Розширення кордонів і зміцнення східних рубежів: як вторгнення Росії в Україну посилює НАТО

Розв’язана Путіним повномасштабна війна Росії проти України стала не тільки приводом для надання безпрецедентної допомоги нашій країні з боку західних союзників, а й причиною розширення військово-політичного блоку НАТО, який РФ вважає одним із головних своїх ворогів.

На сьогодні до складу Північноатлантичного альянсу входять 30 країн-учасниць. У травні минулого року заявки про вступ до НАТО подали Швеція і Фінляндія, які до цього дотримувалися нейтрального статусу.

На початку 2023 року вступ до блоку цих держав ратифікували 28 із 30 країн-учасниць. Туреччина та Угорщина поки що офіційно не підтримали вступ Фінляндії та Швеції до НАТО. Там зараз триває процес ратифікації, проте експерти вважають, що це питання часу.

Нейтралітет — не гарантія безпеки

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг на конференції з безпеки у шведському місті Селен висловив сподівання на вступ Фінляндії та Швеції до НАТО вже цього року.

Головною перешкодою на шляху входження цих країн до блоку є позиція Туреччини, яка блокує Швецію. Однією з вимог Анкари для ратифікації заявки Швеції на членство в НАТО є екстрадиція журналіста Бюлента Кенеса та осіб, пов’язаних із Курдською робочою партією (КРП).

За даними Deutsche Welle, на позицію Туреччини могло також вплинути зупинення партнерами по НАТО її членства в одній із програм виробництва озброєнь. Зокрема, США виключили Туреччину з проєкту з виробництва винищувачів-бомбардувальників п’ятого покоління F-35, в яку Анкара вклала близько 1,4 млрд доларів. У 2019 році після придбання в Росії систем ППО С-400 Туреччину вивели з цієї програми.

Проте шведський уряд упевнений, що Туреччина врешті-решт дасть зелене світло. Наприкінці грудня Анкара схвалила дії Швеції.

“Я переконаний, що Туреччина завершить процедуру входження для Фінляндії та Швеції. Я не можу сказати, коли, але я впевнений у цьому з кількох причин. Перш за все, Туреччина була однією з країн-членів, яка на саміті в Мадриді в липні минулого року вирішила запросити Фінляндію і Швецію до членства в Альянсі. Усі країни-союзниці, включно з Туреччиною, підписали протоколи про входження. Наразі 28 із 30 країн-членів НАТО вже ратифікували цей протокол. Це найшвидше входження [нових країн-членів] у новітній історії НАТО”, — зазначив Єнс Столтенберг.

Угорщина також ще офіційно не дала дозволу на вступ Швеції та Фінляндії до НАТО. У листопаді прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що 2023 року парламент країни схвалить вступ цих скандинавських країн до Північноатлантичного альянсу.

“Ми вже поінформували Швецію і Фінляндію, що Угорщина підтримує їхнє членство в НАТО. Це питання буде на порядку денному першої сесії парламенту [наступного року]”, — заявив Орбан, передає “Голос Америки”.

У разі вступу Фінляндії та Швеції до Альянсу основна база Балтійського флоту Росії в Кронштадті виявиться затиснутою у Фінській затоці між країнами-членами блоку, а спільний кордон Росії з НАТО збільшиться більш ніж на 1 300 км. Завдяки Фінляндії НАТО стане ближче до Кольського півострова Росії, де розташовуються російський Північний флот і бази атомних підводних човнів.

“І шведська, і фінська армія — вони дуже сучасні, дуже новаторські. А якщо говорити про Фінляндію, то у них дуже розвинений компонент територіальної оборони. Це одна з найсильніших країн світу за готовністю населення протидіяти зовнішній агресії. Це, звичайно ж, розширення в дуже цікавому регіоні, де можна протидіяти загрозам з боку Росії. Балтійське море стає морем НАТО, а це для Росії, звичайно ж, великий удар по їхніх експансіоністських мріях”, — вважає директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.

Посилення позицій НАТО у Східній Європі

Тим часом НАТО продовжує збільшувати свою присутність у Східній Європі. Так, американські танки та військові машини прибувають у порт “Фліссінген” (Нідерланди). Серед цієї техніки — велика кількість танків Abrams (“Абрамс”) і бронемашин Bradley (“Бредлі”). Усю цю техніку доправлять до Польщі та Литви для зміцнення східного флангу НАТО.

“У цей порт прибуде близько 1250 одиниць техніки… Я думаю, що в будь-який момент, коли США проводять таку військову операцію, у нас є кілька послань. Одне з них — це співпраця з партнерами НАТО і стримування супротивників по всьому світу”, — розповів полковник, командир 598-ї транспортної бригади армії США Роберт Келлам.

Керівництво НАТО також вирішило посилити свої позиції й в Чорноморському басейні. За словами держсекретаря США Ентоні Блінкена, цей регіон для військово-політичного блоку має стратегічне значення.

“Ми сповнені рішучості просуватися вперед – до створення сучасних, сумісних збройних сил, і це принесе користь усьому військово-морському простору, зокрема коли йдеться про Чорне море. Як я вже зазначав, у Румунії розташований штаб багатонаціональної дивізії НАТО на південному сході, який є регіональним вузлом командування та управління НАТО. Це найважливіша установа, місцевий підрозділ з інтеграції сил, повністю діюча багатонаціональна бригада”, — підкреслив Ентоні Блінкен.

На сьогодні в Румунії несуть службу понад 3 тис. американських військовослужбовців. Крім цього, на території цієї країни перебували 180 військових із Канади, включно з пілотами та технічним персоналом, а також шість літаків CF-18 Hornet.

До Румунії в рамках навчань НАТО з протиракетної оборони також надійшли радари для повітряної розвідки з Іспанії та системи ППО з Франції. Тренування посилилися на тлі падіння ракети в польському селищі Пшеводув під час масованого обстрілу Росією території України.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну інші країни-члени блоку також перекинули зброю на східний фланг НАТО: німецькі ЗРК Patriot розгорнуті в Словаччині, Сполучені Штати використовують Patriot у Польщі та Іспанії, а в Латвії розміщені системи NASAMS.

Читайте також: Члени НАТО зміцнюють східний фланг — що відомо

Як вплине розширення НАТО на військово-політичну ситуацію в Європі? Чи братимуть війська Альянсу участь у російсько-українській війні? Які наслідки можуть бути для Росії після входження Швеції та Фінляндії до складу НАТО? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ розібрали:

• експерт із міжнародних відносин Богдан Ференс;
• генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун;
• старший дослідник програми “Україна і Східна Європа” Globsec Юлія Осмоловська;
• завідувач сектору Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак.

Богдан Ференс: НАТО посилилося ще двома потужними країнами

— Альянс з 2014 року серйозно зайнявся своєю модернізацією і переглядом тих підходів, які були до анексії Криму та агресії щодо Донбасу з боку Росії. Тому, в принципі, цей процес почався в НАТО вже якраз із цього періоду. І вони тоді позначили Росію вже як чергову загрозу разом із Китаєм.

Що стосується розширення, ми бачимо, що в контексті Фінляндії та Швеції процес рухається до логічного завершення. Дві країни поки що не ратифікували угоду. Туреччина поки що використовує своє право вето і намагається все ж таки максимально домогтися тих цілей, які вона позначає в контексті видачі деяких турецьких і курдських дисидентів, які перебувають зараз або у Швеції, або у Фінляндії.

Є ще одна країна, яка поки що не ратифікувала [угоду] — це Угорщина. Але, найімовірніше, цей процес має логічно закінчитися 2023 року. І тут роль у розширенні передусім залежатиме від переговорів між Туреччиною і Швецією, тому що поки що вони не вирішили до кінця всі свої питання.

Це означає, що НАТО посилилася практично двома дуже потужними країнами. Я нагадаю, НАТО — це 50% глобального економічного потенціалу і 50% мілітарного потенціалу. Тобто це, грубо кажучи, половина нашої планети. Це якраз ті країни, які плюс-мінус, поділяють однакові цінності, особливо в контексті безпеки.

Яка роль України? Однозначно ми тримаємо ту першу пріоритетну загрозу, я маю на увазі російську агресію, яка має вплив не тільки на безпеку в Європі, а й у всьому світі. Тому що Росія — це країна, яка володіє великим ядерним потенціалом.

Тому НАТО буде перегруповуватися, посилюватися однозначно, і при цьому уникати можливості та ризику прямого зіткнення з Російською Федерацією. Але водночас вони постійно наголошують, наскільки вони готові до військових дій, якщо буде пряма загроза їхній безпеці та безпеці їхніх країн.

У принципі, в Росії й раніше оцінювали Швецію та Фінляндію як частину НАТО. Хоча ті не були ще повноправними членами, їхня інтеграція у військовому контексті, постійна координація дій свідчила про те, що ці країни входять до блоку. Просто це не було закріплено в їхньому офіційному статусі, і в юридичній площині на них поки що не поширюється п’ята стаття договору про колективну безпеку, згідно з якою, якщо на ту чи іншу країну нападають ззовні, інші країни НАТО мають її захищати.

Швеція і Фінляндія також мають серйозний економічний і фінансовий потенціал і розвивають свої військово-промислові комплекси. Ці країни володіють високими технологіями, які дають їм змогу утримувати їхню досить сильну, мобільну та модернізовану армію.

Тому Росії доведеться справді зменшити апетити не тільки в цьому регіоні, а й щодо повітряних та водних просторів — там часто виникали різкі випади з боку Росії, коли літаки РФ залітали в повітряний простір цих країн. Або субмарини з’являлися десь у територіальних водах чи поблизу скандинавських держав.

Напруження посилюватиметься, тобто цих сірих зон безпеки, які були зафіксовані в контексті нейтральних країн, уже не буде. Це означатиме, що мир і загроза поглиблення конфронтації між колективним Заходом і Росією посилюватимуться.

Але будемо сподіватися, що все-таки Третьої світової війни не буде, як мінімум, у короткостроковій перспективі. Я думаю, треба готуватися до різних сценаріїв, зокрема, і до найгіршого, коли [країнам НАТО] доведеться безпосередньо воювати з країною-агресором.

Віктор Ягун: Деякі російські можновладці чекають на вступ НАТО у війну

— У Російській Федерації є категорія керівників у владі, яка розуміє безперспективність тривалої війни для Росії, і усвідомлює, чим це може для неї закінчитися. І один із виходів із цієї ситуації — це затягнути конфлікт саме до вступу НАТО у війну.

І таким чином сказати: “Ви знаєте, ми з НАТО точно не зможемо воювати, тому треба якось припиняти, домовлятися і йти. І домовлятися вже в обхід України із залишенням тих територій, які не захопили і так далі”.

У них також є така концепція, мовляв, давайте зачепимо, якщо не Естонію, то частину Польщі. Вони думають, що якщо зачеплять країни Балтії, то їм це зійде з рук, хоча я в цьому глибоко сумніваюся.

Тому, не хотілося б все-таки доводити до цієї ситуації. Хоча і з нашого боку теж є люди, які думають, що краще б ця війна переросла в якийсь більш глобальний конфлікт, ніж Україна — Росія.

Все-таки є надія, що допомога прийде вчасно, Україна самотужки й на своїй території закінчить цю війну, і вона не переросте в глобальну світову, тому що тоді буде все набагато гірше.

Юлія Осмоловська: Вступ Швеції та Фінляндії до НАТО перекреслив нейтральність як найкращі гарантії безпеки

— Столтенберг сказав, що всі країни погодилися на членство Фінляндії та Швеції в НАТО. У 2022 році підтримка членства цих країн в Альянсі зросла з 20% у січні до 80% у травні.

Але генсек НАТО забув додати, що процес узгодження був не такий моментальний, як він хоче підкреслити. Бо Туреччина вже тоді виставляла умови, бо розуміла, що може бути другий етап блокування і торгів, який буде пов’язаний якраз із ратифікацією цього документа національними парламентами.

Коли відбувалися всі спекуляції з приводу того, чи вдасться, чи не вдасться на саміті у 2022 році в Мадриді ухвалити політичну декларацію про те, що Фінляндія і Швеція будуть членами НАТО, в кулуарах дуже багато співрозмовників говорили про те, що це не зовсім проблема Швеції. Тобто американці цю тему лобіюватимуть і просуватимуть дуже сильно.

Таким чином, навіть за певних ультиматумів щодо екстрадиції курдів, які Туреччина висувала Швеції, дуже часто можна почути позицію, що Сполучені Штати допомагатимуть Швеції просувати цей процес.

Що стосується позиції Угорщини [щодо вступу Фінляндії та Швеції до НАТО], то ми не чули від цієї країни таких явних ультиматумів, як було заявлено з боку Туреччини. Зрозуміло, що будь-які питання такого плану в багатонаціональних утвореннях, таких як Європейський Союз або НАТО, найчастіше вирішуються шляхом процедур, політичних домовленостей або Рackage Deal, або Trade Off.

Що мається на увазі? Обмін щодо пріоритетних питань для різних країн, те, що становить найбільший інтерес. Так от, в Угорщини в цьому плані теж є набір питань, які вона б хотіла, умовно кажучи, обміняти на свою згоду або ратифікацію документа, що дає змогу Швеції та Фінляндії повноправно вступити в НАТО.

І тому всі ці процеси зараз ідуть дуже планомірно, очікувано, жодних неочікуваних нюансів, які спливають, ми тут не бачимо.

Вступ Швеції та Фінляндії до НАТО просто перекреслив на сьогодні нейтральність як найкращий спосіб гарантій власної безпеки. Тому будь-які аргументи про те, що Україна повинна дотримуватися нейтрального статусу, одразу перекреслюються процесами, які зараз відбуваються в Європі. І наше завдання — просто логічно закрити цей гештальт і теж вступити в НАТО.

Олексій Їжак: НАТО не боїться Путіна

— Судячи з того, що відбувається, Україна де-факто є членом НАТО. Приблизно так само, як було, наприклад, для Швеції під час холодної війни, коли країна не була формально членом НАТО, але всі штабні процедури і військове планування були узгоджені з країнами Альянсу, і в разі радянського нападу була б колективна відповідь.

І судячи з кількості та масштабу посилення, дійсно можна говорити, що йдеться не тільки про східний фланг НАТО, а й про Україну.

Тому що все-таки [перекинуто] понад тисячу одиниць бронетехніки, яка формально для Польщі, для Латвії та для Литви, це кілька дивізій. Нещодавно було перекидання частин американської дивізії в Румунію, і тепер посилення авіаційного компонента. Усе це говорить про те, що Україна так чи інакше включена в систему планування НАТО.

Путін — це небезпечний супротивник, який може створити багато проблем, пов’язаних із тим, що в Росії досить багато ядерної зброї, і можливий якийсь божевільний крок. Але те, що відбувається зараз, — це щось нове.

До фази посилення східного флангу НАТО можна було б упевнено сказати, що Путін просто грає словами, і є певна червона лінія, пов’язана з тим, що НАТО безпосередньо не бере участі у війні на боці України. Не бере участі саме військами до того моменту, поки Путін не використає зброю масового ураження.

Але зараз, мені здається, відбувається підготовка до якогось нового етапу, де залучення наших партнерів може бути набагато глибшим. Принаймні, на рівні союзників і глибшої логістики.

Загалом, я думаю, сам факт того, що з боку НАТО триває підготовка до якихось масштабних подій, свідчить про те, що вони не бояться того, що Путін зробить якийсь божевільний крок.

Буквально до січня єдиним критерієм невтручання НАТО [у війну] на боці України було б застосування Путіним ядерної зброї та іншої зброї масового ураження. Але зараз відбувається щось інше. Зараз цей ракетний терор призвів до того, що ухвалено рішення про те, що це все треба закінчувати перемогою України якомога швидше. І через те, що відбувається, що події дуже прискорюються, Путін дійсно боїться. Але НАТО вже не боїться.

Читайте також: Війна Росії проти України призвела до розширення НАТО — які “бонуси” отримає Кремль