В ситуації російської агресії революція в руках жінок: інтерв’ю з британською соціологинею Елізабет Шімпфессль

Захід тривалий час створював сприятливі умови для приїзду заможних людей з інших країн, особливо з Росії. Через відсутність будь-яких перевірок десятки мільйонів брудних російських грошей з’явилися у Великій Британії, що вітають місцеві законодавці.

Російські олігархи, які живуть протягом багатьох років на Заході, могли б користуватися всіма перевагами західного права, проте вони зберігають зв’язки з Кремлем і продовжують спонсорувати злочинний путінський режим.

Чому багаті росіяни не можуть повноцінно стати частиною західного істеблішменту? Коли в Європі почали боротися з російськими олігархами? Яке сприйняття РФ в світі? Хто сформує повоєнну Росію? Про це в ексклюзивному інтерв’ю для телеканалу FREEДОМ розповіла британська соціологиня, дослідниця та письменниця Елізабет Шімпфессль.

Ведуча — Ксенія Смирнова.

Елізабет Шімпфессль викладає соціологію та політичний аналіз в Бернському університеті (Швейцарія), а також займається дослідженнями в галузі російської та радянської політики та історії. В своїй діяльності зосередилася на вивченні соціології влади еліт та соціальної нерівності, а також на порівняльних дослідженнях засобів масової інформації та журналістики в посткомуністичній Європі.

— Враховуючи Ваш величезний досвід та дослідження, як Росії, так і пострадянської історії, я вирішила побудувати нашу бесіду на популярних питаннях з творів російських класиків “хто винен?” і що робити?”. Відповіді на ці питання нам також допоможе знайти ваша нова книга “Багаті росіяни: від олігархів до буржуа”. Отже, хто ці типові багаті росіяни? І яку роль відіграла ця соціальна група в нинішній ситуації в Україні та в усьому світі?

— Я можу трохи розповісти про росіян, особливо тих, у кого брала інтерв’ю. На Заході існує чітке уявлення про те, що з президентством Путіна стався великий тиск на олігархів, і їх відсунули на другий план — що, звісно, ​​абсолютно не відповідає дійсності.

Не варто забувати про те, що при путінському режимі теж була золота ера для олігархів, якщо лише вони не створювали проблем.

Але в іншому це була могутня Росія — відколи до влади прийшов Путін. Порівняно з іншими великими країнами відчувається нерівність: багаті нарощують свій капітал з кожним днем. А це передбачає і танці навколо Кремля, і співпрацю з Кремлем, і добрі стосунки з Кремлем.

Вони несуть відповідальність за путінський режим, тому що весь цей час підтримували його та підігравали всьому, що говорив Путін. Вони, звісно, ​​незадоволені війною. Проте вони показали, що досить добре вміють пристосовуватися до ситуації і витягувати з неї максимум користі для себе.

Найкращі компанії все більше залишають Росію, тоді як олігархи довели свою лояльність.

— Можете пояснити, чому ці люди, їдучи зі своєї країни на Захід, завжди тягнуть за собою так зване радянське минуле, радянське середовище чи радянський менталітет?

— Захід завжди приймав їх, особливо їхні гроші. Тут, у Великій Британії, все зроблено для того, щоб багаті люди з Китаю, інших країн, і особливо з Росії, приїжджали сюди. Жодних перевірок біографічних даних не проводиться. Десятки мільйонів брудних грошей надходять до Лондона, і тутешні законодавці дуже раді.

Вони були прийняті в так зване “суспільство”, але завжди залишалися в ситуації, коли вищий істеблішмент дивився на них зверхньо. Тим не менш, вони також здійснили непогану роботу, щоб це зменшити.

Якщо говорити про когось на кшталт Лєна Блаватника (американський мільярдер, в 1978 році у віці 21 року емігрував із СРСР до США, — ред.), якого королева [Єлизавета II] посвятила в лицарі у 2015 році: він пожертвував багато грошей на благодійні проекти…

Але, на відміну від західних еліт, вони так і не навчилися тому, що необхідно в пострадянській культурі. Багатьом росіянам цього віку англійська особливо не потрібна. І, звичайно, вони завжди ображалися і почували себе ображеними тим, що вони не повністю інтегрувалися в істеблішмент тут.

Роман Абрамович — олігарх з кращими зв’язками та найшанованіший [росіянин] серед британського істеблішменту.

Знову ж таки, вони не дурні з точки зору забезпечення того, чого їм не вистачає. Наприклад, відправляючи своїх дітей до найдорожчих елітних шкіл, вони стежать за тим, щоб ті були громадянами світу і більше не мали перешкод.

Ніхто у Великій Британії не хотів “прибирати” багатих росіян, насправді їх люблять. За два дні до вторгнення Росії в Україну Борис Джонсон оголосив про перші індивідуальні санкції, внісши до списку трьох відомих людей — небагатьох, хто має в країні дуже мало справ.

Вони не могли вибрати практично нікого через соціальний консенсус. Хотіли, щоб люди довкола не потрапили під удар і не постраждали від санкцій. Потім, приблизно через два тижні, Джонсон навіть спробував врятувати Абрамовича, що було дуже кумедно.

Якщо ви просто подивіться на принципи — вони були не зовсім демократичними. Наприклад, тут захоплювалися диктатором генералом Піночетом (керував Чилі в 1973-1990 роках, — ред.) — як і багато інших реформаторів того часу. На Заході це нікого не бентежило — що має свою логіку — Маргарет Тетчер теж була прихильницею Піночета.

Певною мірою вони це подолали, але не в усіх відношеннях. Ще на початку 2000-х була мета — проштовхнути неоліберальні реформи, щоб Путін вжив наочних заходів.

Тут, на відміну від усіх інших країн, в Палаті лордів багато депутатів, які мають прямі ділові відносини з росіянами. Це величезні суми. Потрібен був час, щоб розвинена промисловість та законодавці погодилися розвернутися та розірвати зв’язки з російськими олігархами.

Засідаючи в раді піклувальників великої російської компанії, можна мати навіть до 10 мільйонів “кишенькових грошей” на рік.

— Дуже важливо почути від вас, що ми справді переоцінюємо західні еліти, бо їх цілі та їхнє світосприйняття набагато більш схожі. І не так важливо, росіянин ти чи ні…

— Проблема в тому, що олігархи близькі за своїми інтересами. Напевно, якби ви і я зараз розмірковували, маючи мільярди, все не було б інакше…

Немає жодної гарантії, що з цими мільярдами ми справді можемо розмірковувати в зовсім іншій формі.

— Мало хто з олігархів до кінця розуміє, чому вони опинилися в списку санкцій. Вони брешуть про це чи просто намагаються відгородитися від режиму? І які наслідки від цих санкцій очікує Захід?

— Це, безперечно, складне питання. Якщо ви думаєте про індивідуальні санкції, які націлені на те, щоб “вибити з колії” того, хто справді несе відповідальність, тоді у нього будуть проблеми. Тому що це називається відповідальність.

Під відповідальністю мають на увазі фінансування чогось конкретного — путінського режиму, який безпосередньо шкодить Україні. Звичайно, коли у вас є мільярди, ви повинні мати добрі стосунки з Кремлем і по можливості активно їх розвивати.

В іншому — дуже мало винятків. Це не працює? Так. Винні ви чи ні — вам доводиться підігравати, хоча, можливо, ви не хотіли цього робити. Важко? В точку. Ми ніколи не думаємо однаково, коли йдеться про економічні санкції, і що це стосується всього населення. Наприклад, як в Ірані.

— Що спонукає цих олігархів шукати підтримки у Путіна, рятуючи себе чи майно? Адже це свідчить про безсилля європейської дипломатії та інструментів європейського права, якими они користуються всі ці роки…

— Це створена європейцями проблема по всій Європі, але особливо у Великій Британії. Єдиний вихід не втратити свої “великі імперії” — стати на бік Путіна. Або, навпаки, зробити багато речей та розвернутися спиною до Росії, відмовитися від російського громадянства.

Було б краще, якби Захід санкціонував тих людей, які зараз набагато ближчі до Путіна? Може бути. Але вони також могли б працювати з ними. В той же час це робили стільки років, і воно нікуди особливо не поділося…

— Підходячи до питання “що робити”. У вашій книзі є дуже цікава позиція щодо всіх скривджених жінок, які через санкції змушені жити в одному місці, існувати в умовах обмежень в грошах. Ви подаєте це так — “через жінок розпочнеться революція; ніхто, крім жінок, неспроможен поставити олігархів навколішки”. Отже, у цій ситуації варто робити ставку на жінок?

— Революція в їхніх руках. Під час чеченської війни солдатські матері дуже сильно вплинули на те, щоб покласти край кремлівським рухам. Хоча влада від початку намагалася забезпечити тишу з боку матерів, які втратили своїх синів на тій війні.

Тепер, коли багато молодих чоловіків втекли з Росії, виникла цікава динаміка, яка може призвести до того, що в Росії буде надлишок жінок в більшій кількості сфер. Це принесе достаток в емансипаторну динаміку.

Раніше вважалося, що жінки не здатні виконувати всілякі роботи на фабриках, керувати ними… Потім, після закінчення війни, вони не раділи поверненню на кухню. В Росії такої проблеми немає.

— Ви зробили понад 80 інтерв’ю з олігархами, з їхніми жінками. Від кого чекати якихось дій — від широкого загалу, від мовчазної більшості, яка відчуває страх, від людей поза політикою, від військових людей? Очевидно, не від олігархів чи людей культури, які просто є біженцями в європейських країнах… Ви розумієте душу російської людини?

— Є молоді читачі, які самі підбивають підсумки чи живуть своїм життям. Вони обов’язково знайдуть спосіб читати те, що хочуть, а їхні улюблені письменники напишуть те, що хочуть. Отже, можливо, щось нове може проявитися.

— Ви маєте на увазі, що ми просто маємо чекати, поки вони подорослішають?

— Ні! Вони цілком здатні розпочати революцію.

— З іншого боку, є ще одна сила, яку ми називаємо четвертою владою — це журналістика. Однак в Росії вільної преси немає. Я знаю, що ви досліджували принципи російської журналістики, у вас є книга про це. Чи можна з цієї дорогої та красиво оформленої пропагандистської машини у вигляді телеканалів Russia Today, Sputnik та інших зробити справжню четверту владу, а також підштовхнути народ до роздумів?

— В книзі, яку я зараз пишу, ідея адекватності пришвидшується авторитаризмом в Росії. Але поговоримо про це пізніше…

Те, що я озвучила, можливо не є журналістикою, але подивіться, як люди відреагували на заборону Кремлем соціальних мереж в березні. В жодній іншій країні така більшість населення не використовує VPN. Отже, цілком може бути поштовх з боку молодих росіян, яких просто не хвилює, що хтось колись дозволив цьому ЗМІ мати більший вплив.

Потрібен поштовх з боку читачів і споживачів, щоб досягти чогось.

— Я хочу повернутися до сприйняття Росії в світі та до того, що люди робитимуть з цією інформацією наприкінці війни. Культ величі виявився штучно зібраним з вкрадених історичних фактів, з “фасаду розкоші” Москви, Санкт-Петербурга та інших міст РФ, романтичного сприйняття російської мафії. А на іншій шальці терезів — абсолютно ошукане населення Росії, без газопроводу в газовій країні, з туалетами на вулиці… Велика історія Росії починається навіть не з Київської Русі. Вона повністю обвішана вигаданими міфами. Навіть керівники Росії в новітній історії були зовсім не російськими за походженням… Чи сприйме західний світ всі ці стереотипи про велич російської нації після хаосу в цій страшній війні проти України?

— Я не сказала б, що уявлення про Росію було іншим. Пам’ятаю інтерв’ю з молодим російським хлопцем, сином багатої людини.

Він хотів, щоб люди при згадці про Росію думали про Достоєвського. А вони думають про горілку, ведмедів і повій.

Йдеться про тих, хто зустрічав і приймав всі брудні російські гроші, що приходять, і сам заробляв на цьому багато грошей. Росія ніколи не мала хорошого іміджу.

Борис Акунін в інтерв’ю сказав щось дуже цікаве — що одразу після 24 лютого Захід зробив велику помилку. Він мав на увазі план Маршалла, який забезпечує Україну величезними фінансами, аби побудувати міцну економіку та досягти процвітання. Отже, якби російські виборці побачили заворушення, які б призвели до революції — тоді вони теж ніколи б не підтримали путінський авторитаризм.

— Ви маєте на увазі анексію Криму?

— Абсолютно вірно. Я маю на увазі, що ми маємо більше звинувачувати Захід за те, що він не зробив.

— Хто зможе сформувати повоєнну Росію? І чи буде вона такою, як зараз, чи поступово роз’єднається по країнах західного світу, принесе туди “русский мир” і остаточно асимілюється?

— Я не хочу, щоб російська культура асимілювалася. Що це принесе світові, що зміниться, якщо заможні російські діти стануть багатими західними дітьми? Нічого.

Я вважаю, що Росія метафорично підірвала себе до рівня середньовіччя. Культурне виробництво країни і ця ізоляція вплинуть на покоління. Росія, звичайно, може розвалитися на маленькі шматочки.

Зрозумійте, немає сенсу повертатися до холодної війни. Потрібне рішення, яке ліквідує всі режими та політичні амбіції, які породжують нинішній жах. Але при цьому витягне росіян з середньовіччя, в якому вони зараз перебувають.