Життя після: “кіборг” Терещенко розповів про свою книгу й активні ветеранські будні (ВІДЕО)

uatv
24.02.2020
Cкрін UATV

Олександр Терещенко – один із захисників Донецького аеропорту. Сьогодні він активно займається громадською та творчою діяльністю, допомагає ветеранам.

У програмі UATV “Палітурка” Олександр розповів про те, що спонукало його написати книгу про життя після 16:30. Про життя, в якому немає війни, але є рани та непоправні втрати…

Герой програми пішов добровольцем на фронт, був поранений, практично втратив око й обидві руки під час оборони Донецького аеропорту. Але він не просто вижив, а почав життя заново, відкривши для себе нові напрями діяльності.

“Значну частину життя я провів на телебаченні: працював оператором, інженером, – розповів Олександр Терещенко. – Після війни став активним користувачем Facebook, а ось книгу писати зовсім не планував. А потім чомусь вирішив описати момент поранення, коли у мене прямо в руках вибухнула граната. Оскільки я не втратив свідомість, то запам’ятав багато дрібниць і подробиці”.

Олександр Терещенко зазначив, що його пости в соцмережі перетворилися в невеликі розповіді, які сам він називав “маренням”.

“Моя військова біографія була дуже короткою, тому писати про це було абсолютно неактуально, – поділився ветеран. – А коли вже набралося оповідань 10, мені запропонували об’єднати їх в одну книгу. Так і з’явилося “Життя після 16:30”.

Коли Росія в березні 2014-го окупувала Крим, уже в квітні, Олександр Терещенко, не роздумуючи, звернувся до військкомату.

“Мене довго не брали. Але в підсумку я потрапив на полігон 28-ї механізованої бригади, – розповів герой. – “Ми знаємо, що ви працювали оператором, тримали камеру, тому вирішили, що будете гранатометниками”, – заявили мені в військкоматі. Через три тижні нам повідомили, що потрібні добровольці в АТО. Я та мій молодий товариш погодилися”.

За словами “кіборга”, його книга допоможе людям не впадати у відчай. Власним прикладом він показує читачам, що після війни життя не закінчується.

“В анотації я написав: у мене немає амбіцій письменника, – поділився Олександр Терещенко. – У такий спосіб я не хочу, як кажуть, зняти камінь з душі або щось подібне. Хочу, щоб та людина, яка втратила себе, у якої пропало бажання жити, прочитала мою книгу і зрозуміла: можна жити в будь-якому стані. Якщо хоч одному це допоможе – для мене це дорожче, ніж десятки тисяч проданих книг”.

Олександр Терещенко акцентує, що війна – це не природно. До неї неможливо звикнути.

“Після спокійного мирного життя це величезний стрес і, звичайно ж, страх. Страх загинути, – говорить він. – Спільного рецепту не існує. Кожен реагує по-своєму: боїться, тікає, впадає в ступор. Але при цьому кожен робить те, що повинен. Людина, яка зібралася на війну, мої слова не сприйме. Це треба пережити особисто”.

Що стосується подальшої творчої діяльності, то письменник зазначає: цей напрям повністю залежить від того, що відбувається в його житті. “Кожна мій розповідь – ситуація з життя. Так що поживемо – побачимо”, – підсумував автор.

Більше випусків програми “Палітурка” дивіться за посиланням.

Джерело UATV
дата 24.02.2020
категорії Культура
поділитися

Топ новин на UA|TV