Реформа ООН — це політична воля ключових країн світу: інтерв’ю з Андрієм Каракуцем

Після того, як Рада безпеки ООН 30 вересня отримала від Росії чергове вето на резолюцію щодо незаконної анексії українських територій, голосуватиме інший орган — Генеральна асамблея ООН, в якій не передбачено права вето. Резолюцію, що засуджує дії Кремля щодо Херсонської, Запорізької, Луганської та Донецької областей, було ініційовано США та Албанією.

Окрім Росії, в Радбезі ООН більше ніхто не виступив проти, проте кілька країн утрималися від голосування — кожна з них має свої причини, зумовлені геополітикою. Це Китай, Габон, Індія та Бразилія.

Нині низка країн ООН покладає надію на масову підтримку України у голосуванні Генеральної асамблеї навіть попри те, що всі резолюції цього органу мають лише рекомендаційний характер. До речі, у березні Генасамблея вже дала свою відповідь на російське вторгнення в Україні — 141 країна засудила дії Кремля. Але й ця кількість голосів — не межа.

Паралельно із цим українські дипломати продовжують налагоджувати зв’язок із країнами Африки та Латинської Америки. Чому це так важливо для України, а також на які перспективи чекають ООН, говоримо в ефірі телеканалу FREEДOM з головою громадської організації “Центр прикладних досліджень” Андрієм Каракуцем.

— Чи можуть спроби союзників з організації увінчатися успіхом?

— Безумовно, у Раді безпеки неможливо отримати те голосування, яке обійшло б РФ. Тому саме інструмент Генеральної Асамблеї ООН є найбільш дієвим. І після того, як вдасться організувати голосування, називаються різні цифри: 141 країна, а може й більше. Тобто ми можемо говорити, що підтримка України як мінімум не падає. Якщо голосів буде більше, ми покажемо, що підтримка, навпаки, зростає.

Ситуація в Організації Об’єднаних Націй демонструє, що її потрібно реорганізувати. Тобто, потрібна нова структура. Про це вже багато разів говорили провідні світові лідери, зокрема, президент США Джозеф Байден, виступав на засіданні ООН кілька днів тому — він запропонував, що потрібно розширювати Раду Безпеки ООН. Потрібно не дозволяти, щоб одна країна могла своїм вето блокувати будь-яке рішення. У такій розширеній раді, в якій, до речі, зацікавлені багато країн, у тому числі наші партнери, і Туреччина, і Бразилія, і Індія, і Японія. У цій раді вже не буде можливості заблокувати такі резолюції, і це відкриє нові інструменти для того, щоб міжнародне співтовариство могло безпосередньо втручатися та запобігати таким конфліктам.

— Я нагадаю, що під час голосування за резолюцію щодо Криму у 2014 році утрималися чи голосували на підтримку російських дій країни африканського континенту, азійські та латиноамериканські країни. Як ви вважаєте, якщо ми порівнюємо гіпотетичну підтримку зараз і ту резолюцію, як змінилася динаміка?

— Я гадаю, що динаміка змінилася позитивно. Чому? По-перше, минуло вже достатньо часу, щоб багато країн зрозуміли, що Росія здійснює неприкриту агресію, порушує міжнародне право. По-друге, безумовно, якість та інтенсивність української дипломатії дуже зросли. Ми можемо говорити про те, що українське міністерство закордонних справ більш активно зараз працює з країнами так званого Глобального Півдня, до якого саме належать країни Африки, Азії та Латинської Америки. І зараз якраз наш міністр закордонних справ здійснює візит до Кувейту, має турне країнами Африки. Це перший глобальний тур цим континентом, який дозволяє заручитися підтримкою ключових країн.

Ці країни, до речі, це роблять часто не безоплатно, вони натомість отримують якісь поступки. Тобто цей процес потребує досить великої організації та значних зусиль. Згадаймо також, що президент України Володимир Зеленський розмовляв із прем’єр-міністром Індії Нарендра Моді буквально кілька днів тому. Тобто ми бачимо консолідовані зусилля для того, щоби змінити цю ситуацію. Наприклад, коли намагалися розібратися, чому Габон проголосував, з’ясувалося, що швидше за все зіграли китайські зв’язки. І Україні якраз слід нарощувати свої дипломатичні зусилля на китайському напрямі для того, щоб країни, які орієнтуються на Китай, також зрозуміли, що українська незалежність та недоторканність українських кордонів є пріоритетом.

— Яким чином Україна зараз має діяти, маючи невеликий люфт, щоб ці країни таки підтримали резолюцію?

— Російська Федерація грає на економічних відносинах, переманюючи на свій бік ці країни. Але також є ще одна дуже важлива тема. Нам потрібно доносити саме ці меседжі про те, що дії Росії — це не війна із Заходом, як розповідає російська пропаганда. Це насамперед імперське захоплення, яке має на меті геноцид українського народу, який спрямований на те, щоб максимально інкорпорувати територію незалежної країни, як частину своєї держави. Тобто всі ці меседжі близькі до африканських країн.

І, до речі, Російська імперія та Радянський Союз не були такими країнами, які виборювали права і незалежність країн Глобального Півдня. Потрібно також нагадувати, що Радянський Союз вів і агресію в Афганістані, що Радянський Союз передусім був зацікавлений у просуванні комунізму, а не незалежності цих країн. Тобто ці меседжі, які просуває РФ, легко розбиваються.

Це досить тривала робота, яка потребує не лише якихось звернень, не лише розмов, а й вимагає, щоб ці країни були зацікавлені у відмові від Росії, у роботі з Україною — купівлі наших товарів, розвитку зв’язків. Говорити про те, що ми можемо досягти такого швидкого перелому, досить складно. Тобто ці країни зараз голосують, розуміючи несправедливість.

Потрібно посилювати напрямки, які потребують тривалої роботи. Це відкриття нових посольств, проведення економічних та експертних зустрічей, освітніх програм. Там мало знають про Україну. І російська пропаганда працює досить ефективно.

Раніше дуже багато студентів із африканських країн навчалося в Україні. Ми можемо навіть шукати цих випускників, працювати із ними. До речі, цікавий факт: колишній президент Монголії, який нещодавно виступив на підтримку України, навчався у Львівському політехнічному інституті.

Читайте також: “Президенте Путін, просто зупиніться!”: інтерв’ю з четвертим президентом Монголії Цахіагійном Елбегдоржем

— Які реальні кроки можна зробити для реформування ООН? Ми чули про потенційне розширення Ради безпеки ООН, включення до неї нових країн.

— Російська Федерація не має права там перебувати, бо саме після розпаду Радянського Союзу вона не подавала жодних офіційних заяв. І фактично її можна під цим приводом виключити. Зрозуміло, що цього не станеться через те, що існує підтримка таких країн, як Китай. І цей процес викличе дуже багато протиріч усередині самої організації. Тому наступний варіант — це реформа ООН.

До речі, спроби розпочати цю реформу відбувалися ще у 90-ті роки. Колишній секретар ООН Кофі Аннан виступав із повісткою про конкретні кроки розширення повноважень Генеральної асамблеї. Нагадаю, зараз фактично всі її рішення мають насамперед рекомендаційний характер.

Також пропонується розширення кількості членів Ради безпеки, зараз там 15 членів, із них 5 постійних, а 10 обираються на ротаційній основі кожні два роки з різних регіонів. Так ось, є ідея, щоб, по-перше, підвищити кількість постійних членів або загалом збільшити кількість членів цієї ради до 20-25. І ці члени вже не мають права вето. Якщо його не буде, то рішення прийматимуться якраз більшістю. І тут з’являється величезна можливість для того, щоб засуджувати країну-агресора.

Раніше такі спроби блокувалися. Наприклад, ті самі Сполучені Штати під час війни в Афганістані, в Іраку були проти реформування Ради безпеки ООН. Сполучені Штати також використали право вето для того, щоб підтримувати Ізраїль у його конфліктах з арабським населенням або з арабськими країнами. Також проти рішення про право вето виступали такі країни, як Франція та Велика Британія. Це було з їх впливом після закінчення холодної війни.

Китай, на мою думку, буде найбільшою проблемою, тому що ця країна також намагається розширювати свій вплив. Є побоювання, що він намагатиметься захоплювати нові території. І саме право вето в Раді безпеки ООН дозволятиме обходити можливі міжнародні санкції та перешкоджатиме тому, щоб міжнародне співтовариство об’єдналося проти агресора.

Я не скажу, що це легкий шлях, але він можливий. Саме такі рішення ухвалюються на рівні Генеральної асамблеї ООН. Там потрібна абсолютна більшість голосів. Якщо провідні країни світу погодяться підготувати таку реформу, я думаю, її можна підтримати.

Як розвиватимуться українсько-африканські відносини, дивіться у матеріалі FREEДOM.