1000 днів поза домом: як живуть українці, які покинули рідні міста та села (ВІДЕО)

З перших днів повномасштабного вторгнення Росії на територію України десятки тисяч людей були змушені виїхати з прифронтових населених пунктів. Людям доводилося і досі доводиться кидати все: житло, майно, роботу. Багато хто з них уже тисячу днів залишається там, де зміг знайти притулок. Про українців, яких агресія Росії перетворила на вимушених переселенців, розповідає FREEДОМ.

Мерзу Тахі Огли до початку повномасштабного вторгнення жив у Сватовому Луганської області. Основний дохід приносило фермерське господарство. Чоловік тримав багато свиней, домашньої птиці та рогатої худоби. Рятуючись від російської окупації, все це довелося кинути.

“Дуже багато я тримав їх, до 30 голів — корови, бики. Кури були, свині. Усіх було багато. Нічого не взяли, все залишили. Машини, трактори, все, що там було, все залишили”, — розповів Мерзу Тахі Огли.

Маргарита — переселенка з Куп’янська Харківської області. Їй теж довелося виїхати в безпечне місце на час окупації армією РФ. Після звільнення цієї частини Харківської області вона зрозуміла, що повертатися їй уже немає куди.

“У перші дні, коли нас окупували, а потім нас визволила Україна, у мене вже був розбитий дах увесь, вікна були розбиті, бо йшли бої та зруйновано все. І майна більше немає”, — каже переселенка.

З Куп’янська евакуювалися й Ольга з чоловіком. За словами жінки, подружжя виїжджало вже під час боїв у самому місті. Відтоді вона не може відірватися від стрічки новин про рідні місця.

“По Ковшарівці знову вдарили. Там щодня обстріли. Ані води, ані газу, ані світла. Одна жінка знайома залишилася, дзвоню їй, питаю. Не дай господь”, — нарікає Ольга.

Усі ці люди, які раніше навіть не були знайомі, протягом 1000 днів живуть під одним дахом у шелтері, що був облаштований у гуртожитку колишнього коледжу Берестина Харківської області. За цей час тут прийняли понад 250 вимушених переселенців.

“Співробітники коледжу спрямовують усі зусилля, щоб внутрішні переселенці, які перебувають у нас, ні в чому не мали потреби. І не дай боже, щоб ми, красноградці, а тепер уже берестяни, переживали те, що пережили наші гості, наші друзі”, — заявив директор коледжу Сергій Рябоконь.

У шелтері кажуть, що допомагати людям, які залишилися без нічого через війну, будуть доти, доки в цьому буде потреба.

Читайте також: Україна дає повномасштабну відсіч агресору вже 1000 днів — хроніка (ВІДЕО)