Екологічна цифровізація – що робить Україна: “Официальный разговор” з Русланом Стрільцем

Портал “Екосистема” – єдине джерело екологічної інформації в Україні. Незабаром всі екологічні сервіси інтегруються на цій платформі. На порталі вже відкритий доступ до 60 реєстрів, які може переглянути кожен відвідувач.

Які ще функції з’являться на порталі, яка зараз в Україні ситуація із викидом небезпечних відходів та чи готова наша країна до обмеження використання одноразового пластику – розповів заступник міністра охорони навколишнього середовища і природних ресурсів Руслан Стрілець у програмі “Официальный разговор” телеканалу UA.

Ведуча програми – Анна Нитченко.

– Розкажіть про портал “Екосистема”. Про що може дізнатися громадськість?

– По-перше, хочу нагадати, що таке “Екосистема“. Це портал, в якому комфортно співіснують три стейкхолдери: держава, бізнес і громадськість. Фактично це єдине джерело екологічної інформації. Найближчим часом ухвалять постанову Кабінету міністрів, яка фіксуватиме даний портал як єдине джерело екологічної інформації, а також необхідність інтеграції всіх екологічних сервісів в цей портал, зокрема й геоінформаційний портал. На сьогодні в ньому вже відкрито 60 реєстрів. Тобто будь-який житель може сьогодні зайти на портал, відкрити цей реєстр, подивитися будь-яку інформацію, яка його цікавить.

До кінця поточного року таких реєстрів буде відкрито 80. Наступного року хочемо збільшити цю кількість до 172. Також сьогодні доступна в бетаверсії мапа, на якій шарами нанесена екологічна інформація.

Вже доступна картка кожного підприємства з відповідною геолокацію. Картка містить всю інформацію, яка у нас є – про дозвіл на викиди та інші документи. У перспективі ми хочемо показати там навіть динаміку перевірки екоінспекцією даного підприємства, фіксацію відповідного результату, що після тієї чи іншої перевірки було зроблено, і які порушення були знайдені, усунуті вони або не усунуті.

– Тобто можуть бути введені якісь санкції щодо підприємств, які не дотримуються закону?

– Санкції – це вже питання екологічної інспекції. Але даний портал, зокрема, допоможе нам якісно контролювати роботу екологічної інспекції. Реагувала – не реагувала і які результати цього реагування були.

Цей портал допомагає нам сьогодні взагалі змінити філософію ставлення до дозвільних документів. Тому що дозвільний документ – це не папірець, який всі хочуть отримати, не розуміючи, що там написано. Насправді, ми повинні їх видавати абсолютно всім підприємствам, тому що вони мають право. Тобто ось ці всі відмови, які сьогодні відбуваються – це взагалі нонсенс-рудимент, який потрібно забути. Але держава у підсумку має отримувати комплекс інформації, динамічної інформації постійно, щокварталу. Якщо ми говоримо про пости моніторингу атмосферного повітря, то кожні 20 хвилин, кожні 20 секунд. Наскільки можливо це технічно. Для того, щоб їх аналізувати і розуміти, наскільки у нас, наприклад, змінюється стан навколишнього середовища, а він може змінюватися не тільки в гіршу сторону, але ще і в кращу, і що спричинило цю зміну.

– На даний момент, якщо оцінювати за областями, де у нас повітря найчистіше, а де найбільш забруднене?

– Я можу сказати однозначно, що більш техногенно навантажене повітря і більш висока фонова концентрація повітря все-таки в тих регіонах, у яких присутні великі підприємства-забруднювачі. Тобто промислові області. Ми не повинні випускати з поля зору і Київ та Київську область, тому що тут величезна кількість автотранспорту, який так чи інакше привносить забруднення в атмосферне повітря. Але, скажімо так, в цілому це більше стосується Східної України, там, де сконцентрований промисловий потенціал. Крім того, цей промисловий потенціал ще й однозначно завдає шкоди і водним об’єктам. Незважаючи на те, що на багатьох підприємствах вже сьогодні впроваджена система замкнутого водообігового циклу, тобто фактично вода, яка повинна була скидатися, очищається і повторно використовується. Тобто тільки добір відбувається води. Проте навіть відбір води для виробництва можна вважати техногенним навантаженням, яке так чи інакше впливає на навколишнє середовище.

– Раніше в ЗМІ було багато інформації щодо корупції навколо вивезення небезпечних відходів як через державний кордон, так і в областях. Як зараз справи з цим?

– Дійсно, ситуація дуже погана була. Ми, коли почали цифровізацію наших екологічних послуг, першою послугою була так звана “Е-зеленка”. Це цифровізація виведення про транскордонне переміщення відходів.

Скандали полягали в тому, що нібито безпечні відходи завозилися. Насправді, коли брали лабораторні аналізи, це все-таки були небезпечні відходи. Так ось, звернень за цією “зеленкою”, за нашою статистикою, було понад 5 тис. щороку до міністерства. Понад 2 тис. суб’єктів господарської діяльності хотіли отримати цей документ. Подавалися якісь незрозумілі томи, висновки, які, зокрема, могли бути сфальсифіковані. Наразі ми цю послугу перевели в електронний вигляд. І неможливо помилитися при подачі пакету документів. Тобто пакет документів буде однозначно повний.

Друге – у нас будуть фіксуватися всі документи. Вони вже з системи нікуди не подінуться, і якщо за законом розглядати цей документ необхідно 30 днів, за внутрішнім нашим наказом – не більше ніж 10 днів, то “Екосистема” і ось той модуль, який сьогодні вже працює, починаючи з лютого 2021 року в тестовому режимі, дозволяє розглянути пакет буквально протягом декількох годин.

Є моменти з реєстрацією, яка займає через канцелярію кілька годин, іноді там до пів дня. Але в принципі працювати з документами значно простіше і кількість відмов за неповним пакетом документів зведена до нуля. Якщо система прийняла, значить документи повні. Головне, щоб там не було, скажімо так, елементів підроблення документів. Тому я впевнений, що велика частина корупційних ризиків за допомогою цього модуля зведена нанівець. І згодом ми хочемо всі 29 екологічних послуг перевести в такий комфортний формат абсолютно для всіх.

– А при таких корупційних угодах наскільки постраждала держава? Що ми втрачали?

– Якщо говорити про ситуацію в Херсоні (йдеться про ввіз небезпечного піску з Чорногорії до Херсона у 2019 році, – ред.) , то дуже добре, що спрацювали правоохоронні органи і цей пісок не потрапив у навколишнє середовище. Він залишився до моменту завершення розслідування на території Херсонського порту. Але ті, скажімо так, можливі незаконні перетини кордону з відходами, які, найімовірніше, мають місце бути, насамперед, завдають шкоди нашим територіям, бо якщо хтось хоче цих відходів позбутися, то найімовірніше, немає технології їхньої переробки. Їх просто намагаються завезти на полігон, просто, скажімо так, зробити це нелегальним способом. Це неправильно. І знову ж таки, наша “Екосистема” дозволить, щоб документ не видавався на руки, дозволить формувати якийсь реєстр. Тобто фактично підробити документ буде неможливо, і ситуація повинна бути під контролем. Ще хочу сказати, що ми сьогодні з Міністерством цифрової трансформації працюємо над тим, щоб ця послуга була інтегрована у портал “Дія”.

– Давайте поговоримо про пластик. Як ми житимемо без пакетиків? Чи готова Україна до такого переходу?

– Те, що депутати проголосували за закон про обмеження використання одноразового пластику на території країни, те, що вони підтримали його більшістю, що люди сьогодні вже відмовляються від пакетів, хоча закон ще не набув чинності, вже свідчить про те, що відмова від пластику – це не просто тренд. Це дійсно те, чого хочуть люди. Я скажу щиро: сам давно відмовився від пластику. Я взагалі не використовую одноразовий пластик на сьогоднішній день, крім сміттєвих пакетів. Це правда. Але, я впевнений, щойно з’явиться гідна альтернатива, теж заміню їх. Хоча ті пакети, які я, наприклад, купую, вже біорозкладні. І наразі абсолютно комфортно можна піти або на ринок, або в магазин, не використовуючи пластику. Я вже настільки звик використовувати екосумки, що їх кілька вже є навіть у багажнику машини, словом – завжди ця сумка є з собою.

– Сумка чи авоська? З чим заступник міністра ходить на ринок?

– Екосумка. У мене їх дуже багато. Близько, напевно, восьми постійно використовуються, в різних місцях. Яку зручно, таку і береш. І навіть сьогодні купувати неупаковані м’ясо і рибу теж можливо. Для цього є альтернативи. Тому головне – бажання, пару тижнів звички і, я думаю, що кожен зробить маленький, але внесок в екологізацію нашої країни.