Як визначити маніпуляційну новину (БЛОГ)

П’ять років тому, в 2014 році, в одному прикордонному селі мене запитали, а як нам знати, чи правда те, що показують по телевізору. Я тоді відразу ж відповіла – думати. Розмова була про “нового” губернатора Донецької області Павла Губарєва, якого ось так запросто вибрали на головній площі Донецька, хоча вчора про нього ніхто нічого не знав. І моїх співрозмовниць не збентежив цей факт. Так, вони дивилися російські канали. Але навіть якщо й так, я їх запитала, а що ви про нього знаєте? І відповідь була очевидною – нічого.

У 2013-2014 рр. я вперше зіткнулася з вкидами, коли інформацію закидали в соцмережі, найчастіше це були Однокласники і ВКонтакте. Наприклад, новина про те, що в банкоматах закінчилися банкноти і їх більше не будуть підвозити, тож відразу ж через годину біля банків вишикувалися черги людей, охочих зняти готівку.
З’являлася фейкова інформація. Наприклад, російські ЗМІ могли спокійно написати, що будівлю штурмують націоналісти, хоча насправді це були немісцеві люди з яскравими проросійськими поглядами.

З кожним днем маніпуляційних новин стає все більше, адже змінюються технології.

У медіа багато сміття, і найчастіше глядачам або читачам просто ніколи щось шукати. Будемо чесними, багато дізнаються про те, що відбувається, через влогерів, телеграм-канали, Instagram.
Як визначити маніпуляційну новину, не завжди знають навіть журналісти, потрапляючи нерідко в халепу. Записуючи коментарі до сюжету про дезінформацію, я подумала, а чому б не нагадати читачам і глядачам про те, як же все-таки не потрапити на вудку пропагандистів.

Три правила від шеф-редактора порталу “Детектор Медіа” Наталії Лігачової. За її словами, поширювати фейки в епоху соцмереж виявилося легше, ніж їх викривати. Багато експертів дотримуються думки, що треба витрачати зусилля не на викриття, а на те, щоб проводити інформаційну політику – завойовувати довіру.

Отже, правило №1. Передусім, глядач повинен назавжди для себе засвоїти: якщо його зачепила якась новина, він звернув на неї увагу, то потрібно її перевірити ще за кількома джерелами. Це стосується тієї інформації, яка зачепила, адже людина вже емоційно її сприйняла. Вона на неї вплинула. Для того щоб зрозуміти, чи достовірна ця інформація, треба її перевірити як мінімум у трьох джерелах.

Правило 2. Дуже важливо, кому належить ЗМІ, навіть національні канали. Цього, на жаль, багато українців не знають. Це важливо знати, тому що, якщо це канал Медведчука, ти повинен розуміти, що там напевно буде проросійська пропаганда. Якщо це канал Коломойського, Пінчука, Ахметова, то там проросійської відкритої пропаганди не буде. Але там може бути якась інформація в інтересах олігарха.

Правило 3. Необхідно знати, якщо якусь інформацію прокоментував експерт. Глядачеві важко розуміти – незалежний чи залежний експерт. Але, хоча б, є якась інша точка зору. Наприклад, дуже часто на телеканалі “Інтер” ми бачимо тільки коментарі однієї політичної сили – опозиційної платформи “За життя”, а іншого погляду немає. Це повинно бути сигналом – щось не так.

І кілька порад від журналістки Надії Романенко texty.org.ua За її словами, дуже важливо:

1. Зробити усвідомлений вибір, кому ти довіряєш – я читаю ось такі ЗМІ. Звичайно, можна дивитися, а що там на інших сайтах. Але дуже часта мотивація, чому люди читають “русскую весну”, це знати інша думка. А яке це думка – це велике питання. Все ж кілька джерел, які перевірені та яким довіряємо, це хороший знак.
2. Акцент на утримання. Якщо новина дуже емоційна, й водночас вона не подана як колонка, авторська стаття, треба насторожитися. У новинах емоціям немає місця.
3. Можна ще стежити за моніторинговими організаціями, які спостерігають за чистотою інформаційного простору.

І ще один важливий контент. Є текучка, подія, репости. Новини, які є дуже сильно #зрадою або #перемогою – на 90% неправда. Слід перевіряти факти, бути уважними. Шукати першоджерело, замислюватися.

Журналісти Текстів навчили штучний інтелект розпізнавати маніпуляції. База даних працює за алгоритмом, який сортує новини і розпізнає фейки. Щотижня штучний інтелект знаходить до 20% дезінформації, а це 3-4 тисячі заміток, опрацювавши тільки 80 сайтів. В основному, це новини російською мовою. Але ось публікують їх не тільки російські ЗМІ, а й заангажовані українські.

І від себе пораджу медіанавігатор. Якщо ви вчитель у школі або медіатренер, для вас цей комплекс вправ просто знахідка.
Цю освітню платформу створили міжнародні експерти.
Вправи “Медіанавігатора” дають відповідь на безліч питань. Як зрозуміти, фейкова новина чи ні? Чому одна й та ж подія викликає різну реакцію в аудиторії? Які засоби використовують в рекламі та пропаганді?

І останнє правило, від мене. Читайте по діагоналі, вибираючи тільки факти.

Юлія БОЖКО, кореспондентка UATV