Чим Україні допоможуть США: підсумки європейського турне Джо Байдена від Мацуки

Олексій Мацука. Фото: uatv.ua

20-22 лютого президент Джо Байден відвідав Європу. Що стоїть за цим турне американського президента? Що воно змінить для України, Росії та світу? Що саме Байден пообіцяв союзникам і чи всіх своїх попередніх обіцянок дотримується Вашингтон? Відповіді на ці питання — у детальному розборі шеф-редактора телеканалу FREEДOM Олексія Мацуки.

Київ. Невідома історія

Про київську частину візиту вже сказано так багато, що не варто повторюватися. Поділюся хіба що тим, що я дізнався в розмові “не на камеру” з дипломатичних джерел.

Ідею відвідування американським президентом Києва в Білому домі обговорювали близько трьох місяців. Максимально конфіденційно і за участю лише кількох людей із найближчого оточення Байдена. На фінальному етапі приєднали президентську службу охорони та Пентагон. Але теж — лише 2-3 людини в кожному відомстві.

Остаточного рішення про приїзд Байдена до Києва не було до останнього. Тож коли спікери Білого дому або Радбезу США говорили, що візит не планується, вони не лукавили, просто не знали всього. Пропонували варіанти (зокрема розглядали Львів або українську територію біля самого кордону). Зважувалися всі “за” і “проти”.

Остаточне рішення ухвалив особисто Байден — за 4 дні до вильоту, зробивши серію фінальних дзвінків найближчим соратникам і ще раз запитавши їхню думку — “так” чи “ні”.

Далі вже справа техніки. Президентський пул (групу журналістів, які супроводжують Байдена) урізали до двох осіб. За день до вильоту їх викликали в Білий дім і під підписку про нерозголошення поставили до відома — буде незапланована зупинка в Києві, повідомити про яку можна буде тільки постфактум. Ба більше, перед посадкою в літак (а виліт призначили на 4 годину ранку) у преси забрали мобільні телефони, які повернули тільки під кінець української частини візиту — у посольстві США в Києві.

І всього за кілька годин до того, як Байден перетнув український кордон, по деконфліктній лінії між Пентагоном і російським Міноборони офіційний Вашингтон попередив про поїздку Москву. Але не “домовлявся”, а саме “поставив до відома”. Щоб уникнути ядерної війни, якби президенту США і його безпеці щось раптом загрожувало.

Це те, що розповідають “не під запис”. У розмовах на камеру американські топ-посадовці більш стримані.

“Я не вдаватимуся в подробиці того, хто і що сказав йому (Байдену, — ред.) в Овальному кабінеті, особливо щодо таких делікатних речей, як безпека. Я просто скажу, що він отримав повну презентацію дуже хорошого й ефективного оперативного плану забезпечення безпеки. Він слухав цю презентацію. Він був задоволений тим, що ризик був керованим, і в кінцевому підсумку ухвалив рішення”, — розповів радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван.

Знову-таки не повторюватиму деталі київських зустрічей — до них і без того була особлива увага. Зазначу тільки, що візит припав на той момент, коли фактично вирішується хід війни. Як кажуть у Вашингтоні: момент вирішальний, переломний. Час, коли путінська армія перегруповується і готується до наступу. А Україна, своєю чергою, готується до весняного контрнаступу, який теж уже проанонсований і американськими чиновниками в Конгресі, і українськими військовими.

Росія не проти була обрати “тактику затягування” — вичікуючи і розраховуючи, що в Європі почнеться хвиля невдоволення, а в Штатах республіканці гальмуватимуть допомогу Україні… Але Байден сказав зараз чітко — ця тактика не спрацює.

“Путін думав, що Україна слабка, а Захід розділений… Він думав, що зможе нас пересидіти. Вважаю, що зараз він так не думає. Він сильно помиляється. Його загарбницька війна не задалася”, — сказав президент США.

Що говорять тепер про поїздку Байдена в Європу? Найпоширеніша думка — що візит далеко не символічний. У нього є абсолютно практична мета.

“Це сигнал Володимиру Путіну, що ми не збираємося відступати, й тому вам доведеться поставити під сумнів ваші фундаментальні припущення про спроби переграти нас у цій війні”, — зауважив ексаналітик НАТО Патрік Бері.

Виступ Байдена в Києві 20 лютого “змазав” увесь російський інформаційний порядок денний, адже 21 лютого Путін мав звертатися до Федеральних зборів РФ. Колись промову американського президента в ООН довелося терміново переписувати — бо Путін до того моменту встиг уже виступити з телезверненням. Тепер — навпаки. Кремлівські спічрайтери чекали, що пролунає від президента США в Києві, щоб встигнути переписати свій текст.

Люди, які колись були близькими до російського президента і владної команди, сприйняли меседжі Байдена як попередження — Штати не налякані розмовами про ядерний удар, ба більше — не допустять його.

“Припустимо, що розлютившись, Путін віддасть наказ про нанесення удару по Києву. У цій ситуації армія може відмовитися цей наказ виконувати — адже там розуміють, що це буде вже не “СВО”, а повноцінна війна. І зовсім не факт, що російські військові до неї готові. А відмова виконувати наказ — це вже, по суті, спроба перевороту”, — вважає колишній спічрайтер Путіна, російський політолог Аббас Галлямов.

Другий виступ Байдена — 21 лютого у Варшаві, тепер уже після промови Путіна. Як післямова, як ще один аргумент у невидимій заочній суперечці.

“Рік тому світ готувався до падіння Києва. Я щойно побував у Києві, і маю повідомити вам: Київ стоїть! Він сильний, як ніколи! Київ наповнений гордістю. Найголовніше — Київ вільний!”, — наголосив президент США у своїй варшавській промові.

Пів мільярда від Байдена

На вулицях Варшави можна було зустріти написи: “Байден, передай F-16 Україні” (Biden, Give F-16 to Ukraine). Винищувачі — це те, що Україна просить із самого початку війни. Але якщо спочатку позиція Заходу була категоричною — “ні, ні і ні”, то зараз — “подумаємо”.

Financial Times пише у свіжому номері, що в найближчому майбутньому поставки бойових літаків Україні цілком реальні.

“Президент Байден заявив, що США не відправлятимуть F-16, але вашингтонські чиновники визнають, що вони, ймовірно, дадуть Україні сучасні повітряні засоби в міру продовження війни, або схвалять передачу F-16 іншими країнами”, — з публікації The Financial Times.

Або ось конгресмен-республіканець Маккол стверджує, що момент для отримання Україною літаків настав. А до його слів варто прислухатися, бо Маккол зараз — голова комітету у закордонних справах Палати представників.

“Я бачу, як наростає імпульс для того, щоб Україна отримала й артилерію, і літаки. І в будь-якому разі ми можемо почати підготовку пілотів просто зараз, щоб вони були готові”, — сказав він.

Є, звісно, й об’єктивні проблеми для передачі західних літаків Україні. Насамперед, логістичні. І з цим не можна не рахуватися.

“Проблема, чому Україні поки що не передають американські винищувачі F-15 і F-16 або французькі Mirage 2000, полягає в тому, що під них потрібно розгортати ремонтно-промислову базу, а також навчати не тільки пілотів, а й технічний склад”, — пояснює військовий експерт Сергій Грабський.

Україна вже стикалася з логістичними проблемами, коли на ремонт за кордон доводилося відправляти, наприклад, німецькі самохідні артилерійські установки Panzerhaubitze 2000 (PzH 2000).

Але ті ж західні генерали кажуть — момент настав, тягнути в будь-якому разі вже нікуди.

“Україна повинна перейти на західні винищувачі. У Києва немає альтернативи. На Заході закінчуються радянські МіГи і СУ, які передавали країни Східної Європи. Питання тільки в тому, коли цей перехід відбудеться і яким чином”, — зазначив генерал армії США у відставці, директор ЦРУ (2011-2012 рр.) Девід Петреус.

У Києві теж вважають (і це прозвучало за підсумками переговорів із Байденом), що бойові літаки — це питання часу.

“Спочатку була танкова ініціатива, потім настала танкова коаліція. Те саме, повірте мені, з літаками. Ініціатива вже існує. Залишилося дооформити цю літакову коаліцію”, — заявив міністр оборони України Олексій Резніков.

Ще одне питання, яке, за словами американських дипломатичних джерел, Україна порушувала під час розмови з Байденом за зачиненими дверима — отримання далекобійних ракет ATACMS (“Атакмс”). Основне заперечення США — навіть не побоювання “ескалації з боку Росії” (від цієї риторики вже відмовляються), а небажання знижувати власні запаси — щоб це не вдарило по обороноздатності самих Сполучених Штатів.

Але тут є цікавий момент, і про нього пише видання Politico:

“Оцінка Пентагоном своїх запасів частково ґрунтується на тому, скільки зброї та боєприпасів, на думку фахівців з планування, їм може знадобиться для протистояння ворогові. Ці плани не переглядалися від початку війни в Україні, й не переглядалися запаси, які можуть знадобиться США в резерві, щоб протистояти ослабленій Росії, і не брався до уваги той факт, що Україна веде цю війну просто зараз”.

І приїзд Байдена, його розмови з союзниками очі-в-очі, за словами людей, які супроводжували американського президента в цій поїздці, надали “прискорення” багатьом процесам. Про це ж говорять і в Києві.

“Гадаю, будуть не роки війни, а місяці, щоб переломити її хід. І тут роль США є визначальною. І якщо Байден звідси поїхав із твердим переконанням, що до танків насамперед додасться тема далекобійних ракет, а на другому етапі винищувачів, тоді це не будуть роки абсолютно точно. Якщо українська артилерія покриватиме Крим і повністю Донбас, то тоді питання звільнення української території вимірюватиметься явно не роками, а тижнями”, — упевнений ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко.

Джерела того ж Politico кажуть, що Україна розглядає ідею отримання дозволу Вашингтона для купівлі ATACMS у країн-союзників за гроші, які дали США у вигляді допомоги. А ці далекобійні ракети перебувають на озброєнні й Польщі, й Румунії, й Греції, й Туреччини. І якщо позицію Ердогана передбачити складно, то відповідь, яка прозвучить від поляків, дай тільки Штати “зелене світло”, і передбачати не треба, вона і так зрозуміла.

Те, що вирішено на даному етапі — буде новий пакет військової допомоги Україні майже на 500 млн доларів. У ньому HIMARS, радари, Javelin, Bradley. І водночас Байден попередив, що і Україну, і союзників чекають “важкі дні та тижні”. Ще раз підтвердивши — ми напередодні дуже важливих подій на фронті, які цілком здатні стати “переломним моментом у війні”.

Прямий ефір