Росія та Білорусь не беруть участі у створенні майбутнього Європи: ініціативу Європейського політичного співтовариства обговорюємо з експертами

Саміт лідерів Європейського Союзу, що відбувся у Празі 6-7 жовтня, дав старт Європейській політичній спільноті — платформі для дискусій у розширеному форматі.

Ідея запуску Європейської політичної спільноти належить президенту Франції Еммануелю Макрону. Під час першої зустрічі платформа зібрала лідерів 44-х країн європейського континенту. Не запросили лише Росію та Білорусь, давши сигнал лідерам цих країн, що вони не прийматимуть рішень у будівництві майбутнього Європи.

Ініціатори Європейської політичної спільноти вважають, що такі обговорення необхідні для того, щоб забезпечити безпеку континенту та розвиток економік країн-партнерів. У центрі обговорення лідерів держав та глав урядів стали розв’язана Росією війна проти України та її наслідки для всього світу.

На саміті виступив і президент України Володимир Зеленський. Він закликав сформулювати та затвердити цілі Європейської політичної спільноти, щоб ефективно протистояти агресивній політиці та шантажу Москви.

“Російські вбивці влаштовували замахи на людей на території різних країн Європи та диверсії у Європі: проти складів зі зброєю, проти виробництв, проти газопроводів. Росія лякає та шантажує, щоб світ перестав допомагати тим, кого вона вбиває. Вона використовує все: від продовольчої кризи до радіаційного шантажу, щоби змусити мільйони людей боятися і на фоні цього страху поступатися. Поступатися насамперед цінностями. Нашими з вами спільними цінностями свободи, демократії та права народів жити вільно”, — сказав у відеозверненні Володимир Зеленський.

Яке майбутнє чекає на Європейську політичну спільноту? Чи зможе подібна ініціатива допомогти Україні протистояти у війні Росії? Що стало стимулом для створення платформи і як вона працюватиме? Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• виконавчий директор Ради зовнішньої політики “Українська призма” Геннадій Максак;
• міністр закордонних справ Литовської Республіки (2012-2020) Лінас Лінкявічюс;
• політолог Володимир Фесенко.

Геннадій Максак: Чим більше інтересів, тим важче шукати компроміс

— У травні минулого року було вперше озвучено про ці спільноти. Працювала ціла комісія радників у Європейському Союзі, які займалися тим, щоб зрозуміти, як наповнити змістом нові ініціативи. Але поки що я не говорив би про те, що це буде саме та структура, яка визначатиме дії ЄС. 

Швидше, це буде внутрішня політика, внутрішні процеси та зовсім інші платформи, де зустрічатимуться члени Євросоюзу. Щодо співтовариств, це, напевно, більше про глобальні питання як континенту, так і всього світу. Тому й було 44 лідери, які брали участь на найвищому рівні. 

Я думаю, що це якраз про те, як зробити нову організацію, нові ціннісно-орієнтовані підходи для того, щоб вирішувати ті проблеми, які виникли, зокрема, в Україні. Тому Україна була одним із питань на порядку денному. 

Щодо реформування прийняття рішень, це давно назріле питання, яке, на жаль, зараз перебуває у стагнації. Не лише канцлер Німеччини Олаф Шольц, а й інші порушували це питання на рівні європейських інституцій. Про це говорили і у Європейському парламенті. Але ми розуміємо, що, коли є можливість вето, питання реформування прийняття рішень буде складним і не швидким. 

Нагадаю, що й сьогодні були невеликі робочі групи, які займалися питаннями безпеки, економіки та сталого розвитку. Зрозуміло, що часу не вистачило, щоб усе опрацювати та запропонувати якісь варіанти організації та статуту, а також структури. Але це, як сказав [голова дипломатії ЄС] Жозеп Боррель, уже перший крок до того, щоб наповнити питання певним змістом. 

Важливо розуміти, що ініціативу запропоновано Францією під час її головування у Раді ЄС. І ми повинні розуміти, що це завжди можливість заявити про себе голосніше на рівні Євросоюзу, на рівні континенту. Тут треба розуміти, що для Франції процес не міг бути завершений із якимись конкретними результатами під час її головування. Тому вони перейшли на цей період, коли на чолі ЄС Чехія. 

Це буде дуже далекострокове рішення. Ми бачитимемо додаткові саміти, можливо, вже під час того, як інші країни будуть головувати в Європейському Союзі.

Я не чекав би дуже швидких рішень, коли дуже багато держав запрошуються за стіл переговорів. 

Коли йдеться про рішення ЄС, ми повинні говорити про те, що є 27 країн, які їх приймають, пропрацювавши в рамках цієї організації. Якщо ми говоримо про нову спільноту, тут би я сказав, що так, Брюссель та європейські інституції хочуть розширити порядок денний на інші організації та інші країни. 

Головне, щоб були рішення чіткіші та глибші на рівні Євросоюзу. Вже потім інші країни можуть дивитися та приєднуватися. 

І тут ми повинні розуміти, що ці рішення і цей клуб діятиме, зважаючи на те, які плани будуть поставлені. Це дуже цікава амбіція, яку Франція намагається довести до якогось логічного завершення запуску організації. Але все ще дуже сире. Тому я почекав би з тим, щоб пропонувати, що такий широкий формат може діяти і може бути ефективним. Дуже багато різних організацій, різних країн присутні в рамках цієї ініціативи. І це, у свою чергу, впливає на спільний знаменник, він опускатиметься все нижче і нижче. Чим більше інтересів, тим важче шукати компроміс. 

Лінас Лінкявічюс: Найважливіший сигнал саміту — це ізоляція Росії

— Це просто спроба, щоб Євросоюз мав діалог з країнами, поза межами себе, скажімо, з такими, як Велика Британія чи Туреччина. Саміт — платформа для діалогу.

Найважливіший сигнал саміту — це ізоляція Росії. Росія не є бажаним партнером для обговорення майбутнього Європи. То справді був вибір самої Росії.

Сьогодні сигнал зрозумілий — Росія не є партнером. і це, мабуть, дуже зрозуміло.

Тут треба побачити якісь амбіції та зусилля знаходити спільний ґрунт перед тими викликами, які об’єднують ці країни. Політичний діалог важливий лише тоді, коли він кудись веде. До цього діалог проводився із Росією. Адже всі також казали, що треба розмовляти, якось вести цей діалог. Але Росія цей процес використовувала як димову завісу, нічого не змінювала і створювала враження, що щось робиться.

Ми давно говорили про те, що потрібні зрозумілі зусилля для того, щоб показати і захистити нашу позицію. А тут меню не так вже й широко.

З одного боку, санкції, про які ми говоримо, що вони безпрецедентні, але ми все одно розуміємо, що вони ще себе не вичерпали. Навіть сьогодні, після 7,5 місяців активних військових дій, ми не використовуємо всього потенціалу. І інший фактор — ізоляція, якої взагалі не було до цього.

Потрібно показувати, що шлях, обраний кремлівським керівництвом, це шлях у нікуди. І, по-перше, для Росії, а не тільки для тих країн, яким загрожує ця країна.

Ми сподіваємося, що наша позиція буде поділятися ширшим колом наших колег, союзників, європейців, оскільки це є Європейським форумом. Це як європейський сегмент ООН.

Чи зможе зупинити війну зустріч? Звичайно ж ні.

Війну зупинити зможе довгострокова допомога Україні. Не лише військова, а й фінансова, політична, дипломатична.

Має бути коаліція країн, яка зобов’язується допомогти у фінансовому плані у плані реконструкції стільки, скільки потрібно.

Володимир Фесенко: Є спільні інтереси безпеки на європейському континенті

— Поки що не варто чекати чогось надзвичайного та революційного. Але сама ідея, як на мене, дуже продуктивна. Вона дозволяє подолати різні формальні та структурні обмеження всередині європейського континенту та об’єднати майже всі країни Європи, які не входять до Європейського Союзу або, як Великобританія, вийшли з його складу. Адже є загальноєвропейські інтереси. І дуже знаменно, що ці спільні європейські інтереси виявились саме під час нинішньої війни Росії проти України.

Стало зрозуміло, що Європа, а не тільки Європейський Союз, має протистояти цій агресії та забезпечити і економічну, і військово-політичну стабільність.

Це перший крок, поки це справді неформальне об’єднання. Але треба поверх формальних бар’єрів вибудовувати загальну архітектуру економічних інтересів, а в перспективі інтересів безпеки, враховуючи необхідність припинення війни Росії проти України та недопущення нових воєн на європейському континенті. Тож ідея здорова та конструктивно корисна.

Адже тут йдеться не тільки про Україну, хоча спочатку у деяких країн були такі мотиви, що це має бути такою компенсацією для України. Насправді зараз завдання зовсім інше. Треба об’єднати за одним столом країни, які або вийшли з ЄС, як Великобританія, або навряд чи мають перспективу увійти, як Туреччина.

Є спільні інтереси безпеки на європейському континенті.

Я вважаю, що реально почнуть шукати цей спільний знаменник у питаннях безпеки вже після завершення війни Росії проти України. І тут абсолютно новою буде роль України.

Треба буде з’єднувати структурні та функціональні завдання Євросоюзу, НАТО та тих країн, які поки що не входять до цих союзів. Загальні економічні інтереси, виклики, пов’язані із проблемою міграції.

Інтереси окремих країн дуже різняться. Туреччина має особливі інтереси, які не збігаються, наприклад, з інтересами Євросоюзу щодо цілої низки позицій. Тому зараз треба спробувати з’єднати окремі спірні позиції, виробити спільні орієнтири на майбутнє, де й у чому можна співпрацювати.

Те, що немає Росії та Білорусі — це принципова позиція. На сьогоднішній день ні нинішня Росія, ні Білорусь не можуть бути партнерами у створенні нового порядку.

Це справді потужний сигнал не лише політикам. Я думаю, що Путіну марно вже такі сигнали надсилати. І в цьому плані найправильніший сигнал надіслав днями президент Зеленський, що про жодні переговори з Путіним не може бути й мови. А тепер це підтверджує не лише Європейський Союз, а й практично всі країни Європи. З нинішньою Росією, із нинішньою Білоруссю не можна ні про що домовлятися.

Кривавою війною проти України вони поставили себе поза Європою та європейськими цінностями.

Читайте також: “Напад Росії на Україну є грубим порушенням безпеки та миру”: що обговорювали на зустрічі Європейської політспільноти (ВІДЕО)