“Безвісти відсутній”: як у Росії приховують правду від родичів про долю військовослужбовців, що зникли в Україні (ВІДЕО)

Родичі російських солдатів, які зникли безвісти, спочатку місяцями намагаються домогтися правди в різних державних інстанціях, а потім звертаються до ЗМІ та до правозахисників. Таких історій у Росії дедалі більше. Як російське військове командування обманює своїх громадян, інформує FREEДОМ.

“Безвісти відсутній” — саме такий статус набуває значна кількість російських солдатів, які воюють в Україні, як тільки з ними переривається зв’язок. Для бюджету це вигідно тому, що до встановлення факту загибелі виплати родичам не проводять. А шукати “зниклого” в Росії можна десятиліттями. Росіянка Роза Халішхова 20 років чекає на сина, який зник на першій чеченській війні.

Інша росіянка, Олена Леккоєва, три місяці шукала брата-контрактника Володимира Веселова. Він поїхав воювати в Україну та зник. Дзвінки на гарячу лінію Міноборони Росії та у військову частину нічого не дали, жінці відповідали, що родич “живий-здоровий” або “у відрядженні”. У серпні Веселова випадково знайшли в московській лікарні — він провів три місяці у важкій комі.

“Ніхто нікого не шукає, просто в один кінець відправляють. Ще, як я зрозуміла, коли йшли бої, їм ні води, ні зброї, ні їжі не давали. Там у селі вони самі в будинках добували їжу, якісь макарони… Ми шукали його скрізь: у живих, у мертвих. Я писала у військову комендатуру, прокуратуру, президенту. Нізвідки інформації не надходило”, — розповіла в інтерв’ю виданню “Сибирь. Реалии” сестра військовослужбовця Олена Леккоєва.

Після відписок чиновників Міноборони РФ родичі зниклих російських військовослужбовців, як правило, шукають інформацію на українських ресурсах. Сім’я Сухарєвих чотири місяці шукала свого сина Олександра, який служив у званні прапорщика. Він перестав виходити на зв’язок ще у квітні після бою в селі Микольському Донецької області. Пізніше сім’я впізнала сина на фото в невідомій лікарні, а українські Telegram-канали виклали всі його документи. Досі жодної офіційної інформації від Міноборони Росії Сухарєви не отримали.

“Поки тіла немає, надія є. І ще важливе: ДНК-матеріал у рідних взяли, але серед загиблих немає людини з такою ДНК, а отже є шанс. За три місяці так і не змогли вони нічого дізнатися або нам нічого не говорять. У Сашка — дружина і донька 10 років. Я питав, чи отримують його зарплату,  каже, за березень останній раз гроші були, на цьому все”, — повідомив в інтерв’ю “Сибирь. Реалии” батько російського військовослужбовця Олександра Сухарєва, який зник безвісти.

Деякі родичі, зневірившись отримати хоч якусь інформацію від російських відомств, вирушають на розшуки самі. Іван Казмали з Усть-Куломського району Республіки Комі поїхав воювати в Україну, щоб розшукати свого зниклого сина, і сам зник. Чоловік не виходить на зв’язок з 8 липня, з цього дня його телефон вимкнено. А його 19-річний син Денис Казмали після закінчення училища у 2021 році вирішив служити за контрактом. Молодий розвідник-санітар у лютому розповів близьким про збори на полігоні, а 27 лютого зв’язок з ним перервався.

Українські волонтери та журналісти з дозволу правоохоронців спілкуються з російськими полоненими, надаючи їм можливість зателефонувати родині в Росії. За відповідями родичів зрозуміло, що Москва ігнорує списки полонених, які подає Київ, як про це й заявляла віцепрем’єр-міністерка України — міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук.

Батьки російських військовослужбовців, які зникли безвісти, звертаються й до “Комітету солдатських матерів”. Ця громадська організація десятиліття захищала солдатів від “дідовщини” та безправ’я в армії. Була силою, з якою рахувалися в Міноборони Росії. Але тепер, як кажуть у самому комітеті, їхню роботу практично паралізовано. Пояснюють це репресіями Кремля та політикою повної таємності.

“Якщо держава заборонила всім військовим відомствам будь-яку інформацію навіть батькам, родичам передати, то треба якось уже іншим шляхом, якимись хитрими питаннями, складними зверненнями добиватися… Була команда засекретити, а вже неможливо засекретити. Непристойно вважати людину, яка зникла безвісти, якщо її фотографія у рові, де її зараз ховатимуть з документами на грудях, обійшла весь Інтернет”, — пояснила каналу “Продолжение следует” правозахисниця, відповідальний секретар Спілки комітетів солдатських матерів Росії Валентина Мельникова.

Поки українська сторона збирає тіла загиблих російських військовослужбовців, веде їхній облік та створює реєстри, Кремль закриває всю інформацію для своїх громадян. Батьки шукають своїх синів, а хтось з них уже шукає можливості повернутися. Стопки рапортів російських військових про відмову брати участь у бойових діях знайшла українська армія на звільнених територіях. Російське військове командування дурить сім’ї, і солдатські рапорти не підписує.

Читайте також: Трупи вивозять КАМАЗами, в масових похованнях закопують також поранених: про становище військ РФ на Херсонщині розповів Хлань