Втрата державності: як більшовики змогли захопити владу в Україні (ВІДЕО)

Скрін UATV

У листопаді 1917 року в Києві була проголошена Українська Народна Республіка. Держава охоплювала території Центральної, Східної та Південної України. У більшовиків з перших днів склалися напружені стосунки з новопроголошеною українською державою.

Чого домагалася більшовицька Росія від демократичної України? Яким вона уявляла майбутнє УНР? Як більшовикам, не маючи соціальної підтримки, вдалося захопити владу?

Лідери УНР змогли переконатися, що більшовики розглядали нашу державу насамперед як житницю і сировинний придаток. Дійсно, від українського хліба залежала доля голодної пролетарської Росії.

Володимир Ленін постійно вимагав: “Вживати найбільш енергійних, революційних заходів для пересилання хліба, хліба і хліба”.

Йому підспівував один із вождів Червоної армії Лев Троцький: “Україна є для Росії постачальником зерна, вугілля, зброї. Треба забирати все це нещадно“.

Тому більшовики бачили в УНР одну з реальних суперниць у боротьбі за владу в Україні. Ленін і Троцький почали готувати проти неї повстання з метою повалення. Але їхня спроба провалилася. Українізовані війська колишньої царської армії в листопаді 1917 року оточили змовників, роззброїли та вислали їх до Росії.

Другий наступ більшовиків відбувся в січні 1918 року, коли війська під командуванням колишнього царського полковника Муравйова зайняли все Лівобережжя. Але німецькі частини, після підписаного Україною Брестського миру, в березні 1918 року очистили від окупантів всю територію України. Наступний похід проти України “червоні” організували на початку 1919 року.

“Відомо, що більшовицька влада впродовж 1917-1920 років вторгалася в Україну декілька разів. І всі ці рази вона заходила з військовими потугами і великими каральними акціями”, – говорить історик Лариса Якубова.

На думку українського історика Геннадія Єфименка, на користь більшовикам зіграв командувач російської Добровольчої армії Антон Денікін. Влітку 1919 року його війська захопили значну територію України і встановили там військову диктатуру.

“Після короткого нашестя Денікіна українці зробили висновок, що єдиним способом виживання української державності є пошуки компромісу з більшовиками”, – зазначає Єфименко.

Коли восени 1919 року Добровольча армія (білогвардійці) рушила до Москви, в середовищі українських інтелектуалів виникли певні коливання. Тоді видатний український громадський діяч Євген Чикаленко записав у своєму щоденнику: “Завдяки більшовицькому перевороту повстала самостійна Україна. Можливо, зі смертю в Московщині совітського уряду загине й Українська держава”.

Восени 1920 року більшовики фактично захопили всю Україну. Прийшли вони сюди із незалежницькою риторикою і популярними в народних низах гаслами.

“Вони прийшли з гаслами: “Вся влада – радам!”, “Земля – селянам!”, “Заводи – робітникам!”, “Мир. Закінчення війни”, та все ж основний інструментарій забезпечення цих гасел полягав у терорі. В терорі до тих верств населення, які розглядалися як перешкода побудові комуністичного режиму”, – пояснила Якубова.

Зазвичай, практикувалися показні вбивства з метою залякування населення, аби не було виступів проти влади правлячої партії. Такі демонстративні вбивства відбувалися в Харкові, Одесі, Вінниці, Житомирі та інших містах.

З приходом в Україну радянська влада ввела жорстку економічну політику, яка стала відомою під назвою “воєнного комунізму”. Катастрофічне становище в економіці призвело до великих робітничих страйків і селянських повстань. Але Москва знала, як заспокоїти народ – масовим голодом.

Більшовики влаштували в Україні “червоний терор”, який набув трагічних і катастрофічних масштабів. Це була помста за прагнення українців до незалежності. Незалежності, яку вони відчули у 1917-1920 роках. Поступово ці прагнення, ця ідея виношувались у середовищі еліти та починали поширюватися серед населення.

Різноманітними репресивними засобами більшовизм намагався витравити прагнення до незалежності зі свідомості українців. Водночас силою вибивали з України хліб і вугілля та безжально нищили тих, хто чинив опір грабіжницькій політиці.

Після першої хвилі “червоного терору” проти повсталого селянства, прокотилося кілька періодів голоду та наймасштабніший Голодомор 1932-1933 років. Потім прийшла черга політичних процесів: знищення партій, громадських рухів, профспілок, релігійних організацій та цілих соціальних верств, депортації, переслідування за національною ознакою. Такими були віхи більшовицької політики в Україні в 1920-1930-х роках минулого століття.

Більше випусків проєкту UATV “Пишемо історію” дивіться за посиланням.

Прямий ефір