Загибель 4 українських військових може призвести до сильного загострення на лінії зіткнення, – Безсмертний (ВІДЕО)

Неодноразове грубе порушення бойовиками “хлібного перемир’я” на Донбасі і загибель чотирьох українських військових, яких 6 серпня обстріляли біля Павлопіля, може привести до загострення ситуації на лінії зіткнення. Крім того, ці обставини завадять подальшому розведенню сил не тільки в Станиці Луганській, а й на ще двох ділянках на сході України.

Про те, як може змінитися ситуація на Донбасі, чому сторони досі не обмінялися картами замінованих зон біля лінії зіткнення, про причини можливої зупинки будівництва моста в Станиці Луганській і питання, які будуть обговорюватися на наступній зустрічі Тристоронньої контактної групи 21 серпня, розповів у програмі “Лицом к лицу” ведучому телеканалу UATV Євгенію Агаркову представник України в робочій підгрупі з політичних питань ТКГ Роман Безсмертний.

– Наша зустріч збіглася з такою складною ситуацією на сході України – в результаті обстрілу загинули четверо українських бійців. Наскільки ця ситуація зараз може вплинути на переговорний процес у Мінську?

– Мені наразі дуже важко говорити про обставини загибелі військових. Я хочу принести глибокі співчуття сім’ям, тому що це трагічні смерті. Як потрібно дивитися на все це з точки зору Мінського процесу, як це оцінювати, які можуть бути дії? За час, який минув з 10:20 (6 серпня – ред.), коли відбувся цей конфлікт, працював апарат Ради національної безпеки та оборони, Офіс президента, велися телефонні розмови з СММ ОБСЄ. Наразі розробляється комплекс заходів і кроків, які будуть зроблені в найближчі кілька годин. Не виключено, що завтра (7 серпня – ред.) може відбутися позачергове засідання ТКГ. Але поки це лише припущення.

Тут є кілька сигналів, які вкрай тривожні. По-перше, 10:20 – це світлий час доби. Це означає, що працювала система спостереження СММ ОБСЄ, працювали відеокамери. Якщо вони не були знищені в секторі, про який ми говоримо, то через деякий час ми зможемо отримати точну інформацію про те, що насправді відбулося. А знати це дуже важливо! Ще один момент: Павлопіль знаходиться майже поруч з Маріуполем, трохи на північний схід від нього. Тобто це точка, яка завжди була напруженою, і є пояснення та розуміння серед людей того, чому там дуже небезпечний регіон.

По-друге, зараз відпрацьовуються заходи і дії української сторони. І по-третє, ці обставини, звичайно ж, вплинуть на розвиток ситуації в Мінську, насамперед, в сегменті безпеки. Зрозуміло, що в таких умовах робити якісь кроки, здатні зняти напругу, буде дуже важко, а може навіть і неможливо.

Треба розуміти, що це призведе до певних дій, рішення за якими були прийняті за соціогуманітарним блоком питань. Наразі дуже важко говорити про те, наскільки перспективними будуть питання, пов’язані з так званим безстроковим припиненням вогню. Я з величезною тривогою дивлюся на подальший розвиток ситуації.

– Це вже не перше порушення режиму тиші з боку окупаційних військ. Буквально минулого тижня наша сторона зафіксувала близько 11 обстрілів, здійснених за один день. І до цього вогонь вівся, наприклад, по чотири рази на добу. Тобто, кількість обстрілів наростає. Чи обговорювалися ці спочатку поодинокі, а потім масові порушення в контексті ТКГ і на рівні уряду?

– Це розбирали дуже детально на підгрупі з безпеки ТКГ, і там є навіть зафіксовані самою ОБСЄ факти, які стосуються обстрілів противником української сторони, а також ведення вогню по камерах відеоспостереження ОБСЄ, що знаходяться на лінії розмежування. Тому слід сказати про те, що є факти та докази, які чітко свідчать про те, що сторона ворога порушує режим тиші.

Домовленості містять пункт, який передбачає, що всі, хто порушив тишу, повинні бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності відповідними сторонами. Які заходи будуть вживатися завтра (7 липня – ред.) або на наступному засіданні – все буде залежати від того, які обставини події будуть викладені в документах.

– А якісь заходи вже відбувалися за тими фактами, що були озвучені?

– Справа в тому, що домовленості передбачали дисциплінарні заходи, згідно зі статутом сторін, які беруть участь у війні. Тому треба розуміти, що це все відноситься до компетенції штабів, військового керівництва, учасників військових дій.

Розумієте, рівень управління та керованості військами з тієї сторони дуже слабкий. Звідси – розкоординація дій і управління окремими підрозділами. Тому говорити, що противник повністю контролює ситуацію на лінії зіткнення, особливо в окремих підрозділах, дуже важко. Забезпечити такий режим і проконтролювати його – дуже складний обов’язок тієї сторони. Якщо, наприклад, Російська Федерація щось декларує, то гарантувати, що окремі підрозділи, диверсійно-розвідувальні групи або ті загони козаків, які зараз залучені, будуть суворо дотримуватися системи координат за рішеннями ТКГ, дуже важко.

– Давайте поговоримо про розмінування. Розмови про початок будівництва пішохідного моста в Станиці Луганській є, але були повідомлення про те, що бойовики не підпускають українську сторону для проведення очистки території від мін. Як вирішується це питання зараз?

– Згідно з домовленостями в Мінську, бруствер ухилу (насип в фортифікаційній споруді, призначений для зручної стрільби, захисту від куль і снарядів, а також для укриття від спостереження противника – ред.) зобов’язувалася зробити українська сторона. Всю нижню частину і підйом протилежного боку повинні зробити російсько-окупаційні війська. Україна проводить свою роботу, вони теж проводять свою роботу. Коли сталося ось це загострення, про яке ви говорите? Коли група українських фахівців приїхала зафіксувати ситуацію. Їх просто не пустили, і причина тут зрозуміла – тому що наразі відсутні карти мінування мосту. А за міжнародними нормами повинні не просто бути такі карти – сторони повинні обмінятися ними. Ця процедура не відбулася, і тому, на мою думку, навіть добре, що людей не пустили. Адже невідомо, яка небезпека чекала б їх там.

У мене, зокрема, були розмови з людьми, які були на місці. Я сказав, що їм пощастило, що вони не опустилися вниз. Пізніше на фотознімках було видно, що навіть представники МНС там ходять з міношукачами, а не використовують орієнтири карт.

– Карт дійсно немає, чи їх не хочуть надавати?

– Щодо мін, встановлених не тільки біля моста, а й взагалі по лінії зіткнення, карти існують. Але стосовно більшості замінованих зон таких карт немає. Тому зараз навіть фахівці говорять про те, що це найбільш замінована в Європі з часів Другої світової війни територія, для розмінування якої потрібно більше 10 років. Це складне питання демілітаризації Донбасу. І тут, швидше за все, потрібно бути дуже обережним, і просто не допускати людей в зони потенційного мінування.

– Як тут буде вирішуватися питання з розмінуванням і взагалі з продовженням будівництва переправи?

– Дуже важко про це говорити сьогодні, після цих чотирьох смертей, тому що тут потрібно розглядати все в комплексі. Незважаючи на те, що Павлопіль знаходиться на півдні, а Станиця Луганська – на півночі, загибель військових може призвести до сильного загострення на лінії зіткнення. Сьогодні в розмові з людьми, які приймають рішення, я запропонував призупинити розмінування в тих зонах, де воно ведеться. Тому що відповідати сьогодні за безпеку людей, які знаходяться в такій зоні, дуже важко.

– Я так розумію, що також буде призупинено роботу з розведення сил на інших ділянках?

– Ця робота ще не починалася. На останньому засіданні тільки визначили, що як тільки після розмінування розпочнеться будівництво мосту, можна буде почати обговорення питання про розведення військ на ще двох ділянках. Я нагадаю, такі три ділянки були визначені восени 2016 року.

– Сьогодні вже можна їх назвати?

– Я їх повторювати не буду, тому що вони і тоді були дискутивні. На останній зустрічі ми домовилися, по-перше, не озвучувати цифри, по-друге, не озвучувати прізвища людей, яких звільняють, і по-третє, не називати жодних точок, тому що невідомо, які з них будуть обрані.

– Про що ще йшлося під час зустрічі ТКГ 31 липня, тому що ми отримали не так багато інформації у ЗМІ постфактум?

– Українська сторона представила проект дизайну моста, або, скажімо, пішохідного переходу. Це свого роду проміжне рішення, тому що потрібно прибрати кладки, якими люди опускаються до самого низу в ущелину. Це перше питання. Далі сторони обмінялися списками людей, за якими пройдена процедура очищення в рамках тих домовленостей, які були досягнуті. Вони також поінформували одна одну про кількість тих, хто буде проходити найближчим часом правову очистку.

Економічна група обговорила питання соціальних платежів і ситуацію з енергозабезпеченням регіону, тому що по цілому ряду об’єктів там виникає маса питань із завершенням контрактів і квот на поставки вуглецю. У політичній підгрупі була спроба сформувати порядок денний з трьох питань – це формула Штайнмайера, питання амністії та модальності виборів. Там відбувалася дуже гаряча дискусія.

– 21 серпня – наступні збори. Який порядок денний?

– Що стосується питання безпеки, там буде обговорюватися ситуація з дотриманням режиму тиші. Питання соціогуманітарної групи – це звільнення та міст; групи політичної – обговорення порядку денного, питань, які я виклав; економічної – вирішення питань енерго- та водозабезпечення регіону.

– Наразі почалися розмови про Нормандський формат. Деякі ЗМІ кажуть про те, що у Вашингтоні виступили з ініціативою про двосторонню зустріч на рівні Сурков-Волкер. Була думка, що це може наблизити переговори в такому форматі. Також в українських ЗМІ заговорили про можливі переговори в Нормандському форматі в кінці серпня. Що ви думаєте про ці меседжі?

– Зараз проходять деякі зустрічі, які чомусь називаються Нормандським форматом. Але я не знаю, чому використовується така назва. Наприклад, зустрілися радники очільників держав, і це було названо зустріччю представників Нормандського формату. Але є дуже чіткі складові, які визначають такі переговори.

З моєї точки зору, найближчим часом повинен відбутися цілий ряд двосторонніх зустрічей на рівні очільників держав, наприклад, Україна-Франція, Росія-Франція, Україна-Німеччина. Щодо того, чи відбудеться загальна зустріч очільників держав, очільників урядів, очільників МЗС – до того часу в Україні не буде ні прем’єр-міністра, ні міністра закордонних справ. У нас можуть відбутися тільки два види зустрічей – президентів або політдиректорів.

Бажано було б, щоб Нормандський формат почав працювати. Але в цьому я дуже сумніваюся, тому що найближчим часом в Росії відбудуться вибори, а президенту РФ не потрібно розслабляти свій електорат. Це суперечить тій концепції, яка обрана “Єдиною Росією”. Тому я дуже сумніваюся, що такий захід може статися в серпні або навіть у вересні цього року.