Розпад, “часткова монголізація”, позбавлення ядерної зброї, прихід демократичної опозиції: про Росію після Путіна говоримо з експертами

На тлі неефективного управління війною в Україні, погіршення стану економіки через міжнародні санкції та втечу сотень тисяч росіян внаслідок “часткової мобілізації” аналітики прогнозують зростання подальшого невдоволення та протестних настроїв усередині Росії, здатних не лише підірвати владу російського лідера Володимира Путіна, а й поставити під сумнів існування самої Федерації.

“Якщо ми говоримо про фінал Путіна, то він вже визначений. Буде це політичне фіаско, чи воно буде у вигляді міжнародного трибуналу, палацового перевороту чи суду Лінча на вулиці — це вже інша історія. Але фінал — це фіаско. А от питання майбутнього Росії поки що залишається відкритим. Чи вона зможе очиститись від диктатури і переформатуватися, відійшовши від всіх окупованих територій і спробувати якось відкатати назад. Чи вона розпадеться і поневолені народи колоніальної імперії отримають можливість створення незалежних держав. Чи можливі інші сценарії — тут вже питання”, — розповів представник ГУР Міноборони України Андрій Юсов в інтерв’ю УНІАН.

Бунти в національних республіках — першою ластівкою став Дагестан — можуть переключити увагу військово-політичного керівництва РФ з геополітичних конфліктів на власних громадян, вважає російський соціолог Борис Кагарлицький. У будь-якому випадку незадоволені будуть усі: прості люди, які гинуть на фронті, еліти, які втрачають гроші, силовики, яких шлють під кулі замість безпечного побиття жінок палицями.

Західні ЗМІ наголошують, зокрема, на тому, що в епоху глобалізму до майбутніх змін потрібно готуватися вже сьогодні. Подібне політичні цунамі — виклик не лише для Росії, а й для всіх учасників усталеної системи міжнародних відносин.

“Я не говорю про часові рамки. Я не думаю, що це станеться за одну ніч, хоча всі пам’ятають, як були здивовані швидкістю, з якою розпався Радянський Союз. Я думаю, що це буде затяжна криза з плутаниною, що розгортається. Може навіть виникнути серйозна боротьба за владу в Москві, яка справді може, скажімо так, вибити ґрунт з-під ніг у майбутнього цієї держави. І це не просто ліквідація Путіна, а щось ширше — з військовим заколотом чи регіональними повстаннями… Розпад Російської Федерації, що наближається, стане третьою фазою імперського колапсу після розпаду радянського блоку в Східній Європі і розпаду Радянського Союзу в кінці 1980-х і початку 90-х років ”, — прогнозує американський письменник Януш Бугайський у своїй книзі “Держава, що не відбулася: порадник з розпаду Росії”, дописаної за кілька тижнів до широкомасштабного вторгнення РФ в Україну.

Після військової поразки в Україні Росію більше не вважатимуть одним з полюсів сили поряд з США та Китаєм. Паралельно з цим Європа завершить процес звільнення від енергетичної залежності від РФ як від ненадійного постачальника — і російські доходи скоротяться.

Вашингтон і західні країни мають планувати конструктивне майбутнє, вибудовуючи відносини з колишніми союзниками РФ, допомагаючи розділеним раніше державам, таким як Грузія та Молдова, мирним шляхом повернути свої території та готуючись до появи нових держав на території Росії. НАТО, як організації, варто готувати своїх членів до будь-яких перетинів конфлікту чи територіальних вторгнень.

Усвідомлення слабкості Росії матиме наслідки й у азіатському регіоні. Так, Китай спробує використати неспроможні держави для збільшення свого впливу, переміщення населення та можливого поглинання далекосхідних регіонів Росії, які китайські націоналісти вважають територією, несправедливо привласненою Москвою в 19 столітті. Інші країни, що межують з РФ, наприклад, Монголія, навіть підштовхують етнічні меншини до втечі з депресивних регіонів на історичні землі.

Як Китай може отримати частину територій Росії? Чого хоче російське суспільство? Які союзи та відносини РФ з іншими країнами зараз руйнуються? Чому вести будь-які перемовини щодо кордонів варто було до підписання Біловезьких угод? Як російська демократична опозиція протистоїть путінському режиму? Ці теми в ефірі телеканалу FREEДОМ проаналізували:

• письменник, політтехнолог Михайло Шейтельман;
• російський соціолог, публіцист, політичний експерт Ігор Ейдман;
• російський опозиційний політик Геннадій Гудков;
• політичний аналітик та журналіст Ольга Курносова;
• юрист “Фонду боротьби з корупцією” Олексія Навального Любов Соболь.

Михайло Шейтельман: Через “часткову монголізацію” Китай отримає частину території Росії

— Доречно діє Монголія, яка спочатку сказала, що прийматиме людей з таких регіонів, як Тува, і здається, Бурятія.

У мене навіть народився термін — часткова монголізація. Нині Монголія прийме таких росіян до себе, видасть їм монгольські паспорти. А потім з’ясується, що половина мешканців Бурятії — громадяни Монголії, половина мешканців Туви — громадяни Монголії. І на момент розпаду Росії ці республіки швидко оберуть бути частиною Монголії.

Вони пам’ятатимуть, що Монголія жила у світі, чудово та спокійно під китайською ядерною парасолькою — на відміну від Російської Федерації, і люди захочуть бути у Монголії. Мені здається, це Китай у такий хитрий спосіб отримує частину території Росії. Не собі забирає, а Монголії.

З іншого боку, президент Зеленський у зверненні до Ради Безпеки ООН озвучив принципово нову тезу — після війни позбавити Росію ядерного статусу. Тобто відібрати у неї ядерну зброю, як свого часу нацистській Німеччині заборонили мати певні види озброєнь.

Було б логічно позбавити Росію ядерної зброї, ракетних засобів і, можливо, бойової авіації, щоб вона не мала можливості надалі розпочати нову агресію. Я впевнений, що такий крок почне обговорюватись, бо це буде не лише наша ініціатива, а й американська, британська, європейська. Це дуже важливо для майбутньої конструкції світу. Ми хочемо після перемоги забезпечити довгостроковий світ.

Ігор Ейдман: Путін може повторити долю Чаушеску

— Нині справді дещо знизився рейтинг Путіна, рейтинг війни. Респонденти опитування [“Левада-Центру”] говорять про страх, жах і тривогу у зв’язку із ситуацією в Україні — це говорить про шок, який зазнало російське суспільство після [оголошення часткової] мобілізації.

Хочу сказати, що шок тільки розпочався, і зараз ми спостерігаємо його перші наслідки. Далі цей шок поглиблюватиметься в міру розвитку війни, в міру успіхів української армії. Справа в тому, що ці дослідження були проведені ще до останнього українського контрнаступу, в тому числі на Лимані — гадаю, ці новини ще більше вганяють в тривогу російських обивателів, вплинуть на їхнє ставлення до війни.

Існують й інші незалежні дослідження, окрім “Левада-Центру”. За новим дослідженням незалежної групи я побачив, що росіяни, скоріше, підтримали б мирні рішення власної влади, ніж подальше продовження війни і спроби наступу.

Втома від війни накопичується і зараз: у результаті мобілізації війна буквально увійшла до кожного російського дому, до кожної російської родини. Таким чином було розірвано контракт між обивателями та російською владою про те, що війна ведеться за допомогою професіоналів, найманців.

Усі слова Путіна про те, що нікого примусово посилати на війну не будуть, виявились черговим блефом. Це, безумовно, впливатиме на громадську думку та відштовхуватиме росіян від підтримки влади, від співучасті у її злочинах.

Знаєте, був такий дрібний румунський Путін, диктатор Ніколає Чаушеску. Він, правда, не був таким звірячим у сенсі нападів на сусідів, але свій народ гнобив. Звісно, ​​там на виборах 99,9% громадян підтримували непорушний Блок комуністів і безпартійних. Потім почалися заворушення в провінції, а Чаушеску думає: “Що за маячня! Мені щодня підкидають з моєї адміністрації папірці, де написано, що 100% мене підтримують. Скличу-но я великий мітинг в Бухаресті”. Він скликав мітинг в Бухаресті. Народ прийшов спочатку з плакатами на підтримку Чаушеску, і тільки в процесі цього мітингу раптом виявилося, що більшість ненавидять Чаушеску. Повстання почалося просто на цьому мітингу.

Те саме буде і з Путіним. Він до останнього сподіватиметься на свою армію, свою економічну велич, а також те, що може маніпулювати Заходом за допомогою газу і нафти — а населення його цілком підтримає. Віритиме в це, поки його вперед ногами не винесуть з Кремля або не розстріляють, як Чаушеску.

Геннадій Гудков: Ми взагалі не знаємо, чи залишиться Росія після Путіна

— Росія втратила майже все. Якщо ми візьмемо різні аспекти сьогоднішньої РФ, її можливості та вплив скорочується, і цей процес наростає.

Померла Організація Договору про колективну безпеку (до складу ОДКБ входять РФ, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Таджикистан, — ред.) — Путін втратив інструмент, який трохи працював. Росія втратила будь-яку можливість відновити нормальні, тим більше, добросусідські відносини з Казахстаном.

Путін втратив величезні ринки, які завжди підтримували російську економіку. Він повністю втратив контакти з високорозвиненими державами світу. І Китай, і Індія не компенсуватимуть ці втрати. Путін нікуди не їздить, з ним ніхто не зустрічається. Його навіть лідери середньоазіатських держав змушують чекати (йдеться про зустріч із президентом Киргизстану Садиром Жапаровим, — ред.). Думаю, що це взагалі остання міжнародна зустріч, на яку Путін виїжджав.

Я маю підозру, що тепер Путін засідає у своєму бункері з урахуванням того, що він може бути оголошений головною загрозою людству. І нікуди він більше не поїде, бо ризик для нього стає шаленим. Зараз усі країни мріятимуть про те, щоб з ним щось трапилося, і не лише мріятимуть. Думаю, Путін це чудово розуміє, його оточення розуміє, ті люди, які опікуються безпекою, розуміють. Залишилося трохи заварити двері бункера: нехай він там знаходиться, відключити у нього зв’язок, відключити всі канали комунікації. Все до цього йде…

Світ зіщулюється, путінський світ зіщулюється, зіщулюється вплив та існування Росії. Ми поки що тільки припускаємо, які гігантські втрати буде завдано Путіним Росії. І ми взагалі не знаємо, чи залишиться Росія після Путіна. Цілком можливо, що те, що зараз робить Путін, — набагато більший злочин проти Росії, ніж те, що він творить в Україні.

Також по темі: Суд, ізоляція чи смерть: думки експертів щодо майбутнього Путіна

Ольга Курносова: Усі питання щодо кордонів потрібно було вирішувати під час підписання Біловезьких угод

— Кордони всередині Радянського Союзу були абсолютно формальними. Багато де Сталін проводив кордони між республіками як йому заманеться. Власне тому на деяких кордонах зараз відбуваються конфлікти, в Середній Азії, наприклад, на вірмено-азербайджанському кордоні.

На мій погляд, усі питання потрібно було ставити тоді, коли підписували Біловезькі угоди (8 грудня 1991 року Україна, Росія та Білорусь підписали договір про припинення існування СРСР та про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), — ред.). Якщо комусь щось хотілося змінювати чи про щось домовлятися, треба було це робити тоді — а зараз поїзд пішов. Решта вже є абсолютним порушенням усіх міжнародних норм, про що було багаторазово заявлено.

Також по темі: Експерти пояснили, чому анексія українських територій — нікчемна

Любов Соболь: Демократична опозиція в РФ — єдина альтернатива Путіну

— Усі ці байки про те, що демократична опозиція не єдина, у ній є якісь чвари, інтриги — це брехня. Я з всередині демократичної опозиції та бачу, як усе влаштовано. Колись дуже давно справді були нез’ясовані питання, різні проекти, щось перетиналося… Тепер усі діють в унісон — маю на увазі великі команди.

Мені здається, що зараз демократична опозиція як ніколи єдина. Насправді це єдина альтернатива Володимиру Путіну, найпотужніший рух, який має лідерів, а також прихильників, які готові до певної колективної дії.

Зараз дуже небезпечно виходити на вулиці, але все одно вуличні протести продовжуються. Ми бачимо, що дуже багато людей протестно голосують, протестно підписують якісь петиції, допомагають гуманітарній допомозі. Також є спільна програма демократичної програми змін.

Серед представників демократичної опозиції я, наприклад, входжу до антивоєнного комітету, а також російський підприємець і громадський діяч Михайло Ходорковський, чемпіон світу з шахів Гарі Каспаров, російський публіцист та журналістка Юлія Латиніна, економісти Сергій Алексашенко та Сергій Гурієв, бізнесмен Євген Чичваркін люди. На старті [повномасштабного вторгнення РФ] нам здавалося правильним зробити спільну заяву, виступивши єдиним фронтом проти війни в Україні. Тобто хоч через заяви показувати нашим прихильникам, яких мільйони в Росії, що ми проти злочинної путінської війни.

Є медійні проекти — Ходорковського, наш — кожен робить, що вважає за потрібне для того, щоб наблизити падіння путінського режиму, зробити Росію нормальною країною, і, звичайно, якнайшвидше зупинити злочинну війну в Україні.

Протягом останніх місяців ми займаємося аукціонами, лобіюємо включення до санкційних списків наближених до Путіна осіб. Наш [початковий] список з 6000 людей зараз уже збільшився. Працюємо над тим, щоб ці люди не могли виводити злочинний капітал за кордон, подорожувати та насолоджуватися прекрасним життям в цивілізованих європейських країнах, в США, а несли відповідальність за злочини Путіна.

Читайте також: “Зніміть цю Z, у нас пів регіону “викосили”: про настрої в Москві та в регіонах РФ говоримо з Любов’ю Соболь