Росія дестабілізує Європу: інтерв’ю з політологинею Вірою Константиновою

Онлайнперемовини президента США Джо Байдена та російського голови Володимира Путіна. Способи зняти напругу на українських кордонах, створену Кремлем. Підготовка до протидії можливому наступу Росії на Україну. Варіанти пожвавлення перемовин щодо українського питання. Імовірне розширення Нормандського формату. Зазначені теми у програмі “Украина на самом деле” телеканалу “Дом” аналізує політологиня-міжнародниця Віра Константинова.

Ведуча програми – Альона Чорновол.

– Глава МЗС України Дмитро Кулеба заявив, що Україна не бачить, щоби наслідком перемовин президентів США та Росії стало негайне зниження напруженості на українському кордоні. Ваша думка, чи можливий тут якийсь прорив?

– Ми говоримо не лише про онлайнсаміт президентів США та РФ, а й про контакти, які президент Джо Байден провів із європейськими лідерами та з українським президентом. Тому картинка має бути комплексною.

Щодо результативності. Сторони дуже делікатно відзначили у своїх пресрелізах питання стратегічної стабільності. Безумовно, Україна – частина цих питань.

Коли перемовини ведуться на такому рівні, враховуючи контекст ситуації в Європі, і деструктивні дії, які РФ вчиняла і продовжує вчиняти, ми говоримо про трансєвропейську єдність, і водночас – те, що відбувається у нас на кордонах. І це не може не турбувати провідну економіку та провідну демократію у світі. І для цього, хоч би що говорили скептики, подібні контакти важливі.

Нагадую, результатом Женевського саміту між президентами Байденом і Путіним були окреслені певні моменти, які ця телефонна розмова мала або підтвердити, або додаткові умови поставити.

Але необхідно розуміти, що з огляду на контакти президента Байдена за підсумками цього телефонного дзвінка, мені здається, ключовими є питання безпеки в Європі. Тобто непорушність кордонів, розуміння реальних намірів російської сторони з огляду на накопичення російських військ на кордонах України. Про білоруський контекст ми теж не повинні забувати.

– Є також реакція Російської Федерації. Кажуть, що НАТО нібито хочуть “примагнітити” до себе Україну, і потім розташувати щось на нашій території, щоби “загрожувати Росії”. Навіщо Росія озвучує таку позицію?

– Справді, Путін систематично збільшує ставки. Але я не сказала б, що тут ставки лише щодо України.

Важливо розуміти, що дилема безпеки полягає в тому, що Російська Федерація дестабілізує Європу. І Україна змушена шукати вирішення цієї дилеми безпеки.

Я з глибоким нерозумінням сприйняла заяву [Росії] щодо якихось “червоних ліній”, приєднання чи неприєднання до альянсів, будь-яких об’єднань. Це суверенне право будь-якої держави – на користь національної, економічної безпеки.

Але водночас чомусь РФ вважає, що вона може диктувати умови. Вона може використовувати інші інструменти впливу – енергетичні, наприклад. Впливати на політичний лад у країні сусідів. І це питання – не лише для України, а й для всього пострадянського простору. Тому що Росія вважає, що вона має право висувати претензії на так звану виняткову зону впливу.

Тут проблему безпеки можна вирішити. Але це рішення дуже не подобається Кремлю. І тому – всіляке підвищення ставок, спроби створити умови, щоб на їхній політичний шантаж велися європейські лідери.

Найпоказовішими були перші контакти на офіційному рівні, що відбулися днями у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі. Це сигнал, що європейські демократії стурбовані. І тут якраз дуже важливою є роль України, зокрема – у координації наших зусиль з європейськими партнерами.

– Є думка, що Росія зупинить свою агресію проти України, якщо Україна відмовиться від вступу до НАТО. Ваша думка?

– Коли йдеться про перспективи членства України в НАТО, скептики завжди говорять про те, що “це більше роздратує РФ, і вона ескалує ситуацію”.

У мене виникає лише один аргумент. Війна вже йде. Вона йде вже вісім років. Є тимчасово окуповані території, є спроба анексії територій. І говорити, що [вступ України до НАТО] може ще більше роздратувати російське керівництво,  мені здається, – абсолютно недоречно.

Щодо України в НАТО. Щоби стати членами будь-якої організації, є певні критерії. І щоб стати успішним членом Альянсу, країна має показувати свій внесок. Не лише щодо фінансів. У межах Альянсу діє правило: 2% ВВП на оборону. Україна вже може виділяти з держбюджету певні кошти на оборону. Але водночас – питання стандартизації з НАТО. Це довгограючий процес.

Питання інтеграції до будь-яких альянсів – це суверенне право.

Водночас це й політичне рішення – не лише країни-кандидата, а й країн, які готові прийняти цю країну. За результатами 8-ми років Україна набула ексклюзивного досвіду ведення реальних бойових, оборонних дій та протидії гібридній війні.

– Під час перемовин Джо Байден повідомив Володимиру Путіну про запровадження жорстких санкцій у разі розширення ескалації Росії проти України. Водночас напруженість на українських кордонах не знімається, а розвіддані та інформація у провідних світових ЗМІ говорять про сценарії наступу Росії на Україну. Що скажете?

– Важливо бути готовими до будь-якого сценарію. І тут відповідальність не лише державного апарату. Громадяни України мають чітко розуміти, що необхідно робити за умов негативного розвитку ситуації.

Чи знімається ефект напруги, який систематично створювався російською стороною? Мені здається, що про це говорити зарано. Водночас я не бачу в Україні паніки. Ми живемо у парадигмі російської агресії та інтервенції вже восьмий рік. Тому абсолютно розсудливий, раціональний підхід – без істерик, без нагнітання ситуації.

Зараз ми маємо – не лише державний сектор, а й громадяни – сфокусуватися на підвищенні стійкості до загроз. Це може бути додатковим чинником не розвитку негативного сценарію. Саме в такі миті необхідно включати холодний розум, і займатися певними заходами.

– На яку підтримку може зараз розраховувати Україна?

– У нас зараз є підтримка. і її треба розвивати. Але водночас нам потрібно шукати додаткових союзників у підвищенні нашої обороноздатності та стійкості суспільства. Ми бачимо активність Великої Британії. Великобританія як контриб’ютор фінансової, консультативної та тренінгової допомоги – це безцінний партнер.

І я думаю, що тут ще кілька можливостей, зокрема й у вимірі морських сил. Україна – морська держава. Але ми не до кінця використовуємо потенціал, який маємо. І нещодавня ситуація із проходом нашого судна, і реакція російської сторони – це постійна загроза, яка також може бути використана проти України. Наше завдання – мінімізувати подібні випадки.

Коли йдеться про посилення міжнародної підтримки, систематична робота української дипломатії на багатосторонніх майданчиках та форматах – важливий елемент, зокрема й підвищення стійкості. Це взаємозв’язок між внутрішньою та зовнішньою політикою.

Мені здається, що зараз [Україні слід робити] акценти не лише на партнерах, з якими у нас уже склалися певні взаємини, а й розширювати наші взаємини з іншими країнами. З огляду на геополітичні віяння, потрібно залучати інші країни інших регіонів до цієї проблематики.

Відновилися дискусії щодо форматів урегулювання ситуації. Або Нормандський формат, або, можливо, якийсь інший формат із залученням Сполучених Штатів Америки.

– Питання розширення Нормандського формату можуть обговорити вже найближчими днями президент Франції Еммануель Макрон та російський глава Володимир Путін. Прессекретар останнього Дмитро Пєсков заявив, що “перш ніж говорити про розширення, потрібно зіставити позиції всіх учасників “четвірки”. На вашу думку, про що цей сигнал?

– Мені здається, ця заява якраз у контексті того, що “ми (Росія, – ред.) зараз переговоримо з французькими, німецькими партнерами, спробуємо донести наші наративи, а потім, якщо у нас це вийде, можливо, не відбудеться жодного додаткового ефекту від розширення Нормандського формату”.

Ми маємо раціонально оцінювати ситуацію. Нині у Німеччині пройшли вибори. У Франції наступного року очікується президентська кампанія. Необхідно враховувати внутрішньополітичні моменти, які будуть присутні у зовнішній політиці цих країн.

Чому саме Франція? Можливо, саме через внутрішньополітичні події, що наближаються в цій країні. І водночас – це можливість для російської сторони сказати: “ми поговорили, але не вийшло”.

– Чи сприятиме залучення США до переговорів щодо українського питання активізації процесу?

– Можливо, залучення Сполучених Штатів могло би надати додаткового імпульсу.

Тому що Росія не налаштована зараз [на перемовини]. Можна вести дипломатію та чогось досягати, якщо інша сторона готова хоч до якогось компромісу.

Якщо приєднання наших американських партнерів до формату, і його розширення надасть цього імпульсу, – тоді цю можливість потрібно використовувати.