10 років окупації Криму: як люди чинять опір на тлі тотальних російських репресій — обговорювали експерти

Росія вже 10 років продовжує чинити насильницькі викрадення та незаконні затримання мешканців тимчасово окупованого Криму, позбавляє їх свободи слова та віросповідання. За політичними мотивами до в’язниці вже ув’язнили 208 осіб, з них 125 — кримські татари. 

Кримські татари, корінний народ України, разом з українцями стали основною мішенню для російських силовиків від самого початку окупації півострова. Більшість політв’язнів утримують, порушуючи всі норми міжнародного гуманітарного права. 

Опір і кримські бранці Росії 

26 лютого 2014 року кримчани зібралися на мітинг біля будівлі парламенту в Сімферополі. Це стало початком опору російській окупації півострова. Тоді активістам вдалося не допустити проведення позачергового засідання парламенту і перегляду статусу Автономної Республіки Крим у складі України. Однак уже в ніч на 27 лютого будівлю захопили російські військові. 

Опір російській політиці щодо України розпочався в Криму в лютому 2014 року з акцій Євромайдану, а потім продовжився акціями за єдину Україну під час активної фази захоплення півострова російською армією. Цей опір триває вже 10 років.

“26 лютого 2014 року проукраїнських мітингувальників було в рази більше — у два, три рази більше. Якщо говорити в подальшому під час окупації, як усе відбувалося, то з посиленням цього репресивного механізму і придушення інакомислення в Криму, масовий характер цей спротив не носив, це скоріше були поодинокі випадки, коли люди висловлювали свою проукраїнську позицію”, — сказав голова правління громадської організації “КримSOS” Олексій Тільненко.

Символом кримського опору російській окупації став 39-річний житель Сімферопольського району, багатодітний батько Решат Аметов. 3 березня він вийшов на площу Леніна в Сімферополі з одиночним пікетом проти “референдуму” про статус Криму. Мовчки стояв навпроти озброєних російських військових. Через два тижні тіло Решата Аметова зі слідами жорстоких тортур було знайдено в лісі Білогірського району. Він став першою жертвою кремлівського режиму в Криму. Відтоді кількість жертв зросла в рази. На лютий 2024 року, за різними даними, відомо про понад 300 політичних в’язнів.

“На жаль, частину з них вивозять на територію Росії, що є воєнним злочином. Із цих людей, станом на зараз, 153 отримали обвинувальні вироки. 143 перебувають у місцях несвободи. 36 осіб перебувають в очікуванні вироків. І 18 відбувають безпосереднє покарання. Сумарні терміни там колосальні. За, по суті, непокору Росії дають величезні терміни. Сумарні терміни, якщо скласти, ті, які були оголошені нашим громадянам у Криму, перевищують 1,5 тис. років”, — розповів Тільненко.

25-річна Леніє Умерова — одна зі 125 кримських татар, які перебувають у незаконному ув’язненні на території тимчасово окупованого Криму або в Росії.

Леніє затримали дорогою до рідного Криму. Вона їхала, щоб відвідати тяжкохворого батька, але вже понад рік перебуває в одному з найсуворіших СІЗО — “Лефортово” в Москві. Причина — кримська прописка в її українському паспорті, що викликало обурення російських силовиків. За вірними традиціями радянських спецслужб їхні сьогоднішні російські спадкоємці засекретили справу. Жодних пояснень ні затриманій, ні її адвокату не надали. І 20 років ув’язнення в перспективі.

“Все, що відбувалося далі, це якийсь нескінченний жахливий сон, або, якщо міркувати філософськи, — випробування”, — сказала Ленія Умерова.

Блогера й активіста громадського руху “Кримська солідарність” Сейрана Салієва незаконно заарештували в жовтні 2017 року. У 2020 році військовий суд у Ростові-на-Дону (Росія) засудив Салієва до 16 років позбавлення волі.

“Мені так тепло від того, що в колонії мене називають Кримом. Це певний зв’язок із Кримом…”, — йдеться в листі Сейрана Салієва.

У грудні 2023 року російські силовики провели незаконний обшук у будинку імама Ізмаїла Юрдамова — старійшини кримського села Джума-Елі (Привітне). Без пояснень причин перевернули весь будинок і забрали чоловіка.

Шпигунство, незаконна діяльність, участь у заборонених у Росії організаціях, а також ймовірна дискредитація російської армії — російське “правосуддя” вигадує звинувачення і політично мотивовані статті для всіх кримських політв’язнів.

За останні 10 років правозахисники зафіксували понад 5 тис. випадків порушень прав людини, переважно щодо кримських татар.

Ще десятки кримських татар вважаються зниклими безвісти. Серед них Валерій Ващук, Іван Бондарець, Василь Черниш, Тимур Шаймарданов, Сейран Зінедінов, Іслям Джеппаров. Кремлівський режим планомірно знищує корінне населення Криму. 

“Що змінилося з 2022 року? Перше — стало зрозуміло, що ситуація рано чи пізно вирішиться, що кримське питання на порядку денному будь-якого розв’язання конфлікту, і це розв’язання не буде через 20 років. Відповідно, всі розуміють, що майбутнє зміниться. І майбутнє зміниться не завтра, але не через 10 років. І в цій ситуації більше проявів, як не парадоксально, проукраїнської позиції публічної”, — каже експерт Асоціації реінтеграції Криму Борис Бабін.

У тимчасово окупованому Криму проявляються різні способи спротиву — від громадянської, ненасильницької форми боротьби і діяльності партизан до виступів на міжнародних майданчиках.

Один із найактивніших рухів опору в Криму — організація “Жовта стрічка”. Кількість активістів підпілля перевищує кілька тисяч і постійно зростає. Найактивніша спільнота в Сімферополі, Ялті, Євпаторії та Феодосії, а останнім часом до них приєднуються і жителі менших міст — Сімеїзу та Балаклави. 

Одні з найвідоміших акцій руху — розвішування жовтих стрічок і розклеювання плакатів зі словами “Крим — це Україна” на території півострова. Нещодавно активісти підняли український прапор на горі Бойка. А триколори члени організації спалюють.

26 лютого перша леді України Олена Зеленська взяла участь у відкритті виставки під назвою “Ломикамінь. Жіночий спротив у Криму”, яка знаходиться в Представництві президента України в Автономній Республіці Крим в Офісі Кримської платформи.

Мета цієї виставки — привернення уваги до історій жінок, яких незаконно ув’язнили за їхню підтримку України. Також вона покликана віддати належне силі та відвазі дружин політичних в’язнів, а також продемонструвати спротив громадян України в Криму.

Олена Зеленська наголосила на важливості цієї виставки, порівнюючи жінок-учасниць із “Ломикаменем каміння” — квіткою, про яку писала Леся Українка. Вона висловила переконання, що, незважаючи на спроби російських окупантів придушити цих жінок, їм не вдасться цього зробити.

Думки експертів

Як Росія продовжує репресії в окупованому Криму з 2014 року? Якими були переслідування кримчан за політичними та релігійними мотивами? Чи можна звільнити цивільних заручників? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Ольга Скрипник, керівниця “Кримської правозахисної групи”; 
• Іскандер Барієв, голова правління Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу;
• Альона Луньова, директорка з адвокації Центру прав людини “ZMINA”.

ОЛЬГА СКРИПНИК: Після 2022 року в Криму посилилося підпілля та опір

— Окупований Крим зараз — це масштабна територія, на якій коїться безправ’я і порушення прав людини. Росія за ці роки там відпрацювала всі свої традиційні методи репресій. І відразу з 2014 року почала будувати систему політично мотивованих переслідувань — прибирати всіх незгодних. А таких людей було багато.  

Репресії почалися ще з лютого 2014 року. І в березні вже були перші жертви. Першою жертвою став Решат Аметов — кримський татарин, який вийшов на одиночний пікет. Він був не просто викрадений – його катували до смерті. І ті тортури, які до нього застосовували, – це ті ж самі методи, які ми з вами побачили на початку повномасштабного вторгнення в Бучі, Ірпені та Ізюмі. 

Були кримінальні справи, які фабрикували проти українських і кримськотатарських активістів. Сьогодні понад 200 наших громадян із Криму перебувають за ґратами саме за такими сфабрикованими справами. 

Наша організація за весь період окупації з 2014 року задокументувала історії більш ніж 1400 людей, які стали жертвами політично вмотивованого або релігійного переслідування. 

З 2014 року Росія почала знищувати свободу слова. І фізично, зокрема. Були напади на редакції незалежних медіа, усіх журналістів видавлювали, захоплювали техніку, поліція відкривала кримінальні справи. Це призвело до того, що ще напередодні повномасштабного вторгнення 2022 року незалежних медіа в Криму вже не існувало. 

Після повномасштабного вторгнення було ухвалено нові кримінальні статті — йдеться про “дискредитацію російської армії”. За цією статтею як адміністративно, так і кримінально стали переслідувати людей. 

Зараз ми задокументували вже понад 550 справ, де кримчан переслідують, наприклад, за публікацію українського прапора або за будь-який пост у соціальних мережах про злочини російської армії. 

Росія намагається знищити в Криму будь-яке інакомислення і свободу слова.

Після 2022 року посилився рух опору, з’явилися нові напрямки підпільного опору, які допомагають українській армії. Це стосується тих атак по військових об’єктах, які здійснюють ЗСУ. Крим залишається ключовою базою, з якої Росія завдає ударів по цивільних об’єктах в Україні. 

ІСКАНДЕР БАРІЄВ: Росія залякує населення окупованого Криму

— У 2014 році Меджліс кримськотатарського народу був першою організацією, яка публічно зробила заяву про підтримку територіальної цілісності та суверенітету України. 

Російським окупантам потрібно було максимально залякати жителів Криму. Вони почали проводити різні репресії, використовуючи свій так званий правовий інструментарій. Винними, здебільшого, окупанти вважали представників корінного кримськотатарського народу. 

Один із перших обшуків у Криму був у мене вдома, з нагоди зустрічі Мустафи Джемілєва (народний депутат України, лідер кримськотатарського народу, — ред.) на адміністративному кордоні між Херсонською областю та Автономною Республікою Крим. Тоді понад 3 тисячі людей приїхали зустрічати Мустафу Джемілєва. 

Росіяни дедалі більше і більше “закручували гайки” і всіляко шукали нові інструменти для того, щоб переслідувати наших співвітчизників.

За два роки повномасштабної війни окупанти заарештували близько 35 осіб і звинувачують їх у причетності до батальйону ім. Номана Челебіджихана. Номана Челебіджихана (кримськотатарське неурядове добровольче збройне формування України, — ред.). 

З 2022 року почалося тотальне залякування активістів у Криму. До них одразу почали застосовувати адміністративний кодекс, наприклад, статтю про “дискредитацію російської армії”. Адвокатів, які беруться за політичні справи, намагаються позбавити мандатів. 

Після початку повномасштабного вторгнення на материковій частині України було зареєстровано 65 тис. переселенців із Криму. Дуже сильний відтік людей з окупованого півострова почався, коли Путін оголосив так звану часткову мобілізацію. 

Громадянський спротив у Криму є й досі. У різних місцях з’являються українські прапори та написи українською мовою, а також жовті стрічки. Таким чином люди там хочуть проявити свою позицію. Люди передають ЗСУ дані про пересування російської армії та місце розташування військових об’єктів окупантів. Іноді навіть відбувається пошкодження залізничного полотна. 

Росія за допомогою репресивної машини змушує людей вибачатися за використання, наприклад, української музики на публічних заходах і навіть приватних. 

АЛЬОНА ЛУНЬОВА: РФ не хоче віддавати цивільних заручників у Криму

— За останні 2 роки ФСБ побудувала в Криму нову незаконну в’язницю. Це свідчить про те, що окупований півострів не просто перетворюється на мілітарі-зону, а на в’язницю, яку використовують як перевалочний пункт для утримання українських цивільних заручників і депортації дітей. 

На даний момент немає процесу обміну полоненими, які є цивільними особами. Росія вчиняє злочин, утримуючи мирних жителів. Україна не знає, скільки цивільних осіб зараз РФ утримує в Криму. 

Ми знаємо приблизну кількість політичних в’язнів, яких окупанти затримали на Кримському півострові. Усі 10 років окупації затриманих відправляють відбувати покарання на територію РФ, зазвичай у північні регіони. Таким чином відбувається тиск на сім’ю і на самого полоненого. 

Переслідування відбуваються за політичними та релігійними мотивами. Це цілеспрямована політика Росії. 

Україна пам’ятає про всіх політичних в’язнів, про яких є інформація. Через посередників відбуваються переговори. Зокрема, йдеться про Туреччину. 

РФ не хоче віддавати людей, які є символом свободи та опору проти окупації. Особливо, це стосується представників кримськотатарського народу. 

Правоохоронні органи Криму працюють на території України і можуть заводити кримінальні справи щодо переслідування цивільних осіб. Хоч це і заочні рішення, але це доведені злочини. 

Якщо говорити про відповідальність за репресії, то її насамперед понесуть судді та правоохоронці, які сфабрикували справи. 

Читайте також: ЗСУ потребують значного збільшення поставок боєприпасів і техніки, — військовий аналітик про деокупацію Криму