10 років від дня Іловайської трагедії: в Україні вшановують героїв і продовжують боротьбу (ВІДЕО)

Сьогодні Україна вшановує пам’ять своїх захисників та захисниць, які загинули у війні, розв’язаній Росією. Цей День пам’яті було встановлено державою у 2019 році. Рівно 10 років тому, 29 серпня, сталася одна з найтрагічніших подій до повномасштабного вторгнення РФ — Іловайська трагедія. Під час боїв 18-19 серпня 2014 року українські військові взяли під контроль більшу частину міста. У відповідь Росія направила до цього району вісім батальйонно-тактичних груп із кадровими військовими. Після запеклих боїв сили АТО опинилися в оточенні. За офіційними даними, загинуло 366 українських військових, 429 поранено, а ще 300 потрапили в полон, інформує FREEДОМ.

18 серпня 2014 року. Українські військові звільняють Іловайськ. Ця точка була ключовою: контроль України над великим транспортним вузлом давав змогу відрізати незаконні збройні формування від постачання зброї з Росії.

Основним завданням було зачищення міста та відновлення повного контролю над населеним пунктом. Один із загиблих у боях за Іловайськ — кадровий офіцер, капітан Національної гвардії Сергій Шкарівський. На початку серпня 2014 року його підрозділ передислокували із Луганської області під Іловайськ.

“Перша розвідка боєм відбулася 10 серпня, але вона не увінчалася успіхом — підрозділ не зміг увійти до міста. Друга розвідка пройшла 18 серпня, і підрозділ мого чоловіка разом з іншими підрозділами Національної гвардії та Збройних сил України звільнили частину міста — майже половину та зміцнилися всередині. Приблизно в цей час до Донецької області почали заходити регулярні російські війська, і, власне, вперше в історії цієї війни в Іловайську Кремль задіяв регулярну армію. То справді був період, коли всі прикидалися, що російських військ там немає. Перебіг Іловайської операції визначили саме російські війська”, — акцентує дружина загиблого військовослужбовця Михайлина Скорик.

Пізніше стало відомо, що російська регулярна армія перетнула кордон і оточила Іловайськ.

За офіційними даними, російські збройні сили складалися з 3 500 осіб, близько 60 танків, 320 бронемашин, 60 гармат, 45 мінометів і 5 протитанкових ракетних комплексів.

“Згідно з встановленими даними, критичне співвідношення військових сил України в районі Іловайська з підрозділами збройних сил Росії та представників незаконних збройних формувань, контрольованих Росією, становило: особовий склад — 1 до 18; танки — 1 до 11; бронетехніка — 1 до 16; артилерія — 1 до 15; “Гради” — 1 до 24”, — з результатів розслідування, опублікованих у 2020 році Офісом генерального прокурора України.

Чоловік Михайлини Скорик — Сергій Шкарівський — загинув в Іловайську 19 серпня. Його підрозділ виконував розвідку боєм — дійти до міської ради та вивісити український прапор.

“Це завжди перше завдання, коли бойовий підрозділ доходить до центру міста, яке планується звільняти. На підступах до міської ради працював снайпер, там були підготовлені російські солдати і він загинув від кулі снайпера… Було два постріли”, — розповідає Михайлина Скорик.

З 24 до 25 серпня ЗСУ потрапили в оточення регулярної російської армії та проросійських бойовиків.

Після — 26-28 серпня — між українською та російською сторонами розпочалися переговори щодо надання безпечних коридорів для виходу захисників України з оточення.

Проте 29 серпня Генеральний штаб Росії наказав розстріляти з тяжкого озброєння колони українських військових під час виходу з оточення.

“Це була важлива операція, яка закінчилася поразкою. Але для хлопців, які вийшли з Іловайська, які дали бій — це певний символ мужності, боротьби і небажання здаватися ворогові. Мені здається, що на 10-ту річницю Іловайська про це дуже важливо пам’ятати”, — наголошує Михайлина Скорик.

За офіційними даними, в “Іловайському котлі” загинуло 366 українських військових. Іловайську операцію називають однією із причин, чому Україна пішла на підписання невигідних для себе Мінських угод 5 вересня 2014 року в Білорусі.

Через 10 років цілі України незмінні — звільнення своїх територій та незалежність. Незмінними залишаються і цілі Кремля — ціною життя тисяч своїх громадян реалізувати нав’язливу ідею диктатора Путіна — захопити Україну.

“Іловайськ — це не лише трагічна подія в історії України, але й сторінка української незламності, це чин та подвиг українських військових. Пам’ятайте, що попри втрати та обман ворога, наші воїни не здалися, а продовжили прорив із оточення та боротьбу. Цей день завжди нагадуватиме нам про підступність та віроломство російського агресора, про те, що будь-які переговори з терористами та вбивцями є смертельно небезпечною справою, і що довіряти їм не можна”, — із заяви головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.

Сьогодні українська армія — це добре підготовлені, мотивовані бійці. На озброєнні ЗСУ не лише зброя, надана країнами-партнерами, але й власного виробництва.

Раніше президент Володимир Зеленський повідомив, що Україна вже провела випробування першої балістичної ракети.

“На сьогодні Україна перебуває в тій ситуації, коли ми маємо йти на компроміси з тими людьми, які прийшли з іншою місією — просто повністю нас знищити. Весь світ чекає, що Україна вигадала план компромісів як закінчити війну завтра. Багато хто хотів би це почути. Але я вас не здивую. З Путіним не те що компроміси, але й діалог із Путіним на сьогодні порожній, беззмістовний, бо він не хоче закінчення війни дипломатичним шляхом. Він готовий нібито дипломатично, але щоби віддали йому 30% нашої землі. І підігравати йому в цьому не можна”, — наголосив глава Української держави.

Сьогодні на боці української демократії — весь цивілізований світ. Україна шанує та пам’ятає кожного героя, який віддав життя чи продовжує боротися за незалежність з 2014 року.

Читайте також: Сьогодні особливий і дуже важливий день для нашої держави, — Зеленський у 918-ту добу війни