Замість української ДРГ — російський РДК: хто стоїть за подіями під Брянськом, з’ясовували експерти

2 березня російські ЗМІ повідомили про вторгнення в Брянську область “українських диверсійно-розвідувальних груп” (ДРГ), які нібито взяли в заручники мешканців сіл Сушани і Любечани.

Повідомлялося також про обстріл шкільного автобуса і двох автомобілів, підриви електричної та газової станцій, а також кількох мін, знайдених на “місці події”. А головним “героєм дня” в російських ЗМІ став 10-річний хлопчик Федір, який нібито “врятував” двох дівчаток від “диверсантів ЗСУ”.

Офіційна влада РФ звинуватила в тому, що трапилося, “українських диверсантів”, проте згодом стало відомо, що за цим стоять російські партизани, які вирішили боротися з путінським режимом у Росії.

Атака “українських диверсантів”

Одним із перших про інцидент поінформував громадськість губернатор Брянської області Олександр Богомаз, який заявив, що на територію Климовського району “проникла ДРГ з України”. За його словами, “диверсанти” нібито обстріляли автомобіль, що рухався, унаслідок чого загинув водій і була поранена 10-річна дитина.

Глава регіону також розповів про удар українського безпілотника, внаслідок якого загорівся житловий будинок у Сушанах, і мінометний обстріл села Ломаківка.

Пізніше в російських Telegram-каналах поширили інформацію про те, що “диверсанти” нібито підірвали електропідстанцію і газову станцію, через що всіх дітей зі шкіл в окрузі евакуювали. Однак державне інформаційне агентство ТАСС зауважило, що в Сушанах давно немає відкритих шкіл і діти навчаються дистанційно.

Наступного дня Федеральна служба безпеки (ФСБ) опублікувала відео з кадрами наслідків нападу “диверсійно-розвідувальної групи ЗСУ”.

На відео зображено обстріляний автомобіль ВАЗ-2107 темного кольору з трупом чоловіка всередині. На другому відео показано автомобіль Chevrolet Niva, усередині якого на водійському сидінні було видно труп чоловіка в синій куртці.

Через події в Брянській області президент РФ Володимир Путін скасував свою робочу поїздку в П’ятигорськ і скликав Раду національної безпеки. Виступаючи перед пропагандистськими ЗМІ, Путін назвав інцидент у Брянській області терактом і заявив, що Росію нібито “хочуть позбавити культури та історичної пам’яті”.

На меседжі російського лідера відреагував радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк.

“Щодо фейкових “українських ДРГ” у Брянській області. Класична Росія. Вона завжди йде на провокації, брехню, вона завжди створює інформаційні приводи. Хоча незрозуміло навіщо це робити зараз, коли в нас іде повноцінна війна. Тому що немає жодного сенсу провокувати того, хто з тобою вже воює. Це перше. Друге. Україна не атакує територію Росії. Не відправляє туди ДРГ, не вбиває цивільних та інше. Україні цього не треба, особливо, якщо ми говоримо, наприклад, про Брянську область, про Сушани. Це не стратегічний об’єкт, немає жодного сенсу туди заходити, і ми цього не робимо”, — сказав він.

На думку Подоляка, це або провокація Кремля, або дії російських партизанів, які бажають повалити режим Путіна.

“Або Росія використовує провокаційний елемент, провокаційну технологію так само як робила під час Другої чеченської війни, щоб виправдати перед своїм суспільством те, навіщо вона проводить далі геноцидну війну в Україні. Або російські партизани активно починають проявляти свою пасіонарність. Тому що хочуть довести, що в Росії протестний рух також можливий. Але цей протестний рух під час війни може бути тільки зі зброєю в руках”, — констатував Подоляк.

Російський бунт

Тим часом відповідальність за “атаку диверсантів” на Брянську область узяли на себе представники так званого “Російського добровольчого корпусу” (РДК) — ультраправої російської організації, яка складається переважно з росіян, що емігрували в Україну.

У Telegram-каналі цієї організації з’явилося відео з двома чоловіками в камуфляжі, які позували на тлі будівлі з табличкою “Любечанський фельдшерсько-акушерський пункт”.

На відео один із присутніх заявив, що бійці РДК перейшли державний кордон РФ, щоб продемонструвати, що “російські люди зі зброєю в руках можуть боротися з режимом”. При цьому, атаки на цивільних осіб представники “добровольчого корпусу” спростували.

“Ми не воюємо з цивільними і не вбиваємо беззбройних. Тепер настав час звичайним громадянам Росії зрозуміти, що вони не раби. Піднімайте бунт, боріться”, — заявив один із чоловіків на відео.

За інформацією низки російських ЗМІ, одним із бійців на відео є голова РДК 38-річний Денис Нікітін, який відомий також як Дмитро Капустін і Денис White Rex. Він народився в Москві, довгий час організовував європейські спортивні заходи з єдиноборств, бойові тренування та інші транснаціональні заходи, на які запрошував учасників правих рухів з Європи. Він також має зв’язки з ультраправими організаціями з України.

Капустін також добре відомий у Німеччині: німецька поліція називала голову РДК “одним із найвпливовіших” неонацистських активістів Німеччини. За твердженням правоохоронців, він “професіоналізував у країні субкультуру ультраправих боїв”.

Раніше РДК пов’язували з колишнім депутатом Державної думи РФ Іллею Пономарьовим. Сам політик спростував цю інформацію. Однак пізніше заявив, що знайомий із бійцями РДК і підтримує їхню діяльність.

Про можливу причетність РДК до інциденту в Брянській області заявив також секретар РНБО Олексій Данілов. Він підкреслив, що українські військові не перетинали жодних кордонів, а громадяни РФ перебували на своїй території.

“Пропаганда зараз може вигадувати що завгодно про хлопчиків, про дівчаток і заручників. Я думаю, що, коли вони зрозуміли, що туди зайшли росіяни, то взяли таймаут, щоб подумати, як пояснити громадянам те, що сталося. Ми ще багато почуємо про “Російський добровольчий корпус”, який буде звільняти РФ”, — розповів секретар РНБО.

Читайте також: Українська ДРГ у Брянську і як ЗС РФ знищують “Леопарди”: розбір нових фейків Кремля від експерта

Інцидент у Брянській області — в огляді думок експертів

Хто і для чого влаштував інцидент у Брянській області? Які можуть бути наслідки цієї події для Росії? Як в Україні ставляться до появи таких формувань як “Російський добровольчий корпус”? Ці та інші питання в ефірі телеканал FREEДОМ обговорили:

• керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко;
• військовий експерт Українського інституту майбутнього, консультант комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Іван Ступак;
• колишній депутат Державної Думи РФ, російський опозиційний політик Геннадій Гудков;
• ексдепутат Держдуми РФ, автор YouTube-каналу “Утро Февраля”, російський опозиційний політик Ілля Пономарьов;
• політтехнолог, керуючий партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній;
• військовий експерт, екс-начальник прес-служби Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов;
• політтехнолог Борис Тизенгаузен.

ОЛЕКСАНДР МУСІЄНКО: Випадок у Брянській області – це внутрішня справа Росії, Україна не має до цього жодного стосунку

— Наскільки мені зрозуміло, це громадяни Російської Федерації, які дуже опозиційно налаштовані до Путіна і чинної влади. Ну, то хто в цьому винен у тому, що в Росії люди не можуть реалізувати свій протест у якийсь мирний спосіб? Насамперед, винен сам Путін і чинна російська влада.

У РФ використовуються репресії, там заборонені навіть одиночні пікети. Ось ці росіяни і вирішили взяти зброю в руки, вони у своєму зверненні пояснили, чому вони це роблять, хто вони і так далі. Тому це внутрішня проблема Росії, і жодним чином це не проблема України. Це питання до Путіна: чому в нього виникають такі опозиційні до нього рухи, представники яких беруться за зброю.

І я вам тут скажу так: не рий іншому яму, бо сам у неї потрапиш. Путін постійно говорить про те, що в Україні, мовляв, неонацисти, якісь бойовики тощо. Так у себе розберіться спочатку, хто у вас там діє, у себе вирішіть питання.

Вочевидь, що якісь опозиційні процеси в Росії наростають. Думаю, неспроста “Газпром” та інші структури хочуть обзавестися приватними військовими компаніями.

Зрештою, у міністра оборони [Сергія Шойгу] є приватні військові компанії, оскільки він не вірить у те, що в разі чого російська армія його захистить. Для чого створюються зараз ці компанії? Тому що їхні творці бачать процеси, які назрівають у Росії, і вони для них досить небезпечні. І вони не впевнені, що держава здатна зберігати монополію на використання сили.

А люди беруться за зброю, тому що в інший спосіб вони ніяк не можуть домогтися реалізації якихось прав у своїй державі. До них можна по-різному ставитися, але очевидно, що вони опозиційно налаштовані до Кремля і Путіна, вони про це чітко заявили і мають намір далі боротися. Я думаю, що це не останній раз, коли ми про них почули.

А те, що Путін так відреагував, і те, що реакція була якась сумбурна – у Росії не знали, що робити і як говорити про це. Спочатку офіційна влада повідомила про те, що в Брянську захопили заручників. Місцева влада спростувала це одразу і сказала, що жодних заручників там немає.

Путін був трохи розгублений, вони до цього не готові, але при цьому розуміють рівень загроз, які є. У Росії, мабуть, усвідомлюють, що ситуація не настільки райдужна, як вони малюють у своїй пропаганді.

ІВАН СТУПАК: У ситуації з “українською ДРГ” багато нестиковок

— Ситуація в Брянську не те, щоб пізнавальна, але звернути увагу на неї просто необхідно. У ній занадто багато суперечливої інформації та нестиковок: автомобіль, люди, хлопчик Федір, який нібито врятував дівчаток, – спочатку загинув, потім врятував усіх, поранений був, потім знову всіх врятував.

Мене найбільше в цій історії збентежила швидкість реакції російських ЗМІ на події. Спочатку російські ЗМІ про те, що українська ДРГ у кількості 50 осіб напала на населений пункт.

Я одразу ж дивлюся у Вікіпедії: його населення в ідеалі максимум 180 осіб, але розумію, що там у рази менше. Тобто напали, взяли заручників і відразу ж у голові якась картинка часів Другої чеченської війни. Таке відчуття, що взяли якесь інформаційне повідомлення з того часу, вирізали слово “бойовики”, вставили туди “ДРГ ЗСУ” і знову кинули в ефір.

І потім одразу ж понеслося: “Путін терміново збирає Раду безпеки, щоб обговорити цю ситуацію”. Тобто одразу ж склалося враження якоїсь режисури, інформаційне поле почало дуже швидко наповнюватися. Спочатку навіть були “бойові зіткнення ФСБ з ДРГ”, а потім “ДРГ” вийшла незрозуміло куди. І ось тільки вранці з’явилися якісь відеоматеріали, якісь розстріли, якісь гранатомети лежать.

Ця річ мене наштовхує на те, що в усьому була якась штучність. У якийсь момент сталося непорозуміння. Мабуть, російські ЗМІ вирішили, що все – почалося, і почали вкидати повідомлення в тому вигляді, в якому вони були заготовлені заздалегідь. Але події, що відбувалися, не відповідали тим повідомленням, які з’являлися в пресі.

Завдання диверсійно-розвідувальної групи — диверсії та розвідка. Тобто прийти на територію, розвідати, що там відбувається і зробити диверсію — підірвати танк, вбити командира, підірвати базу і втекти. Але це ніяк не зводиться до взяття заручників.

Судячи з логіки Російської Федерації, ті, хто взяли когось у заручники, повинні були відразу ж висунути якісь політичні вимоги. Як бачите, у цій ситуації є маса подій, які між собою не стикуються.

Можливо, такі акції можуть стати таким бетоном, який може цементувати російське суспільство. Тобто, за задумом Кремля, “ворог стоїть уже не біля воріт, а ворог уже всередині Росії, потрібно об’єднуватися – все для фронту, все для перемоги!”

ГЕННАДІЙ ГУДКОВ: Випадок у Брянській області — це піар-акція “Російського добровольчого корпусу”

— У мене є своя точка зору на це питання. Не знаю, наскільки вона збігається з очевидним для всіх інших.

Я вважаю, що це був піар “Російського добровольчого корпусу”, в існування якого довгий час чомусь не вірили ні в Кремлі, ніде. І хлопці вирішили про себе нагадати, вирішили показати себе, вирішили зняти маски.

Хлопці недалеко проникли вглиб Росії, показали, що вони можуть проникати глибше і проводити реальні диверсійно-розвідувальні операції.

Ми бачимо, що тут ніякої диверсійної діяльності не було. Це була піар-акція, яка справила досить серйозний ефект. Про цю невелику вилазку говорять і в Україні, і вже тим паче в Росії, там із цього приводу взагалі була істерика. Тому що вони не знають, що з цим робити: чи то оголосити ядерну війну, чи то провести Раду безпеки, чи то просто ще раз налити собі по чарці горілки. Вони не знають, що робити, тому там різнобій поглядів.

Безсумнівно, що цей тренд, який справив пропагандистський фурор, адресований двом сторонам.

Перша сторона — це, звичайно, Росія. Хлопці показали, що у РФ немає ніякого кордону, немає ніякої оборони. “Ми можемо вільно проходити, вільно йти, робити будь-які дії, стріляти, підривати і все, що хочете. Майте на увазі, що далі це може бути аж до Москви. Як то кажуть, бійтеся!” Це був перший і головний сигнал, який хотіли послати бійці цього “легіону”.

Другий сигнал: “Ми є, ми не міф, ми не вигадка, ми існуємо, і ми навіть дозволяємо сьогодні там не одягати маски, а відкрити обличчя. Хочете — ідентифікуєте нас, хочете — встановлюйте. Нас це не бентежить. Ми готові з вами боротися силою зброї”. Цей сигнал було надіслано не тільки Росії, а взагалі всім, щоб ні в кого не було сумнівів, що такі підрозділи існують.

Ну, і давайте по-чесному говорити: третій сигнал було надіслано, безумовно, політичному керівництву України. Вони кажуть, що можливість залучати росіян до боротьби з путінізмом існує, що на цьому шляху треба знімати якісь психологічні. Законодавчі бар’єри. Тобто треба заохочувати і розширювати цю діяльність, оскільки вона веде до послаблення спільного ворога.

Керівництво України, як і багато українців, стримано поки що ставиться до ідей створення російського визвольного корпусу.

Але на сьогодні його можна створити з величезної кількості російських емігрантів. Зараз сотні тисяч росіян проживають у різних країнах, і там є люди, які ненавидять путінізм, і готові цю ненависть трансформувати, зокрема, в активні бойові дії проти путінізму на території України. Це моє розуміння тієї ситуації, яка склалася в Брянській області.

ІЛЛЯ ПОНОМАРЬОВ: Головне завдання РДК — показати силу російського опору

— Випадок у Брянській області для Путіна подвійно принизливий, тому що буквально за три дні до цього він дав наказ посилити охорону державного кордону. І як ми тепер бачимо, цей наказ не був виконаний, а якщо і виконувався, то це, м’яко кажучи, було неефективно.

Коли щось подібне відбувається, Путін же не знає про те, одиничний це випадок чи масовий. Крім того, у РФ спочатку не могли знати, хто це — українці та росіяни. Потім стало зрозуміло, що це російські збройні підрозділи. Якби це був український підрозділ, то це могло бути відразу в багатьох частинах країни.

У Москві прекрасно знають, що Захід переконує Україну не заходити на територію Росії, а Україна, своєю чергою, обіцяє, що вона повністю залишиться в кордонах 1991 року.

Тому росіяни особливо й не заморочувалися над тим, щоб захищати Брянську область. Вони вважали, що гарантом безпеки в цьому випадку є Сполучені Штати. Але зі США домовлялася Україна, з ними не домовлялися російські збройні підрозділи.

Я прекрасно знайомий із бійцями “Русского добровольческого корпуса”. Це не дуже великий, але дуже добре мотивований підрозділ, який у грудні минулого року став частиною Іноземного легіону [Територіальної оборони ЗСУ]. До цього РДК діяв повністю самостійно, він складається з людей правих поглядів з Росії, які раніше входили в політичну мережу, створену Максимом Марцинкевичем (Тесаком).

Багато хто з них служив у різних добровольчих підрозділах, починаючи з 2014 року, а після вторгнення 2022 року зібрався в цей підрозділ, який існує фактично з серпня минулого року.

Ще раз скажу: у Росії до цього не готувалися, вважаючи, що Україна не буде неслухняною до західних партнерів. Тому в РФ вважали, що вони в безпеці, тому версії “народжували на коліні”.

Але насправді не працювало нічого, тому що, по-перше, бійці РДК правильно і грамотно від початку заявили про те, що вони не збираються нападати на жодні цивільні об’єкти і на цивільних осіб. У своєму ролику, який був записаний на території Брянської області, вони ще раз підтвердили, що нічого подібного не відбувалося, і, якщо щось подібне хтось почує, то це неправда.

На мій погляд, РДК свою мету перевиконав, тому що не припускав, що це дійде до Путіна, що він збиратиме Радбез, скасовуватиме свої поїздки, ховатиметься в бункері, вмикатиме режим повної бойової тривоги тощо. Це, звичайно, перевершило всі найсміливіші очікування.

Головне завдання РДК — показати, що російський збройний опір існує, що він сильний, що він у змозі вирішувати складні ризиковані бойові завдання.

Показати, що в Росії нинішня влада не контролює реально ситуацію, що вона зовсім не така страшна, як це намагаються уявити деякі інші російські опозиціонери, які сидять, трясуться і бояться, що до них прийдуть. Що з ними треба боротися і можна перемагати. І це завдання, на мій погляд, виконано на п’ятірку з плюсом.

ТАРАС ЗАГОРОДНИЙ: Інцидент під Брянськом підриває довіру до Путіна

— Тут не важливо, що сталося в Брянській області, а важливо — як на це відреагувала російська влада. Це ж головне. У них був ступор. Це можна було бачити за заявою спочатку російських силовиків, яку потім заперечувала брянська влада, що це, мовляв, усе не так.

Потім була досить дивна реакція Путіна: то вони збирають свою Раду нацбезпеки, потім не збирають і так далі. Тобто точно щось пішло не так.

Навіть якщо це росіяни щось готували — найімовірніше, таке от повторення Беслана, щоб Україну звинуватити в тероризмі — це логічно з їхнього погляду, щоб показати, що Україна є терористичною державою. Підриви будинків власних громадян вони давно вміють робити, це було ще 20 років тому.

Але тут знову ж таки важливо, чим це закінчилося. Закінчилося нічим для росіян, тому що нічого вони пред’явити не змогли. А ось ситуація в Брянській області викликала дуже неприємну реакцію і в цих воєнкорів, і в цієї фашиствуючої частини населення. Вони запитували: “Зачекайте, а як це так вийшло, що українська ДРГ зайшла і пішла так вільно? У нас що, кордони відкриті?” І так далі.

У сукупності з ударами по російській території це породжує дуже неприємні асоціації у самих росіян. Воно розхитує довіру до російської влади, яка намагається знайти формулу об’єднання громадян РФ на війну з Україною.

Але проблема в тому, що налякати-то росіян вони зможуть. Але от чи зможуть вони об’єднати їх на війну з Україною – це поки що дуже велике питання.

Якщо це все працювало 20 років тому, коли йшлося про безпеку, коли Путін усе скручував, кажучи про те, що він єдина людина, яка може врятувати Росію від ісламського тероризму або інших поганих речей, то через 20 років ремейк цієї історії виглядає, м’яко кажучи, дивно.

“Так почекайте, 20 років же будували безпеку? Будували. То який результат? Виявляється, можна захопити все, і нічого не буде. А де тут безпека?”

Цей когнітивний дисонанс якраз і підриває більше довіру безпосередньо до самого Путіна.

ВЛАДИСЛАВ СЕЛЕЗНЄВ: У Брянській області працювали росіяни, які бажають звільнити свою країну від путінського режиму

— Хлопців, які брали участь у цих заходах у Брянській області, я знаю особисто. Вони реальні, вони справжні, і вони хочуть звільнення своєї батьківщини — Російської Федерації — від путінського режиму.

Те, що вони роблять — це інформаційна силова акція, спрямована на те, щоб розбудити російське суспільство.

Почують громадяни Російської Федерації їх чи ні, ми дізнаємося в найближчій перспективі. Але в будь-якому разі, хлопці “горять” тим, щоб підняти прапор повстання російського населення проти путінської влади.

Це реальні люди, які нині зі зброєю в руках виконують завдання проти путінських солдатів, які воюють на території України.

І всі вкидання з приводу того, що це українська ДРГ, не відповідають дійсності.

БОРИС ТИЗЕНГАУЗЕН: Події під Брянськом — це ганьба для ФСБ

— Тут дуже багато дивацтв із цією історією. ДРГ заходить, щоб виконувати якісь завдання, як мінімум приховано. ДРГ не заходить, щоб сфоткатися з табличками, знімати на камеру: “А ось ми тут”. Тобто дуже дивна історія.

На офіційному рівні Україна не підтвердила, що туди відправляють якісь ДРГ. Але я думаю, що це абсолютно логічно. Але, якщо все так було представлено в інформаційному полі, як каже Скабєєва (Ольга Скабєєва, російська пропагандистка, — ред.), то це ганьба цілковита для ФСБ.

Три місяці тому в.о. губернатора Брянської області рапортував, що кордон на замку. Мільярди, які були виділені, освоєні, весь кордон на замку. Значить, усе — спите спокійно. І тут заходять, виходять, творять що хочуть.

Я, чесно кажучи, думав, що це путінська історія, подібна до тієї, що була 1999 року. Пам’ятаєте будинки, Каширське шосе, Волгодонськ тощо? Коли Путін підривав будинки з росіянами, всередині Росії здійснював провокацію таку жорстоку і далі цим виправдовував Другу чеченську кампанію.

У мене було спочатку таке відчуття, що це щось подібне. Але в підсумку все закінчилося якось так дивно. Путін навіть Радбезу не скликав.

Що це було? Це ще один удар по іміджу ФСБ, по іміджу російських силовиків. Що до них може хто завгодно зайти й піти назад.

Читайте також: “Тільки багнет може повалити Путіна”: як російська опозиція планує боротися з режимом, обговорюємо з Іллею Пономарьовим