Визнання Голодомору геноцидом – дуже трудомісткий процес, – Яна Примаченко

В Україні щорічно в четверту суботу листопада вшановують пам’ять жертв Голодоморів. Як відомо, в ХХ столітті українці пережили три таких трагедії: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр. і голод 1946-1947 років. Від нестачі їжі загинули мільйони людей. Наймасовішим був Голодомор 30-х років.

Як підтвердила в студії UATV Яна Примаченко, старший науковий співробітник Інституту історії України, ці події актом геноциду визнали 16 країн-членів ООН і Ватикан. За її словами, є деякі складності в тому, щоби встановити точну кількість жертв тих людей, котрі загинули в 1932-1933 роках внаслідок Голодомору.

“Свого часу, щоб уникнути фіксації великої кількості смертності, не записували, що це була смерть від голоду. І коли реєстрували смерть, було складно встановити, саме від голоду людина померла чи від чогось іншого. Це, звісно, створює певні труднощі. На сьогодні є кілька різних цифр жертв Голодомору. Найбільш об’єктивні з останніх –розрахунки, зроблені вченими Національної академії наук Інституту демографії. Вони вважають, що загальна кількість загиблих від Голодомору в Україні – 4,5 мільйона. 3 млн 900 тисяч – прямих жертв, ще 600 тисяч – непрямих, тобто тих, хто не народився внаслідок такої масової демографічної катастрофи. Вчені працювали в російських архівах, поки це було можливо, з переписами населення. Справа в тому, що в Радянському Союзі перепис 1937 року було засекречено, а демографи, які здійснили його, репресовані з тієї причини, що зафіксували цей “провал” населення, який трапився тоді в Радянському Союзі. Повторний перепис було організовано в 1939-му”, – каже гостя студії.

Примаченко зазначила, що визнання Голодомору геноцидом не залежить від кількості жертв.

“Якщо ми говоримо 7 мільйонів, або 4,5 мільйона, це аж ніяк не впливає на той фактор, що це був організований злочин проти українського народу. Так однозначно було визнано рішенням українського суду в 2010 році, й ми вже маємо 16 країн, які визнають це злочином. Але коли виходимо на міжнародну арену та просимо ООН підтримати нас і прийняти рішення про те, щоб Голодомор визнати геноцидом, звичайно, ми повинні бути дуже акуратними й точними з цифрами, повинні дати найбільш достовірну, науково обґрунтовану цифру”, – зазначила вона.

Яна Примаченко вважає, що на визнання Голодомору геноцидом вплинув, зокрема, політичний момент.

“Тут присутній і політичний момент. Припустімо, країни Балтії, які також постраждали від радянського режиму і прекрасно розуміють, що він собою являє, звісно ж, вони визнали й підтримали Україну. Те ж саме стосується деяких країн колишнього Варшавського блоку: це і Польща, й Угорщина. Як правило, ми говоримо про країни, які теж мали досвід радянської окупації. Вони дуже чутливі до даної теми, оскільки самі стали жертвами геноциду та певних репресій радянського режиму”, – говорить Примаченко.

За її словами, визнання Голодомору геноцидом – дуже трудомісткий і поступовий процес.

“Це, по-перше, й доказова база, по-друге, сама Конвенція ООН про геноцид. Так, як вона прописана, все ж більше націлена на національну групу, а коли ми говоримо про Голодомор, як правило, відзначають соціальний характер спрямованості. Насправді автор концепції геноциду Рафаель Лемкін у 1953 році, до чергової річниці Голодомору, на прохання української діаспори, виступав у Нью-Йорку, підготувавши цілу доповідь, в якій, власне, й обґрунтовував – те, що відбувалося в Україні, є геноцидом. Понад те, він наполягав, що цей геноцид мав комплексний характер і був спрямований не тільки проти українського селянства, а й проти української інтелігенції, церкви, вся мета геноцидної політики була спрямована на те, щоб змінити демографічне обличчя радянської України. Звичайно, політичне питання – питання компромісу. Росія дуже тисне на своїх партнерів, щоб Голодомор не було визнано геноцидом, тому що вона є правонаступницею СРСР, тож усіляко намагається Голодомор розчинити в цьому загальносоюзному голоді 1932 року, який був у всьому Радянському Союзі, але в Україні мав певну особливість”, – висловилася гостя студії.

Телеверсію інтерв’ю з Яною Примаченко дивіться 23 листопада о 15:00 у програмі “Лицом к лицу” на UATV.