Ми знаємо, як допомогти тим, кого режим Лукашенка репресує, — інтерв’ю зі Світланою Тихановською

В Білорусі розпочався заочний суд над лідером демократичних сил Світланою Тихановською та її соратниками. Самопроголошений президент Олександр Лукашенко мстить незгодним із режимом, вважають в опозиції. Там не виключають, що режим може від заочних судів перейти до заочного позбавлення громадянства неугодних.

Що змінилося у боротьбі білоруських політиків два з половиною роки? Чого боїться Лукашенко? Що може запропонувати опозиція тим, хто потрапив чи потрапить під репресії режиму в Білорусі? Про це журналісти в ефірі телеканалу FREEДОМ поговорили зі Світланою Тихановською.

— Невже самопроголошений президент Білорусії Лукашенко настільки боїться будь-якого голосу проти, навіть якщо цей голос — білоруська опозиція, яка поки що знаходиться за межами країни? Невже йому так страшно, коли так званий трон, швидше за стілець під ним почав хитатися?

— Загалом Лукашенко боїться білорусів незалежно від того, де вони перебувають — усередині країни чи за кордоном. Люди, які змушені були виїхати за кордон через репресії, зараз дуже активні. Це в 90-ті роки або в 2010 році було дуже просто видавити людину з країни, і вона мало що могла зробити, перебуваючи на вокзалі. Але зараз, після 2020 року, демократичні сили змогли побудувати коаліцію країн, які підтримують Білорусь. Ми забираємо політичний простір у Лукашенка та його режиму. Ми замінюємо представників режиму на представників демократичних сил у різних організаціях. І тому, звісно, йому хотілося б знищити як лідерів демократичних сил, так і звичайних людей, які в IT сферах роблять просто унікальні речі — наші культурні та освітні ініціативи. Тобто для нього будь-який прояв громадянської активності — це дуже велика загроза зараз. Ну, інтернет пов’язує світ. Тому, навіть якщо ти за кордоном, то це велика небезпека для диктатури.

— Світлано, чи пов’язуєте ви заочний судовий процес, який розпочався в Білорусі з тим, як ви самі почуваєтеся в політиці?

— Ну, я думаю, що це так зване судове засідання не пов’язане з тим, як я почуваюся у політиці, бо судять заочно не лише мене, а й інших людей. І повірте мені, таких заочних судів буде дедалі більше — людей без суду та слідства засуджуватимуть заочно до величезних термінів. Потім уже, швидше за все, очікується позбавлення громадянства. Тобто Лукашенко та його соратники придумають, якісь заходи для нас, мовляв, ну що ми засудили вас, позбавили громадянства — що ви там ще можете зробити? А ми зробимо. Ми зараз домовимося про те, щоб надавати якісь альтернативні документи людям, які будуть позбавлені громадянства або мають закінчений паспорт. Тобто ми фактично виконуємо функцію держави, яку режим зняв із себе.

Звичайно, минуло вже понад два роки з 2020 року, і я набираюсь досвіду. Куди подітися? Спілкуюсь із політиками світового рівня. У кожного чогось навчаюсь, навчаюсь стійкості в українців. Тому по-іншому почуваюся. Звичайно, не все знаю, у деяких речах новачок. Але я знаю, що навколо мене дуже багато фахівців, людей, професіоналів у сферах, які мені допомагають, які мені радять, які мені допомагають готуватися до зустрічей. Тому почуваюся впевненіше лише тому, що мене оточують талановиті білоруси.

— Можливо, Лукашенко, коли ще відбулися вибори, зрозумів, що перевагу віддали не йому, подумав, що ви, Світлано, не протримаєтеся. А зараз уже є певний термін, і він розуміє, що ви не здаєтеся. Може, зараз він почав по-справжньому боятися? Як гадаєте?

— Ні. Я думаю, що у 2020 році все одно його впевненість надламалася в тому, що він єдиний лідер, батько, і білоруси йому віддані. Він побачив мільйон людей на вулицях, які кричали “Іди!”. Здавалося б, лояльні робітники заводу, які завжди були на його боці. Ось тоді він зрозумів, що процес уже необоротний. І те, що зараз білоруси не здаються, вони стають лише сильнішими, незважаючи на репресії, на щоденні ув’язнення. Він розуміє, що люди не здалися, не прийняли його сторони і не піддаються пропаганді. Щодо війни в Україні він уже не може переламати білорусів.

— Деякі аналітики кажуть, що перемога України у війні проти Росії та падіння режиму Путіна — це знак, що одночасно впаде і режим Лукашенка. Чи згодні ви з цим твердженням?

— Я думаю, що події, які відбуваються у нашому регіоні, взаємопов’язані. Ми розуміємо, що доля, особливо України та Білорусі, взаємопов’язані, бо без вільної України не буде вільної Білорусі. Але водночас без вільної Білорусі, доки Лукашенко утримує владу, не буде безпеки України, не буде безпеки для наших сусідів, звісно. І падіння Лукашенка можна пов’язати зі зміною у Кремлі, бо Путін зараз є єдиним союзником Лукашенка. І якщо там розпочнуться хвилювання, звичайно, це вікно можливостей для білорусів, яким ми, природно, скористаємося. Ми готуємось до цього моменту.

Але в Білорусі зміни можуть відбутися набагато раніше, ніж у Росії. Це ми теж маємо розуміти, бо ми все одно не росіяни. У Росії таки більшість населення, за моїми відчуттями, все одно підтримує Путіна і війну. Тому зміни в Білорусі можуть розпочатися раніше, і вони можуть вплинути на події в Україні та Росії. Згадайте, 2020 року протести в Білорусі викликали протести в Росії. Тому будь-яка подія впливає інші країни.

— Якщо в Російській Федерації інформаційний простір дуже сильно заглибився в голови росіян і кількість так званих опозиційних ЗМІ там можна порахувати на пальцях однієї руки, то з Білоруссю трохи інакше. Багатомільйонна аудиторія зараз користується опозиційними Telegram-і YouTube-каналами. Чи можна говорити про те, що якщо в РФ Путін ще хоч якось намагається зберегти інформаційний щит для своєї внутрішньої аудиторії в Білорусі, то в Лукашенка вже все втрачено. Які у вас дані?

— Так. Я більше, ніж впевнена, що білоруси в країні частіше інтенсивно шукають альтернативні джерела інформації. Тому що до 20202 року невелика частина населення вникала в якісь політичні процеси і не замислювалася про те, куди Білорусь котиться. А зараз громадяни нашої країни шукають цю інформацію, вони дивляться і українські ЗМІ, бо багато білоруських визнано екстремістськими. І іноді буває страшнувато навіть дивитися, лайкати і таке інше.

Але я думаю, що білоруси все одно трохи відрізняються від росіян тим, що білоруси ближчі до Європи. У нас було більше можливостей їздити за кордон, бачити, як живуть люди в інших країнах, вчитися в інших університетах, тому що в Росії є Санкт-Петербург, Москва і кілька великих міст. А може там більшість росіян і ніколи за кордон не виїжджали? А в Білорусі із цим було простіше. Ми мали бажання йти вперед. Ми переросли у пострадянських чиновників.

Нові способи донесення інформації, такі як Instagram і Facebook теж, звичайно, роблять свій внесок. Бо якби як джерела інформації були лише інтернет-портали, які можна дуже легко заблокувати на території Білорусі, то було б важко достукатися до білорусів. Тому використовуємо всі можливі способи, як донести правду до тих, хто перебуває у країні.

— За більш як 2,5 роки Європа остаточно перестала спілкуватися з режимом у Білорусі, спілкується лише, скажімо, з опозицією. І нещодавно представник Білорусі був присутній на Давоському форумі. Ваша присутність на цьому форумі є якоюсь новою точкою відліку для боротьби з режимом? Яких результатів ви очікуєте від форуму?

— Давос відчинив нам нові двері, я вважаю. По-перше, тому що тут є дуже багато бізнесів. Мало того, що зараз потрібна підтримка бізнесам, які виїхали з Білорусі через репресії. Нам потрібно шукати інвесторів у майбутню Білорусь, яка має стати привабливою для інвестицій. Але ці контакти ми маємо встановлювати вже зараз. У нас у Давосі сталося чимало таких контактів. І те, що ми тут, говорить про те, що демократична Білорусь на користь не лише білорусів, а й усієї Європи. І те, що ми ці політичні сили беруть участь все більше і більше у різних міжнародних організаціях, які раніше ніколи не працювали з недержавними представниками, говорить про визнання, про те, що в нас бачать надійних білорусів, які не зрадять, які мають на меті. І вони хочуть ці двері нам відчиняти, давати нам більше політичного простору, бо розуміють, наскільки Білорусь стратегічно важлива для миру та спокою у нашому регіоні.

Читайте також: Військова та економічна допомога Україні переросла в головну політичну дискусію в Давосі — щоденник форуму (ВІДЕО)