Ядерний удар по Україні — блеф Путіна чи реальність: можливі сценарії аналізував Олексій Мацука

Ядерний удар. Про цю загрозу зараз так багато розмов! Чи вирішиться Росія? Чи накриють якесь українське місто, як Хіросіму та Нагасакі? Чи буде локальна атака ракетою “Кинжал” з ядерною боєголовкою? І що може стати її метою: центри ухвалення рішень? Київ? Донбас? Заяви політиків та прогнози експертів — чи блефує Путін або все ж таки зважиться відкрити ядерну валізку — максимально неоднозначні.

Чи наважиться Росія атакувати якесь українське місто ядерною зброєю? Чи можлива локальна атака ракетою “Кинжал” з ядерною боєголовкою? І що може стати метою Росії? Ці теми розбирав шеф-редактор телеканалу українського іномовлення FREEДОМ Олексій Мацука.

Загроза медійна чи реальна?

Загроз, що лунають із Москви, вистачає. Меседж про те, що “Кремль готовий застосувати всі засоби”, звучать зараз на різних рівнях — від журналістів (які підозріло злагоджено почали його транслювати) до, здавалося б, авторитетних експертів.

“Я думаю, що американська стратегія завдавання стратегічної поразки Росії ґрунтується на переконанні, що Росія не застосує ядерну зброю: або забоїться, або вважатиме, що все-таки знищення цивілізації — занадто велика ціна за збереження своїх позицій. І тут, на мою думку, криється потенційний фатальний прорахунок”, — каже член ради із зовнішньої та оборонної політики РФ, колишній керівник московського центру Карнегі Дмитро Тренін.

Тут відчуття, що цей і схожі прогнози адресовані швидше навіть не Україні, а Заходу. Щоб стримати українську контратаку чи посадити Київ за стіл переговорів. Але червоною лінією проводять думку — “ризики величезні”, “ризики зросли”.

А ось для ширшої аудиторії (або принаймні тієї її частини, яка стежить за ними в соцмережах), свої меседжі приберегли люди, які претендують на те, щоб називатися в Росії ЛОМами, “лідерами громадської думки”. І ось тут відчуття, що їм “згори” спустили завдання — “підвищити градус”.

“Ми не закликаємо до ядерної війни. Ніхто не хоче ядерної війни. Ніхто не хоче жодної війни. Ми вам пояснюємо, що ви не залишаєте нам вибору”, – заявляє головна редакторка інформагенції “Росія сьогодні”, керівниця телеканалу Russia Today Маргарита Симоньян.

“Жахнемо — і нічого не буде. Залишиться пара мутантів, решта буде знищена потужним ядерним ударом”, — загрожує російський телеведучий Володимир Соловйов.

Навіщо це говорять — зрозуміло. Показати “серйозність намірів”. Але й блефом усі ці розмови теж вважати не можна! Військовим аналітикам доводиться тепер прораховувати рівень загрози та можливі варіанти розвитку подій. Роблять це дуже непублічно; зокрема — для Ради безпеки США, яка має надати президенту Байдену чіткі варіанти дій.

Ну а те, що стало надбанням громадськості, виклав, зокрема, журнал The Atlantic, журналіст якого поговорив із провідними американськими експертами з нацбезпеки та колишніми чиновниками. І озвучив чотири можливі цілі. На їхню думку, локальних ядерних ударів Росії може бути завдано над Чорним морем — щоб продемонструвати силу, але навмисно обійтися без жертв.

Сценарій номер два — атака на бункер, де перебуває українське політичне керівництво. Інша можлива мета – один військовий об’єкт, удар по якому став би показовим. Або навіть руйнація цілого міста, що, звичайно, призвело б до масових жертв.

Чи є тут щось, крім погроз? Чи серйозно розглядають такий варіант у Кремлі? Чи, може, інформацію про ймовірні цілі спеціально “злили”, щоб налякати Захід? Схоже, варіант “обмеженої атаки” справді розглядається. Адже інсайди, які запускають винятково для дезінформації, зазвичай тримають у секреті; а тут російські політики цей самий план викладають відкрито.

“Якщо території РФ буде представлено реальну загрозу, то ми повноправні ядерну зброю використовувати. Ядерну війну це не спровокує, ми використовуємо оперативну ядерну зброю, яка на “Калібрах”, “Іскандерах”, а також бомби на літаках”, — заявив депутат Держдуми РФ Андрій Гурулєв.

Ось експерти й почали з’ясовувати, наскільки це технічно можливо.

Які варіанти?

Варіант номер один. Застосувати можуть тактичну ядерну зброю. Атакувати за допомогою ракет, якими росіяни обстрілюють українські міста. Ті самі “Калібри” чи “Кинжали” справді можуть нести ядерний боєзаряд. “Кинжал” здатний спричиняти руйнування в радіусі 640 метрів — і радіаційне забруднення на півтора кілометра. Таким чином, якщо спробують атакувати українську столицю, це, по суті, може зачепити весь центр Києва.

Хоча, найімовірніше, як заявив в інтерв’ю New York Times секретар РНБО Олексій Данілов, що такий вид зброї Росія може використовувати не проти мирних міст, а на фронті.

“Якщо наступ з використанням звичайних озброєнь у Москви не вдасться, можливе застосування тактичної ядерної зброї проти українських військових, наприклад, удар по військах, що наступають”, — сказав секретар РНБО України Олексій Данілов.

Найстрашніший сценарій — використання стратегічної ядерної зброї. Вона запускається з далекої відстані та може руйнувати цілі міста. Йдеться про ту ж “Тополь” або “Ярс”, наприклад. Сила боєзаряду там — 500-800 кілотонн. Це, уявіть, у 25-40 разів більше, ніж було скинуто у 1945 році на Хіросіму та Нагасакі.

І ось тут військові експерти дивуються — чому Москва пішла на різке загострення, на максимальне підвищення ставок — замість обійтися “малою кров’ю”, здавши назад…

“Довелося б, зрозуміло, визнати провал “спеціальної військової операції”, але Путін мав (як залишається і сьогодні) цілком реальну можливість звинуватити в поразці в Україні військове командування, … віддати під суд збанкрутілих генералів, … зберегти таким чином владу, полегшити санкційний тиск і досягти перепочинку. … У Кремлі, однак, обрали іншу альтернативу”, — зазначає військовий аналітик Юрій Федоров.

А саме — мобілізацію і погрози застосувати ядерну зброю. У Білому домі на пряме запитання журналістів — наскільки зросла зараз загроза — сказали, що поки що не бачать ознак підготовки Росії до завдавання ядерного удару. І тут важливо зрозуміти, а які це ознаки? Що саме стежать?

Виявилося, що процедура застосування ядерної зброї є досить довгою і складною. Експерти з російської ядерної політики запевняють, що потрібні “три схвалення”. Президент має дати команду на розблокування ядерної зброї. А крім нього — міністр оборони та начальник Генштабу. Далі спеціальна служба Генштабу передає наказ командуванню, а ті — конкретному офіцеру. Це якщо йдеться про стратегічну ядерну зброю. А якщо про запуск ракет із ядерною боєголовкою, то там ще складніше.

“Тактичного боєзаряду немає у військах. Його треба забрати зі складу централізованого зберігання, транспортувати, підготувати носії, завантажити, провести інструктаж військових. Це довгий ланцюжок, і на кожному етапі можуть бути сумніви, чи справді ми цього хочемо”, — каже експерт із російської ядерної політики, науковий співробітник Центру міжнародної та оборонної політики університету Квінс у Канаді Максим Старчак.

І це вже дещо заспокоює. Адже означає, що такого удару не може бути завдано миттєво — у відповідь, скажімо, на успішне просування українських військ на якійсь ділянці фронту. І що самі Сполучені Штати відстежать наказ ще на етапі підготовки. А ось далі може статися все що завгодно. І російські військові можуть останньої миті злякатися наслідків і трибуналу — і не виконати наказу. І Вашингтон може за такої загрози вперше відмовитися від “принципу невтручання” та погрожувати ударом у відповідь. Припустимо, не по російській території (що було б прямим оголошенням війни), а по російських підрозділах чи техніці, дислокованих на окупованих українських територіях.

У будь-якому разі все, що відбувається, — далеко не блеф, вважає український президент.

“Він хоче злякати весь світ. Це перші кроки його ядерного шантажу. Я не думаю, що він блефує. Я думаю, що світ стримує його та стримує цю загрозу. Нам потрібно продовжувати чинити на нього тиск та не дозволяти йому продовжувати”, — каже президент України Володимир Зеленський.

Ну а якщо не блеф? Як відреагує світ на таку загрозу?

Передбачити. Запобігти

Вашингтон на цей випадок має чіткий план дій. Він суворо секретний, але зрозуміло одне: діятимуть за аналогією до ситуації, яка виникла під час штурму російськими військами “Азовсталі”. Розвіддані тоді свідчили про можливість застосування на заводі хімічної зброї. І ось у США, по-перше, відкрито про це говорили (і зрештою вважають, що такою публічністю зірвали весь план Москви). А по-друге, підготували та заздалегідь погодили з союзниками покроковий план, що робити, якщо хімзброю Москва таки застосує. Щоб не постфактум розбиратися, а достеменно знати, що тієї самої хвилини зроблять військові, а що — дипломати.

Так і тут. План розробили. І навіть — небачена справа — повідомили про ухвалене рішення до Москви. Неофіційними каналами, через радника з нацбезпеки Джейка Саллівана.

“Якщо Росія перейде цю межу, то наслідки для неї будуть катастрофічними. США дадуть відповідь рішучим чином”, — заявив радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван.

А що це буде? Можливо, справді пролунала загроза удару по Чорноморському флоту чи військовим базам у Криму. Таке припущення зробив генерал Бен Ходжес, колишній командувач сил США в Європі. У Вашингтоні також звучить думка, що якщо США таки втрутяться, це стане кінцем і особисто для Путіна.

“Він добре знає, що у разі застосування ядерної зброї є ризик, що в нього закінчиться абсолютно все, включно з його власним життям. Путін хоче продовження, проте довго протриматися йому не вдасться”, — каже директор у справах Європи та Євразії у Раді нацбезпеки США (2001–2005 рр.) Метью Брайза.

Але ж це прямий шлях до “Третьої світової”, скажуть багато людей… Які шанси, що вона станеться, і що відокремлює світ від “Великої війни” — обов’язково поговоримо в одному з нових відео на YouTube-каналі “Мацука Повідомляє”.