Журналісти UATV беруть участь у War Journalism Training в Анкарі (ФОТО, ВІДЕО)

Фото UATV

У турецькій столиці триває 17-й War Journalism Training – програма підготовки для воєнних журналістів. Цьогоріч участь у ній беруть понад 20 кореспондентів із Сирії, Туреччини, Афганістану, Нігерії, Ефіопії, Колумбії, Палестини, Філіппін, Пакистану, Ізраїлю, Грузії, М’янми, Алжиру, Хорватії та України. Серед них і журналісти телеканалу іномовлення України UATV: Анастасія Федченко та Ігор Меделян.

War Journalism Training організовує Академія новин провідного інформагенства країни Anadolu Agency у співпраці з Академією поліції Туреччини, представниками турецьких ЗС, а також Турецьким агентством співпраці та координації (TIKA).

Під час відкриття заходу менеджер Академії новин агентства Anadolu, наголосив, що масштаби та якість цього тренінгу роблять його унікальним у світі.

Програма головним чином спрямована на підготовку журналістів до того, як діяти та висвітлювати інформацію за небезпечних обставин.

У межах 12 днів навчання для журналістів проводять як теоретичні, так і практичні заняття: всього понад два десятки окремих уроків, які присвячені теорії про закони війни, боротьбі з тероризмом, інформаційній безпеці, діяльності авіаційних та морських сил тощо.

Учасників також ознайомлять із воєнною термінологією, навчають надавати першу медичну допомогу та захищати себе, зокрема під час масових заворушень.

Журналісти UATV вже відкрили для себе чимало нового та цікавого й охоче поділилися своїми враженнями.

“Під час тренінгу один із наших інструкторів із поліції Туреччини сказав: “Ми захищаємо нашу країну”. І це мені дуже припало до душі. Ставлення до служби поліцейського, якому не все одно, за те, яке майбутнє буде у його народу, – розповів Ігор Меделян. – Цікава річ: поліція Туреччини вже 10 років не використовує кийки. Замість них є ціла купа ефективних речей, наприклад, азотні розпилювачі, димові й газові гранати, а також розчин рідкого газу, яким поливають мітингувальників із водометів. Поліцейські засоби не є токсичними, їх можна змити звичайною водою. Також поліція має гвинтівки, на кшталт пейнтбольних. Вони стріляють восковими кульками, котрі не завдають серйозних уражень, але мають відчутну дію. Ще є кульки зі сльозогінним газом усередині. Між іншим, поліції заборонено стріляти у голову і пах”.

Журналіст наголосив, що всі прийоми, які застосовують поліцейські Туреччини, спрямовані на зупинення опонента.

“Вони не завдають серйозних наслідків для здоров’я. Гуманність як вона є”, –  зазначив Ігор.

Анастасія Федченко під час занять дізналася, як захистити себе без зброї, та ще й із камерою в руках.

“Прийомів дуже багато, однак нам у межах навчання від Anadolu Agency показали найпростіші та найбільш ефективні, – розповіла вона. – Найголовніше – захистити себе таким чином, щоби знешкодити нападника, але не завдати йому надмірних уражень. Злегка заламати руку чи просто відштовхнути, кинути на землю, але без фанатизму, натиснути на больові точки біля вух чи на шиї. У результаті нападник залишиться живим, але двічі подумає, чи вдаватися до агресії знову”.

Під час тренінгу щодо поведінки при масових заворушеннях наша журналістка згадала пережиті події на Майдані у 2014-му.

“Освіжили в пам’яті все пережите під час Майдану й додали нових навичок. Наприклад, у масці спершу може охопити паніка, що бракує повітря, тож важливо заспокоїтися і подолати себе. Після третьої гранати з газом, яку кидають під ноги, кашель згинає тебе навпіл, кашляєш прямо в маску і хочеш її зняти, але знову мусиш перебороти себе, – поділилася Анастасія Федченко. – Водомет б’є по ваших лавах і намагається їх розірвати. І хоч як би не було боляче, коли струмінь влучає в ногу, мусиш бігти, не розмикаючи рук, інакше тебе перемогли. А потім сльозогінний газ (уже без масок), після якого, здається, викашлюєш легені й плачеш, але водомет сприймаєш уже як подарунок долі, хоч вода крижана. “Анастасія, ти – крута”, – сказав мені наш перекладач Алі. “Просто я – українка“, – відповіла. Згадуєш усе пережите вже майже шість років тому, згадуєш, що не можна здаватися”.

Ігор та Анастасія відзначають, що програма курсу дуже цікава й насичена, а набуті навички та знання знадобляться їм у подальшій роботі, яка у реаліях сьогодення часто ставить перед журналістами серйозні виклики.

Прямий ефір