігор Клименко повідомив, що вже підтверджено вбивство в одній із таких катівень 40-річного аграрія, його задушили.

“Утримували військовополонених, цивільних, вони проводили тут допити тих, хто працював в органах місцевого самоврядування, силових структур”, — коментує керівник підрозділу Національної гвардії України Віталий.

У свідченнях Службі безпеки України місцеві чоловіки, які побували у катівнях російських окупантів, розповідають, що їх катували струмом та стріляли, підозрювали у всьому, намагалися вербувати: шукали військових.

“Отак проходили у них допити: кого знаєш, кого здати зможеш, хто де живе, хто залишився, хто за Україну, хто в теробороні… Мене хвилин 40 струмом били… Особисто в мене стріляли з пневматики чи газу, я не знаю, у мішку був”, — каже житель Ізюма.

Місцева мешканка Галина розповідає, що син не випускав її нікуди, а сам виходив у пошуках їжі та щоб зателефонувати родичам до Полтави. В один із таких походів затримався. Пізніше жінка дізналася, що сина затримали мобілізовані до російської армії мешканці непідконтрольних Україні територій Донбасу, погрожували розстрілом.

“І його там на мості, ці луганські, донецькі розділи повністю. Він мені не говорив, мені сказали люди, застрелити його хотіли. За що? За що, скоти такі?”, — плаче Галина.

Після 6 місяців російської окупації, без елементарних благ цивілізації та під вогнем, люди мріють про дах над головою, комунікації, пенсію та тишу:

• “Треба відновити, засклити, дати світло, дати газ, дати воду, все”.
• “Житимемо далі — намагатимемося, тепер хоча б ще пенсію віддали, з лютого не отримували ані копійки. Щоб хоч трохи повернутися до життя нормального, а не сидіти і боятися”.

Ізюм зруйновано на 80%. Українські правоохоронці розпочинають розслідування воєнних злочинів російської армії, вже ексгумували понад 60 тіл загиблих. Моніторингове агентство ООН з прав людини направило до Харківської області групу розслідувачів. Місцева влада не виключає, що інші — не менш масові поховання — ще можуть бути знайдені.

Читайте також: “Так чинили нацисти”: нові подробиці з місць тортур українців у Харківській області (ВІДЕО)