Фото UATV
Еко-фермерством Тарас Ложенко займається недавно: свою козячу ферму він розвиває п’ять років. За цей час стадо виросло до 350 голів, а починали з 40. Кіз купували в бабусь у селах, відбирали зааненську, альпійську й англійську породи.
“Ця ідея належить моєму батькові. Свого часу він посперечався з другом, чи може бути сільськогосподарський бізнес прибутковим. І це перша ферма, яку він купив. Займатися сільським господарством в Україні – це найголовніше, що варто робити в наших умовах, з нашою землею” , – розповідає Тарас Ложенко.
Він почав допомагати батькові, доставляючи козяче молоко і продукти, виготовлені з нього, до Києва. Потім виникла ідея – створити бренд, сайт, і так розширити свій бізнес.
За освітою Тарас – дизайнер-графік, займається плаванням. Його батько – інженер.
“Чому вирішили займатися козами? Гадаю, на той час це була вільна ніша на ринку. В радянські часи взагалі не приділяли увагу козам. Для того, щоб годувати народ, потрібні були корови, а кози були тільки у бабусь: за ними легше доглядати. Але ж продукція з їхнього молока набагато корисніша та більш поживна. Продукти з нього засвоюються на 90%“, – говорить Тарас.
В середньому кожна коза на його фермі дає по 2-3 літри молока на добу. Тут особливу увагу приділяють питанню гібридизації та дотриманню правильного харчування тварин.
Зараз Тарас узяв на себе нову місію – створення української сирної традиції.
“Ми ніколи не копіюємо рецепти, ми робимо українські сири за українським рецептом. Тестують їх люди на ярмарках”, – говорить фермер.
Більше про розвиток еко-фермерства в Україні дивіться у програмі “Моя земля” на UATV.