“Президенте Путіне, просто зупиніться!”: інтерв’ю з четвертим президентом Монголії Цахіагійном Елбегдоржем

Цахіагійн Елбегдорж. Скриншот: youtube.com

Цахіагійн Елбегдорж — четвертий президент Монголії (2009-2017 рр.), двічі обіймав посаду прем’єр-міністра. Один з лідерів мирної демократичної революції 1990 року, що припинила майже 75-річне правління Монгольської народної партії, яка дотримувалася комуністичної ідеології.

Закінчив Львівське вище військово-політичне училище, де навчався за спеціальністю “військова журналістика”. 59-річний Елбегдорж одружений, має 25 дітей, 20 з яких — прийомні.

В ексклюзивному інтерв’ю телеканалу FREEДOM Цахіагійн Елбегдорж розповів про навчання у Львові та ставлення до України. Також він дав оцінку політиці Путіна, пояснив, чому президент РФ Путін не зупиняє війну, попри втрати. Поділився думкою про мобілізацію у РФ та воєнні злочини російської армії в Україні. Також Елбегдорж зазначив, що може врятувати Росію.

Ведуча — Ксенія Смирнова.

— Ваша особиста історія пов’язана з Україною, ви навчалися у Львові. Які емоції ви відчуваєте стосовно того, що зараз відбувається у нашій країні?

— Я навчався у Львові у період з 1983 до 1988 року, де й зустрів свою дружину, яка приїхала навчатися до Львова того самого 1983 року. Потім ми одружилися і незабаром у нас народився старший син.

П’ять років я навчався та жив у Львові. Це був дуже цікавий час — Перебудова, гласність. Це дуже вплинуло на мої погляди. Коли я закінчив навчання, ми з сім’єю приїхали до моєї країни, і я з друзями організував перший підпільний рух проти комуністичного режиму в Монголії. Наприкінці 1980-х ми почали свій рух там.

Щодо України. Україна — відкрита, демократична країна, розташована в європейській частині від Росії. Монголія — відкрита країна в азійській частині від Росії. Між нами лише одна країна-сусід.

І те, що відбувається в Україні, має велике значення для Монголії. Путін розпочав війну проти України, бо боїться вільної України. Якщо Україна досягне успіху, гадаю, це буде проблемою для Росії.

З першого дня війни, коли почув про бомбардування, я не знаходив собі місця. І з першого дня приєднався до засудження Росії та підтримки України. Я бачу цей фронт війни між Україною та Росією, але гадаю, що він набагато ширший. Він між вільним світом.

Більша частина світу зараз з Україною. Найгірша частина світу — проти, але це лише 5-7 країн.

Якщо переможе Україна, то вільний світ отримає переваги. І через це ви не маєте права програти. Ви боретеся за мир у всьому світі.

— Як стратег, який знає всі сторони вищих ешелонів влади, чи ви розумієте, чому Путін не зупинить цю безглузду війну, попри колосальні втрати російської армії, потужний опір України, згуртованість всього цивілізованого демократичного світу?

— Гадаю, що для Путіна програти війну — рівнозначно програти все. Він справді у розпачі.

Одна з причин, через яку Путін розпочав цю війну, — він хотів залишитися в російській історії на рівні їхніх минулих вождів.

Гадаю, Путін хоче, щоб його називали Сталіним XXI століття. Але тепер він близький до того, щоб стати Гітлером.

Путін знає, що програє цю війну, і втрачає все, що він придбав з 2000 року як російський лідер.

— Поговоримо про мобілізацію в Росії. Як ви сприймаєте ці кроки та їхні наслідки? За що Росія бореться проти України, якщо більшість її громадян біжить до країн, не бажаючи відстоювати нібито інтереси своєї батьківщини на фронті?

— Путін бреше від самого початку війни. Він казав, що ми ніколи не маємо наміру забирати частину України. Потім відбулася анексія Криму, і Путін брехав, що за це проголосували кримчани. Але там були збройні сили Росії. Після цього він заявляв, що ніколи не розпочне війну в незалежній країні. І це було брехнею.

Починаючи цю війну, він сказав, що не має наміру мобілізувати своїх громадян. Але тепер він намагається мобілізувати всю Росію. І тепер люди тікають зі своєї держави.

Хотів би наголосити: я і мій народ не проти російського народу. Є мільйони росіян, які ненавидять цю війну. Є багато росіян, які не хочуть відправляти своїх синів та батьків на війну.

Війна була інструментом XIX століття, можливо, XX століття. Але не у XXI столітті.

Думаю, ця війна має стати останньою війною — у Європі щонайменше.

— А чи можна достукатися до кремлівської верхівки? Чи є там люди, які готові сприйняти заклики до миру? Ось ви теж робили звернення до пана Путіна, яке опублікували у YouTube.

— Гадаю, що в кремлівських елітних колах є люди, які не погоджуються з Путіним. Але, знаєте, вони не можуть уникнути його. Ні сила, ні привілеї не змусять їх говорити з Путіним. Але їхня доля передбачена. Усі вони можуть закінчити у Міжнародному трибуналі, як у Нюрнберзі.

На мою думку, воюючи сьогодні, українці звільнять Росію від диктатури. Зрозумійте, що диктатори не вічні.

— А що, хтось має звільняти Росію від диктатури? Чи не самі росіяни? Що ми бачимо: держава відправляє чоловіче населення на бійню, і одні йдуть вбивати людей в Україні, інші просто біжать, кидаючи свої сім’ї та дітей замість того, щоб сформувати єдиний фронт боротьби з тиранією.

— Так, я теж спостерігаю, як у російських містах матері, жінки виходили на площі. Гадаю, що у цих матерів дуже сильний вплив і набагато більша влада, ніж у людей, які зараз перебувають при владі.

Що мене дуже розчарувало від початку війни — більшість людей, які беруть участь у путінській війні, були представниками національних меншин. Подивився статистику. Якщо з Підмосков’я вмирає один солдат, то з Бурятії гине 625 людей. Вважаю, що це геноцид.

Це ж людське життя — гине чийсь батько, син, чийсь чоловік. А для Путіна це просто цифри.

Тому зараз я їх закликаю: якщо ви можете втекти, ви можете приїхати до Монголії. Ми приймемо вас з відкритим серцем, з розкритими обіймами. Якщо хоча б один хлопець приїде до Монголії, гадаю, що проти України буде на одну рушницю, на одного солдата менше. І цим ми вносимо свій внесок у всесвітній мир і свободу.

Якщо вас мобілізують насильно в Україну, є інший шлях. Просто здайтеся. Просто скажіть: “Я не хочу стріляти у вас”. До цього закликав президент Зеленський.

— Як ви поясните всі звірства, які чинять російські військові в Україні? Серед цих солдатів, зокрема, представники національних меншин. Що змушує їх скоювати воєнні злочини з мирним населенням — жінками та дітьми? Бідність, Путін чи що?

— Ви знаєте про дуже бідні регіони Росії. І коли вони приїжджають до Монголії, бачать нашу столицю, то кажуть, що це як Нью-Йорк. Вони не бачили жодної іншої частини світу. Вони відчувають у Монголії свободу, відчувають у Монголії розвиток.

Я вважаю, що ще до початку війни Путін фактично вів війну проти свого народу. Наразі він використовує цих знедолених людей проти незалежної, вільної України.

І я справді жалкую про це. Це солдати, які стріляють в українців, убивають та роблять там дуже погані речі. Гадаю, що більшість із них змушують це робити. Але якщо вони перейшли межу і порушили закон, вони повинні понести за це покарання.

— Так, коли ці російські солдати потрапляють до України, вони також вражені рівнем життя українців. Але те, що українці живуть набагато краще за них, викликало в цих солдатах ще більшу агресію. І не щодо свого кремлівського керівництва, а агресію вони спрямували проти мирних, беззбройних українців. То чому ви впевнені, що люди, яких ви впускаєте до Монголії, приймуть ваші правила життя і стануть більш відкритими та цивілізованими?

— Ми можемо змінити нашу країну політично, соціально, економічно. Але дуже важко змінити думку людей. Є багато людей, які вірять у соціалізм.

Я звертаюся до всіх, хто приїжджає до Монголії. Тут наші закони. Після 1990 року Монголія змінилася. Монголія — відкрита країна. Монголія є демократичною країною, де живуть за законами.

І ті, хто приїжджає, повинні поважати наш народ, традиції, інтереси людей і верховенство закону.

Якщо вони готові до цього, якщо вони хочуть жити з нами, гадаю, ми зустрінемо їх із відкритим серцем.

Так, є й темний бік цієї ситуації. У моїй країні є кілька випадків, коли ті, хто втік з Росії, чинили злочини та жахливі речі. Але гадаю, що це добре організований вид саботажу.

Зрозумійте, ми маємо об’єднатися зараз. Ми маємо більше допомагати один одному.

— Мені складно зрозуміти, чи реально щось змінити в Російській Федерації, якщо всі країни, що межують з нею, типу Монголії, почнуть негайно евакуювати чоловічу частину народів до своїх країн, залишивши у РФ тільки жінок і дітей. Як ви вважаєте, ці наміри інших країн врятувати нацменшини не розірвуть повністю Росію на різні дрібні держави?

— Власне, представники національних меншин, які живуть у Росії, залишають свої будинки вже тисячі років. Я хотів, щоб вони там жили. Я не очікував, що Радянський Союз одного дня, у грудні 1991 року, впаде. Я не очікував цього і не чекав усіх великих змін, які відбулися у світі. Я справді вірю в силу свободи. І Росія стане в один день ліберальнішою країною. Доля буде в руках громадян Росії. Я дійсно вірю у це.

— А як вам вдалося досягти успіху в переході вашої країни від комуністичного минулого до демократичної держави? Ви зробили це успішно та безкровно.

— Монголія була другою комуністичною країною після Росії. Фактично ми залишалися при комунізмі набагато довше, ніж інші країни. У Монголії були дуже тяжкі умови.

Але під час нашої демократичної революції ми змогли це зробити мирним шляхом. Ми не застосовували жодної сили проти тих, хто стоїть при владі. У руках у нас був лише мікрофон. І нам вдалося змінити все у моїй країні. І це показало насправді могутність людей, які повірили у свої сили.

Ми не отримали нашу країну від когось. У Монголії було багато поганих політиків та багато поганої політики. Але ми, як і раніше, зберігаємо наш демократичний спосіб життя та нашу свободу.

Демократія — це спосіб реалізувати право кожного бути іншим. Це і є демократія та свобода.

— Після закінчення війни якими ви бачите відносини Монголії з Росією?

— Монголія та монгольський народ, не проти російського народу. Ми сусіди з Росією та Китаєм. Наш добрий намір полягає в тому, щоб мати добрі стосунки з Росією та з російським народом.

Можливо, наш уряд має трохи іншу позицію, ніж я. Тепер я не на державній посаді. Але завдяки цьому я можу відкрито висловлювати свою думку.

Гадаю, війна між Росією та Україною мала б бути зупинена ще вчора. Не сьогодні, не завтра. Гадаю, що Путін бачив моє відеозвернення. Я спробував сказати всі ті слова, які не можуть вимовити близькі до нього люди.

Президенте Путіне, просто зупиніться! Адже зупинитися ніколи не пізно. Буде менше втрат, менше руйнувань. Я просто намагаюся допомогти Путіну розібратися у цій ситуації.

Я бажаю добра Росії, російській державі. Тепер він повинен зупинити війну, припинити безглузді вбивства та руйнування. Такий був мій меседж.

Прямий ефір