“Острозька академія”: таємниці історії

Фото з сайта oa.edu.ua

“Острозька академія” створена у 1576 р. і вважається найстарішою науково-освітньою установою на теренах України та Східної Європи. В середині XVII ст. школа припинила своє існування. Нова історія закладу розпочалася у 1994 р., коли в Рівненській області почав діяти Національний університет “Острозька академія”.

“Острозьку академію” у своєму родовому місті заснував князь Василь-Костянтин Острозький. Таким чином він забезпечив дітей тогочасної знаті та своїх власних вищою освітою без необхідності їхати на Захід. До сьогодні оригінальні приміщення навчального закладу не збереглися. Нині університет діє у приміщеннях монастиря капуцинів та колишнього жіночого училища імені графа Блудова.

Ольга Шляхова, співробітниця музею історії Національного університету «Острозька академія»: «Монастир капуцинів було засновано у 1750 році, а офіційно відкрито у 1775-му. За часів монахів-капуцинів він виконував свою безпосередню функцію – це був католицький костел. Однак після польського повстання у 1830 році капуцинів вигнала звідси російська влада, військові Російської імперії прийшли сюди у 1832 році. З часом храм став пусткою, 30 років тут не було нічого. І лише у 1865 році знову відкрили церкву. Це вже була православна церква Кирила і Мефодія. Згодом, під час Другої світової війни, храм своєї функції не виконував. Це був госпіталь для німецьких військових. А пізніше, коли в дотичних приміщеннях розмістили навчальні заклади, у храмі взагалі був спортзал. І коли 1994 року сюди прийшла «Острозька академія», саме це ми тут і побачили. На рівні з бічними плафонами тут були баскетбольні кошики, по периметру – волейбольна сітка. Підлогу з того часу не міняли і де-не-де ще можна побачити смужки від розмітки спортзального поля».

 Роботу храму відновив колектив університету. Тепер святиня носить ім’я Преподобного Федора Острозького. В ній можуть правити службу усі християнські конфесії. Крім того, храм постійно поповнюється незвичними іконами. Адже свого часу в місті діяла іконописна школа, де святих малювали не суворими, а гуманними. Звідси вислови про те, що святих в Острозі навчили посміхатися.

Ольга Шляхова: «Ми маємо справді гарну колекцію іконопису. Шляхи її поповнення бувають дивовижні. Наприклад, ікону Святого Миколая знайшли наші студенти під час етнографічної експедиції, в яку вони їздять щороку у супроводі викладачів та реставратора. Студенти випадково побачили, що майстер, який фарбує стіну, стоїть на поверхні столу, котра має фрагменти тканини. Наш реставратор знає, що дуже часто тканину клеїли на дошку на спеціальний клей левкас, і потім на ній малювали ікони. Таким чином він здогадався, що кришка столу могла бути насправді іконою. Упродовж кількох років художник-реставратор відчищав дошку від сучасної фарби й шпаклівки. Врешті знайшов ікону Святого Миколая, датовану XIX–XX ст.».

 Інша ікона в колекції храму вражає унікальним сюжетом. На ній Святий Стефан рукою прикриває уста Христа Пантократора. Це результат історії тривалістю у століття. Спершу на полотні було зображено лише Стефана. Згодом, за невідомих обставин, верхня частина ікони сильно пошкодилася. Майстер загорнув її й затонував нижню частину полотна для створення на ньому нового образа.

Ольга Шляхова: «Майстер намалював Христа Пантократора. І ця ікона поїхала як подарунок для князя Сангушка у Славуту. Там полотно зберігалося до 1918 року, поки в місто не прийшли більшовики, котрі знищували все, що пов’язано з релігією. Вони хотіли позбутися цієї ікони і зробили це: виставили її на площі міста поряд з іншими іконами, навчаючи своїх юних підданих стрільби. Образ перетворили на мішень. Коли в нього вистрілили понад 50 разів, полотно перетворилося на решето і його викинули у стічну канаву. Потім місцеві мешканці його підібрали, згорнули і сховали в себе на горищі. У такому вигляді ікона пролежала з 1918-го по 1996 рік».

 Полотно знайшов реставратор університетського храму. Протягом шести років ікону довелося збирати докупи, наче пазл, за допомогою лупи й мікроскопа. Адже більш ніж половина зображення осипалася.

Ольга Шляхова: «Коли майстер завершив роботу, то добряче здивувався. Адже він дореставрував зображення Святого Стефана. Вийшло так, що коли ікона лежала в стічній канаві, шар між першим і другим зображенням змився. Рука Стефана проступила крізь друге зображення, вийшла на передній план і закрила вуста Христа Пантократора».

 Давні ікони з неймовірними життєписами – лише частина історичних принад «Острозької академії». Під храмом розташовані підземелля монахів XVIII ст. Частину з них використовували для поховань, адже капуцини вірили: їхні побратими та меценати мають бути поховані під храмом земним, щоб потрапити до Храму Небесного.

 Ольга Шляхова: «Ця кімната була каплицею під землею. Вона розташована точно під вівтарем верхнього храму. Кімната вимагала особливого шанування. Монахи-капуцини дуже переймалися, як наступні покоління ставитимуться до цього святого приміщення, тож зробили такий хитрий хід: кожен, хто зайде, буде змушений схилитися перед хрестом і віддати шану похованим тут людям. Коли сюди заходить доросла висока людина, для неї прохід дуже низький. А коли заходить низька людина або, дитина, у дверях є поріг. Таким чином доводиться дивитися під ноги, схилятися перед хрестом і – віддавати шану похованим тут. Повірте, якщо люди заходять і не дивляться під ноги, вони схиляються перед хрестом набагато нижче, ніж би того хотіли».

 Померлих монахи ховали у так званих криптах – бічних кімнатах. Після розміщення труни крипту замуровували назавжди. Однак в університетських підземеллях ці кімнати відкриті. Військові Російської імперії, вигнавши монахів, порозбивали мури у пошуках скарбів і порозкидали рештки похованих.

Ольга Шляхова: «Згодом ці приміщення були просто засипані сміттям і про них забули. Лише у 1990-х роках, коли постало питання про відродження «Острозької академії» у цих приміщеннях, нам довелося знайти підземелля через укріплення фундаменту. Наші археологи разом зі студентами почали проводити тут розкопки, велика частина яких полягала у вигрібанні сміття, і на певному етапі вони почали знаходити рештки людей. Ці рештки зараз зібрані у колективних могилах, їх було перепоховано у підземеллях. Списки похованих людей теж вдалося відновити. І вони зберігаються у тому місці, де їх і планувалося залишити».

 Зберігають в університеті й чималу колекцію стародруків. Саме в Острозі у 1581 році було надруковано перше повне видання усіх книг Святого Письма церковнослов’янською мовою. Біблія має понад 3000000 знаків, 1256 сторінок і… жодної помилки. До сьогоднішнього дня вона вважається досягненням друкарської справи. Один з оригіналів книги зберігається у навчальному закладі. Зараз тут готують приміщення для її експозиції.

Більше сюжетів із циклу «Університети: архітектурний літопис» дивіться за посиланням.

Любов ЗАДОРОЖНА, UATV