Тур “HELLO” і народження доньки: ексклюзивне інтерв’ю фронтмена гурту “Антитіла” Тараса Тополі (ВІДЕО)

Гурт “Антитіла” у жовтні відновлює свій тур HELLO, який стартував ще перед карантином і вимушено перервався. Тепер слухачі, яким довелося так довго чекати концертів улюблених виконавців, отримають бонус у вигляді живого виконання нових пісень – адже музиканти не сиділи вдома, склавши руки, під час обмежень через коронавірус.

Чому кількість концертів після карантину збільшилася вдвічі, які зміни внесли в концертну програму, навіщо гурт возить з собою власну сцену і чому заради зйомок нового кліпу музикантів довелося закопати в пісок – розповів в ефірі програми “Утро ДОМа” на телеканалі “Дом” фронтмен гурту “Антитіла” Тарас Тополя.

– Хвилюєшся перед туром?

– Так. Не настільки сильно, як тоді, коли він саме починався, але трішки є хвилювання, звичайно. Тому що нам доведеться замість одного концерту давати два. А там, де було два концерти проданих, робити чотири.

– Потрібно уточнити, що гурт “Антитіла” до карантину готувався до свого туру HELLO.

– Ми його і розпочали.

– І буквально – все.

– Так, ми проїхали десь 15 концертів, здається. Це були криті тисячні зали. На носі були стадіони, потім карантин вніс свої зміни в наші плани.

– Взагалі жах, від таких масштабних планів – до скупчення у квартирі.

– Ну, я скажу, у мене в сім’ї ми сильно в квартирі не скупчувались. Ми гуляли, проводили час, як тільки могли, у лісі, на березі Київського водосховища, в парках. Все одно, як тільки дозволили, ми були на свіжому повітрі.

– Розкажи детальніше про тур. Що це буде, які міста, які масштаби?

– Це буде продовження туру HELLO, який ми були вимушені припинити. Ми стартуємо у жовтні. Це будуть тисячні зали. Погода вже не дозволяє стадіони. Дуже сподіваємося, що навесні карантин знімуть, і ми все ж зробимо ті 10 стадіонів, які запланували.

– Це тур зараз відновлюється, і прямо до наступного року?

– Не прямо, з перервами. Але, власне, десь так воно і буде.

– Скільки міст у планах?

– Ми проїхали приблизно 20 міст, і ще у нас попереду 40 точно.

– За кордоном теж будуть концерти?

– Поки що ні, тому що літаки ще ж не літають. Коли дозволять уже такі перельоти, полетимо і в Америку. У нас в Америці, Канаді було заплановано 7 виступів. Вони вимушено перенеслись так само, бо не тільки карантин у нас, а й там. І в Європі ми скасували 6 концертів. Але ми до цього обов’язково повернемось. Поступово-поступово все стане на свої місця.

– Скажи, є якісь особливості цього туру?

– Є спеціальна сцена масштабна, яку ми зробили саме під стадіон. І ми її вже встигли показати у Львові на “Арені Львів”, у Харкові на “Металісті”, полтавська “Ворскла” бачила цю сцену.

– Ви возите з собою сцену?

– Так, це спеціально виготовлена нашими партнерами для цього туру сцена. Сцена, найкраще світло, найкращий звук. Звук реально світовий переможець у 2018 році. От саме ця звукова система отримала перемогу, в Америці, до речі. І все це зібрано в концепт, який називається HELLO, як, власне, наш альбом. Ми виконуємо наживо в цьому турі наші пісні з альбому HELLO, виконуємо пісні з попередніх альбомів, звичайно ж. Це велика програма на 2,5 години. Але що особливого буде, вже коли ми продовжимо – ми на карантині не сиділи, склавши руки, а написали пісню “Кіно”. І ось будемо її виконувати наживо. Ще збираємося зараз представити 3 пісні, зробити такий максі-сингл, і ці 3 пісні ми так само будемо виконувати вже в межах цього туру. І на сході так само будуть концерти. Тому він (тур, – ред.) уже трішки цікавіший, ніж той, який ми призупинили.

– Виходить, що люди, які підуть на концерт туру після карантину, будуть з бонусом?

– Будуть бонуси, реально. Але знаєш, скільки вони (слухачі, – ред.) втратили, скільки очікувань? Ми розуміємо, що треба привезти щось класне. Тому виконаємо наживо ті пісні, які в межах попереднього туру не виконували.

– Ви ж зняли кліп зовсім недавно, у липні…

– Так, “Кіно”. Знімали в пустелі.

– Тут, у нас, в Україні?

– В Україні, Олешківські піски, Херсонська область. До речі, це не якась там пустеля в Арабських Еміратах, куди дорого летіти, що для багатьох не є можливим. Можна просто взяти автомобіль і поїхати сім’єю в цю пустелю. Зробити собі там такий цікавий скаутинг, зробити квест якийсь, або просто походити з екскурсією. Це Олешківські піски, найбільша в Україні пустеля. І справді, коли ти потрапляєш туди – зліва пісок, справа пісок, комашки повзають.

– Дійсно там можна заїхати, що ти не бачиш зелені?

– Так, там можна.

– Слухайте, цього року взагалі Україна відкрилася, так?

– До речі, от бачиш, наскільки цікаво. З одного боку – карантин і вірус вносять дуже багато неприємних речей, а з іншого – мені здається, багато людей розставили життя на місця, трішки переосмислили дещо, і зрештою, відкрили очі, що навколо нас є наша Україна, в якій є дуже багато красивих місць.

– Хто знімав кліп? Хто писав сценарій?

– Ми самостійно. Написали сценарій, самостійно спродюсували зйомки, запросили долучитися наших друзів, які професійно та ідейно доповнили всю цю роботу. Це оператор Антоша Тохін, Ростик Васильєв – він уже більше ніж хакер, він уже майстер по світлу. Він з нами працював так само у попередніх роботах, кілька разів ми його залучали. Це командна гра, “Антитіла” та друзі, and company взялися і реалізували цей масштабний проєкт.

– Каже, друзі – і одразу згадується, що ви там їх закопували у пісок. Що за дружба така?

– Без перебільшення, кожен крок цього кліпу, кожен етап реалізації – це такий маленький подвиг. Починаючи з того, що хлопців закопали в пісок – ми це робили спеціально. Якщо по-чесному, то давайте по-чесному. Можна було щось там придумати, якусь картоночку. Ми викопали яму. Залізли – закопали. У Дмитра Жолудя почалася клаустрофобія, реально. Тому що пісок утрамбовується. Коли ти закопуєш, він такий рихленький – можна дихати, можна хіхікати. А потім поступово, поступово – тіло ж рухається – він утрамбовується, утрамбовується. У якийсь момент уже діафрагмі нікуди розширюватися, і в нього почалася клаустрофобія. Він заспокоївся, узяв себе в руки. Тобто кожен ішов на якийсь подвиг.

Чого тільки костюми коштують. Подивіться, можна прямо відео по стоп-кадрах розглядати. Костюми, елементи – це все стімпанк – стилістика, яку ще ніколи в Україні в музичних відео не використовували, бо це дуже ексклюзивна річ. Дуже мало людей в Україні займаються цим, цією стилістикою, роблять такий одяг. Ми зібрали їх з усієї країни, хто зміг, зібрали друзів. Попросили Маріанну Слов’янську, щоб вона зробила нам ці костюми. Вона працювала разом зі своєю помічницею реально тижнів три. Це великий шматок роботи. Тобто це кіно, яке втілене у трьох із половиною хвилинах пісні, і там ще після пісні йде цікава історія. Ну і суть, ми намагалися передати світоглядну суть у цьому відео.

Дуже багато цікавих коментарів вже є під цим відео. Люди розгадують, які ми “пасхалки” заклали, що ми хотіли сказати цим кадром, що означає ця метафора, що нам говорять із цієї сцени, а що з цієї. У нас так прийнято в команді, дуже давно, оскільки “Антитіла” – самостійний гурт, ми ні від кого не залежимо – ні фінансово, ні ідейно, ні психологічно, ні морально. Тобто ми якщо робимо якусь дурість – несемо самі за неї відповідальність. Якщо робимо якусь велику річ, як нам здається, то так само докладаємо максимум самостійних зусиль. Якщо це продюсування зйомки, то ми робимо це самі – починаючи з моменту пошуку локацій, організації всього, закінчуючи найдрібнішими організаційними деталями. Сто людей в пустелі ми зібрали і цей весь процес пішов. Власне, монтаж відеокіно Сергій Вусик робив, це музикант гурту “Антитіла”, мій друг, партнер. Більшість процесів ми самі робимо, самі контролюємо заради того, щоб був хороший результат.

– Це круто насправді, що ви такі мультиталановиті люди.

– Це забирає багато часу і ресурсів.

– Але результатом ви ж задоволені?

– Результат, так. І, власне, якщо поганий результат – ти сам собі винен.

– Давайте від справ, від музичної діяльності перейдемо ось до чого. У серпні твоя дружина подарувала тобі третю дитину.

– Так, Маруся, Марійка народилася.

– Як ви усе це пережили і з усім впоралися у таких умовах – пандемія, карантин, зупинка твоєї діяльності?

– Ми відкладали “в шухлядку”, поки був активний період заробітку. Насправді найгірше, що можна було робити у цій ситуації, це панікувати й тримати себе в тривозі та в стресі. Зрештою, я хочу сказати усім – не ви одні такі, і не я один. Це не тільки вся країна, а весь світ – ось так прокидаєшся вранці, дивишся в телефон або в комп’ютер, читаєш ці новини, і в тебе є два варіанти: або просто почати в тривозі, в депресії від цих усіх новин з’їдати себе, і в цьому якомусь страху не мати змоги нічого зробити, нічого планувати; або інший варіант – ось просто відпустити, як воно є, і робити так, як ти відчуваєш.

Ну і потім, коли прийшов момент народжувати, ми завчасно підготувалися, домовилися, як ми будемо народжувати, де. У спокійному стані приїхали, і це сталося, слава Богу, швидко, добре. Ми зібралися і поїхали додому. До того підготували кімнату для нашої принцеси, для двох принцес. Все підготували для того, щоб усе було комфортно та спокійно. Знаєш, краще не хвилюватися, ніж хвилюватися. Ну, виходиш із дому – тривог усяких, проблем, переживань – їх вистачає без нас. Тому в мене така позиція: коли ти через камеру говориш із тисячами людей, із сотнями тисяч людей, давайте якийсь позитив будемо намагатися дати. Тому що, а що давати, якщо не це?