“Розумні бомби” з Америки: коли Київ отримає далекобійні ракети і яку ціль обере — відповіді Мацуки

Україна вперше отримає GLSDB, так звані розумні бомби. Це найбільш далекобійні снаряди з усіх, що коли-небудь передавали західні союзники, — б’ють до 150 км. Новий пакет допомоги від США схвалено.

Що таке GLSDB, на що здатні ці “розумні бомби” та як змінять розстановку сил у війні. Куди тепер зможуть добивати ЗСУ і чому в США побоюються ескалації конфлікту. У цьому детально розбирався шеф-редактор телеканалу FREEДOM Олексій Мацука.

“Розумні бомби”

Вони потрапляють точно в ціль, знищуючи й техніку, і військові бази. Точність — до метра. Завдають ударів під будь-яким кутом.

Це про “бомбу малого діаметра наземного запуску” — саме так перекладається з англійської абревіатура GLSDB (Ground-Launched Small Diameter Bomb). По суті, це літаючий боєприпас — авіаційна бомба, яка оснащена крилами, що дають їй змогу планувати на шляху до цілі, та ракетним двигуном для збільшення дальності польоту.

Запускається вона за допомогою наземних комплексів такого ж типу, як HIMARS (“Хаймарс”), які виводять її на достатню висоту. Але газета Politico у свіжому номері пише, що бомби не запустити за допомогою тих установок, які зараз є в України, потрібні нові.

GLSDB — це спільний проєкт американської компанії Boeing і шведської Saab Group. У розробці ця зброя з 2019 року.

На американських військових складах не бракує ні ракетних двигунів такого типу, ні бомб малого діаметра, які коштують відносно недорого — близько 40 тис. дол. за штуку. А отже, і готовий “розумний снаряд” відносно недорогий, а його основні компоненти легкодоступні.

Коли ж виробник зможе постачати крилаті бомби Україні? Американські військові експерти кажуть, що з того моменту, як ВПС США укладуть угоду із виробником бомб, перших поставок варто чекати не раніше, ніж за 9 місяців — тобто в Україні розумні боєприпаси можуть з’явитися, скоріш за все, восени. І попередньо може йтися про кілька десятків.

“Згідно з аналітикою Фонду захисту демократії, Україна може отримати в межах першої поставки 2 пускові установки і 24 одиниці зброї, як мінімум, через 9 місяців”, — пише американське видання Defense News.

Це небагато. Але до кінця 2024 року “розумних боєприпасів” може бути вироблено і передано вже до 750. Виробнику потрібен час, але водночас, за даними американських військових джерел, кілька тестових одиниць уже виготовлено. Тож цілком імовірно, що в межах великої угоди Україна зможе отримати їх уже зараз.

А скільки їх потрібно? Враховуючи, що бомби високоточні, то таких снарядів потрібно набагато менше, ніж для інших систем. Якщо для ураження цілі достатньо двох крилатих бомб, а не кілька десятків, то і за допомогою невеликої партії боєприпасів Київ зможе вирішити військові завдання — вибираючи для ударів найважливіші об’єкти.

Точність досягається за допомогою вбудованої супутникової навігації.

“Навігаційна система дає змогу уникати перешкод (наприклад, гори), обходити відомі засоби протиповітряної оборони, на відміну від традиційної артилерії, яка стріляє по цілі по параболічній дузі. Зброя також має захист від спроб перехоплення сигналу”, — повідомили розробники агентству Reuters.

Але на українському фронті найважливіше — не стільки всі ці технічні переваги, скільки дальність.

Дістати Криму

Дальність дії таких снарядів — до 150 км. Це, звісно, менше, ніж 300 км, як у ракети ATACMS (“Атакмс”), які вказані в збройному запиті Києва. Зате значно більше дальності традиційних ракет для HIMARS (“Хаймарс”), у яких 80 км. Саме ці боєприпаси досі постачали українським військовим.

Нові озброєння дозволять ЗСУ, по суті, подвоїти дальність удару і вражати об’єкти, які раніше були недоступні. До яких же цілей Україна зможе дотягнутися “розумними бомбами”, якщо розмістить ракетні комплекси на лінії зіткнення, — відображено на карті.

Крилаті бомби зможуть вражати цілі у глибині окупованих Донецької, Луганської та Запорізької областей і навіть дістануть Криму — звісно, не Кримського (Керченського) мосту, але ось перешийок і північ півострова в радіус потрапляє.

Додадуть літаючі боєприпаси головного болю російським військовим і в плані логістики. Адже з кожним новим постачанням західної зброї в Україну їм доводиться переносити свої стратегічні об’єкти все далі від лінії фронту, ховати їх ще глибше в тил.

Атакувати такими бомбами можна і бази постачання, і техніку. Тобто практично будь-які нерухомі наземні цілі. Експерти пояснюють: щоб вражати рухомі об’єкти — ракету мають наводити з літака чи безпілотника. А для цього їм доведеться зайти в зону дії російської ППО.

“Ця високоточна бомба … може виявитися ефективною для знищення укріплених російських позицій, таких як окопи. І може бути запущена з прихованих позицій, які не можна відстежити. І вона легша за боєприпаси для ATACMS, які вдвічі важчі”, — зазначає видання The Foreign Policy.

Чи можна збити таку бомбу? Можна, але складно. Бо розмір невеликий. Її діаметр — 19 см. Довжина — майже 2 метри. І засікти її складніше, ніж, наприклад, крилату ракету.

Розуміють це і в Росії, оскільки заявляли — Москва вважатиме постачання Україні далекобійних ракет вступом США у війну. Як бачимо, Білий дім перейшов цю позначену Кремлем “червону лінію”. Що ж підштовхнуло Штати до такого рішення?

Далекобійні системи — це те, чого українській армії сьогодні гостро не вистачає. Після нещодавнього удару по Костянтинівці президент Зеленський укотре закликав партнерів дати Києву саме далекобійні ракети.

“Припинити цей російський терор було б можливо, якби ми могли забезпечити відповідні ракетні сили для наших військових. Щоб у терористів не було відчуття безкарності. Україні потрібні далекобійні ракети, зокрема для того, щоб прибрати цю можливість окупанта ставити десь далеко від лінії фронту свої ракетні установки і знищувати ними українські міста”, — зазначив президент України.

Є, по суті, єдине обмеження. Для США важливо, щоб західна зброя з нових поставок не застосовувалася на території Росії. І експосол США в Росії Майкл Макфол навіть запевняє, що гарантії цього Україна дає на найвищому рівні.

З того, що озвучують публічно, — є обіцянка українського міністра оборони Олексія Резнікова.

“Україна готова надати будь-які гарантії, що ваша зброя не буде використана для ударів по території Росії. У нас є багато об’єктів на тимчасово окупованій українській землі, й ми готові узгоджувати вибір цілей із нашими партнерами”, — запевнив Резніков.

У самому Пентагоні запевнили, що необхідності в узгодженнях немає. І цілі для “розумних бомб” Україна обиратиме сама. На свій розсуд.

“Ми надамо Україні GLSDB. Це дає їм можливість… завдати ударів на великі відстані, що, знову ж таки, дасть їм змогу проводити операції із захисту своєї країни і повернути свою суверенну територію в тих районах, де її окупувала Росія. Коли справа доходить до українських операцій, то очевидно, що це їхнє рішення. Їм вирішувати. Ми — надаємо їм можливості, які дозволять бути ефективними на полі бою”, — зазначив прессекретар Пентагону Патрік Райдер.

Завершити заміну виснажених систем ППО, отримати Patriot та SAMP/T, нові партії Iris-T і NASAMS, а також зброю, що б’є на 300 км. Це список необхідної Україні зброї для перемоги, каже Резніков. Але це програма-максимум.

Від американських дипломатів і конгресменів постійно доводиться чути (і в кулуарних розмовах, і публічно), що Заходу важливо не спровокувати ескалацію. Тому нові озброєння і даються не всі відразу, а поступово, крок за кроком. Оцінюючи реакцію Москви, і тільки тоді ухвалюючи рішення про виділення наступного траншу.

“Після того як війна перейшла в затяжну фазу, кожен наступний крок потрібно робити дуже обережно. Тут не можна допустити різких або безвідповідальних рішень. Досі конфлікт вдавалося стримувати від переростання в гарячу фазу до певної міри, хоч би як важко це було. І з військової точки зору це правильне рішення — адже воно призвело до того, що Україна змогла досягти успіху. І НАТО, і Європа на цьому етапі створили певний баланс. І це було нелегко”, — сказав член Палати представників Конгресу США Марсі Каптур.

Саме так намагаючись утримати цей баланс, західні політики й пройшли шлях від “Джавелінів” (Javelin) і “Стінгерів” (Stinger) до “Хаймарсів” (HIMARS), а останнім часом — “Петріотів” (Patriot), танків і бронетехніки. Коли щоразу говорили, що це неможливо, що це, мовляв, спровокує Росію. А потім зброю все ж таки надавали в черговому пакеті військової допомоги.

І нехай зараз ще не ATACMS, але вже крилаті бомби. Нехай не 300 км, але вже 150 км. І через постачання цієї зброї Росії, найімовірніше, доведеться змінювати тактику бойових дій.

І тут виникає дедалі більше підозр, що поки Україна чекає на нову зброю (і не тільки на далекобійні ракети, а й на танки), Росія може скористатися цим часом і “вікном можливостей”.

Вікно можливостей?

Експерти американського Інституту вивчення війни нарікають, що затримки з наданням Україні західних систем далекого вогню, передових систем ППО і танків не дали Києву скористатися російськими невдачами і провести більш масштабний контрнаступ.

“Якби Захід розпочав роботу з повного переведення України на свої системи озброєння, коли необхідність у цьому стала очевидною влітку 2022 року, можна було б створити умови, які б дали змогу Україні продовжити контрнаступальні операції після Херсона і тим самим позбавити росіян можливості перегрупувати свої сили та спробувати повернути собі ініціативу”, — вважають в організації.

Прогноз аналітиків Інституту — у найближчі два місяці російські сили, ймовірно, таки підуть у наступ. Але завершиться він без досягнення вирішального оперативного успіху і до середини весни імпульс наступу згасне. І тоді “вікно можливості” для контрнаступу буде вже у ЗСУ, які на той час повинні будуть у повному обсязі отримати обіцяну допомогу.

Що цікаво, у Держдепартаменті, говорячи про Україну, постійно згадують “весняний наступ”. Про нього, зокрема, неодноразово говорила Вікторія Нуланд (ключова заступниця Блінкена), маючи в своєму розпорядженні, мабуть, внутрішню інформацію, яку не вважаючи за потрібне приховувати.

А ось що після крилатих бомб? На яку військову допомогу далі може розраховувати Україна? Не виключено, що далі можуть бути вже й ATACMS. І це буде прямий шлях до повернення Криму.

“Своєчасне отримання високоточної зброї … дасть змогу ЗСУ ізолювати півострів, відрізавши його від каналів постачання — Кримського мосту і сухопутного шляху з Ростова-на-Дону через Маріуполь і Мелітополь. Паралельно з цим необхідно регулярно впродовж кількох місяців завдавати ударів по військових базах у Севастополі, Джанкої та Саках, щоб змусити Росію вивезти з півострова авіацію і військово-морські сили”, — вважає колишній командувач силами армії США в Європі Бен Ходжес.

Якщо дотримуватися “плану Ходжеса”, то якраз і знадобляться “літаючі бомби”. Але будуть же і відповідні дії Москви. Чи не стане для Росії втрата Криму тим самим приводом для застосування ядерної зброї? Ходжес вважає це малоймовірним.

“Я вважаю, що Захід не хотів надавати деякі речі через перебільшене занепокоєння про ескалацію з боку Росії. Не думаю, що росіяни дійсно зможуть вдатися до ескалації, і тому нам потрібно припинити стримувати себе”, — зазначив він.

Але головне, чим західні партнери могли б “припинити стримувати себе” та суттєво посилити свою допомогу — то це дати Україні можливість завдавати глибших ударів по Росії. І на цьому наполягає колишній командувач силами НАТО в Європі Філіп Брідлав.

“Ми на Заході наклали обмеження на використання тих озброєнь, які поставили, і є абсолютно божевільні приклади того, наскільки сильно ми обмежили їх застосування. Факти полягають у тому, що Росія атакує Україну практично з трьох боків, а ми обмежуємо Україну в її можливостях відповідних обстрілів Росії. Дуже важко вести війну, коли в армії противника є безпечне укриття на своїй території”, — наголосив Брідлав.

Чи підуть на це Штати? Питання поки що відкрите. Але, як зізнався нам високопоставлений американський дипломат, його принаймні вже обговорюють у високих вашингтонських кабінетах. Ще не кажучи “так”, але хоча б уже розглядаючи таку опцію.