Революція Гідності, початок АТО: ключові події в Україні в 2014 році (ВІДЕО)

2014-ий рік в Україні став періодом тортур, розстрілів і Небесної Сотні – все це об’єднувала Революція Гідності. Крім того, запам’яталася втеча президента Віктора Януковича і обрання на дострокових виборах нового глави держави Петра Порошенка. Також в 2014-му був окупований Крим, де РФ провела псевдореферендум, внаслідок якого були застосовані персональні санкції проти кримських і російських топ-чиновників.

Про це розповідаємо у новому випуску документального серіалу “30 років Незалежності” на телеканалі UA.

У новий 2014-й країна увійшла з невирішеним конфліктом. Українці не розходилися, а влада не думала поступатися. Навпаки, готувала нове “закручування гайок”.

Після перерви на новорічні свята – одне з перших рішень Ради – пакет законів, які назвуть “диктаторськими“.

В пакеті: кримінальна відповідальність за наклеп; за участь в мітингу в балаклавах і масках; позасудове блокування сайтів; телефонні картки – за паспортами; відповідальність за заклики до зміни влади і масових заворушень; посилення покарання за опір представникові влади.

Кілька днів тривали вуличні бої. Українці палять шини. Їдкий чорний дим – символ протистоянь.

Міліція застосовує світлошумові гранати і навіть, незважаючи на мороз, водомет.

Але найстрашніший результат протистоянь – троє загиблих. Точка неповернення була пройдена. Майдан – більше не мирна акція, як в 2004-му.

18 лютого українці йдуть до Ради вимагати повернення до Конституції 2004 року, яка обмежує повноваження президента, але натикаються на загородження, починається сутичка з міліцією.

В ніч з 18-го на 19-е лютого влада віддає наказ розпочати силовий штурм площі. Але найстрашніші події трапляться 20-го лютого. Людей розстрілюють у прямому ефірі, під час трансляції подій телеканалами.

“Ми навіть не зважали, скільки було поранених. З розбитими головами, з контузіями, з простреленими очима … Що у нас було? Знеболюючі та перев’язувальні матеріали”, – говорить Ольга Богомолець, координатор медичної допомоги Євромайдану.

З 18-го по 20-е лютого 2014-го загинуть 67 осіб. Найстаршому – Івану Наконечному – 83 роки. Молодшому – Назару Войтовичу – 17. Також гинуть 17 міліціонерів.

21 лютого в Києві, після всіх кривавих подій, – “іноземний десант”. Міністри Німеччини і Польщі – “рефері” між Януковичем і опозицією. Підписується угода про подолання кризи і проведення дострокових виборів.

Рада повертає Конституцію 2004 року – парламентсько-президентську. І випускає з ув’язнення Тимошенко. А на наступний день стає відомо – Янукович зник.

Поки в Києві – Євромайдан, партія “Русский блок” і проросійські політики створюють в Криму бойові загони. Кримські татари – на українських позиціях: виходять на мирний мітинг під парламент.

“Ми зробили кілька заяв про те, що нависає загроза або з’являється загроза втручання Росії у внутрішні справи України через Крим, у нас було звернення в прокуратуру. Уже займали свої позиції спецслужби Росії, завозилася зброя, створювалися списки так званих добровільних рот”, – говорить Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу.

Але на початку загарбників ще називають “зеленими чоловічками” – це військові без розпізнавальних знаків.

Пізніше Європейський суд визнає – в ті дні Кремль повністю захопив владу на півострові.

США і Європа – на боці міжнародних правил і законів, які вперше після Другої світової війни відверто порушені силовим захопленням території в Європі. Перший пакет санкцій – відразу проти всього:

– НАТО і “Велика вісімка” припиняють співпрацю з РФ;

– банки ЄБРР і Всесвітній – всі проекти;

– ЄС і США – вводять ембарго на торгівлю зброєю з Росією, на операції з деякими її банками, на співпрацю з Кримом. Вводяться персональні санкції проти кримських і російських топ-чиновників.

У відповідь вже до кінця року Росія заборонить ввезення продуктів з країн, що її “санкціонували”.

Крім цього, в квітні 2014 року українці вперше чують про зіткнення в містах сходу і півдня України та участь в них громадян Росії. І тільки після збройного захоплення Слов’янська в країні оголошують про початок антитерористичних заходів. Раніше таке було, але десь не у нас – на Близькому Сході. А тепер виявляється, що в зоні антитероризму – українські міста, які потрібно захищати.